Ухвала суду № 95356902, 01.03.2021, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 682/2550/20

Провадження № 2/675/266/2021

У Х В А Л А

01 березня 2021 року м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області у складі головуючого судді Пашкевича Р. В., за участі: секретаря Гедзенюк В. В., представника позивача Потапова Д. А., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Ізяславського районного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа за позовом Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям в сумі 1970,65 грн.

Під час судового засідання відповідач ОСОБА_1 оголосив усну заяву про відвід головуючого у справі судді Пашкевича Р. В., посилаючись на те, що Ізяславський районний суд Хмельницької області не утворений законом відповідно до ст. 92 Конституції України 1996 року та ст. 6 Декларації прав людини і основоположних свобод; суд є суб`єктом господарювання; суд знаходиться в стадії припинення; суддя не має довіреності представляти інтереси суду. Окрім того, суддя не має національності і не є громадянином, не може гарантувати права згідно зі ст. 9 Закону України "Про правонаступництво", так як він не має національності в паспорті.

Представник позивача на вирішення заяви про відвід головуючого судді покладається на розсуд суду.

Заслухавши учасників процесу, суд вважає, що заява про відвід не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 та п. 5 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, а також якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідач оголосив заяву про відвід головуючого у справі судді Пашкевича Р. В. у судовому засіданні, тому на підставі ч. 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно до п. 14 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів.

Ізяславський районний суд утворений на підставі Постанови Президії Верховної Ради України «Про мережу районних судів України та число народних суддів» від 19.11.1992 № 2799-ХІІ.

В подальшому за Указами Президента «Про затвердження мережі та кількісного складу суддів районних (міських) судів України» від 22.01.1996 № 76/96, та 20.08.2001 № 641/2001, 20.05.2011 № 591/2011 в Ізяславському районному суді Хмельницької області змінювавлася мережа та кількісний склад суддів.

Тобто, на час утворення Ізяславського районного суду Хмельницької області у Конституції України не було передбачено порядок утворення судів, а така норма була закріплена у ст. 20 Закону України "Про судоустрій" від 07.02.2002 р, відповідно до якої суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України відповідно до цього Закону за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

Таким чином, Ізяславський районний суд Хмельницької області утворений відповідно до вимог Закону, що був чинним на час його утворення та продовжує свою діяльність.

Щодо посилання заявника на ст. 6 Декларації прав людини і основоположних свобод, то такого нормативного акта не існує, а існує два документи: Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена у резолюції 217 A (III) Генеральної Ассамблеї від 10 грудня 1948 р, та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, прийнята Державами - членами Ради Європи 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, яка набрала чинності для України 11.09.1997. А отже, суд самостійно не має повноважень на застосування норми, не визначеної заявником.

Ізяславський районний суд Хмельницької області є офіційною державною судовою установою, зареєстрований в установленому порядку з присвоєнням ЄДРПОУ, діяльність якого здійснюється у відповідності до Конституції та Законів України, і не є суб`єктом господарювання. Завданням суду є організаційне забезпечення здійснення правосуддя в кримінальних, цивільних, адміністративних та інших судових справах, а також розгляд і вирішення звернень громадян на умовах і в порядку, передбаченому законодавством України. У відносинах з приводу організаційного забезпечення правосуддя суд представляє уповноважена особа: керівник або інша особа за довіреністю.

Проте, відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Згідно зі ст. 127 Конституції України правосуддя здійснюють судді. У визначених законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних.

Отже, суддя, здійснюючи правосуддя, не потребує довіреності, так як він наділений такими повноваженнями Конституцією України.

Порядок здійснення правосуддя визначається процесуальним законодавством України.

Щодо національності та громадянства головуючого по справі судді, то порядок набуття громадянства встановлюється Законом України "Про громадянство" від 18.01.2001 і не пов`язує набуття громадянства із записом у паспорті. Національність приналежність особи до нації, держави або народу. Поняття «національність» може мати різноманітні значення: юридично-правове, політичне, етнологічне, культурологічне, повсякденно-побутове тощо. У паспорті громадянина України інформації про національність немає. Свідоцтво про народження вже не містить дані про національність батьків, тому встановити чи довести свою національність чи етнічну приналежність в сучасній Україні на основі офіційних юридичних документів неможливо. Відповідно до ст. 127 Конституції України для призначення на посаду судді має значення громадянство, а не національність. А відсутність національності у паспорті заявника жодним чином не впливає на захист його прав, свобод чи законних інтересів.

Крім того, посилання ОСОБА_1 на відсутність у Ізяславського районного суду повноважень органу судової влади у зв`язку з припиненням діяльності, не може бути взятий до уваги, оскільки запис в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про перебування суду в стані припинення, свідчить не про втрату повноважень органу судової влади, а про початок реорганізації в процесі оптимізації судів згідно з Указом Президента України від 29.12.2017 року №451/2017.

Статтею 36 ЦПК України визначено підстави для відводу (самовідводу) судді. Зокрема, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, підставою для відводу судді, крім іншого, за вказаною правовою нормою є наявність обґрунтованих, об`єктивних та беззаперечних обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді.

Згідно з ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.

Водночас, варто зазначити, що суд, який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним" (ст. 6 ч. 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Так, поняття незалежності та об`єктивної безсторонності тісно пов`язані між собою.

З суб`єктивної точки зору, суд не повинен виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання.

Об`єктивний підхід стосується надання судом необхідних гарантій для відсутності можливості будь-якого правомірного сумніву щодо безсторонності і незалежності суду.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, наявність безсторонності повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Слід зазначити, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Заявлений ОСОБА_1 відвід ґрунтується виключно на припущеннях. Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Пашкевича Р. В. у результаті розгляду даної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при її розгляді, матеріали справи та доводи позивача не містять.

Будь-яких доказів, як підтверджували б протилежне, а також обставини, вказані відповідачем, суду не додано.

Незгода відповідача з процесуальними рішеннями судді Пашкевича Р. В., не може бути підставою для відводу.

Таким чином, підстави зазначені відповідачем для відводу не знаходять свого підтвердження, а тому в задоволенні заяви про відвід судді Пашкевича Р. В. слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 41, 260, 261 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні усного клопотання відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючого у справі судді Пашкевича Романа Володимировича - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текс ухвали виготовлено 05 березня 2021 року.

Суддя Р.В. Пашкевич