Рішення № 95361587, 02.03.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/233/21

02 березня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чепенюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Бутрина С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.43):

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.08.2020 у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи: з 13.08.1982 по 14.12.1983 у Статистичному управлінні Тернопільської області на посаді старшого економіста; з 18.12.1991 по 01.03.1998 у Спільному малому підприємстві «Перлина» на посаді продавця та бармена; з 02.03.1998 по 30.06.2001 в Акціонерному товаристві закритого типу фірма «Галактика» на посаді бармена; з 01.07.2001 по 12.02.2002 у Спільному малому підприємстві «Перлина» на посаді бухгалтера;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 13.07.1982 по 14.12.1983 у Статистичному управлінні Тернопільської області на посаді старшого економіста; з 18.12.1991 по 01.03.1998 у Спільному малому підприємстві «Перлина» на посаді продавця та бармена; з 02.03.1998 по 30.06.2001 в Акціонерному товаристві закритого типу фірма «Галактика» на посаді бармена; з 01.07.2001 по 12.02.2002 у Спільному малому підприємстві «Перлина» на посаді бухгалтера, а також призначити ОСОБА_1 пенсію з 02.07.2020.

В обґрунтування позову вказано, що позивач 01.07.2020 досягла пенсійного віку та 13.07.2020 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком та всіма необхідними документами.

26.08.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з огляду на те, що її загальний страховий стаж становить 22 роки 2 місяці та 3 дні, що недостатньо для призначення такої пенсії. При цьому відповідач не зарахував до страхового стажу періоди роботи: з 13.08.1982 по 14.12.1983 у Статистичному управлінні Тернопільської області, оскільки в записі трудової книжки №3 виправлено номер наказу про прийняття на роботу; з 18.12.1991 по 01.03.1998 у Спільному малому підприємстві «Перлина» (далі СМП «Перлина»); з 02.03.1998 по 30.06.2001 в Акціонерному товаристві закритого типу фірма «Галактика» (далі АТЗТ фірма «Галактика»); з 01.07.2001 по 12.02.2002 у СМП «Перлина», оскільки на печатці вказаних підприємств, якими засвідчені записи про роботу за вказані періоди відсутній ідентифікаційний код та відсутні дані про нараховану заробітну плату в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вважає, що відмова відповідача в призначенні пенсії за віком є протиправною, вказані періоди роботи, які не зараховано до страхового стажу, слід зарахувати та призначити позивачу пенсію за віком, враховуючи таке.

Щодо періоду роботи в Статистичному управлінні Тернопільської областів спірний період позивач вказує, що дата та номер наказу підтверджується належним чином завіреною копією такого наказу №90-к від 13.08.1982 Головного управління статистики у Тернопільській області про прийняття її на роботу на посаду старшого економіста.

Стосовно спірних періодів роботи в СМП «Перлина» та в АТЗТ фірма «Галактика» позивач звертає увагу, що записи в трудовій книжці засвідчені підписами керівників вказаних підприємств та скріплені печатками СМП «Перлина» та АТЗТ «Галактика» згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок №58 від 29.07.1993. Водночас працівник підприємства не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, так як записи здійснює відповідальний працівник підприємства. Крім цього, відсутність коду підприємства на печатці, якою скріплено запис трудової книжки, не є підставою для незарахування трудового стажу за спірний період.

З наведених підстав ОСОБА_1 просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 01.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено судове засідання на 25.02.2021 о 10.30 год.

15.02.2021 до суду надійшов відзив на позов (а.с.24-26), у якому Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що законні підстави для зарахування періодів роботи позивача з 18.12.1991 по 01.03.1998 у СМП «Перлина», з 02.03.1998 по 30.06.2001 в АТЗТ фірма «Галактика», з 01.07.2001 по 02.02.2002 у СМП «Перлина» відсутні, оскільки в трудовій книжці записи про звільнення завірені печатками, які не відповідають вимогам законодавства.

Крім того, у даних, які містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального реєстру, інформація про нараховану заробітну плату за періоди роботи в АТЗТ «Галактика» з 01.07.2000 по 30.06.2001 та з 01.07.2001 по 02.02.2002 у СМП «Перлина» відсутня.

Розглянувши подані документи, на момент звернення за призначенням пенсії, загальний страховий стаж позивача складає 22 роки 02 місяці 03 дні, що є меншим за необхідний, тому, на переконання відповідача, для призначення пенсії за віком підстав немає.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні 25.02.2021 позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.02.2021 проти позову заперечив, вважає, що відсутні підстави для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача та для призначення пенсії за віком, відтак просив відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні заслухано пояснення учасників справи та досліджено докази. Ухвалою суду від 25.02.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, оголошено перерву у розгляді справи до 02.03.2021 та витребувано додаткові докази.

У судове засідання 02.03.2021 представник Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, належним чином, під розписку повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не прибув, при цьому відповідач причини неприбуття представника до суду не повідомив, відтак такі визнані неповажними, розгляд справи продовжено за відсутності представника Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи письмовими доказами, встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.07.2020 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, додавши до заяви відповідні документи (а.с.27).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 26.08.2020 №2827-2606/М-02/8-1900/20 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Зокрема, відповідач у листі зазначив, що при обчисленні страхового стажу ОСОБА_1 не враховано період роботи у Статистичному управлінні Тернопільської області з 13.08.1982 по 14.12.1983, оскільки в записі № 3 у трудовій книжці виправлено номер наказу про прийняття на роботу. Також до страхового стажу не враховано періоди роботи в СМП «Перлина» з 18.12.1991 по 01.03.1998, з 02.03.1998 по 30.06.2001 в АТЗТ фірма «Галактика» та з 01.07.2001 по 12.02.2002 у СМП «Перлина», оскільки на печатці, якими засвідчені записи про роботу за вказані періоди, відсутній ідентифікаційний код.

Крім того, за період роботи в АТЗТ фірма «Галактика» з 01.07.2000 по 30.06.2001 та в СМП «Перлина» з 01.07.2001 по 12.02.2002 відсутні дані про нараховану заробітну плату в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У листі вказано, що відповідно до поданих документів на даний час страховий стаж позивача становить 22 роки 02 місяці 03 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною та стверджує, що не зарахування до її страхового стажу вказаного періоду роботи порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.

За змістом положень статті 62 Закону України № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Судом досліджено записи трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 щодо спірних періодів роботи позивача.

Щодо періоду роботи з 13.08.1982 по 14.12.1983 у Статистичному управлінні Тернопільської області у трудовій книжці наявні такі записи:

Розділ «Відомості про роботу»:

Запис №3, 13.08.1982 прийнята на роботу на посаду старшого економіста, підстава: наказ №90-к від 13.08.1982;

Запис №4, 14.12.1983 звільнена з роботи по статті 38 КЗпП України, за власним бажанням, підстава: наказ №248-к від 12.12.1983.

Записи про роботу у спірний період засвідчені підписом старшого інспектора кадрів та скріплені печаткою (а.с.35).

Щодо періодів роботи з 18.12.1991 по 01.03.1998 та з 01.07.2001 по 12.02.2002 у СМП «Перлина» у трудовій книжці наявні такі записи:

Розділ «Відомості про роботу»:

Запис №14, 18.12.1991 прийнята на роботу продавцем, підстава: наказ №17 від 18.12.1991;

Запис №16, 01.03.1998 звільнена з роботи по статті 38 КЗпП України, за власним бажанням, підстава: наказ №18-к від 01.03.1998;

Запис №19, 01.07.2001 зарахована на посаду бухгалтера, підстава: наказ №27 від 01.07.2001;

Запис №20, 12.02.2002 звільнена з роботи по статті 38 КЗпП України, за власним бажанням, підстава: наказ №7 від 02.2002.

Щодо періодів роботи з 02.03.1998 по 30.06.2001 в АТЗТ фірма «Галактика» у трудовій книжці наявні такі записи:

Розділ «Відомості про роботу»:

Запис №17, 02.03.1998 прийнята на посаду бармена в ресторан « Галактика », підстава: наказ №3к від 02.03.1998;

Запис №18, 30.06.2001 звільнена з роботи за згодою сторін, підстава: наказ №32 від 30.06.2001.

Записи про роботу у вказані періоди засвідчені підписами керівників згаданих підприємств та скріплені відповідними печатками, однак на таких печатках, відсутні ідентифікаційні коди підприємств (а.с.36, 37).

Перевіряючи доводи сторін щодо наявності чи відсутності підстав для зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи ОСОБА_1 , суд зазначає, що порядок ведення трудових книжок у вказані періоди роботи позивача було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, від 20.06.1974 №162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР (далі Інструкція №162), а в подальшому Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі Інструкція № 58).

Пунктом 1 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки працівників та службовців» (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 656 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.3 Інструкції № 162 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції № 162).

Суд зазначає, що пункти 2.3 та 4.1 Інструкції №162 містять положення, подібні положенням пунктів 2.4 та 4.1 Інструкції № 58.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

У графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. <…>. Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття на роботу (пункт 2.14 Інструкції №58).

Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: «Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то», а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер (пункт 2.15 Інструкції № 58).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з абзацом другим пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Як встановлено судом, період роботи ОСОБА_1 з 13.08.1982 по 14.12.1983 у Статистичному управлінні Тернопільської області відповідачем не зараховано до страхового стажу, оскільки в записі № 3 у трудовій книжці виправлено номер наказу про прийняття на роботу.

Поряд з цим, суд, оглянувши в судовому засіданні оригінал трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , не погоджується з тим, що запис було виправлено, має місце лише чіткіше зазначення номера наказу про прийняття на роботу по відношенню до інших його реквізитів.

При цьому позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу в позивача за спірний період.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження вказаного періоду роботи в Статистичному управлінні Тернопільської області було подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області довідку Головного управління статистики у Тернопільській області від 12.08.2020, відповідно до якої ОСОБА_1 з 13.08.1982 (наказ про прийняття на роботу від 13.08.1982 №90-к) по 14.12.1983 (наказ про звільнення від 12.12.1983 №248-к) дійсно працювала в Обчислювальному центрі Статистичного управління Тернопільської області (а.с.8).

Також до позовної заяви позивачем надано архівні копії наказів №90-к від 13.08.1982 та №248-к від 12.12.1983 (а.с.9, 9-зворот).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 13.08.1982 по 14.12.1983 у Статистичному управлінні Тернопільської області.

Що стосується періодів роботи позивача з 18.12.1991 по 01.03.1998 у СМП «Перлина», з 02.03.1998 по 30.06.2001 в АТЗТ фірма «Галактика», з 01.07.2001 по 02.02.2002 у СМП «Перлина», то такі не зараховано відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 з огляду на те, що в трудовій книжці записи про звільнення завірені печатками, які не відповідають вимогам законодавства у зв`язку з відсутністю на них ідентифікаційного коду підприємства.

З цього приводу суд зазначає, що вимоги щодо завірення печаткою запису про звільнення прямо передбачені Інструкцією № 162 та Інструкцією № 58.

Разом з тим, у даному випадку записи трудової книжки ОСОБА_1 № 14, №16, №17, №18, №19 та №20 містять повні і точні відомості (без виправлень) про роботу позивача у СМП «Перлина» та АТЗТ фірма «Галактика», такі записи засвідчені підписами керівників згаданих підприємств та скріплені відповідними печатками.

Також суд проаналізував положення законодавства, на яке при відмові у зарахуванні до страхового стажу позивача вказаного періоду трудової діяльності посилається відповідач.

Так, з метою забезпечення єдиного державного обліку підприємств та організацій усіх форм власності 22.01.1996 постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 затверджено Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України і введено його в дію з 01.01.1996 (далі Положення №118).

Згідно з пунктом 1 Положення №118 (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України - це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про підприємства та організації всіх форм власності, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо).

Відповідно до пункту 3 Положення №118 до Державного реєстру включаються дані про такі суб`єкти господарської діяльності:

юридичні особи, а також їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території України і провадять свою діяльність на підставі законодавства України;

юридичні особи, а також їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи, розташовані за межами України, які створені з участю юридичних осіб України і діють відповідно до законодавства іноземних держав.

Пунктами 9, 15 Положення №118 передбачено, що для включення до Державного реєстру суб`єкт господарської діяльності в десятиденний термін після його державної реєстрації (перереєстрації) або прийняття рішення (постанови, розпорядження, наказу) про створення, в тому числі філії, відділення, представництва тощо, подає до відповідного органу державної статистики заповнену облікову картку встановленого зразка, а також нормативні та установчі документи.

У разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому встановлюється ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування.

У разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Пунктом 16 Положення №118 визначено, що використання ідентифікаційного коду з Державного реєстру є обов`язковим для всіх видів звітних та облікових документів, які використовуються за межами суб`єктів господарської діяльності. Звітні та облікові документи, в яких відсутній ідентифікаційний код з Державного реєстру, вважаються недійсними, їх використання тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

З наведених норм вбачається, що нормами Положенням № 118 встановлюються обмеження щодо оформлення підприємством звітів та облікових документів без зазначення ідентифікаційного коду з Державного реєстру, але це ніяким чином не впливає на наявність трудового стажу позивача.

Суд зазначає, що відповідальність за заповнення та ведення звітних та облікових документів, в тому числі трудових книжок працівників, та зазначення у них передбачених законодавством відомостей, в тому числі ідентифікаційного коду юридичної особи, несе суб`єкт господарювання. Не зазначення ідентифікаційного коду на печатці підприємства жодним чином не спростовує факту роботи працівника на підприємстві.

Також суд звертає увагу, що положення діючої на час виникнення спірних правовідносин Інструкції про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 № 643 на виконання постанови Верховної Ради України від 11.05.1992 № 2318-XII «Про заходи щодо забезпечення виконання вимог дозвільної системи», яка визначала порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів у штемпельно-граверних майстернях, і не містила норм про недійсність фактично існуючих печаток юридичних осіб, на яких не зазначений ідентифікаційний код.

Крім того, на позивача не покладено обов`язок щодо перевірки усіх реквізитів печатки підприємства при внесенні записів до його трудової книжки. Такі повноваження щодо перевірки дотримання відомостей про підприємство у сфері дозвільної системи відсутні і в органів Пенсійного фонду.

Отже, та обставина, що керівник підприємства, де працював позивач не засвідчив записи в трудовій книжці печаткою, яка б містила код ЄДРПОУ, не робить запис недійсним чи неправдивим. Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження її трудового стажу.

У матеріалах справи наявні відповіді архівного відділу Тернопільської міської ради від 18.11.2020 №119426-63 та від 18.11.2020 №119526-63 на звернення позивача від 17.11.2020, у яких вказано про відсутність у архіві документальних матеріалів з особового складу (накази з кадрових питань, відомості про нарахування заробітної плати) СМП «Перлина» та АТЗТ «Галактика» (а.с.7, 7- зворот).

Як слідує з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, АТЗТ «Галактика з 06.10.2006 перебуває в стані припинення (а.с.42).

Отже, можливість надати відповідачу будь-які інші відомості, крім тих, що описані вище, про роботу у спірні періоди у позивача відсутня з незалежних від неї причин.

Поряд з цим додаткові документи, а саме: довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи, подаються у випадках відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637).

Надаючи оцінку аргументам відповідача про те, що за періоди роботи позивача в АТЗТ фірма «Галактика» з 01.07.2000 по 30.06.2001 та в СМП «Перлина» з 01.07.2001 по 12.02.2002 відсутні дані про нараховану заробітну плату в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то суд враховує, що положення Закону № 1058-ІV набрали чинності з 01.01.2004 і саме з цього часу законом передбачено обчислення пенсій за віком за даними, накопиченими на кожну застраховану особу в електронних базах даних системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України відповідно до звітів роботодавців, а саме за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відтак відсутність відомостей про застраховану особу до 01.01.2004 у Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування не впливає на підтвердження трудового стажу особи.

З огляду на вказане суд дійшов висновку, що періоди роботи ОСОБА_1 з 13.08.1982 по 14.12.1983 у Статистичному управлінні Тернопільської області; з 18.12.1991 по 01.03.1998 та з 01.07.2001 по 12.02.2002 у СМП «Перлина»; з 02.03.1998 по 30.06.2001 в АТЗТ фірма «Галактика» підлягають зарахуванню до її страхового (трудового) стажу.

За таких обставин відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у зарахуванні вказаних періодів роботи позивача до страхового стажу, оформлена листом від 26.08.2020 №2827-2606/М-02/8-1900/20, є протиправною та підлягає скасуванню.

Відтак наявні достатні обґрунтовані підстави для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13.08.1982 по 14.12.1983 у Статистичному управлінні Тернопільської області; з 18.12.1991 по 01.03.1998 та з 01.07.2001 по 12.02.2002 у СМП «Перлина»; з 02.03.1998 по 30.06.2001 в АТЗТ фірма «Галактика». Позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.07.2020, то суд зазначає таке.

За нормами Закону № 1058-ІV у період з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року право на призначення пенсії за віком до досягнення віку 60 років мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року, за наявності страхового стажу не менше 27 років.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на призначення пенсії за віком отримала з 01.07.2020, тобто при досягненні нею віку 59 років 6 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з наданих відповідачем відомостей з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, страховий стаж позивача складає 22 роки 02 місяці і 03 дні (а.с.30).

У разі зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 13.08.1982 по 14.12.1983 у Статистичному управлінні Тернопільської області, з 18.12.1991 по 01.03.1998 та з 01.07.2001 по 12.02.2002 у СМП «Перлина», з 02.03.1998 по 30.06.2001 в АТЗТ фірма «Галактика», страховий стаж позивача, що враховується для призначення пенсії, становитиме більше 27 років та є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV.

Згідно з пунктом 1 частини першої Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що пенсійного віку позивач набула 01.07.2020. Із заявою про призначення пенсії звернулася 13.07.2020, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку, тому є підстави для призначення пенсії з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

З огляду на вищезазначене, враховуючи повноваження суду, визначені пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, позовні вимоги в цій частині слід також задовольнити та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 02.07.2020, тобто з дня, що настав за днем досягнення пенсійного віку.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач не довів правомірності оскаржуваної відмови у зарахуванні визначених періодів роботи до страхового стажу позивача та призначенні їй пенсії за віком.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 908,00 грн, сплачений відповідно до квитанції №ПН1990323 від 22.01.2021 (а.с.17).

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування відмови та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 13.08.1982 по 14.12.1983 у Статистичному управлінні Тернопільської області, з 18.12.1991 по 01.03.1998 та з 01.07.2001 по 12.02.2002 у Спільному малому підприємстві «Перлина», з 02.03.1998 по 30.06.2001 в Акціонерному товаристві закритого типу фірма «Галактика», оформлену листом від 26.08.2020 №2827-2606/М-02/8-1900/20.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13.08.1982 по 14.12.1983 у Статистичному управлінні Тернопільської області, з 18.12.1991 по 01.03.1998 та з 01.07.2001 по 12.02.2002 у Спільному малому підприємстві «Перлина», з 02.03.1998 по 30.06.2001 в Акціонерному товаристві закритого типу фірма «Галактика» та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02.07.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14035769).

Повний текст рішення складено та підписано 05 березня 2021 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.