Рішення № 95353664, 11.02.2021, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/7275/19

пр. № 2/336/113/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Жупанової І.Б.

секретаря судового засідання Палубінської К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача в інтересах та від імені АТ КБ «ПриватБанк» 13.11.2019 року звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із зазначеним позовом.

В підтвердження позову позивач посилається на те, що ОСОБА_1 відповідно до укладеного договору №б/н від 09.06.2010 року отримала кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінюй (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», затверджених наказом № СП-2010-256 від 06.03.2010 року та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/раge/70/, складає між нею та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правила надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою додаються до позовної заяви.

Укладений договір, відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України, є договором приєднання. Крім того, відповідач користувався картковим рахунком, використовував кредитні кошти, тобто, в розумінні ч.2 ст. 642 ЦК України прийняв пропозицію.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, але відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 30.09.2019 року виникла заборгованість у розмірі 23749,58 грн., яка складається з: 2986,68грн. заборгованість за кредитом; 18255,78 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 900,00 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штраф відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина): 1107,12 грн. – штраф (процентна складова).

Враховуючи зазначене, АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 23749,58 грн. за кредитним договором № б/н від 09.06.2010, а також судові витрати у розмірі 1921, 00 грн.

Ухвалою суду від 24.12.2019 року відкрито провадження по справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідачу копію ухвали суду про відкриття провадження по справі з матеріалами позовної заяви та додатками до неї було направлено на адресу зареєстрованого місця проживання. Вказані матеріали відповідачкою були отримані 02.01.2020 р.

16.01.2020 року відповідачем ОСОБА_1 до суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого 09 червня 2010 року відповідач отримала у банку кредит у розмірі 7000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Оформлення кредитного договору відбулося шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (далі - Заява). За час користування карткою у неї утворилася заборгованість за кредитом у сумі 2986,68 гривень, яку вона визнає.

Вимоги про стягнення інших сум, що зазначені у позові, вважає незаконними і не обґрунтованими. Вказує, що у заяві від 09.06.2010 процентна ставка не зазначена.

Крім того, у Заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту стягнути з відповідача складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штраф за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.В обґрунтування вказаних вимог посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Однак із жодними подібними документами під час підписання Заяви відповідач не ознайомлювалася та не погоджувалася з ними.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 18255,78 гривень - процентів за користування кредитом; 900,00 гривень - заборгованості за пенею і комісією, а також штрафів у сумі 500,00 гривень (фіксована частина) та 1107,12 гривень (процентна складова) вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Також вказала, що вона є вдовою загиблого військовослужбовця, Героя України, ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою № 1/3 від 06.04.2015, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, та посвідченням члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби № НОМЕР_1 , виданим Шевченківським районним військовим комісаріатом Міністерства оборони України 15.09.2015.

У зв`язку із наведеним суму стягнутого з відповідачки судового збору у разі часткового задоволення позову просить компенсувати за рахунок держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

27.02.2020 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом повідомленням сторін у судовому засіданні, витребування у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про платежі, що були здійснені в рахунок погашення заборгованості починаючи з липня 2014 року, а саме про місце їх вчинення спосіб (електронний переказ, оплата в касі чи терміналі самообслуговування, автоматичне списання з іншої картки) та наявність згоди ОСОБА_1 на такі операції. А також заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності передбачені ч. 4 ст. 267 ЦК України та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Клопотання вмотивоване тим, що в графі «сума погашення за наданим кредитом» позивач зазначає, що відповідачем періодично сплачувались кошти на погашення заборгованості за кредитом.

Вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки після липня 2014 року ОСОБА_1 жодного разу не сплачувала на користь АТ КБ «ПриватБанк» жодних сум.

Вказані суми позивачем на власний розсуд без жодного підтвердження в супереч нормам цивільного законодавства списувались з її карткового рахунку на який їй надавалась соціальна допомога. Таким чином відповідач не визнає оплати про які зазначено позивачем у наданому розрахунку та оспорюю їх здійснення.

Вважає, що позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з вказаним позовом за межами строків позовної давності визначених ст. 257 ЦК України, що у відповідності до 267 ЦК України є наслідком для відмови в задоволенні позову.

Також повідомила суд, що з 12 лютого 2018 року перебуває на військовій службі за контрактом у ВЧ 3029, про що позивач повідомлений та на підтвердження вказаних обставин надано копію довідки від 18.12.2019 року. Вказані обставини мають наслідком неможливість нарахування відсотків за кредитом, що не було враховано позивачем.

Ухвалою суду від 27.02.2020 року задоволено клопотання відповідача призначено судове засідання у справі та витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» детальний розрахунок за кредитним договором б/н від 09.06.2010 року.

02.04.2020 року на виконання ухвали суду від 27.02.2020 року від АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь відповідно до якої надати суду більш детальний розрахунок заборгованості не виявляється можливим з технічних причин. З метою встановлення судом обставин нарахування та погашення складових заборгованості направляємо на адресу суду виписку по кредитному рахунку Клієнта. Виписка з банківського рахунку - це документ , що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені:

касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

За Договором про надання банківських послуг Клієнт має прострочену заборгованість.

Постановою НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.2004 року (п.1.4) передбачено Договірне списання Банком з рахунку Клієнта коштів без надання Клієнтом платіжного доручення, може здійснюється Банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і Клієнтом.

П. 6.1 вищевказаної Постанови встановлено, що Банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Якщо кредитором за договором є Банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію необхідну банку для списання ним коштів з рахунків платника (п.6.5).

16.04.2020 року представником позивача надано відповідь на відзив з якого вбачається, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 09.06.2010 року, з якої чітко видно, що відповідачем вказана інформація про себе, а те, що ОСОБА_1 висловила згоду про укладення договору та виявила бажання оформити на своє ім`я Кредит «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що «Я згоден з тим, що ця заява, разі із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифі банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді... Я зобов`язуюсь виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку».

Також до матеріалів позовної заяви долучено «Довідку про умови кредитування використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка підпис особисто Відповідачем, з якої чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% (30% на рік), вказано розмір комісії та штрафів тощо.

Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору.

Одночасно, посилання відповідача на постанову ВСУ по справі № 6-16цс15 вважають недоречною з огляду на наступне.

В зазначеній постанові ВСУ вказав: «Суд не встановив наявність належних і доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника».

Однак, в даній справі Позивач надав докази, що відповідача було ознайомлено саме із зазначеними Умовами та правилами надання банківських послуг та наказ Банку яким були затверджені зазначені Умови та Правила надання банківських послуг.

Таким чином, твердження Відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг не відповідають дійсним обставинам справи.

Також зауважили, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги.

Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

30.07.2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» оригінал анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 09.06.2010 року, згідно з якої ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та оригінал довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з підписом Завади Т.В..

Ухвалою суду від 31.07.2020 року задоволено клопотання представника відповідача про витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» доказів.

В судове засідання не з`явились представник позивача. Надала заяву про розгляд справи без участі представника позивача, підтримує позов в повному обсязі, також на виконання ухвали суду від 31.07.2020 року суду надано для ознайомлення оригінал анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг від 09.06.2010 року, згідно з якої ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та оригінал довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» з підписом ОСОБА_1 ..

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились без повідомлення причин неявки.

Частина 1 ст. 223 ЦПК України визначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із розглядом справи за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши надані сторонами письмові докази, оцінивши їх на предмет належності, допустимості, достовірності і достатності, суд на їх підставі встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини:

Судом встановлено, що 09.06.2010 ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк»,правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк»,за змістом якої вона погодилась, що вказана заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір про надання банківських послуг .

Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були наданні останньому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До позовної заяви банк додав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджені наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.06.2010 станом на 30.09.2019 становить 23749,58 грн., яка складається з: 2986,68 грн. заборгованість за кредитом; 18255,78 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 900,00 грн. заборгованість за пенею та комісією; заборгованість по судовим штрафам 1607,12 грн..

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ " ПРИВАТБАНК").

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Тобто, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Саме такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи в ПриватБанку, які не підписані відповідачем.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими документами ознайомилась і погодилась відповідач шляхом проставлення підпису в анкеті-заяві.

Крім того, у разі, якщо Умови та Правила надання банком кредиту та Тарифи банку не містять підпису позичальника та при цьому банк не надав належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Тарифи розумів відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, а також те, що Умови та Тарифи містили ту чи іншу спірну умову, у момент підписання заяви позичальника, або в подальшому не змінювались, то такі Умови та Тарифи надані банком кредиту не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору банку з цим позичальником.

Крім того судом досліджено оригінал Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яку було надано суду для ознайомлення, яка підписана ОСОБА_1 , та відповідно до якої визначена сторонами домовленість про сплату:

відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 2,5 % на місяць на залишок заборгованості із розрахунку 360 днів у році;

пені за несвоєчасне погашення заборгованості за формулою: пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) це базова процентна ставка по договору/30, яка нараховується за кожний день прострочення по кредиту; пеня (2) це 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. на місяць, яка нараховується 1 раз на місяць, за наявності прострочення по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. і більше;

штрафів за порушення строків платежів за будь-яким грошовим зобов`язанням, передбаченим договором, більше ніж на 30 днів 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків і комісій.

Згідно із наданим АТ КБ «ПРИВАТБАНК» розрахунком, який відповідає умовам кредитування, визначеним у вказаній довідці, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від № б/н від 09.06.2010, станом на 30.09.2019 року складає 23749,58 грн., яка складається з: 2986,68 грн. заборгованість за кредитом; 18255,78 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 900,00 грн. заборгованість за пенею та комісією; заборгованість по судовим штрафам 1607,12 грн. (500 грн. + 1107,12 грн.).

Окрім того, від відповідача до суду надійшла заява про часткове визнання позову, відповідно до якої вона позов в частині стягнення суми кредиту в розмірі 2986,68 коп. визнала.

За таких обставин суд погоджується з визнанням відповідачем в цій частині позову та доводами позивача та про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 2986,68 грн.

Також відповідачем було зазначено, що перебуває на військовій службі та працює у військовій частині 3029 м. Запоріжжя за контрактом в особливий період, який діє в Україні, проте банк незаконно у порушення вимог ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», нараховував проценти, та пеню за користування кредитними коштами.

Вищезазначене підтверджується наданою копією довідки військової частини 3029 Національної гвардії України від 18.12.2019 року, в якій зазначено, що молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та працює у військовій частині 3029 м. Запоріжжя з 12 лютого 2018 року по теперішній час (18.12.2019).

Далі судом встановлено, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» набув чинності 08.06.2014 року,яким внесено зміни до ст.14 п.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та передбачено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Так пунктом 1 ч. 1ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"визначено, що сфера дії цього закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім цього, Верховний Суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період» у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17) установлено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Також у цій справі наголошується, що Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Окрім наведеної постанови, таку саму правову позицію сформульовано і в інших постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 131/1449/16-ц; від 14.02.2018 у справі № 727/2187/16-ц; від 20.02.2018 у справі № 640/4439/16-ц; від 21.02.2018 у справі № 211/1546/16-ц .

Відтак, ОСОБА_1 підпадає під категорію осіб, на яких поширюється дія ст.14 п.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває на час дії кредитного договору від 09.06.2010 року.

Оскільки, ОСОБА_1 з 12.02.2018 року проходить військову службу,то саме з цього часу для позивача діє передбачена п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заборона нараховувати відповідачу проценти за користування кредитом, комісії та штрафні санкції за невиконання кредитних зобов`язань.

Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості за договором №б/н від 09.06.2010 року, загальна заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком) станом на 06.02.2018, тобто до початку проходження військової служби, становить 2766,51 грн., а сума комісії та пені (накопичувальним підсумком) становить 0,00 грн.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами анкети-заяви, підписаної позичальником, не передбачено відповідної календарної дати або події, з якої пов`язується виконання зобов`язання за кредитним договором.

Враховуючи, що ОСОБА_1 підписала Довідку про умови надання платіжної карти Кредитка «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій сторони погодили процентну ставку за користування кредитом, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України та положенням ст.14 п.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суддя вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом та сума комісії та пені, підлягають задоволенню лише в частині стягнення в загальному розмірі 2766,51 грн.

З приводу заявленої вимоги відповідача, щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності передбачені ч. 4 ст. 267 ЦК України та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з цієї підстави, суд не вбачає підстав для задоволення цих вимог виходячи з наступного.

Згідно з ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ч. 4 ст.267 ЦК України, Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з довідки виданої АТ КБ «ПриватБанк» відповідач – ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 09.06.2010 року отримала картку зі строком дії до 31 березня 2017 року. Отже, перебіг строків загальної позовної давності розпочався 01 квітня 2017 року. Таким чином, трирічний строк позовної давності за вимогами, що випливають з умов договору б/н від 09.06.2010 року тривав до 01 квітня 2020 року, а позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого порушеного права 13 листопада 2019 року, тобто в межах строку позовної давності.

Відповідач зазначила, що після липня 2014 року жодного разу не сплачувала на користь АТ КБ «ПриватБанк» жодних сум. Втім зазначене спростовується наданою позивачем випискою по рахункам, з якої вбачається,що 26.04.2017 року відповідачем був здійснений переказ коштів між рахунками, тобто після початку перебігу строку позовної давності, а відтак наявна підстава для переривання перебігу позовної давності.

Враховуючи викладене та дослідивши надані представником позивача на підтвердження позовних вимог письмові докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом - 2986,68 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 2766,51 грн.; а також штраф 500,00 грн. – штраф (фіксована частина): 1107,12 грн. – штраф (процентна складова) у загальному розмірі 7360,31 грн..

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже з відповідача слід частково стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 595,36 грн..

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 є вдовою загиблого Героя України, що підтверджується копіює посвідчення № НОМЕР_1 від 15.09.2015 року та довідкою №1/3 від 06.04.2015 року.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 76-81, 141, 258-259, 264-265, 274-275, 279 ЦПК, ст.ст. 207, 525-526, 1046-1051 ЦК України, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570, рахунокUA083052990000029092829003111), заборгованість по кредитному договору № б/н від 09.06.2010 року у розмірі 7360,31 грн.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Судові витрати в розмірі 595 гривень 36 копійок компенсувати позивачу за рахунок Державного бюджету України, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: І.Б. Жупанова