Ухвала суду № 95354346, 04.03.2021, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/673/21

УХВАЛА

04 березня 2021 року м.Самбір

Суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області Галин В.П., розглянувши позовну заяву Релігійної організації «Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви в селі Дубрівка Самбірського району Львівської області» до Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Релігійна організація «Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви села Дубрівка Самбірського району Львівської області» про визнання незаконним і скасування розпорядження та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Релігійна організація «Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви в селі Дубрівка Самбірського району Львівської області» в особі Пароха Релігійної організації о. Любомира Григеля звернулась до Самбірського міськрайонного суду Львівської області із позовом до Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Релігійна організація «Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви села Дубрівка Самбірського району Львівської області» про визнання незаконним і скасування розпорядження та зобов`язання вчинити дії.

Вивчивши матеріали позову, суддя доходить висновку, що позовна заява підлягає направленню за підсудністю, виходячи із такого.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України визначена виключна підсудність справ. Відповідно до положень частини п`ятої цієї статті, спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на викладене та враховуючи норми ГПК України, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що вищевказана справа не може в силу вимог процесуального закону розглядатися в порядку цивільного судочинства Самбірським міськрайонним судом Львівської області, якому вона не підсудна, та підлягає передачі за виключною підсудністю для розгляду до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 19, 31, 260 ЦПК України, суддя –

п о с т а н о в и в:

Матеріали справи № 457/673/21, провадження № 2/452/568/2021 за позовом Релігійної організації «Релігійна громада Української Греко-Католицької церкви в селі Дубрівка Самбірського району Львівської області» до Львівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Релігійна організація «Релігійна громада Української Автокефальної Православної Церкви села Дубрівка Самбірського району Львівської області» про визнання незаконним і скасування розпорядження та зобов`язання вчинити дії - направити до Господарського суду міста Києва за підсудністю.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з моменту її підписання.

Суддя