Рішення № 95362945, 04.03.2021, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2021 року Чернігів Справа № 620/151/21

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Шашери М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу

за позовомФонду гарантування вкладів фізичних осібдо Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі також – позивач, Фонд гарантування) звернувся до суду з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (надалі також – відповідач, Шевченківський РВ ДВС у м. Києві), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Шевченківського РВ ДВС у м. Києві щодо невчинення дій, передбачених ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язати Шевченківський РВ ДВС у м. Києві невідкладно винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 62258106, на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та вжити всіх заходів, передбачених частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем зазначено, що у відповідача перебуває виконавче провадження № 62258106 про стягнення коштів з уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» на користь ОСОБА_1 . 22.12.2020 на адресу відповідача направлено заяву від 16.12.2020 за № 230-49-39/20 про закінчення вказаного виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та вжиття всіх заходів, передбачених частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». 12.07.2016 Національним банком України прийнято постанову № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішеннявід 12.07.2016 № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень ліквідатора банку». Оголошення про початок процедури ліквідації та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» опубліковано в газеті «Голос України» тираж № 132 (6386) від 16.07.2016. Відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.11.2020 за № 1921 «Про деякі питання ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вирішено здійснювати Фондом безпосередньо. На підставі пункту 1 та 3 зазначеного вище Рішення № 1921 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про зміну керівника ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» шляхом внесення даних директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Рекрут Світлани Валеріївни. Як вбачається з фактичних обставин справи, державним виконавцем проігноровано звернення боржника та не було вирішено питання щодо закінчення вказаного виконавчого провадження.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належними чином.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснювалося.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліку.

У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недолік позовної заяви, допущений при її поданні до суду.

Ухвалою суду від 17.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 620/151/21.

Відповідачем, у встановлений судом строк, відзив на позовну заяву не подано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

06.11.2020 виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення «Про деякі питання ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» № 1921, в якому зазначено, що з метою завершення процедури ліквідації ПАТ «БАНК МИХАИЛІВСЬКИИ», а також припинення його як юридичної особи, виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), зокрема, вирішила: 1. Відкликати повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», делеговані Паламарчуку Віталію Віталійовичу рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18 червня 2020 року № 1139 «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та делегування повноважень ліквідатора»; 2. Визначені Законом повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснювати Фондом безпосередньо. 3. Змінити відомості про керівника ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань шляхом внесення даних директора-розпорядника Фонду Рекрут Світлани Валеріївни, в якості керівника ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (а.с. 10-13).

16.12.2020 Фондом гарантування була сформована заява № 230-49-39/20 про закінчення виконавчого провадження № 62258106, адресована Шевченківському РВ ДВС у м. Києві (а.с. 7-8).

22.12.2020 позивачем сформовано Список згрупованих поштових відправлень, поданих в КМД УДППЗ «Укрпошта» (а.с. 14).

Надсилання Списку № 15034 підтверджується копією квитанції АТ «Укрпошта» від 22.12.2020 (а.с. 16).

Використавши Єдиний державний реєстр судових рішень судом встановлено, що у провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 620/3636/19 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно рішення суду від 23.01.2020 позов у вказаній справі задоволено в повному обсязі: визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» щодо не включення рахунку № НОМЕР_1 до переліку рахунків, за якими вкладники ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , на загальну суму 40 066,32 грн; зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», яка має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 40 066,32 грн.

Згідно інформації з Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи 08.04.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом видано три виконавчих листа за № 620/3636/19.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі також - Закон «Про виконавче провадження») передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Судом зазначаэ, що як вбачається з рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.01.2020 у справі № 620/3636/19 та Інформації за результатами пошуку виконавчих проваджень в АСВП боржником у виконавчому провадженні № 62258106 є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», тобто посадова особа Фонду гарантування (фізична особа), яка покликана здійснювати процедуру управління з ліквідації юридичної особи – ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», а не юридична особа - ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ».

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Крім того, згідно п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Таким чином, у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду щодо саме боржника, яким є банк, не може здійснюватися, а відкрите виконавче провадження підлягає закінченню з підстав п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Разом з тим, відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» під банком розуміється юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою Фонду є працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Виходячи з положень профільного законодавства, суд зазначає, що «уповноважена особа» в певних випадках діє по суті від імені держави (Фонду), в інших випадках, що стосується діяльності банку під час ліквідації, як посадова особа банку, його представник.

Отже, суд дійшов висновку, що «банк» та «уповноважена особа Фонду» є різними суб`єктами правовідносин в системі гарантування вкладів фізичних осіб, з огляду на що ототожнення вказаних понять не допускається, а вказані особи не можуть ототожнюватись в межах виконавчого провадження як уособлення однієї особи, як одна особа.

Окрім того, суд зазначає, що позов в адміністративній справі № 620/3636/19 було пред`явлено до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка виконувала повноваження щодо внесення особи до Реєстру вкладників, які мають право на отримання гарантованої суми. Отже, у даному випадку відповідачем була саме Уповноважена особа, а не банк, оскільки Уповноважена особа має повноваження приймати рішення щодо внесення даних до Реєстру, а не банк.

При цьому, суд звертає увагу на те, що банк є юридичною особою, а уповноважена особа Фонду є особою, яка покликана здійснювати дії з виведення юридичної особи - банку з ринку.

Враховуючи те, що як в межах виконавчого провадження № 62258106 боржником є саме Уповноважена особа Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», а не банк (юридична особа), тому норми п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» не розповсюджуються на особу, яка здійснює функції з управління ліквідації банку, натомість вказані норми п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону, підлягають застосуванню виключно у тому випадку, коли боржником за виконавчими провадженнями є саме банк, тобто юридична особа, у якого рішенням Національного банку України відкликано банківську ліцензію.

Крім того, суд зауважує, що позивач у позовній заяві зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою від 16.12.2020 № 230-49-39/20 про закінчення виконавчого провадження № 62258106.

Однак, з наданих до суду документів (Списку згрупованих поштових відправлень поданих в КМД УДППЗ «Укрпошта» від 22.12.2020, квитанції АТ «Укрпошта від 22.12.2020) не вбачається, що позивач дійсно надіслав відповідачу саме вказану вище заяву про закінчення виконавчого провадження.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що підстави для зобов`язання Шевченківського РВ ДВС у м. Києві винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 62258106 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та вжити всіх заходів, передбачених ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 62258106 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, вул. Січових Стрільців, буд. 17, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 21708016. .

Відповідач: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), вул. Саксаганського, 110, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 34967593.

Дата складення повного рішення суду - 04.03.2021.

Суддя Ю. О. Скалозуб