Рішення № 95356194, 16.02.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.02.2021 Справа №607/23679/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Грицай К.М.

за участю секретаря судового засідання Стус К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно уточнених позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 6748,11 грн., з яких: 1981,80 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в тому числі 1981,80 грн. - простроченим тілом кредиту; 4766,31 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.07.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено договір, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим позивач просить суд позов задовольнити, стягнути з боржника заборгованість за вказаним кредитним договором від 01.07.2008 року та судові витрати.

26 листопада 2020 року та 04 грудня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бурка О.В. надійшли відзиви на позовну заяву, у яких він заперечує щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав. Вказує на те, що матеріали справи не містять жодних доказів виконання сторонами консенсуального правочину: позов базується лише на односторонньому розрахунку заборгованості, який поданий банком і не містить жодних належних та допустимих доказів визначеного законом виду для доказування окремих обставин справи. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин, існування та розмір боргу, оскільки позивачем не доведено укладення кредитного договору. Крім того, доказів того, що сторонами було досягнуто згоди стосовно саме тих умов кредитного договору, про які зазначає банк, матеріали справи не містять, оскільки на роздрукованій позивачем копії Умов та правил надання банківських послуг, котрі начебто існували на сайті банку на момент подання заяви про приєднання підпис ОСОБА_1 відсутній, як і відсутня письмова форма цих умов. Відтак, кредитний договір є неукладеним. Докази того, що відповідачу було видано платіжну картку, як інструмент для здійснення платіжних операцій, матеріали справи не містять.

Також, зазначає, що жодних первинних документів, як допустимих доказів матеріали справи не містять, позовна заява базується виключно на розрахунку заборгованості, сформованому самим позивачем на підставі власних бажань та припущень, відтак, стверджувати про фактичне виконання сторонами неукладеного правочину немає жодних підстав. Виписка по рахунку, як зазначив позивач, не є випискою по рахунку як зведеним первинним документом в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, даний позов поданий позивачем після спливу встановленого законом трирічного строку позовної давності, оскільки, як вбачається із змісту позовної заяви, строк користування кредитними коштами співпадає зі строком користування кредитною карткою і припадає на 2009 рік, відтак, здійснювати захист свого порушеного права позивач міг протягом трьох років з моменту, коли йому стало відомо про своє порушене право, тобто протягом трьох років, починаючи з 2009 року.

Представником позивача Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Меркуловою В.В. 21 грудня 2020 року подано відповідь на відзив, у якому звертає увагу суду на те, що відповідач ОСОБА_1 21 січня 2011 року підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, затверджених наказом банку від 06.03.2010 року. Крім того, вказує на те, що в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 01.07.2008 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом це засвідчив. Також, до матеріалів позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підписана особисто відповідачем та з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, банком надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Представник позивача стверджує, що виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та виконання умов договору належним чином, а тому уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

05 лютого 2021 року до суду надійшли письмові заперечення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бурка О.В., у яких він не погоджується із наданою представником позивача відповіддю на відзив, доводи представника позивача вважає безпідставними та вказує, що відповідь на відзив подана з пропуском строків, встановлених ухвалою суду для подання заяв по суті справи, а тому підлягає залишенню без розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи є заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача Бурко О.В. в судовому засідання позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у позовній заяві, вказавши, що відповідач не укладав договір із позивачем, лише підписав заяву-анкету, яка в подальшому не мала жодних правових наслідків, кредитних коштів від банку не отримував, а наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним доказом у справі. Також, вказав, що позивачем пропущено строк позовної давності за позовом про стягнення боргу та заявив суду про застосування судом строку позовної давності за вимогами позивача та просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із сплином позовної давності.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

01.07.2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого в свою чергу є АТ КБ «ПриватБанк», укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 2000,00 грн., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.

Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг позичальника підписана 01 липня 2008 року особисто відповідачем, і в цій заяві зазначено, що ОСОБА_1 ознайомився та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому у письмовій формі. Своїм підписом він підтвердив факт про надання йому повної інформації про умови кредитування в ПАТ КБ «ПриватБанк». Також, відповідач своїм підписом засвідчив про отримання ним картки та ПІН, що не заперечувалось представником відповідача.

У довідці про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», зазначена базова процентна ставка в місяць -2,5%. Зазначена довідка власноруч підписана відповідачем 01.07.2008 року із вказівкою про ознайомлення із фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів, що не заперечувалось представником відповідача.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 21 січня 2011 року підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та про ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами банку. Також, вказав в заяві у графі «Прошу надати перераховані нижче послуги» - платіжну картку кредитка «Універсальна». У заяві зазначено, що пам`ятка клієнта, Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи становлять договір про надання банківських послуг.

Відповідно до умов зазначеного кредитного договору відповідачу був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30.09.2020 р. становить 6748,11 грн. , з яких: 1981,80 грн. - заборгованість за кредитом; 4766,31 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Довідкою від 01.10.2020 року № 30.1.0.0/2-20191003/230 підтверджено, що ОСОБА_1 згідно кредитного договору отримав картки№ НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 10.2014 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, відповідно до ст. ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у встановлений договором строк.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Таким чином, сторонами було погоджено істотні умови для даного виду договору.

Таким чином, заперечення представника відповідача щодо тих обставин, що позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження укладення між сторонами договору про надання кредиту та у зв`язку з цим кредитний договір є неукладений суд відкидає, оскільки такі доводи спростовані здобутими в судовому засіданні вищезазначеними доказами.

Всупереч вище вказаним вимогам закону ОСОБА_1 умов договору належним чином не виконував.

Зокрема, як слідує з розрахунку заборгованості за кредитним договором від 01 липня 2008 року, станом на 30.09.2020 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитом складає 1981,80 гривень.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, та встановлений договором розмір нарахованих процентів.

Згідно довідки про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», зазначена базова процентна ставка в місяць -2,5%.

Пунктами 5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачено можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що ставки, з яких здійснювалось нарахування процентів на поточну заборгованість становили 30,00%, 34,80%, 43,20%.

Проте, позивачем не підтверджено, що долученими до матеріалів справи Умовами та правилами банківських послуг були встановлені нарахування процентів окремо на поточну та прострочену заборгованість за різними процентними ставками та не доведено встановленння іншого розміру процентної ставки, ніж вказаного у довідки про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» 2,5% в місяць.

Таким чином, позивачем не надано доказів, що підтверджують підстави нарахування процентів на поточну та прострочену заборгованість за ставками 30,00%, 34,80%, 43,20% та не зазначено, на які суми та за який період нараховується такий розмір процентів.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих процентів необґрунтовані та не підлягають до задоволення.

Щодо пропуску позивачем позовної давності, про яку письмово заявлено представником відповідача, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Представник відповідача зсилається на те, що строк дії договору закінчився, оскільки закінчився строк дії картки, яка була видана ОСОБА_1 і припадає на 2009 рік.

Суд наголошує, що позовна давність і строк дії договору не є тотожними поняттями і початок перебігу позовної давності не може в даному випадку збігатися саме із закінченням строку дії картки. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови в позові згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України.

В силу ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 01 липня 2008 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Крім того, із наданого представником позивача розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів за період з 01.07.2008 року по 01.01.220 року вбачається, що відповідачем було 25.06.2019 року здійснено списання заборгованості за кредитним договором в сумі 18,75 грн. з карти НОМЕР_4 , що суд вважає підтвердженням сплату боргу відповідачем.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав, шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з даною позовною заявою про захист свого порушеного права 03 жовтня 2019 року. Отже, строк позовної давності для позивача не сплинув.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 1981,80 грн. - заборгованість за кредитом.

Враховуючи, що позивачем не доведено підстав нарахування процентів в сумі 4766,31 грн., а вимог про стягнення процентів, виходячи з іншого розміру процентної ставки, позивачем не заявлено, суд вважає, що у задоволенні вимог про стягнення процентів у зазначеній сумі слід відмовити за недоведеністю вимог.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем в судовому засіданні не було подано жодних доказів на спростування доводів позивача, тому заперечення відповідача проти позову з підстав неподання належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог суд не бере до уваги як необґрунтовані.

Інші доводи сторін, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 563,94 грн., виходячи з розрахунку: (розмір задоволених позовних вимог 1981 грн.) * 1921 грн. (сума сплаченого судового збору) / 6748 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 563,94 грн.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 261, 266, 267, 526, 527, 530, 550, 625, 1054 ЦК України, керуючись ст. 13, 81, 89, 95, 223, 263, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 01.07.2008 року в сумі 1981 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят одна) грн. 80 коп., а також понесені позивачем судові витрати в сумі 563 (п`ятсот шістдесят три) грн. 94 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 .

Повний текст судового рішення складено 22 лютого 2021 року.

Головуючий суддяК. М. Грицай