Ухвала суду № 95361966, 02.03.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про повернення позовної заяви

02 березня 2021 р. Справа №520/1827/21Суддя Харківського окружного адміністративного суду Котеньов О.Г., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини №3005 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини №3005, в якому просить суд:

- стягнути з військової частини № 3005 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 89 160,96 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів;

- стягнути з військової частини № 3005 на користь ОСОБА_1 10000,00 грн моральної шкоди за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання копії ухвали.

Для усунення недоліків, зазначених у вказаній ухвалі, позивачу необхідно було надати до суду документ, що підтверджує сплату судового збору у повному обсязі, сплативши 908,00 грн судового збору.

На усунення недоліків, зазначених у вказаній ухвалі, позивачем 01.03.2021 подано до суду лист, в якому просив суд прийняти позовну заяву до розгляду та зазначив, що вважає помилковими висловлені мотиви Великої Палати Верховного Суду під час розгляду апеляційної скарги про обмеження застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» виключного розглядом питань пов`язаних з соціальним захистом учасників бойових дій та прирівняних до них осіб відповідно до статей 12 та 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», без вирішення питання про можливість відступу від протилежних висновків Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду. висловлених при касаційному розгляді справи.

Як вже зазначено судом в ухвалі від 15.02.2021, відповідно до положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що пунктом 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI звільнення від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до адміністративного суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом. У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

При цьому, перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.

Суд звертає увагу на те, що предметом розгляду цієї справи є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення. При цьому вимоги позивача не пов`язані з порушенням права на соціальний захист саме як учасника бойових дій, а тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17, від 06.05.2020 року у справі №9901/70/20 та підтверджений в постановах Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №П/811/201/16 та від 19.10.2020 у справі №240/934/20, які мають бути враховані судом до спірних правовідносин.

Як вже зазначалось судом, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі N 369/10046/18 зроблено висновок, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Тобто, судовий збір за таким позовом має бути сплачено на загальних підставах.

Щодо посилань позивача на інші висновки Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду щодо аналогічних правовідносин, які, утім, викладені Верховним Судом у березні 2018 року (на відміну від правової позиції Великої Палати Верховного Суду від жовтня 2019 року, що застосована судом), суд зазначає таке.

Принцип єдності судової практики не має абсолютного характеру, оскільки процесуальним законодавством Велика Палата Верховного Суду, об`єднані палати, палати касаційних судів Верховного Суду наділені виключними повноваженнями у встановленому порядку відступати від раніше сформованої правової позиції з огляду на те, що в протилежному випадку це означало б неможливість виправлення судом своєї власної передчасної або «застарілої» позиції, викликаної, наприклад, нечіткістю закону (невідповідності критерію «якість закону»), що призвело до неоднакового тлумачення норм права, або виключало б можливість динамічного розвитку суспільних правовідносин та права; за певних обставин відступ від попередніх правових позицій суду касаційної інстанції узгоджується із уже усталеним виробленим у праві цивілізаційним підходом, згідно з яким «truth or stability - truth is preferable» (при конкуренції між правдивим (правильний, справедливим) і стабільним пріоритет варто віддавати першому).

Тобто, принцип єдності судової практики не є абсолютним, оскільки в протилежному випадку це означало б неможливість виправити судом свою позицію або виключало б можливість динамічного розвитку права та суспільних правовідносин.

Зокрема, у системі загального права допускається скасування попередніх прецедентів і вважається, що прецеденту можна не слідувати, якщо: його можливо відрізнити з огляду на зміну відносин у суспільстві з моменту його прийняття чи якщо змінилися відповідні правові принципи; він був вирішений per incuriam, тобто якщо при його прийнятті з певних причин не були застосовані належні приписи законодавства чи прецеденти або вони були невірно витлумачені; у разі визнання його неправильним і таким, що підлягає скасуванню, або якщо на практиці він не діє.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про неприйнятність аргументів позивача стосовно незастосування судом висновків Великої Палати Верховного Суду до правовідносин щодо обов`язку позивача сплатити судовий збір.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що на момент вирішення питання про повернення позовної заяви недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Харківського окружного адміністративного суду від 15.02.2021, у строк, встановлений судом, позивачем не усунуто.

Клопотань про продовження судом встановленого строку для усунення недоліків позову до суду не надходило.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з приписами частини 5 статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 248, 259, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов - повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.Г. Котеньов