Ухвала суду № 95353278, 01.03.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 01.03.2021

Справа № 334/4608/19

Провадження № 2/334/304/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря Панасюри Н.С.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Глобус» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАТИНУМ ОИЛ» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Глобус», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАТИНУМ ОИЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

01.03.2021 р. відповідач ОСОБА_1 надіслав суду заяву про закриття провадження по справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Своє клопотання обґрунтував тим, що договір поруки є забезпечувальним зобов`язанням і не є основним Договором, яким є кредитний договір, укладений 07.09.2018 р. між юридичними особами ПАТ «КБ «ГЛОБУС» та ТОВ «ПЛАТИНУМ ОИЛ».

Позивач в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутністю позивача.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи- підприємці.

За змістом частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 ЦК України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто договір поруки укладається кредитором і поручителем для забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, банк звернувся до суду з позовом до фізичної особи як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто між позивачем та відповідачем існує спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі (позивачами і відповідачами) можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2529/18 (провадження № 12-257гс18), від 05 травня 2020 року у справі № 161/6253/15-ц (провадження № 14-32цс20), від 16.12.2020 року у справі 755/6060/18 (провадження 61-22878 св.19).

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін за основним зобов`язанням як таких, що виникли з господарського договору, спір у цій справі відноситься до господарської юрисдикції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Керуючись ст. ст. 31, 32, 255, 256, 263 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження по справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Глобус» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАТИНУМ ОИЛ» про стягнення заборгованості - закрити.

Роз`яснити Акціонерному товариству «Комерційний Банк «Глобус», що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом 15 днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Баруліна Т. Є.