Рішення № 95359718, 10.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року Справа № 160/15721/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ “ДТЗ” до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ “ДТЗ” до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 05.06.2020р. № UА110150/2020/000025/1.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, в яких митна вартість визначена не за ціною договору, а за резервним методом, є неправомірним, оскільки митному органу було надано всі необхідні документи, які в повній мірі підтверджували заявлену митну вартість товарів (числові значення складових митної вартості товарів) і жодних розбіжностей такі документи не містили. Посилання ж митного органу, як на підставу виникнення у нього сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, на нижчий ціновий рівень імпортованого позивачем товару порівняно з митним оформленням інших ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, є нормативно необґрунтованими, оскільки лише сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта та не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює.

05.01.2021 року до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Дніпровської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції зазначено наступне.

Так, 03.06.2020 року позивач звернувся до Дніпровської митниці Держмитслужби з метою здійснення митного оформлення товару: «шини пневматичні, гумові, нові з протектором типу ялинка або подібними та камери. Зазначені товари надійшли на адресу позивача на підставі зовнішньоекономічного контракту від 03.12.2019 №LST/7, укладеного ТОВ „Промислова компанія ДТЗ” (Україна) з WEIFANG LONGSHAN TYRE СО., LTD. (Китай), за Специфікацією №2020-1 від 14.01.2019, рахунком-інвойсом №LS2020-1 від 25.03.2020. Товари заявлені до митного оформлення шляхом електронного декларування за ЕМД №UA110150/2020/008904 від 03.06.2020. Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 МКУ. Умовами поставки сторони визначили FOB CN Qingdao. За результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою аналізу згенеровано обов`язкові форми контролю за ЕМД №UA110150/2020/008904 від 03.06.2020: 105-2 - Контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 - Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. По наступних товарах можливе заниження митної вартості товарів: (1,2). Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митний органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року №689 ретельно працювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 МКУ. До митного контролю та оформлення заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником (код 4104 в гр..44) від 03.12.2019 року №LST/7 з WEIFANG LONGSHAN TYRE CO., LTD., за Специфікацією №2020-1 від 14.01.2019 року, рахунком-інвойсом №LS2020-1 від 25.03.2020 року. Відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - Qingdao, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FOB Продавець зобов`язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження, на продавця покладається також обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Враховуючи умови поставки FOB, зміст підпункту 3.1.1 Контракту від 03.12.2019 №LST/7, відповідно до якого «продавець зобов`язаний виконати митні формальності, необхідні для вивозу», продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано, (відсутня декларація країни відправлення). Відповідно п.5.2 контракту від 03.12.2019 №LST/7 умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях до Контракту. У наданій декларантом Специфікації №2020-1 від 14.01.2019 зазначено, що оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати. Загальна вартість товарів відповідно до Специфікації №2020-1 від 14.01.2019 - 32965,80 дол. США. Згідно з частиною 5 статті 58 Кодексу ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ). Декларантом надано: платіжне доручення №41 від 26.05.2020 на суму 9890 дол. США та платіжне доручення № 137 від 26.05.2020 на суму 22247,80 дол. США, що в сумі складає 32 137,8 дол. США. В графі призначення платежу вказано: «Prepayment for tubes and tyres with tube contract LST/7 dd 03.12.2019, specification 2020-1 dd 14.01.2020». Загальна сума 32 137,8 дол. США за платіжними дорученнями №41 та №137 не кореспондується з загальною вартістю товару згідно із Специфікацією №2020-1 від 14.01.2019 (32965,80 дол. США). Крім того, вказані банківські документи не містить відміток банку щодо виконання платіжної операції, що унеможливлює підтвердження фактичного перерахування коштів на користь іноземного контрагента.

Також відповідачем зазначено, що за результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою аналізу згенеровано обов`язкові форми контролю за ЕМД №UA110150/2020/008904 від 03.06.2020: Необхідно перевірити достовірність декларування транспортних витрат (фрахт контейнерів). Згідно наявної інформації, фрахт контейнера з відповідної країни до порту призначення коштує близько від 5300 до 6500 USD. Перевірити документи, що підтверджують транспортні витрати. Витребувати документи, що підтверджують митну вартість та її складові, відомості про які зазначені у гр.44 МД (якщо такі не були подані митниці), їх скан-копії з ЕЦП декларанта прикріпити до МД. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано: Договір ТЕО №1510/912/2019 від 15.10.2019 року з Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA»; рахунок про надання ТЕО від 26.05.2020 року №L31232, Акт виконаних робіт від 26.05.2020 року, Заявку №27 від 01.04.2020 року, довідку про транспортні витрати від 21.05.2020 року. Згідно відомостей ЕМД поставка оцінюваної партії товару здійснено у контейнері №MRKU8423152, № MRKU4099370 на морському судні MSC MAYA (гр.21 ЕМД). За результатами проведеної митницею перевірки з використанням модулю відстеження контейнерів, розміщеному на інтернет-ресурсі за адресою www.maersk.com, встановлено наявність перевантаження оцінюваного товару в порту Port Said East, Egypt з судна MSC MAYA на судно MAERSK KITHIRA. Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МКУ, до митного оформлення не надавався та наявність додаткових витрат пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару. В наданому рахунку про надання ТЕО від 26.05.2020 року №L31232 вказано контейнери №MRKU8423152, № MRKU4099370, зазначена вартість морського фрахту, включаючи перевантаження, на рівні - 2140 дол. США. Вказана інформація також зазначена в акті виконаних робіт від 26.05.2020 та в Довідці про транспортні витрати від 21.05.2020 року. Проте, у наданій до митного оформлення Заявці №27 від 01.04.2020 року містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме в п. 11 вартість послуг (виключаючи додаткові витрати), при цьому вартість фрахту по маршруту вказана з урахуванням перевантаження на загальну суму 2140 дол. США. Згідно Заявки №27 від 01.04.2020 визначено маршрут перевезення та відповідно маршрут надання послуг Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA»: Port Qingdao, China - port Pivdennyi - city Dnipro, Ukraine. При цьому, у рахунку про надання ТЕО від 26.05.2020 року №L31232, в акті виконаних робіт від 26.05.2020 року та в Довідці про транспортні витрати від 21.05.2020 року наявні відомості лише щодо вартості морського перевезення (фрахту) за маршрутом Port Qingdao, China - port Pivdennyi. У рахунку про надання ТЕО від 26.05.2020 року №L31232 визначено термін оплати: 09.07.2020 року. У разі здійснення оплати, прошу надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату наданих транспортних послуг. Таким чином, посадовою особою митниці зазначено в електронних повідомленнях про розбіжності у сумі оплати за товар, відсутності у повному обсязі інформації щодо транспортної складової митної вартості товарів. Результати контролю направлено декларанту електронним повідомленням, в якому було визначено перелік додаткових документів, що подаються протягом встановленого 10-денного строку, а також інформація для декларанта про можливість за власним бажанням надати наявні у нього додаткові документи на підтвердження явленої митної вартості товарів. До переліку, зокрема, було включено такі додаткові документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Супровідним листом ТОВ «ПК «ДТЗ» від 05.06.2020 року вих. № 0506 (отриманий 05.06.2020) декларантом додатково надано: Специфікацію №2020-1 від 14.01.2020 року; Додаткова угода №1 від 22.04.2020 року; прайс-лист від 13.01.2020 року; комерційну пропозицію від 13.01.2020 року. Лист містив пояснення щодо виявлених невідповідностей та повідомлення, що будь-які інші документи у ході митного оформлення товару, задекларованого за ЕМД №UA110150/2020/008904 у 10-денний термін надаватись не будуть.

Відповідач стверджує, що будь-яка легальна експортно-імпортна операція у Китаї супроводжується оформленням у митному відношенні та декларуванні товарів, що ввозяться або вивозяться. Це передбачено Законом КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року. Твердження декларанта ТОВ «ПК «ДТЗ» щодо відсутності експортної декларації - не відповідає дійсності, а лише свідчить про небажання її надавати митному органу для здійснення контролю правильності заявленої декларантом митної вартості та її складових, перевірки ціни товару, ваги, кількості, найменування, та інших відомостей, що заявлялась митним митний органам Китаю при вивезенні. Згідно Заявки № 27 від 01.04.2020 року визначено маршрут перевезення та відповідно маршрут надання послуг Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA»: Port Qingdao, China - port Pivdennyi - city Dnipro, Ukraine. При цьому, у рахунку про надання ТЕО від 26.05.2020 №L31232, в акті виконаних робіт від 26.05.2020 року та в Довідці про транспортні витрати від 21.05.2020 року наявні відомості лише щодо вартості морського перевезення (фрахту) за маршрутом Port Qingdao, China - port Pivdennyi, що викликає сумніви у достовірності наданих даних та унеможливлює перевірку числового значення понесених витрат на всьому шляху перевезення. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні (ст. 58 МКУ). Крім того, в повідомленні №1 зазначалось, що у Заявці №27 від 01.04.2020 року містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме в п. 11 вартість послуг (виключаючи додаткові витрати), при цьому вартість фрахту по маршруту вказана з урахуванням перевантаження на загальну суму 2140 дол. США. Декларантом не надано документального підтвердження включення додаткових витрат або спростування виявлених невідповідностей. Отже, в наданих документах містяться суперечні відомості щодо включення додаткових витрат до загальної вартості транспортування, що є складовими митної вартості у розумінні ч. 10 ст.58 МКУ.

Як було зазначено у повідомленні митниці №1, з використанням модулю відстеження контейнерів, розміщеному на інтернет-ресурсі за адресою www.maersk.com, встановлено наявність перевантаження оцінюваного товару в порту Port Said East, Egypt з судна MSC MAYA на судно MAERSK KITHIRA. Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МКУ, до митного оформлення та під час проведення консультацій декларантом не надавався. Щодо наданого прайс-листа від 13.01.2020 та комерційної пропозиції від 13.01.2020 року відповідач зазначив, що прейскурант (прайс - лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. На практиці термін «прейскурант» частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг. Наданий прайс - лист від виробника WEIFANG LONGSHAN TYRE СО., LTD має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже адресований виключно ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ДТЗ" та містить умови поставки тотожні заявленим за ЕМД №UA110150/2020/008904. За формою та змістом повторюючи надану комерційну пропозицію, що не відповідає вимогам ч. 2 п.2 статті 52 МКУ. Інших документів, згідно сформованого списку у повідомленні №1 митниці, декларантом не надано. Імпортером у листі від 05.06.2020 року вих. № 0506 було повідомлено, що будь-які інші документи у ході митного оформлення товару, задекларованого за ЕМД №UA110150/2020/008904 у 10-денний термін надаватись не будуть. В інформаційних ресурсах митниці відсутня інформація щодо митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) ідентичних/подібних товарів у розумінні ст. 59-60 МКУ, ввезених на митну територію України у наближений час. Зазначене унеможливлює застосування методів визначення митної вартості товару за ціною щодо ідентичних (ст.59 МКУ) та подібних (ст.60 МКУ) товарів. У зв`язку із неможливістю застосування вказаних методів визначення митної вартості товарів, посадовою особою послідовно розглядалася можливість застосування наступного методу визначення митної вартості. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 МКУ, їх митна вартість визначається згідно з положеннями ст. 62 МКУ на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування ст. 62 та ст. 63 МКУ може бути зворотною. До товарів №1,2 застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод у відповідності до вимог ст. 64 МКУ. Визначена митна вартість товару №1 грунтується на рівні митної вартості товару «Покришки гумові, нові, типу "ялинка" для сільськогосподарських машин (мотоблоків або інш.)» співставного з оцінюваним з урахуванням опису, країни походження та відправлення, обсягів ввезення (950 шт.), призначення, випущеного у вільний обіг за ціною угоди за ЕМД від 15.05.2020 року №UA500030/2020/204931 нарівні 3,0107 дол. США/кг.

Враховуючи матеріал виготовлення, відсутність біржової інформації щодо сировини виготовлення, відсутність відомостей щодо фізичних характеристик товару (діаметр, індекс навантаження), коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 року №2371-111 (кілограм). Митну вартість товару №1 визначено на рівні - 3,0107 дол. США/кг, що розраховується як 54,0415 дол. СПІА/шт. (за ЕМД від 15.05.2020 №UA500030/2020/204931). Митна вартість товару №2 скориговано до рівня митної вартості товару «Покришки пневматичні, гумові, нові з малюнком "повздовжня хвиля" для сільськогосподарської техніки» спів ставного з оцінюваним, з урахуванням опису, характеру угоди, країни походження та відправлення, умов поставки - FOB LIANYUNGANG (Китай), обсягів ввезення (264 шт.), призначення, випущеного у вільний обіг за самостійно скоригованою декларантом митною вартістю за резервним методом за ЕМД від 28.05.2020 року №UA 100020/2020/26988 на рівні 3,14 дол. США/кг. Враховуючи матеріал виготовлення, відсутність біржової інформації щодо сировини виготовлення, відсутність відомостей щодо фізичних характеристик товару (діаметр, індекс навантаження), коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 №2371-111 (кілограм).Таким чином, митну вартість товару №2 визначено на рівні - 3,14 дол. США/кг, що розраховується як 21,2172 дол. СПІА/шт. (за ЕМД від 28.05.2020 року №UA 100020/2020/26988). У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, прийнято рішення про коригування митної вартості від 05.06.2020 №UA110150/2020/000025/1. Посадовою особою Дніпровської митниці Держмитслужби у графі 33 Рішення про коригування заявленої митної вартості, відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Також, посадовою особою митниці зазначено про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Митного кодексу та здійснено відповідний розрахунок. Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митницею відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до положень ч.7 ст. 55 МКУ, у випадку незгоди з рішенням про коригування митної вартості товарів, декларант має право на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов`язання шляхом надання гарантій. Декларант позивача скористався наданим правом і спірний товар був випущений у вільний обіг за ЕМД від 05.06.2020 року № UA 110150/2020/009086, що надавало можливість декларанту вирішити питання чинності спірного рішення шляхом надання додаткових документів. На теперішній час додаткові документи у порядку статті 55 МКУ від позивача до митниці не надходили.

15.01.2021 року від ТОВ “ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ “ДТЗ” до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву.

08.02.2021 року від Дніпровської митниці Держмитслужби до суду надійшло заперечення щодо відповіді на відзив на позовну заяву, в якому правова позиція викладена аналогічна у відповіді на позовну заяву.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020 року зазначена вище справа розподілена та у зв`язку із тим, що у період з 26.11.2020 року по 08.12.2020 року головуючий суддя Прудник С.В. перебував на лікарняному, 09.12.2020 року справа №160/15721/20 передана судді.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року прийнято до свого провадження справу №160/15721/20 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 03.12.2019 року ТОВ “ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ “ДТЗ” (м. Дніпро) уклала з компанією WEIFANG LONGSHAN TYRE CO., LTD. (Китай) зовнішньоекономічний контракт № LST/7, на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

03.06.2020 року, до відділу митного оформлення м/п «Дніпро-Правобережний» Дніпровської митниці Держмитслужби , задекларовано шляхом подання електронної митної декларації, зареєстрованої за № UA110150/2020/008904, товари - шини пневматичні гумові для використання на сільськогосподарських транспортних засобах і машинах ,з камерою, та камери гумові для пневматичних шин загальною вартістю 32173,80 дол. США, які надійшли в двох контейнерах за коносаментом №597511635 від 07.04.2020 року.

Митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України. На підтвердження митної вартості товару підприємством надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації №UA110150/2020/008904: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт від 03.12.2019 року №LST/7, додаток (специфікація) до нього від 14.01.2020 року №2020-1, рахунок - фактура (інвойс) від 25.03.2020 року LST2020-1, пакувальний лист від 25.03.2020 року, коносамент № 597511635 від 07.04.2020 року, інвойс № L31232 від 25.05.2020 року, акт виконаних робіт з перевезення від 25.05.2020 pоку, довідка про транспортні витрати від 21.05.2020 року, заявка на перевезення №2 від 01.04.2020 року, технічні характеристики товару.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення , відповідно до якого були виявлені розбіжності у наданих документах, які, на думку митниці, впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ митницею були додатково витребувані від ТОВ "ПК "ДТЗ", наступні документи:

1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

5) виписку з бухгалтерської документації;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Керуючись пунктом 8 статті 55 Митного кодексу України, листом №0506 від 05.06.2020 року, ТОВ “ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ “ДТЗ” надало митниці свої роз`яснення щодо висунутих зауважень про розбіжності та додаткові документи : Додаткову угоду № 1 від 22.04.2020 р. та Специфікацію у редакції зазначеної додаткової угоди; прайс-лист , комерційну пропозицію виробника товару.

05.06.2020 року митницею прийняте рішення про коригування митної вартості № и А110150/2020/000025/1, згідно якого митниця здійснила коригування митної вартості частини задекларованих товарів- шин пневматичних .

Відповідно до розділу 33 оскаржуваного рішення, митна вартість, скоригована митницею відповідно до заявлених декларантом товарів у валюті контракту, згідно з положеннями ст. 64 МК України за резервним методом.

Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця 05.06.2020 року випустила товар у вільний обіг за ЕМД № UА110150/2020/009086.

Різниця митних платежів (ввізне мито, ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала 178580,89 грн.

Не погоджуючись із здійсненим відповідачем коригуванням митної вартості імпортованого товару, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Згідно із ст. 51 цього Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 «Резервний метод» МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Слід зазначити, що Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Відповідно до положень п. 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства. У випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які

визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Також, як зазначено в постанові Верховного Суду України № 21-127а15 від 31.03.2015 року, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляді цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Попадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

Дані норми кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи, та відповідає стандартним правилам, встановленим п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VIG «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, відповідно до п. 2 (а) статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до п. 2 (b) зазначеної статті, під «дійсною вартістю» повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропагується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до п. (b),оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Відповідно до додатка 1 до статті VII, формування пунктів (а) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.

Між тим, ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Згідно ст.ст.72-77 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Партія товару поставлялась на умовах FOB -Qingdao (КНР) згідно правил ІНКОТЕРМС 2010.

Базис поставки FOB Інкотермс 2010 покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Сторони контракту в пунктах 3.1, 3.1.1. прямо передбачили що прийняті умови поставки мають обов`язковий характер для сторін і зазначили обов`язки сторін при застосуванні умов поставки FOB, зокрема те, що «Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних митних зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.»

Таким чином складовими митної вартості товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).

Судовим розглядом встановлено, що в рішенні митниця зазначила розбіжності, які , на її думку, мають вплив на правильність визначення митної вартості, і стали підставою для витребування додаткових документів та коригування митної вартості.

Щодо ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, як складової митної вартості товару митниця зазначила про те, що ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ДТЗ" до митного контролю та оформлення 03.06.2020 року за ЕМД №UA110150/2020/008904 заявлено партію товару, імпортовану за угодою з виробником (код 4104 в гр. 44) від 03.12.2019 року MLST/7 з WEIFANG LONGSHAN TYRE CO., LTD., за Специфікацією №2020-1 від 14.01.2019 року, рахунком-інвойсом №LS2020-1 від 25.03.2020 року. Відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB-Qingdao, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FOB, Продавець зобов`язаний доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження.

Враховуючи умови поставки FOB, пункт 3.1.1 Контракту від 03.12.2019 року №LST/7, відповідно до якого «продавець зобов`язаний виконати митні формальності, необхідні для вивозу», продавцем здійснено митні формальності у країні відправлення. Документального підтвердження умов здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (вартості, умов поставки, ваги) не надано.

За умовами терміну FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експерта. Будь-яка легальна експортно-імпортна операція у Китаї супроводжується оформленні у митному відношенні та декларуванні товарів, що ввозяться або вивозяться. Це передбачено Законом КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року. Твердження декларанта ТОВ «ПК «ДТЗ» щодо відсутності експортної декларації - не відповідає дійсності, а лише свідчить про небажання її надавати митному органу для здійснення контролю правильності заявленої декларантом митної вартості та її складових, перевірки ціни товару, ваги, кількості, найменування, та інших відомостей, що заявлялась митним митний органам Китаю при вивезенні.

Відповідно п.5.2 контракту від 03.12.2019року №LST/7 умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях до Контракту. У наданій декларантом Специфікації №2020-1 від 14.01.2019 року зазначено, що оплата товару здійснюється на умовах 100% передоплати. Загальна вартість товарів відповідно до Специфікації№2020-1 від 14.01.2019 року - 32965,80 дол. США. Згідно з частиною 5 статті 58 Кодексу ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Якщо рахунок сплачено, документами, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (п.2 ст.53 МКУ). Декларантом надано: платіжне доручення №41 від 26.05.2020 року на суму 9890 дол. США та платіжне доручення №137 від 26.05.2020 року на суму 22247,80 дол. США, що в сумі складає 32 137,8 дол. США. В графі призначення платежу вказано: «Prepayment for tubes and tyres with tube contract LST/7 dd 03.12.2019 року. specification 2020-1 dd 14.01.2020». Загальна сума 32 137,8 дол. США за платіжними дорученнями №41 та №137 не кореспондується з загальною вартістю товару згідно із Специфікацією №2020-1 від 14.01.2019 року (32965,80 дол. США). Крім того, вказані банківські документи не містить відміток банку щодо виконання платіжної операції, що унеможливлює підтвердження фактичного перерахування коштів на користь іноземного контрагента.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. На практиці термін «прейскурант» частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг. Наданий прайс-лист від виробника WEIFANG LONGSHAN TYRE CO., LTD має суб`єктивний характер в розумінні вимог статті 52 МКУ, адже адресований виключно ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ДТЗ" та містить умови поставки тотожні заявленим за ЕМД №UA110150/2020/008904. За формою та змістом повторюючи надану комерційну пропозицію, що не відповідає вимогам ч. 2 п.2 статті 52 МКУ.

В той же час, на думку суду, зазначені зауваження, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товару, оскільки не є розбіжностями у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо ненадання копії декларації країни відправлення суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 3 ст. 53 МКУ надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов`язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. Копія митної декларації країни відправлення у підприємства відсутня в зв`язку з чим надання її митниці було не можливим.

Пунктом 3.6 Контракту сторони узгодили документи, які повинні надаватись для підтвердження відвантаження кожної партії товару. За умовами контракту постачальник не повинен надавати Покупцю копію митної декларації.

Крім того, відповідно до частини 2 ст.53 МКУ митна декларація країни відправлення не передбачена у переліку документів, які декларант обов`язково повинен подавати митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраного методу її визначення , а лише може надаватись підприємством (за наявності) на вимогу митним органом у разі, якщо документи , передбачені ч.2 ст.53 МКУ мають розбіжності, ознаки підробки або всієї інформації.

Посилання митниці на нормативно-правовий акт КНР є необґрунтованим і безпідставним , оскільки не доведено що зазначеним документом на підприємство України покладено зобов`язання щодо надання копії декларації митному органу України.

Таким чином, зауваження митниці , як розбіжність , яка впливає на числові значення митної вартості та її розрахунок не повинно братись до уваги.

Отже, суд ввважає, що в повідомленні не наведені обґрунтування вимоги надання декларації і які саме розбіжності у наданих документах та складових митної вартості усуватиме така декларація.

Так, Верховний Суд України в постанові від 19.03.2019 року по справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «…Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару…».

Щодо оплати валютних коштів за товар.

З наданих до митниці інвойса №LS2020-1 від 25.03.2020 року, пакувального листа від 25.03.2020 року до інвойсу, Сертифіката країни походження, Заявки №27 від 01.04.2020 року, Коносамента №597511635 від 07.04.2020 року в контейнерах № MRKU8423152,MRKU4099370 фактично поставлена 1501 одиниця (штуки) товару в 2762 пакуваннях загальною вагою 18380 кг. на загальну суму 32137,80 дол. США.

З документів вбачається, що за Специфікацією було недопоставлено 31 одиниця товару на суму 828 дол. США.

В зв`язку з недопоставкою частини товарів сторонами 22.04.2020 року Специфікація №2020-1 від 14.01.2020 року була викладена в новій редакції, відповідно до фактичної кількості поставленого товару.

Відтак, на думку суду, кошти, сплачені платіжними дорученнями №41 та №137 в загальній сумі 32137,80 дол. США в повній мірі підтверджують загальну вартість фактично поставленого товару, а додатковою угодою № 1 усунута суперечність між Специфікацією №2020-1 та іншими наданими документами.

Щодо наданого прайс-листа від 13.01.2020 року та комерційної пропозиції від 13.01.2020 року.

Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Прайс-лист є документом довільної форми, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов оплати, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Комерційна пропозиція не може вважатися первинним документом і є лише способом для продавця запропонувати свій товар.

На зазначене неодноразово звертав увагу Верховний Суд у своїх постановах (постанова від 27.06.2019 року № 0840/3083/18, від 13.09.2019 року № 820/859/17, від 06.02.2020 року № 520/10709/18).

Прайс - лист та Комерційна пропозиція відповідно до ч. 3 ст.53 МКУ відносяться до документів, які додатково можуть надаватись для підтвердження складових митної вартості. Відомості , що містяться в цих документах повністю відповідають відомостям, зазначеним у інших документах і не мають розбіжностей, а тому , у сукупності з іншими наданими документами, підтверджують правильність визначення декларантом митної вартості за першим (основним) методом.

Щодо витрат на транспортування оцінюваних товарів до порту ввезення на митну територію України. Як складової митної вартості, митниця зазначила в рішенні:

«…З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано: Договір ТЕО №1510/912/2019 від 15.10.2019 з Перевізником «Global Container Lines Latvija SIA»; рахунок про надання ТЕО від 26.05.2020 №L31232, Акт виконаних робіт від 26.05.2020 року, Заявку №27 від 01.04.2020 року, довідку про транспортні витрати від 21.05.2020 року.

1. Згідно відомостей ЕМД поставка оцінюваної партії товару здійснено у контейнері №MRKU8423152, № MRKU4099370 на морському судні MSC MAYA (гр. 21 ЕМД). За результатами проведеної митницею перевірки з використанням модулю відстеження контейнерів, розміщеному на інтернет-ресурсі за адресою: www.maersk.com, встановлено наявність перевантаження оцінюваного товару в порту Port Said East. Egypt з судна MSC MAYA на судно MAERSK KITHIRA. Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог cm. 335 МКУ, до митного оформлення не надавався та наявність додаткових витрат пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, що є складовими митної вартості товару.

2. В наданому рахунку про надання ТЕО від 26.05.2020 №L31232 вказано контейнери №MRKU8423152, № MRKU4099370, зазначена вартість морського фрахту, включаючи перевантаження, на рівні - 2140 дол. США. Вказана інформація також зазначена в акті виконаних робіт від 26.05.2020 року та в Довідці про транспортні витрати від 21.05.2020 року. Проте, у наданій до митного оформлення Заявці №27 від 01.04.2020 року містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме в п. 11 вартість послуг (виключаючи додаткові витрати), при цьому вартість фрахту по маршруту вказана з урахуванням перевантаження на загальну суму 2140 дол. США. Згідно Заявки №27 від 01.04.2020 року визначено маршрут перевезення та відповідно маршрут надання послуг Перевізником «Global Container Lines Latvija S1A»: Port Qingdao, China - port Pivdennyi - city Dnipro, Ukraine. При цьому, у рахунку про надання ТЕО від 26.05.2020 року №L31232, в акті виконаних робіт від 26.05.2020 та в Довідці про транспортні витрати від 21.05.2020 року наявні відомості лише щодо вартості морського перевезення (фрахту) за маршрутом Port Qingdao, China - port Pivdennyi. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ніш особою відомості підтверджені документально, визначені кількісно і достовірні (cт. 58 МКУ).

Відповідно до ч. 2 cm. 52 МКУ декларант зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Виявлені невідповідності викликають сумніви у достовірності наданих даних, що унеможливлює перевірку числового значення всіх понесених витрат на транспортування на визначеному у Заявці №10 маршруті перевезення.

3. У рахунку про надання ТЕО від 26.05.2020 року №L31232 визначено термін оплати: 09.07.2020 року. Уразі здійснення оплати, прошу надати банківські платіжні документи, що підтверджують оплату наданих транспортних послуг...».

З вище наведених висновків відповідача слід дійти до висновку про те, що зазначені зауваження також не можна вважати розбіжностями, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів.

Предметом укладеного договору морського перевезення № 1510/912/2019 від 15.10.2019 року є міжнародне морське перевезення (фрахт) вантажів, тобто перевезення контейнерів за межами України .

Відповідно до пунктів 1.2, 2.2 детальні умови морського перевезення визначаються в Заявках, підписаних Замовником та узгоджених перевізником, які е невід`ємною частиною цього Договору.

На протязі 5-10 днів після виходу судна з порту відправлення Перевізник видає коносамент. Коносамент направляється Замовнику в електронній копії; що буде мати таку саму юридичну силу, як і оригінал.

Перевізник видає коносамент, який е достатнім доказом здійснення перевезення та підставою для вивантаження та подальших операцій 3 вантажем в порту призначення

У випадку перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), що зазначена в рахунку (інвойсі) та акгі виконаних робіт.

Підписана Сторонами Заявка № 27 на перевезення вантажу морським транспортом є невід`ємною частиною даного Договору в якій визначено маршрут перевезення до порту Південний та загальна вартість такого перевезення. У Заявці №27, інвойсі №L31232, акті виконаних робіт від 26/05/20 p., довідці про вартість транспортних витрат зазначено, що перевантаження входить у загальну вартість фрахту. Таким чином, перевантаження контейнерів на інше судно у порту перевалки відноситься до основних умов перевезення, узгоджених сторонами контракту, в рамках якого Перевізник і надає коносамент. Ніяких протиріч у Заявці та інших наданих документах не має.

У якості документа, що підтверджує факт перевезення контейнера в порт призначення Перевізником надано Коносамент №597511635 від 07.04.2020 року за яким здійснювалось морське перевезення. На підставі цього коносамента товар був отриманий у порту призначення та здійснено перевезення у кінцевий пункт призначення. Ніяких зауважень щодо невідповідності коносаменту з боку контролюючих органів в порту не висунуто. Інші коносаменти у підприємства відсутні.

Враховуючи, що відповідно ст. 58 МКУ витрати, здійснені на території України не включаються у митну вартість документи щодо вартості таких витрат у митницю не надавались, оскільки вони не мають відношення до митного оформлення. Крім того, такі послуги здійснювались іншим експедитором.

08.07.2020 року платіжним дорученням №16 ТОВ «ПК «ДТЗ» перерахувало Перевізнику валютні кошти за виконані послуги с перевезення, у тому числі за інвойсом № L31232. Перерахування здійснювалось з використанням електронної банківської системи Клієнт-Банк, яка не вимагає наявність на електронному платіжному документі підпису та печатки банку.

Отже, суд вважає, що зазначені митницею у повідомленнях та рішенні про коригування митної вартості зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

Документами, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів є:

Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю:

1. Декларацію митної вартості,

2. зовнішньоекономічний контракт від 03.12.2019 року №LST/7;

3. додаткова угода №1 від 22.04.2020 року;

4. додаток (специфікація) до нього від 14.01.2020 року № 2020-1;

5. рахунок - фактура (інвойс) від 25.03.2020 року №LS2020-l;

6. платіжні доручення в іноземній валюті №41 від 12.02.2020 року, №137 від 26.05.2020 року;

7. пакувальний лист від 25.03.2020 року;

8. технічний характеристики (опис) товарів від 25.03.2020 року;

9. прайс-лист та комерційну пропозицію від 13.01.2020 року;

Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством ціну товару- 1205,90 дол. США, зазначену в інвойсі, надані у підтвердження ціни документи не мають розбіжностей, відомості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Так ціна товару та загальна вартість, зазначена у додатку (специфікації) від №1 до контракту, кількість товару, вага, найменування підтверджуються рахунком-фактурою (інвойсом),пакувальним листом.

Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України:

1. договір перевезення вантажу морським транспортом №1510/912/2019 від 15.10.2019 року;

2. заявку на №27 від 01.04.20 року;

3. коносамент №597511635 від 07.04.2020 року;

4. рахунок на оплату морського фрахту № L31232 від 26.05.2020 року;

5. акт виконаних робіт від 26.05.2020 року;

6. довідка про транспортні витрати від 21.05.2020 року;

7. Платіжне доручення №16 про сплату фрахту за наданим інвойсом.

Таким чином витрати на транспортування підтверджуються наданими документами (договором експедирування, заявкою на здійснення перевезення, рахунком на оплату морського фрахту, актом виконаних робіт, платіжним дорученням №16, які у своїй сукупності не мають розбіжностей та протиріч, підтверджують числові значення складових митної вартості, дозволяли митниці здійснити контроль шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом та провести обчислення митної вартості.

Щодо правильності коригування митної вартості суд зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення митна вартість товару митницею скоригована за другорядним методом визначення митної вартості -2-ґ-резервним, згідно з положеннями ст.64 МКУ.

При цьому, митниця в рішенні зазначає, що «…За результатами проведеного контролю співставлений у відповідності до положень статті 337 МКУ встановлено відсутність митних оформлень за ціною угоди (вартість операції) ідентичних/подібних товарів в понятті ст. 59-60 МКУ, ввезених на митну територію України у наближенні/ час, що унеможливлює застосування методів визначення митної вартості товару за ціною щодо ідентичних (ст.59 МКУ) та подібних (ст.60 МКУ) товарів…».

В той же час, в рішенні зазначається, що: «Митна вартість товару №1 скориговано до рівня митної вартості товару «Покришки гумові, нові, типу "ялинка" для сільськогосподарських машин (мотоблоків або інш.)» співставного з оцінюваним з урахуванням опису, країни походження та відправлення, обсягів ввезення (950 шт.), призначення, випущеного у вільніш обіг за ціною угоди за ЕМД від 15.05.2020 року №UА500030/2020/204931 на рівні 3,0107 дол. США/кг. Враховуючи матеріал виготовлення, відсутність біржової інформації щодо сировини виготовлення, відсутність відомостей щодо фізичних характеристик товару (діаметр, індекс навантаження), коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 року №2371-111 (кілограм). З урахуванням вищезазначеного митну вартість товару №1 визначено на рівні - 3,0107 дол. США/кг, що розраховується як 54,0415 дол. США/шт. (за ЕМД від 15.05.2020 року№ UА 500030/2020/204931).

Митна вартість товару №2 скориговано до рівня митної вартості товару «ПОКРИШКИ ПНЕВМАВТИЧНІ ГУМОВІ НОВІ З МАЛЮНОКОМ "ПОЗДОВЖНЯ ХВИЛЯ" ДЛЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТЕХНІКИ» співставного з оцінюваним з урахуванням опису, характеру угоди, країни походження та відправлення, умов поставки – FOB LIANYUGANG (Китай), обсягів ввезення (264 шт.), призначення, випущеного у вільний обіг за самостійно скоригованою декларантом митною вартістю за резервним методам за ЕМД від 28.05.2020 року №СА 100020/2020/26988 на рівні 3,14 дол. США/кг. Враховуючи матеріал виготовлення, відсутність біржової інформації щодо сировини виготовлення, відсутність відомостей щодо фізичних характеристик товару (діаметр, індекс навантаження), коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законам України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 №2371-111 (кілограм).»

Таким чином, митниця визнаючи факт відсутності митного оформлення товарів за ціною угоди ідентичних/подібних товарів , здійснює коригування товару на підставі митних декларацій оформлених в травні 2020 року, за якими оформлювались подібні товари.

Враховуючи безпідставність та необґрунтованість зазначених митницею розбіжностей, з рішення вбачається що єдиною підставою для коригування митної вартості стала наявність в митній базі митного оформлення товару за віщою митною вартістю ніж задекларована.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування». (Постанова від 22.04.2019 року № 815/6242/17).

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Такий висновок повністю відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11.09.2012 року (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також в постанові від 31.03.2015 року в справі № 21-53а15, відповідно до якого митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

На підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містять дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребування додаткових документів.

Окрім того, відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду, висловленої у постановах від 30.01.2018 року, по справі № 813/7903/14, від 18.12.2018 року, по справі № 826/15706/13-а, від 29.01.2019 року по справі № 815/6827/17, від 16.04.2019 року, по справі № 815/6698/17, митна вартість товарів, відкорегована за резервним методом має ґрунтуватися на митній вартості, раніше визнаній (визначеній) митними органами, що міститься в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (далі - ЄАІС). При цьому, у такій ситуації митний орган повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як на підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МК України, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості, чого в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, відповідач не зазначив.

Відтак, на думку суду, надані “ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ “ДТЗ” документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, є необґрунтованими і протирічать наданим до позову доказам.

Отже, суд вважає, що на момент декларування позивачем були надані усі, передбачені Митним кодексом України документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару.

Також, згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Аналіз вище наведеного показав, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Отже, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару (у тому числі й додатково), суд прийшов до висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих “ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ “ДТЗ” з МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини 3 статті 57 та частини 3 статті 58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

При цьому надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Таким чином, висновок відповідача про встановлення розбіжностей у поданих позивачем документів, які не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, як на підставу для здійснення коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Аналогічна правова позиція узгоджується у постанові Верховного суду України від 25.06.2020 року (справа № 826/4833/20).

Окрім цього, під час розгляду справи відповідач не довів, що певні недоліки, які на його думку якимось чином вплинули на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.

До того ж, наявність певних незначних недоліків (технічних помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 року по справі №420/2315/19.

Згідно із положеннями ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

За приписами ч.1 ст.6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Положеннями ст. ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч.3 ст.318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Згідно з ч.1 ст.256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби від 05.06.2020р. № UА110150/2020/000025/1 є протиправним та належить до скасування.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими і їх необхідно задовольнити у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2102 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №461 від 16.10.2020 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2102 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів– задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 05.06.2020 року № UА110150/2020/000025/1.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «ДТЗ» (ЄДРПОУ 42634661) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні), сплачені згідно платіжного доручення №461 від 16.10.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник