Рішення № 95362646, 04.03.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4313/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом`якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом Приватного підприємства "Акзо Інтернешнл" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 508210/2020/00001/2 від 02.12.2020 р.,

встановив:

Приватне підприємство "Акзо Інтернешнл" звернулося до суду з позовом до Чорноморської митниці Держмитслужби, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби №UА508210/2020/000001/2 від 02.12.2020 року про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби прийняте у формі картки відмови №UА508210/2020/000001/2 від 02.12.2020 року про коригування митної вартості товарів №UА508210/2020/00018 від 07.12.2020 року.

Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач зазначив, що 10.07.2020 року між підприємством та компанією Ardor Intertrade LP укладено контракт №TR-698. Для здійснення митного оформлення товару (Товар № 1: Добрива хімічні, азотні: нітрат амонію (селітра аміачна) не у водному розчині, гранульований - 500,4 тон - код товару - 31023090) підприємством подано до митного поста "Херсон-порт" декларацію №UA508210/2020/301599. Під час декларування товару позивачем була заявлена митна вартість товару у розмірі 95076,00 доларів США, визначена ним самостійно за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст.ст. 57, 58 МК України. Разом з митною декларацією для митного оформлення товару митному органу надано пакет документів, передбачених законодавством, але 02.12.2020 відповідачем прийнято рішення №UA508210/2020/000001/2 про коригування митної вартості за резервним методом, внаслідок чого підприємство було змушене додатково надмірно сплатити за товар №1 суму ПДВ в розмірі 29213,05 грн. На думку позивача коригування митної вартості товарів відбулось за відсутності правових підстав, а тому він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 04.01.2021 року відкрито спрощене провадження у справі, а її розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем 25.01.2021 року подано до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги ним не визнаються з таких підстав. ПП "Акзо Інтернешнл" відповідно до контракту від 10.07.2020 № TR-698 та додатку до нього від 28.10.2020 № 3, укладеного з "Ardor Intertrade LP.", Великобританія, ввезено на митну територію України товар: "добрива хімічні, азотні - нітрат амонію (селітра аміачна) не у водному розчині, гранульований. Характеристики: масова частка азоту-34,6+/-0,2%; вологість-0,34+/-0,03%; неорганічний наповнювач як MgO (у випадку Магнезиту)-0,35+/-0,05%. Гранулометрія: 1-4мм-98,9+/-1,0%, менш як 1мм-1%. Призначена для використання у якості мінерального добрива в сільському господарстві. Упаковка великі мішки по 600кг +/-1%. Торгівельна марка Agropolychim. Виробник "Agropolychim AD.), Болгарія" (далі - товар), контрактна (фактурна) ціна 190 дол. США за метричну тону на умовах CIF порти України. За результатами спрацювання АСАУР згенеровано митну формальність 105-2 "Контроль правильності визначення митної вартості товарів" та сформовано повідомлення для інспектора. При здійсненні дослідження документів щодо поставки товару, встановлено, що подані документи містили розбіжності, неточності, недостатні для підтвердження заявленої митної вартості та не містили інформації щодо складових митної вартості товару (транспортування, страхування). Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а надані документи містять розбіжності. Наданий декларантом банківський платіжний документ від 09.11.2020 №U2011098362FI018 не може бути прийнятий митним органом як документ, який підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки він містить лише посилання на контракт. За умовами контракту поставка товару здійснюється на умовах CIF порти України. Отже, не можливо ідентифікувати заявлену партію товару за вказаним документом. Також, по-перше, сума переказу у розмірі 276000 дол. США у платіжному документі відрізняється від суми 559170 тис. дол. США в інвойсі від 19.11.2020 №TR-698-5. Відповідно п.8 Контракту «оплата каждой партии товара производится Покупателем не позднее 30 дней после выгрузки партии в порту выгрузки на основании инвойса Продавца». Таким чином, наданий платіжний документ може стосуватися іншої поставки товару. По-друге, в декларації країни експорту від 20.11.2020 № 20BG002002AA737485 розрахунок митної вартості товару не відповідає заявленим відомостям декларантом, що може ставити під сумнів легітимність даної МД. Декларантом не надані документи, зазначені в експортній декларації 20.11.2020 № 20BG002002AA737485. Номер інвойсу в експортній декларації відрізняється від заявленого. По-третє, наданий декларантом прайс-лист від виробника від 16.10.2020 б/н неможливо зв`язати з даною партію товару. Відповідно до умов п.5 контракту ціна за товар складає 190 дол.США/т, умови поставки - CIF порти України (згідно з умовами поставки до вартості, в тому числі, включена вартість транспортування), тобто, вартість транспортування не залежить від віддаленості порту призначення. Згідно наданого інвойсу від виробника товару від 19.11.2020 року № 1200002102, ціна товару на умовах поставки FOB Varna West складає 195 дол.США/т. Отже, враховуючи вищевикладене, вартість транспортування товару становить не більше 5 дол.США/т. Окрім того, згідно інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби, ціна ідентичних товарів, які поставляються на митну територію України відповідно до прямого зовнішньоекономічного договору, на умовах поставки FOB Varna West складає 185 дол.США /т + 15 дол.США /т - вартість транспортування. Отже, враховуючи вищевикладене, декларантом документально не підтверджено витрати на транспортування товару. Окрім того, вищевикладені факти ставлять під сумнів економічну доцільність зазначеної зовнішньоекономічної операції. На підставі, зокрема, викладеного, відповідач вважає, що посадові особи відомства діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

10.07.2020 року між ПП «Акзо Інтернешнл» та компанією «Ardor Intertrade LP» укладено контракт №СН-UA-20/03/06 ЕК-698 (далі-Контракт) на поставку "селітри аміачної (нітрат амонію)" на умовах СIF порти України відповідно до правил Інкотермс 2010.

Відповідно до умов вказаного контракту позивач отримав товар згідно переліку, наведеного в товаросупровідних документах. Для здійснення митного оформлення товару митним брокером було подано митну декларацію, відповідно до якої митна вартість товару визначена позивачем за ціною контракту 95076,00 доларів США. Разом із митною декларацією, митним брокером до митного оформлення подано наступні документи: сертифікат якості (Certificate of quality); рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice); коносамент (Bill of lading); вантажну відомість (Cargo Manifest); сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. 1 (Movement certificate EUR. 1); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів TR-698 від 10.07.2020 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору №1 від 11.08.2020 року; банківський платіжний документ; копію митної декларації країни відправлення.

Згідно із ч. 3 ст. 53 МК України, митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару.

У відповідь на повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково були надані наступні документи: прайс-лист від постачальника (продавця); комерційну пропозицію.

02.12.2020 року Чорноморською митницею Держмитслужби прийнято рішення № UA508210/2020/000001/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якої митна вартість товарів відкоригована у бік збільшення. Вважаючи спірне рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Надаючи оцінку доводам позивача про незаконність спірного рішення, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини 3 статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 1 статтею 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товарів та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару. Проте, митний орган дійшов висновку, що надані позивачем на запит додаткові документи не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товарів. За результатами проведеної консультації прийнято рішення про визначення митної вартості товарів, що імпортуються, із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення відповідач вказав на наступні підстави:

"Заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. Наданий декларантом банківський платіжний документ від 09.11.2020 №11201109836251018 не може бути прийнятий митним органом як документ, який підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки не можливо ідентифікувати заявлену партію товару за вказаним документом; в декларації країни експорту від 20.11.2020 № 20ВС002002АА737485 розрахунок митної вартості товару не відповідає відомостям заявленим декларантом, що може ставити під сумнів легітимність даної МД; декларантом не надані документи зазначені в експортній декларації 20.11.2020 № 20ВС002002АА737485; відповідно до умов поставки СІF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано. На вимогу митного органу декларантом був наданий інвойс від 19.11.2020 №1200002102, зазначений в експортній декларації, в якому ціна товару не відповідає ціні товару в інвойсі від 19.11.2020 №ТR-698-5, надісланому разом з митною декларацією. Крім цього, декларантом не надіслані інвойси, зазначені в експортній декларації, що може свідчити про недостовірність відомостей у інвойсі від 19.11.2020 №ТР-698-5. А також, наданий декларантом прас лист від виробника б/н та без дати, яки неможливо зв`язати з даною партію товару. Декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для підтвердження митної вартості, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; будь-які документи ( пакувальні листи, накладні...), що свідчать про вартість пакування; відомості, які підтверджують вартість і дату страхування вантажу; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Декларантом надано повідомлення від 02.12.2020, в якому підтверджується, що перелік наданих до митниці документів є вичерпним. Отже, враховуючи викладене, митну вартість товару скориговано та визначено за другорядним (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) методом, відповідно до статті 59 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу: МД від 30.10.2020 № UА700100/2020/005811; МД від 16.11.2020 № UА508110/2020/004616, а саме 0,2003 дол.США/кг (0,5788 USD/кг N). Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу.".

Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на наступне. Відповідач дослідив рахунок-фактуру від зовсім іншого виробника товару, проте залишив поза увагою, що даний рахунок-фактура виписаний на зовсім іншу партію товару та зовсім іншою компанією. Натомість, рахунок-фактура в межах даної справи містить показники про партію товару, постачальником в якій є Ardor Intertrade LP (Великобританія, Шотландія). З наведеного вбачається, що митний орган дійшов помилкових висновків щодо умов та вартості поставки товару, оскільки дослідив рахунок-фактуру, який не має жодного відношення до поставки товару, що декларувався.

Посилання митного органу на ту обставину, що позивач зобов`язаний разом із митною декларацією надати страхові документи, суд вважає безпідставним, з огляду на наступне. Позивач зазначає, що ним не надано на вимогу митного органу страхових документів, які б визначали витрати на страхування товару у зв`язку з тим, що контрактом передбачено постачання товару на умовах CIF, за якими саме постачальник поніс витрати на страхування товару і ці витрати включені до наданої Постачальником ціни.

На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.

Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов`язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

У разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов`язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.

Зважаючи на те, що перевезення товарів здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд вважає, що в даному випадку підприємство не повинно додатково страхувати товари та нести витрати на транспортування вантажу до порту Херсон.

Отже, суд вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товарів за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування вантажу, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018 року у справі № 821/1617/17.

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на неможливість ідентифікувати оплату за платіжним документом із заявленою партією товару, оскільки факт оплати чи неоплати не впливає на рівень митної вартості товару. Також відповідач не обгрунтував обов`язку декларанта надавати документи, які вказані в експортній декларації країни відправлення.

Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Згідно зі ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом, шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) – відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення в даній справі, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митних декларацій в яких зазначено інших постачальників, інші умови поставки тощо. Разом з тим, формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту № TR-698 від 10.07.2020 року згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА508210/2020/000001/2 від 02.12.2020, а відтак - задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської митниці Держмитслужби №UА508210/2020/000001/2 від 02.12.2020 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути з Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608) на користь приватного підприємства "Акзо Інтернешнл" (код ЄДРПОУ 43111610) сплачений судовий збір у сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Хом`якова

кат. 108020200