Ухвала суду № 9536345, 19.04.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7730/09/7/0170

19.04.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЩепанської О.А.,

суддів Єланської О.Е. , Іщенко Г.М. секретар судового засіданняЗелінська С.В.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Судак"- Кройтор Іван Васильович, посвідчення № 1039 від 18.08.2008 року, довіреність № 361 від 11.08.09;

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м.Судак АР Крим- Москвіна Ірина Стефанівна, посвідчення № 037819 від 25.04.2008 року, довіреність № 1017/10/10-007;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 22.09.2009 у справі № 2а-7730/09/7/0170

за позовом Державного підприємства "Судак" (вул. Алуштинська,15, м. Судак, Автономна Республіка Крим, 98000)

до Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим (вул. Яблунева, б.10,Д с. ачне, м. Судак, Автономна Республіка Крим, 98023)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.09.2009 позов Державного підприємства "Судак" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Судак Автономної Республіки Крим №777/2821/10/23-1 від 25.12.2006 про донарахування податкового зобовязанням з податку на додану вартість у сумі 1754846 грн., що складається з 877423 грн. податку на додану вартість основного платежу та 877423 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в який просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.09.2009 скасувати та прийняти нове рішення.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі та за правилами статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Державне підприємство "Судак", звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Судак від 25.12.2006 № 777/2821/10/23-1, яким позивачу нараховано податкове зобовязання у сумі 1754846 грн., яке складається з основного платежу з податку на додану вартість у розмірі 877423 грн. та штрафних санкцій у сумі 877423 грн.

Позов мотивовано тим, що з боку позивача не було порушень Закону України “Про податок на додану вартість” в частині заниження податкового зобовязання з ПДВ у період з 01.07.2005 по 30.06.2006.

Позивач, посилаючись на Закон України “Про податок на додану вартість”, Закон України “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби”, Закон України “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої” вказує, що підстави для сплати ним податку на додану вартість відсутні, оскільки він є сільськогосподарським товаровиробником власної продукції та є заводом первинного виробництва, виноматеріали, які виробляє позивач не класифікуються за кодом УКТ ЗЕД 2204 30, і враховуючи те, що виноматеріали реалізуються підприємствам вторинного виробництва, які використовують їх для виробництва готової продукції, ставка акцизного збору на такі виноматеріали законом не встановлюється, отже вони не можуть бути підакцизними алкогольними напоями. Таким чином позивач вважає, що правомірно застосував положення п. 11.29 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив. Рішення суду мотивовано тим, що відповідач в акті №351/23-1/00412820 від 25.12.2006 зробив неправильні висновки, що призвело до необґрунтованого визначення позивачу суми податкового зобовязання з ПДВ та нарахування штрафних санкції.

Судова колегія, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в м. Судак була проведена виїзна планова перевірка Державного підприємства “Судак” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.2005 по 30.06.2006.

За результатами перевірки складений акт №351/23-1/00412820 від 25.12.2006, відповідно до висновків якого, перевіркою встановлені порушення п.11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168\97-ВР від 03.04.1997, у частині неправомірного використання пільг з податку на додану вартість по реалізації виноматеріалів власного виробництва.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 25.12.2006 №777/2821/10/23-1, яким позивачу нарахована сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 8774230 грн. та штрафні санкції у розмірі 877423 грн., а разом 1754846грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство “Судак” є сільськогосподарським товаровиробником - заводом первинного виноробства. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України №45-58-58/165 (т.1 а.с.103) відповідач по коду КВЄД 15.93.0 має право здійснювати виробництво виноградних вин та має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція).

У своїй діяльності позивач керується галузевими стандартами України на виноматеріали оброблені та необроблені, технічними умовами “виноматеріали шампанські” та “виноматеріали коньячні”.

Згідно галузевому стандарту України ГСТУ 202.001-96 підприємство обробляє виноматеріали, призначені для випуску вин, які по типовості і фізико-хімічним показникам відповідають вину даного найменування і пройшли встановлений для нього цикл технічної обробки згідно діючої нормативної документації.

Вироблені позивачем виноматеріали реалізуються підприємствам вторинного виноробства, де з них виробляють вина, які реалізуються в торгівлі.

З цього виходить, що виноматеріали є сировиною для виробництва підакцизних товарів, а згідно п. “в”ч. 2 ст. 3 Закону України “Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби” не підлягають оподаткуванню вартість та обсяги імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1996 №365/96-ВР “Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір”, передбачено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 06.02.1996 "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби", від 07.051996 "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", від 24.05.1996 "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них", від 11.07.1996 "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)".

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” та деяких інших законодавчих актів” від 22.05.2003 №849-IV у Законі України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" слова у назві "і ввізного мита" виключено.

Відповідно до абзацу 1 ст. 2 Закону України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої”на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції встановлена ставка акцизного збору в розмірі 1,0 гривня за 1 літр.

Факт реалізації вироблених позивачем виноматеріалів підприємствам вторинного виноробства, які використовували ці виноматеріали для виробництва готової продукції підтверджується матеріалами справи, а саме договорами купівлі продажу, додатками до договорів, специфікаціями к договорам та додатковими угодами, предметом яких є виноматеріал, а також товарно транспортними накладними.

Оскільки позивач реалізовував виноматеріали підприємствам, які використовували виноматеріали для виробництва готової продукції, ці виноматеріали оподаткуванню акцизним збором не підлягають.

Вживання у Законі України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої” слова “виноматеріали” не дає підстав відносити будь-яку продукцію, яка позначається цим словом, до підакцизної, оскільки самим Законом до підакцизної продукції віднесено лише спирт та алкогольні напої.

Враховуючи це, до підакцизної продукції може бути віднесено лише та продукція, яка призначена для пиття та містить алкоголь.

Така думка викладена Верховним Судом України в постанові від 15.01.2008 по справі Державного підприємства “Радгосп-завод Алушта” до ДПІ у м. Алушта АР Крим та ДПА в АР Крим про визнання недійсним податкового повідомлення рішення.

Вказане свідчить на те, що виноматеріали не є підакцизним товаром.

Слід зазначити, що виноматеріали, вироблені позивачем, реалізовувалися заводам вторинного виноробства і мають код 2204296500, 2204297500, 2204299600, 2204299500, 2204299400, 2204298900, 2204299200, 2204299800, 2204217900, 2204218000, 2204219600, 2204219500, 2204219400 та 2204218900, що підтверджується експертним висновком Торгово промислової палати в Криму № 32-О/04-13 від 30.03.07р. (т.1, а.с.167-171).

Закон України “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої” від 07.05.1996р. не встановлює ставки акцизного збору, у т. ч. і з нульовою ставкою на виноматеріали з кодом 220429 та 220421.

Крім того, статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).

Виходячи із змісту даної норми вбачається, що підакцизними товарами є ті товари, в вартість яких входить акцизний збір.

До вартості виноматеріалів, що були реалізовані позивачем заводам вторинного виробництва акцизний збір не входить.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що виноматеріали вироблювані позивачем не є підакцизним товаром.

Відповідно до пункту 11.29. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” до 1 січня 2009 року зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства".

Дію пункту 11.29 статті 11 розповсюджувалася на період до 1 січня 2005 року згідно із Законом України від 28.11.2003 р. N 1352-IV, до 1 січня 2006 року - згідно із Законом України від 23.12.2004 р. N 2287-IV, до 1 січня 2007 року - згідно ізЗаконом України від 18.10.2005 р. N 2987-IV.

Твердження відповідача в тій частині, що позивач виробляє виноматеріали, які є алкогольною продукцією, а алкогольна продукція є підакцизною і на них не розповсюджується дія п. 11.29. Закону України “Про податок на додану вартість” не відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, оскільки відповідно абз.1 ст. 2 Закону України “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий і алкогольні напої” підакцизними є тільки виноматеріали, на які встановлений код 220430, тоді як на виноматеріали позивача встановлені коди 220429, 220421 про які в цьому Законі вказівки відсутні.

Усі виноматеріали є сировиною для виробництва вина, шампанського і коньячного спирту, в перелік підакцизних товарів, які увійшли до Закону України “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої” вони не входять, реалізовувалися заводам вторинного виноробства для виготовлення готової продукції, а тому не є підакцизними товарами.

Згідно довідки Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України №45-58-58/165, позивачу дозволено здійснювати діяльність по КВЕД 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів та, як було зазначено, по КВЕД 15.93.0 - виробництво виноградних вин.

У статті 1 Закону України № 2238 від 18.01.2001р. “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років” вказано, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, яка проводиться в сільському господарстві і відповідає кодам 01.11-01.42 і 05.001-05.0042 Державного класифікатора продукції і послуг ГК 016-97.

Позивач вирощує фрукти, ягоди, горіхи, культури для виробництва напоїв та прянощів, які є сільськогосподарською продукцією. З вирощеного винограду позивач виробляє виноматеріал, який є продуктом переробки сільськогосподарської продукції, а тому на підприємство розповсюджується дія п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, відповідно пункту 11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) у період, що перевірявся відповідачем, було зупинено дію п.7.7 ст. 7 пунктів 10.1 і 10.2 ст. 10 цього Закону у частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що зупинення дії п.7.7 ст.7 та п.10.1 і 10.2 ст. 10 Закону розповсюджується, у залежності від засобу походження, на два самостійних виду продукції: по-перше, власного виробництва та по-друге, продукцію, виготовлену на давальницьких умовах. Тобто треба розуміти ці види продукції як самостійні, а не як один вид продукції з кількома кваліфікуючими ознаками. При цьому фраза “крім підакцизних товарів” стосується тільки продукції, виготовленої на давальницьких умовах і не стосується продукції власного виробництва.

З цього слідує, що незалежно від того, є продукція підакцизною чи ні, якщо вона є продукцією власного виробництва, на неї розповсюджується дія п.11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, а оскільки виноматеріали, що виробляє позивач є продукцією власного виробництва, він у своїй діяльності має право застосовувати норми п.11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Оскільки позивач реалізовував продукцію власного виробництва, незалежно від того кому та яку, на нього розповсюджується норма п.11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Крім того, п.11.29 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” звільняє платника податків від сплати ПДВ, але не звільняє платника податків від визначення та нарахування ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

Встановивши таку преференцію для виробників власної продукції законодавець залишив за собою право контролю за використанням ПДВ та право стягнення його до бюджету у разі нецільового використання, що свідчить не про звільнення від сплати ПДВ, а тільки про особливий порядок використання цього податку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач в акті №351/23-1/00412820 від 25.12.2006 зробив неправильні висновки, що призвело до необґрунтованого визначення позивачу суми податкового зобовязання з ПДВ та нарахування штрафних санкції.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно зясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом першим частини першої статті 198, статтею 200, пунктом першим частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Судак Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 22.09.2009 у справі № 2а-7730/09/7/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 квітня 2010 р.

Головуючий суддяпідписО.А.Щепанська

Судді підпис О.Е.Єланська підпис Г.М. Іщенко З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська