Ухвала суду № 95354700, 01.03.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/1333/21

2-з/465/36/21

У Х В А Л А

імене України

01.03.2021 року Суддя Франківського районного суду м. Львова Мартьянова С.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого провадження №63539766 відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Наталією Михайлівною з приводу стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТзОВ «Кредитні Ініціативи» на підставі виконавчого напису оформленого 22.09.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. за №3962 – до вирішення по суті судової справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.04.2007 року він уклав із ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» кредитний договір №390, згідно якого Кредитор надав кредит у сумі 14 594 доларів США строком до 04.04.2014 року за умови сплати 10% річних. Вказаний кредит був цільовим – для оплати при придбанні заявником транспортного засобу – мотоцикла. Виконання кредитного договору забезпечувалось договором застави мотоцикла «Suzuki DL – 1000». Після отримання коштів та покупки мотоциклу «Suzuki DL – 1000» д.н.з. НОМЕР_1 , такий було передано в заставу ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк». Через фінансову кризу 2008 року заявник не зміг вчасно сплатити кредит. Відтак 17.12.2012 року на підставі договору про відступлення права вимоги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступив право вимоги за зазначеним кредитним договором на користь ТзОВ «Кредитні Ініціативи», яке у 2014 році звернулося до Франківського районного суду м. Львова із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 160 807,73 грн. Рішенням Апеляційного суду Львівської області Львівської області від 26.06.2015 року у справі №465/12009/13 позовні вимоги ТзОВ «Кредитні Ініціативи» було задоволено. Вирішено стягнути з ОСОБА_1 н користь позивача162 415,89 грн. В процесі виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа виданого у 2015 року, заявник сплатив частину боргу – 30 000,00 грн. 07.12.2015 року Франківським районним судом м. Львова ОСОБА_1 було надано відстрочку у виконанні вказаного рішення до 01.04.2016 року. Лист було повернуто стягувачеві, проте в подальшому до примусового виконання не пред`явлено. У лютому 2021 року заявник дізнався, що 09.11.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Н.М. з приводу стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТзОВ «Кредитні Ініціативи» відкрито виконавче провадження №63539766, яке на теперішній час перебуває у стані примусового виконання. В процесі виконавчого провадження, з банківських рахунків заявника було стягнуто кошти в сумі близько 2 000 тисяч гривень. Відтак ОСОБА_2 дізнався, що вказане виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису, оформленого 22.09.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. за №3962. Заявник зазначає, що ознайомившись із матеріалами вказаного виконавчого напису №3962 від 22.09.2020 року, він встановив численні порушення в оформленні такого. З огляду на вищевказане, просить виконавчий напис від 22.09.2020 року вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. за №3962 визнати таким, що не підлягає виконанню. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що має намір подати до Франківського районного суду м. Львова позовну заяву про визнання виконавчого напису №3962 від 22.09.2020 року вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. за зверненням ТзОВ «Кредитні Ініціативи» таким, що не підлягає до виконання.

Відповідно до положень ч.1ст.153 Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), п.7Постанови Пленуму Верховного Суду України від22.12.2006року №9«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі - Постанови від 22.12.2006 року №9) заява позивача про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

При вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Пункт 6 ч.1 ст.150 ЦПК України визначає, що позов може забезпечуватись шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

При цьому, процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Судом встановлено, що предметом спору між сторонами є виконавчий напис, який вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Кредитні Ініціативи» заборгованості в розмірі 1 001 558 (один мільйон одна тисяча п`ятсот п`ятдесят вісім) гривень.

Крім того, з матеріалів заяви вбачається, що на підставі виконавчого напису №3962 від 22.09.2020 року, приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Наталією Михайлівною винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №63539766 від 09.11.2020 року.

Як вбачається із матеріалів заяви, між сторонами існує спір, позивач заперечує факт безспірності заборгованості, зокрема, як розміру самої заборгованості, так і правомірності стягнення з позивача заборгованості.

З метою забезпечення виконання рішення суду представник позивача звернувся із заявою про забезпечення позову, мотивуючи її тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно утруднити виконання судового рішення.

Однак, представником позивача в обґрунтування поданої заяви не наведено суду жодних належних та допустимих доказів чи обставин, які б свідчили про наявність реальної загрози того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Керуючись роз`ясненнями Верховного Суду України, викладеними у п. 4 Постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, матеріали заяви не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме містять лише посилання на норми процесуального законодавства, посилання на факт відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.

Керуючись статтями 1-18,149-150,153,154,157 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні заяви про забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого провадження №63539766 відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Баіровою Наталією Михайлівною з приводу стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТзОВ «Кредитні Ініціативи» на підставі виконавчого напису оформленого 22.09.2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. за №3962 – до вирішення по суті судової справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Баірової Наталії Михайлівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Заявник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 .

Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Хвойки, 21, ЄДРПОУ: 35326253.

Відповідач 2: Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович: адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Коновальця, 121.

Третя особа на боці відповідача: Приватний виконавець Баірова Наталія Михайлівна, адреса: м.Львів, вул.Пекарська, 7/211.

Суддя Мартьянова С.М.