Рішення № 95362026, 02.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 березня 2021 року № 520/750/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Зоркіна Ю.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клітченко Оксани Анатоліївни (вул. Окіпної Раїси, буд. 4 А, офіс 35 А,м. Київ, 02002), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АЛАНД" (вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301,м. Київ,01033, ЄДРПОУ 42642578) про визнання протиправною та скасування постанови,

установив :

Позивач звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 08.10.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63247965 та постанову від 16.10.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесені приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною при примусовому виконані виконавчого напису № 26473 виданого 08.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем та витрати щодо сплати судового збору покласти на відповідача.

Ухвалою від 08.02.2021 адміністративний позов залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків та 22.02.2021 відкрито провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому вказано, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення та пред`явлення виконавчого документу: за місцем реєстрації або за місцем проживання боржника. У заяві стягувача зазначено, що фактичним місцем проживання боржника є місто Київ, тобто, у межах виконавчого округу м. Києва. При прийнятті виконавчого документа приватним виконавцем перевірено виконавчий напис на відповідність положенням ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та не виявлено невідповідностей, в результаті чого такий документ прийнято до виконання. Зазначає, що відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог гл.16 розд. ІІ Порядку №296/5 несе нотаріус, як особа, яка вчиняє виконавчий напис.

Третя особа правом надання пояснень на позовну заяву не скористалася.

Судом встановлено, що 08.09.2020р. відносно позивача приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис за №26473 про стягнення загальної суми боргу у 9279.39 грн.

У тексті виконавчого напису міститься одночасно дві адреси проживання боржника-громадянина: 1) м.Харків, пр. Московський та 2 ) м. Київ, вул. Лісківська .

07.10.2020 стягувачем за вказаним виконавчим написом до приватного виконавця подані матеріали звернення, до складу яких входили, зокрема, заява про примусове виконання рішення та означений виконавчий напис.

08.10.220 приватним виконавцем видано постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №63247965; постанову про стягнення з боржника основної винагороди, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову від 16.10.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Положеннями ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (далі Закон № 1403-VІІІ) передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 6 ст. 25 Закону № 1403-VІІІ виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404-VІІІ знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України (ч. 4 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно з п. 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених ст. 24 Закону № 1404-VІІІ.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч. 3 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ).

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон № 1404-VІІІ і Закон № 1403-VІІІ визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з ч. 3 ст. 25 Закону № 1403-VІІІ право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

За приписами п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Положеннями ч. 5 ст. 24 Закону № 1404-VІІІ визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби.

Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Положення наведених вище норм свідчать про те, що саме на виконавця покладено обов`язок встановити, чи пред`явлено виконавчий документ за належним місцем виконання, відповідно до ст. 24 вказаного Закону.

Відповідач є приватним виконавцем та здійснює повноваження на території виконавчого округу міста Києва.

Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорту позивача серії НОМЕР_2 він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Відомостей про зміну місця реєстрації паспорт не містить.

Суд зауважує, що ані відповідачем, ані третьою особою кредитною установою не наведено будь-якого джерела відомостей щодо вищезазначеної адреси фактичного місця проживання боржника у АДРЕСА_3 , з урахуванням того, що згідно наданих позивачем доказів, місцем реєстрації боржника є : м. Харків. пр. Московський з 11.01.2017 року і по даний час.

Наведене свідчить про те, що відповідач при відкритті виконавчого провадження, не пересвідчився з достовірних джерел про наявність майна боржника у відповідному виконавчому окрузі та місце проживання позивача, тоді як наявні матеріали справи не містять доказів щодо підтвердження інформації, зазначеної у постанові про відкриття виконавчого провадження, що боржник мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Посилання відповідача на те, що стягувач наділений правом вибору місця виконання рішення, а законодавство не покладає на виконавця обов`язку здійснювати перевірку місця проживання боржника до відкриття виконавчого провадження, є помилковим, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, у спірних відносинах належним місцем виконання є місце проживання або перебування боржника, або місце знаходження його майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, визначає Закон України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11.12.2003 р. № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), відповідно до статті 3 якого місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону № 1382-IV встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (ч. 10 ст. 6 Закону № 1382-IV).

Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов`язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов`язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (ч. 17 ст. 9 Закону № 1382-IV).

Тобто, саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання виконавчого документа.

Враховуючи, що зазначені в оскаржуваній постанові місце проживання боржника (м. Київ ) та фактичне місце реєстрації боржника (Харківська область) відрізняються та територіально знаходяться у межах різних виконавчих округів, беручи до уваги, що відомості про місце проживання позивачки у м. Київ не підтверджені тими документами, які надавалися стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що в цьому випадку приватний виконавець був зобов`язаний скористатися правом, наданим ч. 5 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" та здійснити перевірку відомостей щодо місця проживання боржника або місця знаходження його майна.

Стосовно посилання відповідача на те, що у виконавчому написі, вчиненому приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., чітко зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу міста Києва, а тому у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання, суд не бере такі доводи до уваги, оскільки факт проживання позивача за вказаною адресою не підтверджений жодними належними та допустимими доказами.

Крім того, у виконавчому написі нотаріуса зазначено дві адреси : місце проживання боржника (м. Київ ) та фактичне місце реєстрації боржника (Харківська область). Таким чином, матеріали справи не містять документів, які б об`єктивно підтверджувати адресу місця перебування позивача у м. Києві . Вказана у виконавчому написі інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві не може слугувати достатньою підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві без перевірки приватним виконавцем. При цьому в документі визначена офіційна адреса реєстрації боржника.

Таким чином, вказана у виконавчому написі та заяві стягувача інформація про проживання боржника на час його вчинення у місті Києві, на думку суду, не може слугувати достатньою та достовірною підставою для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цього виконавчого напису у місті Києві, без перевірки приватним виконавцем інформації щодо проживання боржника на час вчинення відкриття виконавчого провадження, адже у протилежному випадку допускалася б можливість зазначення стягувачем будь-якої адреси боржника (не підтвердженої доказами) для штучної зміни виконавчого округу.

Крім того, суд при вирішенні спірних правовідносин враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29.01.2021 р. у справі № 160/12729/19, де суд зазначив, що з положень Закону № 1404-VIII вбачається, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у справі № 804/6996/17 від 08 квітня 2020 року. Також Верховний Суд зазначив, що за статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження", статтею 9, статтею 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статтею 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", пунктом 1 розділом ІІ Інструкції № 512/5 відповідач був наділений можливістю перевірити відомості, зокрема, про місцезнаходження боржника та був зобов`язаний при відкритті виконавчого провадження пересвідчитися у наявності своєї компетенції на примусове виконання рішення за місцем знаходження боржника, виходячи із його зазначення стягувачем у заяві.

З огляду на встановлені судом обставини, зазначена третьою особою в заяві про відкриття виконавчого провадження адреса місця проживання боржника документально не підтверджена, тому таку інформацію неможливо вважати відомостями, що ідентифікують боржника.

Також, суд зазначає, що приватним виконавцем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів того, що кошти боржника або інше майно, на момент прийняття оскаржуваної постанови, знаходились у виконавчому окрузі, на території якого відповідач здійснює свою діяльність та відомості, щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Отже, місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого відповідач здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а виконавчий документ у виконавчому провадженні прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, у зв`язку з чим суд вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва виконавчого документа та відкриття виконавчого провадження про стягнення коштів з фізичної особи, яка має місце проживання у Харківській області .

На підставі цього, суд дійшов до висновку, що оскаржувані постанови є протиправними та підлягають скасуванню.

Посилання відповідача на правову позицію, викладену в постанові від 09 грудня 2020 № 460/3537/20, суд не бере до уваги, оскільки правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 у справі № 160/12729/19, мають перевагу у часі.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 287, ст. 293, ст. 295, ст. 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову від 08.10.2020 року про відкриття виконавчого провадження № 63247965 винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною при примусовому виконані виконавчого напису № 26473 виданого 08.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем

Визнати протиправною та скасувати постанову від 16.10.2020 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника № 63247965 винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною при примусовому виконані виконавчого напису № 26473 виданого 08.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Зоркіна Ю.В.