Рішення № 95363036, 05.03.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2021 року м. Чернігів Справа № 620/6614/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у прощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, Плисківського сільського голови Вірко Марини Олександрівни про визнання протиправним та скасування розпорядження, стягнення коштів,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) 16.12.2020 (відповідно до відбитку штампу на конверті) звернулась до суду з адміністративним позовом до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області (далі – Плисківська сільрада), Плисківського сільського голови Вірко Марини Олександрівни (далі – сільський голова), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Плисківського сільського голови від 23.11.2020 №83 «Про підсумки проведення службового розслідування стосовно ОСОБА_1 » та застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани;

- стягнути з Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області на її користь компенсацію втраченого заробітку за час відсторонення від посади у розмірі середньомісячної заробітної плати;

- стягнути з Плисківського сільського голови ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що, перебуваючи на посаді начальника служби у справах дітей та начальника центру надання адміністративних послуг, вона дотримувалась вимог чинного законодавства та діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України. У свою чергу, приймаючи спірне розпорядження та застосовуючи до позивача стягнення у вигляді догани, відповідач не зазначив чіткого формулювання суті та обставин допущеного проступку, його тяжкість і заподіяну шкоду, не було встановлено обставини, за яких вчинено проступок, тощо.

Ухвалою судді від 15.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу 15-дений строк з дня вручення вказаної ухвали для надання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 04.02.2021 витребувано у Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області додаткові докази по справі.

У встановлений судом строк від відповідача (Плисківської сільради) надійшов відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та зазначив, що службове розслідування Плисківською сільрадою було проведене з дотриманням вимог чинного законодавства на підставі отриманої інформації про надсилання ОСОБА_1 , як начальника Служби у справах дітей виконавчого комітету Плисківської сільради, від імені відповідачів в період з грудня 2019 року по жовтень 2020 року до різних установ і організацій, органів місцевого самоврядування та державної влади кореспонденції щодо громадянки ОСОБА_3 та її дитини. В ході службового розслідування встановлено, що позивач була єдиною заінтересованою особою серед службовців Плисківської сільради до повноважень якої за функціональним спрямуванням належали питання справ дітей і позбавлення батьківських прав. Крім того, ОСОБА_1 визнавала, що була виконавцем та відправником листів, які не підписувались сільським головою та не посвідчувались гербовою печаткою Плисківської сільради у передбаченому законодавством порядку.

У зв`язку з наведеним та систематичним порушенням ОСОБА_1 трудової дисципліни, норм етики посадової особи органів місцевого самоврядування, зловживанням службовим становищем, комісією запропоновано звільнити позивача із займаної посади. Однак, враховуючи незавершене досудове розслідування кримінального провадження щодо виявлених фактів, сільським головою прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 м`якшого дисциплінарного стягнення – догани.

Також просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні вимоги про стягнення з сільського голови моральної шкоди, оскільки вважає її необґрунтованою та безпідставною.

Крім того, вважає, що розгляд спору має здійснюватися судом загальної юрисдикції, а не адміністративним судом.

Відповідачем (сільським головою) подано відзив на позов, у якому вона підтримала обґрунтування, наведені у відзиві Плисківської сільради, та просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вона свою правову позицію підтримала та зазначила, що підготовка запитів, довідок з питань, які стосуються повноважень Служби у справах дітей виконавчого комітету Плисківської сільради, є її безпосереднім та прямим обов`язком. Разом з тим, право підпису вказаних документів у керівника відділу відсутнє, у зв`язку з чим вона їх передавала для підпису та засвідчення печаткою в.о. заступника сільського голови ОСОБА_4 . Відповідно до діловодства, таке передавання документально не фіксувалося.

Від відповідача (Плисківської сільради) надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких Плисківська сільрада підтримала свою правову позицію, зазначивши, що жодна інша службова особа не мала доступу до складених щодо гр. ОСОБА_3 та її дитини документів, тому вина ОСОБА_1 у вчиненому проступку доведена під час службового розслідування.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, враховуючи таке.

Сторонами не заперечується, що у період з 02.04.2018 по 03.09.2020 ОСОБА_1 займала посаду начальника відділу Служби у справах дітей виконавчого комітету Плисківської сільради. З 04.09.2020 позивач займає посаду начальника відділу надання адміністративних послуг Плисківської сільради та з 05.09.2020 на ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків начальника Служби у справах дітей.

Як вбачається з матеріалів справи, головою сільради було отримано інформацію про ймовірне зловживання ОСОБА_1 владою та службовим становищем, поєднане з незаконним заволодінням засобу для механічного відтворення підпису (факсимільє) Плисківського сільського голови та гербової печатки Плисківської сільради, з подальшим їх використанням з метою виготовлення та використання підроблених документів Плисківської сільради, з завданням шкоди правам та законним інтересам громадянам України.

У зв`язку з наведеним, розпорядженням сільського голови від 29.10.2020 №74 призначено проведення службового розслідування щодо дій начальника Центру надання адміністративних послуг Плисківської сільради на період з 29.10.2020 по 12.11.2020 включно, з метою перевірки зазначених обставин. Пунктом 4 вказаного розпорядження ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків на час проведення службового розслідування без збереження заробітної плати, обмежено позивачу доступ до приміщень Плисківської сільради (а.с. 40-41).

Розпорядженням сільського голови від 13.11.2020 №78 продовжено строк проведення службового розслідування до 22.11.2020 включно. Пунктом 2 строк відсторонення ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків без збереження заробітної плати продовжено також до 22.11.2020 (а.с. 42).

За наслідками службового розслідування складено акт від 12.11.2020 (а.с. 43-46), у якому зазначено, що на ряді документів про встановлення факту місця проживання громадян ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), які складені нібито сільським головою, було використано механічний відтиск підпису (факсимільє) сільського голови. В листах Плисківської сільради від 01.10.2020 №589, №590, від 02.10.2020 №592 «Про надання інформації» був використаний механічний відтиск підпису (факсимільє) сільського голови, виконавцем листів є ОСОБА_1 (остання вказаного не заперечує). Згідно пояснень сільського голови, для підготовки вказаних документів вона факсимільє не надавала, особистого підпису не ставила, про здійснення розгляду судової справи про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 не повідомлялась, керівником Служби у справах дітей виконавчого комітету Плисківської сільради до відома не ставилась, службових записок про наявність такого судового провадження від ОСОБА_1 не отримувала, на нарадах та під час звітування про виконану або виконувану роботу ОСОБА_1 про дані обставини також не повідомляла.

Згідно пояснень керуючого справами (секретаря) виконкому Плисківської сільради Лебедь Л.Я. та секретаря Плисківської сільради ОСОБА_7 , факсимільє сільського голови та гербова печатка сільради, відтиски яких наявні на листах, виконавцю листів не надавались.

ОСОБА_1 заперечила отримання доступу до пристрою для механічного відтворення підпису (факсимільє) сільського голови та гербової печатки Плисківської сільради, однак визнала себе виконавцем вказаних вище листів. Про обставини передачі на підпис сільському голові листів повідомити відмовилась, посилаючись на те, що не пам`ятає коли і яким чином передавала на підпис документи. При цьому, ОСОБА_1 стверджує, що працівники Плисківської сільради знали про її дії, однак коли і кому саме було відомо – не повідомляє.

За наявною інформацією, ОСОБА_1 перебуває в дружніх стосунках з особами, які мають особисту зацікавленість у позбавленні ОСОБА_3 батьківських прав. ОСОБА_1 у минулому притягалась до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов`язків. Органами Національної поліції України здійснюється досудове розслідування дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 358 КК України.

Таким чином, враховуючи результати службового розслідування та вимоги рішення Плисківської сільради від 25.01.2018 №93-3/VII, комісією зроблені висновки про порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, норм етики посадової особи органів місцевого самоврядування, зловживання нею службовими повноваженнями, у зв`язку з чим запропоновано голові сільради застосувати засіб дисциплінарного впливу – звільнення.

Позивач ознайомлена з актом перевірки під підпис 12.11.2020, з його висновками не згодна.

Рішенням профгрупи працівників Плисківської сільради, оформленим протоколом від 18.11.2020, надано згоду на застосування до ОСОБА_1 заходів дисциплінарного впливу, в тому числі, на звільнення (а.с. 47-48).

Розпорядженням сільського голови від 23.11.2020 №83 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за зловживання службовим становищем та використання службових повноважень всупереч інтересам служби, неетичну поведінку, що завдає шкоди авторитету органів місцевого самоврядування, і неналежне виконання посадових обов`язків (а.с. 49).

Вважаючи вказане розпорядження протиправним, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їхній правовий статус, порядок і правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначено в Законі України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі – Закон №2493-III).

Відповідно до статті 1 Закону №2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно зі статтею 2 Закону №2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Одним із основних принципів служби в органах місцевого самоврядування, закріплених у статті 4 Закону №2493-III, є персональна відповідальність за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов`язків.

Згідно із частиною третьою статті 7 Закону №2493-III на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

У свою чергу, статтею 19 цього Закону визначено, що особливості дисциплінарної відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування забезпечуються у порядку, передбаченому законом. Водночас, відповідний порядок притягнення посадових осіб місцевого самоврядування до дисциплінарної відповідальності не прийнято.

Відповідно до статті 23 Закону №2493-III особи, винні у порушенні законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, притягуються до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності згідно із законом.

Таким чином, оскільки норми Закону №2493-III не встановлюють процедуру притягнення посадової особи органу місцевого самоврядування до дисциплінарної відповідальності, то в даному випадку мають застосовуватись відповідні норми трудового законодавства, передбачені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

За правилами статей 139, 147, 149 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Отже, КЗпП України визначає обов`язок роботодавця отримати до застосування дисциплінарного стягнення від працівника письмові пояснення, а при обранні виду стягнення враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку передбачено, що відповідно до цього порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України "Про запобігання корупції" (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування, зокрема, у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства.

Рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування) (пункт 2 Порядку).

Відповідно до статті 3 Порядку, рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. Члени комісії з проведення службового розслідування у разі виникнення в них реального чи потенційного конфлікту інтересів зобов`язані письмово повідомити про це керівникові органу.

Відповідно до пункту 8 Порядку за результатами службового розслідування члени комісії складають акт, у якому зазначаються:

факти, які стали підставою для проведення службового розслідування, посада, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, строк перебування на займаній посаді особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

заяви, клопотання, пояснення та зауваження особи, стосовно якої проведено службове розслідування;

висновки службового розслідування, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, причини та умови, що призвели до порушення, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, що знімають з особи, стосовно якої проведено службове розслідування, безпідставні звинувачення або підозру;

обґрунтовані пропозиції щодо усунення виявлених порушень та притягнення у разі потреби винних осіб до відповідальності згідно із законодавством.

У разі прийняття рішення щодо притягнення особи, стосовно якої проведено службове розслідування, до відповідальності комісія пропонує вид дисциплінарного стягнення, передбаченого законодавством.

Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу особи, стосовно якої проведено службове розслідування.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що за результатами розгляду акта службового розслідування керівник органу приймає у десятиденний строк з дати його надходження відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування.

Як встановлено судом, оскаржуваним розпорядженням до позивача застосовано захід дисциплінарного стягнення – догану, відповідно до статей 139, 140, 147 КЗпП України, пунктів 5, 6 та 8 розділу ІІ, розділу ІІІ Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства з питань державної служби від 05.08.2016 №158, статей 4, 8, 19 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», за зловживання ОСОБА_1 службовим становищем та використання службових повноважень всупереч інтересам служби, неетичну поведінку, що завдає шкоди авторитету органів місцевого самоврядування, і неналежне виконання посадових обов`язків.

Підставами для прийняття такого розпорядження стали матеріали службового розслідування, оформлені актом від 12.11.2020, згідно яких ОСОБА_1 , користуючись службовим становищем та маючи власний інтерес, без відома голови сільради та уповноважених осіб, використала факсимільє голови та гербову печатку Плисківської сільради при виготовленні листів, які стосувались справи про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

Разом з тим, суд звертає увагу, що статтею 8 Закону №2493-III визначено основні обов`язки посадових осіб місцевого самоврядування, якими є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

За змістом вимог статті 38 Закону України від 14.10.2014 за №1700-VII «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини 1 статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов`язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.

Відповідно до приписів пунктів 5, 6, 8 розділу ІІ Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, затверджених наказом Національного агентства з питань державної служби від 05.08.2016 №158, державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов`язків зобов`язані неухильно дотримуватись загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації), з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об`єднань громадян, інших юридичних осіб, не проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування повинні запобігати виникненню конфліктів у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування зобов`язані виконувати свої посадові обов`язки чесно і неупереджено, незважаючи на особисті ідеологічні, релігійні або інші погляди, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних чи юридичних осіб, громадських і релігійних організацій.

Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування мають дбати про авторитет державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, а також про позитивну репутацію державних органів та органів місцевого самоврядування, що включає дотримання правил етикету, належного зовнішнього вигляду, забезпечення високої якості роботи, встановленого внутрішнього службового розпорядку.

Розділом ІІІ Загальних правил установлено, що державний службовець та посадова особа місцевого самоврядування повинні використовувати своє службове становище виключно для виконання своїх посадових обов`язків і доручень керівників, наданих на підставі та у межах повноважень, передбачених законами України.

Державним службовцям та посадовим особам місцевого самоврядування забороняється використовувати свої повноваження або своє службове становище в особистих (приватних) інтересах чи в неправомірних особистих інтересах інших осіб, у тому числі використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

Таким чином, для притягнення посадової особи місцевого самоврядування до дисциплінарної відповідальності, обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним відповідних дій чи бездіяльності. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку службовця та його ставлення до виконання службових обов`язків.

Разом з тим, суд звертає увагу, що жодних обґрунтувань щодо порушення ОСОБА_1 вказаних правових норм оскаржуване розпорядження не містить, а вчинення позивачем дисциплінарного проступку відповідачем належними та допустимими доказами не обґрунтовано та не підтверджено.

Так, фактично все службове розслідування ґрунтується на усних та письмових поясненнях окремих працівників виконавчого комітету Плисківської сільради, без наявності належної доказової бази на підтвердження скоєного позивачем дисциплінарного проступку. Суд звертає увагу, що ні відзив на позов, ні матеріали службового розслідування не містять доказів того, що ОСОБА_1 перебуває в дружніх стосунках з особами, які мають особисту зацікавленість у позбавленні батьківських прав гр. ОСОБА_3 , щодо якої складено довідки. В пункті 11 акту службового зазначено загальне посилання про наявність такої інформації, однак відсутні дані про її джерело, зміст та факти, які б підтверджували зазначене.

На виконання ухвали суду про витребування доказів відповідачем надано рішення Плисківської сільради від 25.01.2018 №93-3/VII, яким затверджено Порядок використання печаток та штампів в діловодстві Плисківської сільської ради та її виконавчих органів (далі – Порядок №1) та Порядок використання факсимільного відтворення підпису Плисківського сільського голови (далі – Порядок №2) (а.с. 95-97).

Пунктами 2, 3 та 6 Порядку №1 встановлено, що гербовою печаткою Плисківської сільської ради засвідчуються підписи Плисківського сільського голови, його заступників, секретаря Плисківської сільської ради та керуючого справами, а також осіб, які тимчасово виконують їх обов`язки відповідно до розпоряджень Плисківського сільського голови.

Відповідальним за збереження та використання засобу гербової печатки є Плисківський сільський голова, або тимчасово за його дорученням – секретар Плисківської сільської ради або керуючий справами. Гербова печатка зберігається в приміщенні Плисківської сільської ради, переміщення її за межі адміністративної будівлі забороняється. Гербова печатка використовується Плисківським сільським головою, або за його окремим дорученням – його заступниками, секретарем Плисківської сільської ради або керуючим справами (або особами, які тимчасово виконують їх обов`язки).

Печатки та штампи мають зберігатися в сейфах або металевих шафах. При зміні відповідальної особи чи керівника структурного підрозділу, печатки і штампи передаються новопризначеній особі на підставі відповідного акту.

У свою чергу, пунктами 2 та 4 Порядку №2 передбачено, що відповідальним за збереження та використання засобу для механічного відтворення підпису (факсимільє) Плисківського сільського голови призначається секретар сільської ради ОСОБА_7 . Засіб для механічного відтворення підпису (факсимільє) зберігається в приміщенні Плисківської сільської ради, його переміщення за межі адміністративної будівлі забороняється.

Використання засобу для механічного відтворення підпису (факсимільє) Плисківського сільського голови допускається лише Плисківським сільським головою, або за окремим дорученням Плисківського сільського голови в присутності Плисківського сільського голови – секретарем Плисківської сільської ради або керуючим справами. Використання засобу для механічного відтворення підпису (факсимільє) Плисківського сільського голови без окремого доручення Плисківського сільського голови та не в присутності Плисківського сільського голови не допускається.

Таким чином, з аналізу наведеного вбачається, що мають безпосередній доступ та є відповідальними за збереження та використання гербової печатки Плисківської сільської ради і факсимільє Плисківського сільського голови – сільський голова, секретар сільради або керуючий справами. Використання гербової печатки допускається головою сільради та заступниками за його окремим дорученням. Разом з тим, ОСОБА_1 , як особа, яка займала посаду начальника відділу Служби у справах дітей Плисківської сільської ради, безпосереднього доступу до гербової печатки Плисківської сільради та факсимільє голови сільради не мала, відповідний дозвіл (доручення) від голови сільради не отримувала.

Таким чином, для підтвердження порушення позивачем вказаних вище нормативно-правових актів Плисківською сільською радою мав бути встановлений та належними доказами підтверджений факт використання саме ОСОБА_1 гербової печатки Плисківської сільради та факсимільє голови сільради на довідках від 09.12.2019 №934, №935 та листах від 01.10.2020 №589, №590, від 02.10.2020 №592 (а.с. 51-55).

Однак, службовим розслідуванням не встановлено коли саме та за яких обставин ОСОБА_1 отримала доступ до факсимільє голови сільради і гербової печатки Плисківської сільради, які мали зберігатися в сейфі або металевій шафі, не будучи відповідальною особою за їх зберігання. Так само не доведено, що саме позивач проставила на вказаних вище листах відтиски печаток, як і не доведено умислу позивача на вчинення вказаних дій.

З наданих відповідачами відзивів та акту службового розслідування вбачається, що комісія прийшла до висновку про порушення саме позивачем норм етики та зловживання нею службовим становищем, оскільки ОСОБА_1 є виконавцем вказаних довідок і листів. Однак, до таких доводів суд ставиться критично, оскільки в силу покладених на позивача посадових обов`язків ОСОБА_1 мала здійснювати підготовку запитів, листів та довідок з питань, які стосувалися виконання завдань Служби у справах дітей виконавчого комітету Плисківської сільської ради. При цьому, факт складення документу особою жодним чином не доводить факт використання цією особою факсимільє та гербової печатки установи на ньому.

Крім того, суд звертає увагу, що на довідках від 09.12.2019 №934 та №935, виконавцем яких є позивач, окрім факсимільє (як зазначають відповідачі) голови Плисківської сільради наявний підпис керуючого справами (секретаря) виконкому Л.Я. ОСОБА_8 , завірений гербовою печаткою Плисківської сільської ради (а.с. 54-55). Тобто, вказана службова особа знала про складення відповідних довідок, однак дана обставина жодним чином не висвітлена під час службового розслідування.

Також суд звертає увагу, що особи, відповідальні за збереження та використання гербової печатки Плисківської сільради і факсимільє сільського голови (секретар сільської ради і керуючий справами (Лебедь Л.Я. та ОСОБА_7 )), як члени комісії безпосередньо приймали участь у проведенні службового розслідування щодо ОСОБА_1 , що суперечить вимогам Порядку, оскільки вони, з огляду на встановлені обставини, є заінтересованими особами. Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 зобов`язані були письмово повідомити голові сільради про наявність у них реального чи потенційного конфлікту інтересів при проведенні службового розслідування, однак таких дій не вчинили.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що застосування до позивача дисциплінарної відповідальності у вигляді догани є таким, що не ґрунтується на повному, об`єктивному та ретельному службовому розслідуванні. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів вчинення саме ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Також, службовим розслідуванням не доведено можливих мети та мотиву вчиненого позивачем, на думку відповідача, правопорушення, не доведено протиправну поведінку позивача, наявність причинного зв`язку між її протиправною поведінкою і настанням певних наслідків, які є обов`язковими і необхідними умовами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, посилання відповідача на систематичне невиконання позивачем службових обов`язків суд вважає необґрунтованими, оскільки застосоване до ОСОБА_1 розпорядженням від 10.01.2020 №04 дисциплінарне стягнення (а.с. 50) було знято розпорядженням від 20.04.2020 №30, що не заперечується Плисківською сільською радою.

Також суд вважає, що звернення сільського голови до правоохоронних органів та відкриття ними кримінального провадження за частиною першою статті 358 КК України (а.с. 56), жодним чином не доводить вину ОСОБА_1 у вчиненні дисциплінарного проступку.

Так, відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, лише вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду.

Разом з тим, у межах кримінального провадження №12020275090000086 відповідний вирок або ухвала відсутні. Більш того, на ОСОБА_1 не пред`явлено підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 358 КК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що розпорядження Плисківського сільського голови від 23.11.2020 №83 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » є необґрунтованим, протиправним і спростовується матеріалами справи. Жодного доказу того, що позивач неналежно виконував функціональні обов`язки відповідачем надано не було.

У свою чергу, доводи представника відповідачів щодо того, що спір не підсудний Чернігівському окружному адміністративному суду суд вважає необґрунтованими, оскільки в даному випадку виник спір з приводу притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, як посадової особи органу місцевого самоврядування, діяльність якої є публічною службою. Такий спір, відповідно до вимог частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 (справа №146/579/16-ц).

Щодо стягнення з відповідача компенсації втраченого ОСОБА_1 заробітку за час відсторонення її від посади у розмірі середньомісячної заробітної плати, суд зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у період з 29.10.2020 по 22.11.2020 ОСОБА_1 була відсторонена від виконання службових обов`язків без збереження заробітної плати, у зв`язку з проведенням службового розслідування.

Разом з тим, у пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, Плисківська сільрада як податковий агент відповідно до норм Податкового Кодексу України та як страхувальник відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зобов`язана нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Плисківського сільського голови на користь позивача моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн, суд зазначає таке.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У свою чергу, відповідно до частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту вказаної норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Водночас, положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3 статті 23 ЦК України).

Так, згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Водночас у позові ОСОБА_1 не зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Також позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту завдання їй відповідачами моральної шкоди. При цьому, сам лише факт притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не може слугувати виключною підставою для стягнення моральних збитків.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині відшкодування моральних збитків та відсутність правових підстав щодо їх задоволення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 мають бути задоволені частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., відповідно за рахунок бюджетних асигнувань Плисківської сільської ради на користь позивача мають бути стягнуті кошти в сумі 420,40 грн.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області, Плисківського сільського голови Вірко Марини Олександрівни про визнання протиправним та скасування розпорядження, стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Плисківського сільського голови від 23.11.2020 №83 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Плисківську сільську раду Борзнянського району Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 29.10.2020 по 22.11.2020, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Плисківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05 березня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач 1: Плисківська сільська рада Борзнянського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04414885, вул. Незалежності, буд. 33, с. Плиски, Борзнянський район, Чернігівська область, 16453).

Відповідач 2: Плисківський сільський голова Вірко Марина Олександрівна (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).

Суддя С.В. Бородавкіна