Рішення № 95352088, 24.02.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14917/19

Провадження № 2/522/2806/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Донцова Д.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Смокової А.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіної Лілії Володимирівни, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішення державного реєстратора, зобов`язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 02.09.2019 року надійшла позовна заява Одеської міської ради до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ), Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішення державного реєстратора та знесення самочинного будівництва.

02.07.2020 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява про зміну предмету позову та уточнення позовних вимог, а саме про залучення до участі у справі співвідповідачів Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської радит та Державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіну Лілію Володимирівну за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову – ОСОБА_4 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішення, зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунок об`єкта самочинного будівництва.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.07.2020 року прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну предмету позову та уточнення позовних вимог, а також залучено до участі у справі в якості співвідповідачів Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіну Лілію Володимирівну.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Будинок АДРЕСА_2 є об`єктом культурної спадщини, який прийнятий під охорону держави рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 15.08.1985 року № 480 як пам`ятка архітектури місцевого значення та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та туризму України від 16.06.2007 року № 662/0/16-07, охоронний № 22-ОД (житлові будинки (Соломос) (2 корпуси) арх. В.І. Прохаска, поч. ХХ ст.).

При цьому, щодо квартири АДРЕСА_1 її власниками з органом охорони культурної спадщини – Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації укладено охоронний договір від 25.02.2014 року №04-02/575, за яким власники беруть на себе зобов`язання щодо охорони частини пам`ятки – приміщень другого поверху житлової квартири АДРЕСА_3 .

Позивач вказує, що 28.09.2018 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) за № ОД141182711371, за об`єктом: «Реконструкція квартири № НОМЕР_5 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані; АДРЕСА_4 ; 1122.1. Будинки багатоквартирні масової забудови», подану замовниками – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

На підставі вказаної декларації державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіною Лілією Володимирівною прийнято рішення від 10.10.2018 року за індексним номером 43447246 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 622164051101, згідно з яким у підстави виникнення права власності на об`єкт нерухомості за реєстраційним номером: 622164051101 – квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , додано декларацію та змінено загальну площу 117 кв.м. та житлову площу 84,9 кв.м. квартири на загальну площу 129,7 кв.м. та житлову площу 84,9 кв.м. відповідно, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач стверджує, що внаслідок проведеної реконструкції вищенаведеної квартири відбулося збільшення її загальної площі на 12,7 кв.м. без зміни житлової площі, відомості про що внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За зверненням ОСОБА_4 від 27.12.2018 року № 01-13/Г369, що проживає у квартирі АДРЕСА_5 та є її власником, щодо законності виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_6 вказаного будинку, за результатами чого виникла прибудова до його квартири у будинку, Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради встановлено, що внаслідок проведеної реконструкції згідно з вищенаведеною декларацію побудована прибудова до першого поверху будинку АДРЕСА_2 площею 12,7 кв.м., що включена до загальної площі квартири АДРЕСА_1 , про що зазначено у листі від 22.01.2019 року № Г-4132. При цьому, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради та до комунального підприємства «ЖКС «Порто-Франківський» для розгляду питань, порушених ОСОБА_4 , з метою недопущення фактів самочинного будівництва.

Міська рада наголошує, що вищевказана прибудова площею 12,7 кв.м. позначенау технічному паспорті від 03.10.2018 року, виготовленому ТОВ «Одеське БТІ», у квартирі АДРЕСА_1 як приміщення підсобне площею 12,7 кв.м., що розташоване як окреме приміщення на першому поверсі будинку, у той час як інші приміщення квартири загальною площею 117 кв.м., житловою площею 84,9 кв.м., знаходяться на другому поверсі будинку, як і раніше до реконструкції.

Позивач зазначає, що фактично внаслідок «реконструкції» квартири № НОМЕР_5 по АДРЕСА_2 відбулося будівництво нового об`єкта – прибудови до будинку-пам`ятки на першому поверсі.

Також з посиланням на лист Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 25.01.2019 року № Г-253/01-18 міською радою зазначається, що 14.01.2019 року спеціалістом управління проведено огляд будівлі-пам`ятки АДРЕСА_2 та встановлено наступне: на південно-західному фасаді внутрішньодворового корпусу пам`ятки наявна прибудова, на якій зафіксовано ознаки проведення ремонтно-будівельних робіт, що відображено в акті огляду від 14.01.2019 року і доданих до нього матеріалах фотофіксації та схемі розташування прибудови, копії яких наявні у матеріалах справи. Крім того, вказується, що Управлінням культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 25.01.2019 року № Г-253/01-18 окремо наголошено, що передбачена ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» науково-проектна документація, необхідна для отримання дозволу на проведення робіт на будівлі-пам`ятці за зазначеною адресою, на розгляд управління не надходила. Також позивачем зазначається, що ПрАТ «Інпроектсервіс» листом від 02.07.2019 року № 41-16/36 повідомило, що воно не розробляло проект «Реконструкція квартири АДРЕСА_6 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, за адресою: АДРЕСА_4 », який, однак, зазначено у декларації та проектувальником за ним вказано саме ПрАТ «Інпроектсервіс». Позивач вважає, що викладене свідчить про недостовірні відомості у декларації як щодо належного проекту, який, як встановлено, навіть не розроблявся, не погоджувався та не затверджувався відповідно, так і щодо проектувальника, яким ПрАТ «Інпроектсервіс» у дійсності не є.

З посиланням на лист Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 09.04.2019 року № 27-інф/01-19 позивач зазначає, що відповідна прибудова по АДРЕСА_2 , що позначена на схемі, яка додається до цього листа, не є автентичною частиною зазначеної будівлі та не включена до конфігурації будівлі-пам`ятки « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за вказаною адресою.

Крім того, позивач вказує, що Управлінням з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради у листі від 08.02.2019 року

№ 01-13/Г-369вих, зокрема, повідомлено, що під час огляду будинку-пам`ятки за адресою: АДРЕСА_2 , фахівцями управління зафіксовано, що до лівобічного ризаліту дворового корпусу у рівні першого поверху прилягає одноповерхова прибудова (площею близько 10-15 кв.м.) з ознаками недавнього проведення ремонтно-будівельних робіт. Також встановлено, що за вказаною адресою органом державного архітектурно-будівельного контрою зареєстровано вищезазначену декларацію.

В обґрунтування позову також наведено, що фахівцями Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради 05.02.2019 року взято участь у проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за вказаною адресою, що був ініційований Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради. Під час зазначеного заходу контролю (перевірки) встановлено, що власниками квартири АДРЕСА_6 (замовниками будівельних робіт) у декларації наведені недостовірні дані в частині заниження класу наслідків.

Наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 06.02.2019 року № 01-13/65ДАБК «Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ОД141182711371 від 28.09.2018 року» скасовано реєстрацію декларації. При цьому, позивач зауважує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 року у справі № 420/1852/19визнано протиправним та скасовано наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 06.02.2019 року №01-13/65ДАБК «Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД141182711371 від 28.09.2018 року», а, отже, оскаржувана у справі реєстрація декларації залишається чинною.

При цьому, позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанції у справі № 420/1852/19 встановили факт наведення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в декларації недостовірних даних щодо класу наслідків об`єкта будівництва, які дозволяють кваліфікувати об`єкт як самочинне будівництво, наголосивши на можливості звернення до суду з окремим позовом про знесення самочинного будівництва у порядку, встановленому законом, після реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна, у разі наявності підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України.

Також позивач зауважує, що згідно з листом комунального підприємства «ЖКС «Порто-Франківський» від 16.05.2019 року № 255 співробітниками ВД № 1 КП «ЖКС «Порто-Франківський» 16.05.2019 року проведено обстеження прибудови до квартири АДРЕСА_7 , в результаті якого встановлено, що дана прибудова належить до квартири АДРЕСА_6 вказаного будинку, що відображено в акті обстеження від 16.05.2019 року.

Крім того, позивач посилається на те, що спеціалістами відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель департаменту комунальної власності Одеської міської ради проведено огляд земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якого складено акт огляду земельної ділянки від 16.05.2019 року. Так, згідно з актом за результатами візуального обстеження встановлено, що на внутрішній дворовій території будинку АДРЕСА_2 , улаштовано прибудову орієнтовною площею 20 кв.м. за рахунок території загального користування. Інформація про наявність рішень Одеської міської ради щодо відведення у власність або тимчасове користування (оренду) земельної ділянки за вказаною адресою в департаменті комунальної власності Одеської міської ради відсутня. В акті зазначено, що таким чином користувачем вказаної земельної ділянки допущене порушення, передбачене п. б) ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України (самовільне зайняття земельної ділянки).

Позивач стверджує, що Одеська міська рада не приймала рішень про передачу у власність чи користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі під її забудову і, зокрема, для будівництва відповідної прибудови.

Одеська міська рада вважає безпідставним та незаконним збільшення загальної площі належної на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 з 117 кв.м. до 129,7 кв.м. за рахунок безпідставного та незаконного будівництва останніми прибудови площею 12,7 кв.м. до будинку АДРЕСА_2 на земельній ділянці, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, під виглядом реконструкції квартири, у зв`язку з чим вважає, що підлягають скасуванню реєстрація декларації та рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіної Лілії Володимирівни від 10.10.2018 року за індексним номером 43447246 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 622164051101, згідно з якими у підстави виникнення права власності на об`єкт нерухомості за реєстраційним номером: 622164051101 – квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , додано декларацію та змінено загальну площу 117 кв.м. та житлову площу 84,9 кв.м. квартири на загальну площу 129,7 кв.м. та житлову площу 84,9 кв.м., а самовільно зайнята земельна ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , підлягає звільненню шляхом знесення за власний рахунок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 об`єкта самочинного будівництва – прибудови.

Так, міська рада стверджує, що декларація зареєстрована Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в порушення ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на дату реєстрації декларації) щодо об`єкта будівництва, який є пам`яткою культурної спадщини, та, відповідно, належить до об`єктів із значними наслідками (СС3). Викладене, на думку позивача, свідчить про недостовірність відомостей у декларації щодо класу наслідків об`єкта будівництва та безпідставне здійснення її реєстрації з порушенням п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на дату реєстрації декларації) неналежним органом державного архітектурно-будівельного контролю, що обумовило безпідставну забудову земельної ділянки комунальної власності.

Крім того, за доводами позову, відповідачами в порушення ст. 24 Закону України «Про планування та забудову територій», ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на дату реєстрації декларації) не подавали заяву про намір щодо забудови земельної ділянки та не отримували містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва прибудови площею 12,7 кв.м. до будинку АДРЕСА_2 . Також позивач зазначає, що в порушення ч. 9 та ч. 10 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на дату реєстрації декларації) у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутнє завдання на проектування, затверджене ними та погоджене з проектувальником, щодо будівництва спірної прибудови. Таким чином, міська рада наголошує, що в порушення ст. 24, ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на дату реєстрації декларації), а також ч. 5 ст. 26, ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на дату реєстрації декларації) відповідачами не отримані належні вихідні дані для будівництва прибудови площею 12,7 кв.м. до будинку АДРЕСА_2 , чим порушено визначений законом порядок будівництва, що, на думку позивача, обумовило безпідставну забудову земельної ділянки комунальної власності.

У позові наведено, що в порушення ст. 28 Закону України «Про планування та забудову територій», п. 2, п. 3 ч. 5 ст. 26, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на дату реєстрації декларації), ст.ст. 9, 27 Закону України «Про архітектурну діяльність», ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН А.2.1-1-2014 «Інженерні вишукування для будівництва» у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутня належним чином розроблена та затверджена проектна документація щодо будівництва прибудови площею 12,7 кв.м. до будинку АДРЕСА_2 під виглядом реконструкції належної їм на праві власності квартири АДРЕСА_6 у цьому будинку. Відповідно, в порушення п. 2 ч. 5 ст. 26, п. 1 ч. 4 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, чинній на дату реєстрації декларації) також не проводилася експертиза такого проекту, незважаючи на те, що об`єкт будівництва за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів зі значними (СС3) наслідками.

Також позивач вважає, що відомості у декларації щодо підрядників будівництва не відповідають вимогам законодавства, адже капітальне будівництво не може виконуватися без залученого підрядника, а замовник і підрядник не можуть бути однією особою.

Одеська міська рада наголошує, що внаслідок «реконструкції» відбулася безпідставна та незаконна забудова земельної ділянки, що належить до комунальної власності міста Одеси шляхом будівництва на ній прибудови площею 12,7 кв.м. до першого поверху будинку АДРЕСА_2 . При цьому, позивач зауважує, що викладені у позові факти подання недостовірних даних, наведених у зареєстрованій декларації, дають підстави вважати наведений об`єкт самочинно збудованим, оскільки він збудований на самовільно зайнятій земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Позивач наголошує, що декларація оформлена замовниками реконструкції із суттєвими порушеннями вимог законодавства, у зв`язку з чим її реєстрація має бути скасована в судовому порядку.

У позові наведено, що на підставі чинної, однак, на думку міської ради, незаконно зареєстрованої та оформленої декларації, державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіною Лілією Володимирівною прийнято рішення від 10.10.2018 року за індексним номером 43447246 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 622164051101, згідно з яким у підстави виникнення права власності на об`єкт нерухомості за реєстраційним номером: 622164051101 – квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , додано декларацію та змінено загальну площу 117 кв.м. та житлову площу 84,9 кв.м. квартири на загальну площу 129,7 кв.м. та житлову площу 84,9 кв.м. відповідно, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач наголошує, що з огляду на те, що зареєстрована декларація не відповідає вимогам законодавства, відповідно подані заявниками документи (у тому числі технічний паспорт) не давали змоги встановити набуття ними речових прав на збільшену площу, а будівництво прибудови на першому поверсі будинку, тоді як квартира знаходилася на другому поверсі, на думку позивача, свідчили про те, що відбулася забудова земельної ділянки і виник новий об`єкт будівництва, створений під виглядом реконструкції квартири АДРЕСА_1 , право власності на який підлягає окремій державній реєстрації згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент прийняття рішення від 10.10.2018 року за індексним номером 43447246) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (у редакції, чинній на момент прийняття рішення від 10.10.2018 року за індексним номером 43447246), що вказує на наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Позивач вважає, що рішення від 10.10.2018 року за індексним номером 43447246, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіної Л.В. підлягає скасуванню, адже нею в поза встановлений законодавством порядок «легалізована» самочинно збудована на земельній ділянці комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2 , прибудова площею 12,7 кв.м. до першого поверху цього будинку, чим позбавлено міську раду права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися цією земельною ділянкою, яка вже забудована і, відповідно, самовільно зайнята відповідачами. Крім того, позивач вважає, що оскаржуване рішення державного реєстратора фактично не містить жодних підстав та обґрунтувань для його прийняття.

У позовній заяві наведено, що відповідачами незаконно та безпідставно забудовано земельну ділянку комунальної власності територіальної громади міста Одеси за адресою: АДРЕСА_2 , без жодних правових підстав для цього. Спірна прибудова збудована ними на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного належного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, та з істотними порушеннями будівельних норм і правил, а також з іншими численними порушеннями законодавства.

Одеська міська рада заперечує проти визнання права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на збудовану на земельній ділянці комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2 , прибудову площею 12,7 кв.м. до першого поверху цього будинку, яка позначена у технічному паспорті від 03.10.2018 року, виготовленому ТОВ «Одеське БТІ», як приміщення підсобне площею 12,7 кв.м. у розташованій на другому поверсі квартирі АДРЕСА_1 , а тому позивач вважає, що вказане майно підлягає знесенню вищенаведеними особами, які здійснили самочинне будівництво, за їх рахунок, що відповідає приписам ст. 376 ЦК України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.09.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а також витребувано від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином засвідчену копію реєстраційної справи за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 622164051101, що зберігається в електронній формі, на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.11.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову шляхом витребування від Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином засвідчену копію реєстраційної справи за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 622164051101, що зберігається в електронній формі, на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2019 року витребувано з Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28.09.2018 року № ОД 141182711371 за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.11.2019 року провадження у справі № 522/14917/19 зупинено до набрання законної сили рішення по справі № 420/1852/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа: ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування наказу від 06.02.2019 року № 01-13/65ДАБК «Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД141182711371 від 28.09.2018 року».

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.06.2020 року поновлено провадження у справі № 522/14917/19.

Представник відповідачів – адвокат Мишко К.В. підтримав раніше подане клопотання, наявне в матеріалах справи за вх. №105295/19 від 09.10.2019 року, про часткове закриття провадження у справі, а саме в частині розгляду позовних вимог щодо скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28.09.2018 року №ОД 141182711371.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.08.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про часткове закриття провадження у справі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.08.2020 року закрито підготовче засідання у справі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12.10.2020 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна квартиру, загальною площею 129,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 622164051101).

Представник відповідачів проти задоволенні позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (уточнену). В обґрунтування відзиву наголошено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 року у справі № 420/1852/19, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_4 , і визнано протиправним та скасовано наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 06.02.2019 року № 01-13/65ДАБК «Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД141182711371 від 28.09.2018 року». Таким чином, на думку представника відповідачів, судами була встановлена незаконність скасування декларації, а, отже, підтверджена законна підстава набуття права власності відповідачами за квартирою за адресою: АДРЕСА_4 .

За доводами відзиву, за правилами статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» завершальним етапом будівництва об`єкту містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт. Представник відповідачів стверджує, що з моменту реєстрація права власності на новостворений об`єкт вичерпує свою дію декларація про готовність об`єкта до експлуатації, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення.

У відзиві звертається увагу, що після подання декларації до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради останнім було проведено відповідну перевірку на об`єкті реконструкції, в результаті чого було зареєстровано зазначену декларацію, та жодних зауважень з боку контролюючого органу під час реконструкції квартири та після подання зазначеної декларації до відповідачів не надходило. Представник відповідачів наголошує, що фактично Одеська міська рада намагається виправити «помилку» свого структурного підрозділу (Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради) шляхом втручання в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Крім того, у відзиві зазначається, що на підставі чинної декларації та технічного паспорту від 03.10.2018 року, за результатом реконструкції, державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіною Л.В. було зареєстровано право власності за відповідачами на квартиру загальною площею 129,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 , та жодних законних підстав для відмови у державній реєстрації зазначеної декларації у державного реєстратора не було.

Також вказується, що жодної належної та законної перевірки відповідними державними органами щодо меж та забудови земельної ділянки, на якій розташований будинок за адресою: АДРЕСА_2 , не проводилось, та позивачем не надано доказів проведення такої перевірки із залученням відповідних фахівців та чітким зазначенням фактичних меж земельної ділянки з її точними координатами, розміром зайнятої спірної земельної ділянки.

З посиланням на витяг з технічного паспорту 1966 року по першому поверху будинку за адресою: АДРЕСА_2 , поверх І станом на 1996 рік значиться приміщення будинку на тому ж самому місці, що й в технічному паспорті від 03.10.2018 року, у той час як перший поверх квартири АДРЕСА_1 знаходиться під другим поверхом та є фактично опорною частиною другого поверху квартири.

Крім того, у відзиву також зазначається, що позивачем не надано доказів технічної можливості демонтажу «об`єкту самочинного будівництва – прибудови загальною площею 12,7 кв.м. до житлового будинку АДРЕСА_2 , яка позначена у технічному паспорті, виготовленому товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське БТІ» станом на 03.10.2018 року, як приміщення підсобне площею 12,7 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 » без пошкодження конструкції споруди в цілому, не визначено, яку саме частину будинку слід знести, її розмір та конфігурацію, а тому відповідна вимога є передчасною.

Також представник відповідачів у відзиві зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов`язання відповідачів звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод фактично не призводить до відновлення порушених прав, а навпаки призведе до недотримання справедливої рівноваги, оскільки повернення земельної ділянки під частиною квартири відповідачів з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення частини квартири, фактично означає знесення належного відповідачам на праві власності майна, що вважає порушенням їх права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України.

Державний реєстратор Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіна Л.В. відзиву на позов не подала, позицію щодо позову не висловила.

Представник Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради подав до суду клопотання, у якому просив позовні вимоги Одеської міської ради задовольнити у повному обсязі та розглядати справу за його відсутності.

Представники ОСОБА_4 – адвокат Холод О.М., адвокат Гаспарянц Д.М. позовні вимоги вважали обгрунтованими та просили їх задовольнити з підстав, викладених у поданих до суду поясненнях. Зокрема, зазначено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_5 . Відповідачам належить квартира АДРЕСА_1 , яка знаходиться поверхом вище над квартирою ОСОБА_4 .

У поясненнях ОСОБА_4 наводиться про те, що 28.12.2018 року відповідачі без жодних документів самовільно захопили прибудову, яка знаходиться впритул до квартири АДРЕСА_8 , демонтували та пошкодили двері, що ведуть до квартири ОСОБА_4 , та без складання проекту будівництва та будь-яких дозвільно-погоджувальних документів під виглядом реконструкції квартири розширили її до розміру 18,85 кв.м. Зауважено, що дружиною ОСОБА_4 в той же день був здійснений виклик поліції, яка зафіксувала факт незаконного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

З посиланням на технічний висновок про визнання стану будівельних конструкції прибудови до квартири АДРЕСА_9 , умов її подальшої експлуатації і можливого впливу на стан конструкцій і оздоблення квартири АДРЕСА_8 , складений 10.10.2018 року архітектором-експертом ОСОБА_5 , у поясненнях зазначається, що має місце факт постійного затікання дощової або талої води на конструкції перекриття і стін об`єкту, який обстежується. Закрите приміщення прибудови не має можливості для природнього провітрювання та, як наслідок, просушування конструкцій. Вологість в приміщенні майже повсякчасно складає 100%. Зауважується, що зважаючи на те, що зовнішня західна стіна квартири є спільною з прибудовою, та вона просікаючи вологою, окрім руйнації стає гарним середовищем для виникнення на поверхні плісняви. Наявність плісняви робить умови перебування в приміщенні мешканців квартири АДРЕСА_8 шкідливими для їхнього здоров`я. Прибудова спотворює зовнішній вигляд пам`ятки архітектури, перешкоджає доступ до конструкцій суміжних споруд для можливості підтримання їх технічного стану належним чином, для квартири АДРЕСА_8 відновити пройми, що відповідало би аутентичному вигляду пам`ятки.

У поясненнях також наведено, що внаслідок незаконних дій відповідачів по самовільному захопленню прибудови та її подальшої реконструкції без належної проектно-правової документації та його згоди, як власника сусіднього приміщення, введення її в експлуатацію на підставі декларації від 28.09.2018 року № ОД 141182711371, ОСОБА_4 був позбавлений можливості виконання обов`язків власника по утриманню майна – закрито доступ до стін будинку для проведення їх поточного так капітального ремонту, закрито другий вихід з квартири, наявність постійної вологості та плісняви у прибудові робить умови перебування в квартирі шкідливими та небезпечними для здоров`я, стіна прибудови примикає до віконної пройми квартири АДРЕСА_8 , в результаті чого був частково перекритий доступ сонячного світла до квартири.

Представник ОСОБА_4 підтримав доводи позовної заяви, вказуючи про безпідставність реєстрації права власності на самочинно збудований об`єкт, що розташований на землях територіальної громади міста Одеси.

Крім того, представник ОСОБА_4 наголосив, що у зв`язку з тим, що власниками квартири АДРЕСА_1 здійснено самовільне захоплення прибудови, яка розташована на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Одеси, в декларацію про готовність об`єкта до експлуатації внесені недостовірні відомості щодо невідповідності классу наслідків СС1 замість ССЗ, при відсутності права користування земельною ділянкою та проектної документації, та оскількиУправління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради не мало повноважень на надання документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом спірного об`єкту ОСОБА_4 погоджується з доводами Одеської міської ради та просить позов задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 24.02.2021 року з`явились представник Одеської міської ради Старостін О.С., представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – адвокат Роман В.С., Гончарука О.С., та його представник - адвокат Гаспарянц Д.М. Інші учасники справи до судового засідання не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_2 є об`єктом культурної спадщини, який прийнятий під охорону держави рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 15.08.1985 року № 480 як пам`ятка архітектури місцевого значення та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури та туризму України від 16.06.2007 року № 662/0/16-07, охоронний № 22-ОД (житлові будинки (Соломос) (2 корпуси) арх. В.І. Прохаска, поч. ХХ ст.).

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.08.2019 року № 177481229, вбачається, що на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.12.2006 року у справі № 2-6070 комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 15.03.2007 року у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на 1/5 частки об`єкта нерухомості за реєстраційним номером: 18161992 – квартири загальною площею 117 кв.м., житловою площею 84,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . При цьому, згідно з рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Піщевської Надії Валеріївни від 10.10.2018 року за індексним номером 43433896 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.10.2020 року проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 на 1/5 частки об`єкта нерухомості за реєстраційним номером: 622164051101 – квартири загальною площею 117 кв.м., житловою площею 84,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , номер запису про право власності: 28316306.

Крім того, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.08.2019 року № 177481229 вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.04.2015 року, виданого державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори Масловою Марією Вячеславівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1-853, згідно з рішенням від 21.04.2015 року за індексним номером 20808155 державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори Масловою Марією Вячеславівною 21.04.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на 1/15 частки об`єкта нерухомості за реєстраційним номером: 622164051101 – квартири загальною площею 117 кв.м., житловою площею 84,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , номер запису про право власності: 9431297 (з відкриттям розділу).

Також з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.08.2019 року № 177481229 вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21.04.2015 року, виданого державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори Масловою Марією Вячеславівною, зареєстрованого в реєстрі за № 1-853, згідно з рішенням від 21.04.2015 року за індексним номером 20808155 державним нотаріусом Другої Одеської державної нотаріальної контори Масловою Марією Вячеславівною 21.04.2015 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на 2/15 частки об`єкта нерухомості за реєстраційним номером: 622164051101 – квартири загальною площею 117 кв.м., житловою площею 84,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , номер запису про право власності: 9431281 (з відкриттям розділу).

Крім того, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14.08.2019 року № 177481229 вбачається, що на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05.12.2006 року у справі № 2-6070 комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 15.03.2007 року у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на 3/5 частки об`єкта нерухомості за реєстраційним номером: 18161992 – квартири загальною площею 117 кв.м., житловою площею 84,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . При цьому, згідно з рішенням державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Піщевської Надії Валеріївни від 10.10.2018 року за індексним номером 43433896 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.10.2020 року проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на 3/5 частки об`єкта нерухомості за реєстраційним номером: 622164051101 – квартири загальною площею 117 кв.м., житловою площею 84,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , номер запису про право власності: 28316503.

Також судом встановлено, що її власниками – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з органом охорони культурної спадщини – Управлінням охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації укладено охоронний договір від 25.02.2014 року № 04-02/575 щодо квартири АДРЕСА_1 , за яким власники беруть на себе зобов`язання щодо охорони частини пам`ятки – приміщень другого поверху житлової квартири АДРЕСА_3 .

28.09.2018 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) за № ОД141182711371, за об`єктом: «Реконструкція квартири № НОМЕР_5 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані; АДРЕСА_4 ; 1122.1. Будинки багатоквартирні масової забудови», подану замовниками – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Згідно з декларацією будівництво розпочато 11.05.2009 року та закінчено 20.09.2018 року, строк введення об`єкта до експлуатації: ІІІ квартал 2018 року. Місцезнаходження об`єкта за адресою: АДРЕСА_4 .

Також у декларації наведено, що реконструкція здійснювалася за проектом «Реконструкція квартири № 8 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, за адресою: АДРЕСА_4 », затвердженим замовниками – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 17.04.2009 року та 05.06.2017 року. Проектувальником у декларації визначено ПрАТ «Інпроектсервіс».

У розділі 13 «Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою» декларації зазначено: «відповідно до п. 7 постанови КМУ від 13.04.2011 № 466 відомості щодо земельної ділянки не зазначаються у разі реконструкції, реставрації або капітального ремонту об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкції або капітального ремонту автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення».

Також судом встановлено, що, як відображено у декларації, загальна площа вищенаведеної квартири після реконструкції склала 129,7 кв.м., житлова – 84,9 кв.м.

Підрядником будівництва у декларації визначені самі замовники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі поданої відповідачами декларації, зареєстрованої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 28.09.2018 року за № ОД141182711371, державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіною Лілією Володимирівною прийнято рішення від 10.10.2018 року за індексним номером 43447246 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 622164051101, згідно з яким у підстави виникнення права власності на об`єкт нерухомості за реєстраційним номером: 622164051101 – квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , додано декларацію та змінено загальну площу 117 кв.м. та житлову площу 84,9 кв.м. квартири на загальну площу 129,7 кв.м. та житлову площу 84,9 кв.м. відповідно, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, виходячи з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внаслідок проведеної відповідачами реконструкції вищенаведеної квартири, що перебуває в їх приватній власності, відбулося збільшення її загальної площі на 12,7 кв.м. без зміни житлової площі. При цьому, судом встановлено, що це відбулося шляхом будівництва прибудови площею 12,7 кв.м., яка позначенау технічному паспорті від 03.10.2018 року, виготовленому ТОВ «Одеське БТІ», у квартирі АДРЕСА_1 як приміщення підсобне площею 12,7 кв.м., що розташоване як окреме приміщення на першому поверсі будинку, у той час як інші приміщення квартири загальною площею 117 кв.м., житловою площею 84,9 кв.м., знаходяться на другому поверсі будинку, як і раніше до реконструкції.

За зверненням третьої особи ОСОБА_4 від 27.12.2018 року № 01-13/Г369, що проживає у квартирі АДРЕСА_5 та є її власником, щодо законності виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_6 вказаного будинку, за результатами чого виникла прибудова до його квартири у будинку, Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради встановлено, що внаслідок проведеної реконструкції згідно з вищенаведеною декларацію побудована прибудова до першого поверху будинку АДРЕСА_2 площею 12,7 кв.м., що включена до загальної площі квартири АДРЕСА_1 , про що зазначено у листі від 22.01.2019 року № Г-4132. При цьому, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради та до комунального підприємства «ЖКС «Порто-Франківський» для розгляду питань, порушених ОСОБА_4 , з метою недопущення фактів самочинного будівництва.

У листі Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 25.01.2019 року № Г-253/01-18 зазначено, що 14.01.2019 року спеціалістом управління проведено огляд будівлі-пам`ятки АДРЕСА_2 та встановлено наступне: на південно-західному фасаді внутрішньодворового корпусу пам`ятки наявна прибудова, на якій зафіксовано ознаки проведення ремонтно-будівельних робіт, що відображено в акті огляду від 14.01.2019 року і доданих до нього матеріалах фотофіксації та схемі розташування прибудови. Крім того, Управлінням культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 25.01.2019 року № Г-253/01-18 вказано, що передбачена ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» науково-проектна документація, необхідна для отримання дозволу на проведення робіт на будівлі-пам`ятці за зазначеною адресою, на розгляд управління не надходила.

Крім того, Управлінням з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради у листі від 08.02.2019 року № 01-13/Г-369вих, зокрема, повідомлено, що під час огляду будинку-пам`ятки за адресою: АДРЕСА_2 , фахівцями управління зафіксовано, що до лівобічного ризаліту дворового корпусу у рівні першого поверху прилягає одноповерхова прибудова (площею близько 10-15 кв.м.) з ознаками недавнього проведення ремонтно-будівельних робіт.

Також у листі Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 09.04.2019 року № 27-інф/01-19 зазначається, що відповідна прибудова по АДРЕСА_2 , що позначена на схемі, яка додається до цього листа, не є автентичною частиною зазначеної будівлі та не включена до конфігурації будівлі-пам`ятки «Житлові будинки (Соломос)» за вказаною адресою.

Згідно з листом комунального підприємства «ЖКС «Порто-Франківський» від 16.05.2019 року № 255 співробітниками ВД № 1 КП «ЖКС «Порто-Франківський» 16.05.2019 року проведено обстеження прибудови до квартири АДРЕСА_7 , в результаті якого встановлено, що дана прибудова належить до квартири АДРЕСА_6 вказаного будинку, що відображено в акті обстеження від 16.05.2019 року.

У той же час, ПрАТ «Інпроектсервіс», яке визначено проектувальником у декларації, зареєстрованої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 28.09.2018 року за № ОД141182711371, листом від 02.07.2019 року № 41-16/36 повідомило, що воно не розробляло проект «Реконструкція квартири АДРЕСА_10 ».

Судом встановлено, що фахівцями Управління з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської міської ради 05.02.2019 року взято участь у проведенні позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності за вказаною адресою, що був ініційований Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради. Під час зазначеного заходу контролю (перевірки) встановлено, що власниками квартири АДРЕСА_6 (замовниками будівельних робіт) у декларації, зареєстрованої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 28.09.2018 року за № ОД141182711371, наведені недостовірні дані в частині заниження класу наслідків.

Наказом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 06.02.2019 року № 01-13/65ДАБК «Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 141182711371 від 28.09.2018 року» скасовано реєстрацію вищенаведеної декларації.

Не погоджуючись із цим, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування вищенаведеного наказу від 06.02.2019 року № 01-13/63ДАБК.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 року у справі № 420/1852/19, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено і визнано протиправним та скасовано наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 06.02.2019 року № 01-13/65ДАБК «Про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД141182711371 від 28.09.2018 року». Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 року у справі №420/1852/19 з підстав того, що оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Вирішуючи справу № 420/1852/19 суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради під час перевірки порушена процедура її проведення, адже перевірка проведена за відсутності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , копії направлення на перевірку та акта, складеного за результатом перевірки, їм не вручались в порушення приписів Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з чим недотримання відповідачем вимог цього Порядку позбавило ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 можливості реалізувати надані законодавством права, зокрема, бути обізнаними про дату початку та закінчення заходу контролю, підставу та предмет його здійснення.

Крім того, Одеський окружний адміністративний суд у рішенні від 18.09.2018 року у справі № 420/1852/19 робить висновок, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, суд вказав, що не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю.

З огляду на це Одеський окружний адміністративний суд зробив висновок, що після закінчення реконструкції та реєстрації ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 права власності на квартиру, наведена декларація вичерпала свою дію.

На підставі зазначеного вище, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року у справі № 420/1852/19 визнано протиправним та скасовано наказ Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 06.02.2019 року № 01-13/65ДАБК, яким скасовано реєстрацію цієї декларації.

Суд враховує, що вирішуючи справу № 420/1852/19, Одеським окружним адміністративним судом встановлено, що з огляду на те, що будинок АДРЕСА_2 є об`єктом культурної спадщини – пам`яткою архітектури місцевого значення, об`єкт будівництва згідно з декларацією відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» має бути віднесено до категорії об`єктів значних наслідків (СС3), у той час як у декларації об`єкт будівництва безпідставно віднесено до категорії об`єктів незначних наслідків (СС1).

При цьому, П`ятий апеляційний адміністративний суд у постанові від 11.02.2020 року у справі № 420/1852/19 встановив, що при поданні декларації наведені недостовірні відомості щодо класу наслідків, які дозволяють кваліфікувати об`єкт як самочинне будівництво, хоча й мали місце, однак не спростовують той факт, що перевірка була проведена з порушенням вимог Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553.

Отже, в судовому порядку встановлено факт наведення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в декларації недостовірних даних щодо класу наслідків об`єкта будівництва, які дозволяють кваліфікувати об`єкт як самочинне будівництво.

Суд відхиляє доводи представника відповідачів про те, що судами у справі № 420/1852/19 була підтверджена законна підстава набуття права власності відповідачами за квартирою за адресою: АДРЕСА_4 , адже вони не відповідають змісту рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 року, у яких не досліджувалися питання щодо правомірності державної реєстрації права власності та не встановлювалися жодні обставини щодо цього. Натомість, судові рішення у справі № 420/1852/19 виходять з можливості звернення до суду з окремим позовом про знесення самочинного будівництва у порядку, встановленому законом, після реєстрації права власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна, у разі наявності підстав вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України.

Судом також встановлено, що Одеська міська рада не приймала рішень про передачу у власність чи користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі під її забудову і, зокрема, для будівництва відповідної прибудови. Ця обставина не заперечується учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджено, що спеціалістами відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель департаменту комунальної власності Одеської міської ради проведено огляд земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якого складено акт огляду земельної ділянки від 16.05.2019 року, до якого додано відповідні матеріали фотофіксації. Згідно з цим Актом за результатами візуального обстеження встановлено, що на внутрішній дворовій території будинку АДРЕСА_2 улаштовано прибудову орієнтовною площею 20 кв.м. за рахунок території загального користування. Інформація про наявність рішень Одеської міської ради щодо відведення у власність або тимчасове користування (оренду) земельної ділянки за вказаною адресою в департаменті комунальної власності Одеської міської ради відсутня. В Акті також зазначено, що таким чином користувачем вказаної земельної ділянки допущене порушення, передбачене п. б) ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України (самовільне зайняття земельної ділянки).

Викладене вище дозволяє суду зробити висновок, що спірна прибудова збудована на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади міста Одеси, яка не передавалася відповідача ані у власність, ані у користування, у тому числі під її забудову.

Вирішуючи вимогу про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об`єкта, здійсненої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 28.09.2018 року за № ОД141182711371, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі – у редакції, чинній на дату здійснення оскаржуваної реєстрації декларації) планування і забудова територій – діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає реконструкцію існуючої забудови та територій.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів:

- виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад (крім міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, та міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч) - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), розташованих у межах відповідних населених пунктів;

- виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах відповідних населених пунктів;

- центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пунктів.

Згідно з ч. 5 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі – клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров`я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об`єкті або які знаходитимуться зовні такого об`єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов`язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об`єкта.

Згідно з ч. 5 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до значних наслідків (СС3) відносяться, серед інших, такі об`єкти як пам`ятки культурної спадщини, визначені відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Частиною 5 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» унормовано, що до незначних наслідків (СС1) не можуть бути віднесені, серед інших, так об`єкти як пам`ятки культурної спадщини національного та місцевого значення, визначені відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Як встановлено судом, об`єкт будівництва згідно з декларацією є пам`яткою культурної спадщини, та, відповідно, належить до об`єктів із значними наслідками (СС3), який розташований у межах населеного пункту (м. Одеси), і не може бути віднесено до незначних наслідків (СС1). Таким чином, суд доходить висновку, що у декларації в порушення ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» наведено недостовірні відомості про те, що об`єкт будівництва віднесено до незначних наслідків (СС1).

При цьому, суд констатує, що декларацію в порушення п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстровано виконавчим органом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міської ради – управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради як щодо об`єкта будівництва, віднесеного до незначних наслідків (СС1), у той час як реєстрацію документа щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів стосовно об`єкта будівництва, віднесеного до значних наслідків (СС3), мав здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головного інспектора будівельного нагляду.

Таким чином, декларація зареєстрована Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в порушення ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо об`єкта будівництва, який є пам`яткою культурної спадщини, та, відповідно, належить до об`єктів із значними наслідками (СС3).

Отже, судом встановлена недостовірність відомостей у декларації щодо класу наслідків об`єкта будівництва та здійснення її реєстрації з порушенням п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» неналежним органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Згідно із ч. 3 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Згідно з листом департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради від 14.07.2020 року № 01-11/3033 дані щодо видачі містобудівних умов та обмежень на проектування реконструкції квартири АДРЕСА_1 , не значаться.

Судом вважає встановленим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порушення ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не подавали заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, а також не отримували містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва прибудови площею 12,7 кв.м. до будинку АДРЕСА_2 .

Згідно з ч. 9 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» завдання на проектування об`єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником.

Відповідно до ч. 10 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

Втім, в порушення ч. 9 та ч. 10 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутнє завдання на проектування, затверджене ними та погоджене з проектувальником, щодо будівництва спірної прибудови. Доказів протилежного відповідачами суду не надано.

Таким чином, в порушення ч. 5 ст. 26, ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не отримані належні вихідні дані для будівництва прибудови площею 12,7 кв.м. до будинку АДРЕСА_2 , чим порушено визначений законом порядок будівництва.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 31 Закону № 3038-VI обов`язковій експертизі підлягають проекти будівництва об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення.

Матеріалами справи підтверджується, що проект «Реконструкція квартири АДРЕСА_10 вказаним у декларації проектувальником – ПрАТ «Інпроектсервіс» не розроблявся та, відповідно, не затверджувався у встановленому порядку.

Також судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини» консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.

Проте, всупереч вказаним приписам закону відповідна науково-проектна документація також не розроблялася, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не отримували письмовий дозвіл органу виконавчої влади обласної державної адміністрації на таке будівництво.

При цьому, постановою адміністративної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.04.2019 року № 721 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 92 КУпАП України, а саме за порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини, що полягало у проведені ремонтно-будівельних робіт на будівлі-пам`ятці по АДРЕСА_2 без погодженої науково-проектної документації та письмового дозволу відповідного органу у сфері охорони культурної спадщини в порушення ст. 26 Закону України «Про охорону культурної спадщини», та накладено штраф у розмірі 1700 грн.

Отже, суд погоджується з доводами міської ради про те, що викладене свідчить про недостовірні відомості у декларації щодо належного проекту, який, як встановлено судом, не розроблявся, не погоджувався та не затверджувався відповідно, і щодо проектувальника, яким ПрАТ «Інпроектсервіс» не було. Матеріали справи також не містять жодних відомостей про існування іншої відповідної розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, розробленої у відповідності до містобудівної документації та вихідних даних. Відповідно, в порушення п. 2 ч. 5 ст. 26, п. 1 ч. 4 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» також не проводилася експертиза такого проекту, що є обов`язковим для об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів зі значними (СС3) наслідками.

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 7 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 466, реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об`єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Суд критично ставиться до викладеного у декларації про те, що реконструкція об`єкта будівництва здійснена без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, адже матеріалами справи підтверджується, що внаслідок наведеної реконструкції здійснено будівництво окремої одноповерхової прибудови площею 12,7 кв.м. в межах першого поверху будинку АДРЕСА_2 .

Згідно з п. 3.21. Розділу 3 ДБН А.2.2-3: 2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» реконструкція – це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об`єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).

Відповідно до п. 3 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» реконструкція – це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

З матеріалів технічної інвентаризації, копії яких наявні у матеріалах справи, вбачається, що до проведення реконструкції загальна площа квартири АДРЕСА_1 , щодо якої проводилася така реконструкція, складала 117 кв.м., а житлова – 84,9 кв.м. Зазначені відомості відповідають інформації щодо цієї квартири, наведеної у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ґрунтуючись на матеріалах технічної інвентаризації об`єкта нерухомості, проведеної після здійснення оскаржуваної реєстрації декларації, відомостях з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також обставинах, що встановлені уповноваженими органами охорони культурної спадщини, Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради, комунальним підприємством «ЖКС «Порто-Франківський», суд доходить до висновку, що за наслідками вказаної вище реконструкції площа такого об`єкта збільшилась виключно на площу спірної прибудови до першого поверху будинку АДРЕСА_2 , яка у технічному паспорті від 03.10.2018 року, виготовленому ТОВ «Одеське БТІ», у квартирі АДРЕСА_1 позначена як приміщення підсобне площею 12,7 кв.м. У той же час, сама квартира залишилася у первинному вигляді на другому поверсі.

Суд відхиляє посилання представника відповідачів на витяг з технічного паспорту 1966 року, згідно з яким, за його доводами, по першому поверху будинку за адресою: АДРЕСА_2 , поверх І станом на 1996 рік значиться приміщення будинку на тому ж самому місці, що й в технічному паспорті від 03.10.2018 року, адже з матеріалів справи вбачається, що прибудова була побудована саме о 2018 році та у технічному паспорті від 03.10.2018 року вона відображена як таке, що знаходиться окреме, підсобне приміщення.

Суд також відхиляє доводи представника відповідачів про те, що спірна прибудова є фактично опорною частиною другого поверху квартири, адже це не підтверджується жодними доказами у справі.

Викладене свідчить про те, що спірне будівництво здійснене на землі зі зміною геометричних розмірів, чим визначається недостовірність вказаної у декларації інформації про проведення реконструкції нерухомого об`єкта без такої зміни.

Згідно із ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Згідно із п. б ч. 1 ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, серед іншого, земля, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Стаття 143 Конституції України наділяє територіальні громади правом безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, що є в комунальній власності. Відповідно до ст.ст. 10, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ради представляють інтереси територіальної громади.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, зокрема, належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно та землю, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно із ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Стаття 12 ЗК України визначає, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.

Згідно із п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст. 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встанволеного відповідно до законодавства.

У пункті 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6

«Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» наведено, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК), землекористувачі (стаття 95 ЗК), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 102-1 ЗК) або з інших передбачених законом підстав.

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26-32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

З наведених приписів законодавства вбачається, що право на забудову, в тому числі реконструкцію об`єкта нерухомого майна, за виключенням випадків, передбачених ч. 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», виникає у особи лише за наявності у неї відповідних речових прав на земельну ділянку, яка підлягає забудові. Отже, підтвердження речового права на земельну ділянку, цільове призначення якої дозволяє здійснення відповідних будівельних робіт, є обов`язковою умовою правомірності її забудови.

Яв встановлено судом, Одеська міська рада не передавала у власність чи користування ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельну ділянку, яка була забудована за адресою: АДРЕСА_2 . Одеською міською радою не вирішувалося питання щодо відведення земельної ділянки для будівництва прибудови площею 12,7 кв.м. до першого поверху будинку АДРЕСА_2 . Тобто, будівництво проведено на земельній ділянці, яка не була відведена в установленому законодавством порядку для цієї мети.

Згідно із ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Стаття 211 ЗК України встановлює відповідальність за порушення земельного законодавства. Зокрема, згідно із п. б) ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що відповідачами здійснена незаконна забудова земельної ділянки, яка належить до комунальної власності міста Одеси, шляхом будівництва на ній прибудови площею 12,7 кв.м. до першого поверху будинку АДРЕСА_2 , яка є самочинно збудованим об`єктом, оскільки він збудований на самовільно зайнятій земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Згідно з ч. 2 ст. 391 Закону № 3038-VI у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю також скасовує реєстрацію декларації за рішенням суду про скасування реєстрації декларації, що набрало законної сили.

Згідно з ч. 5 ст. 39 Закону № 3038-VI датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Відповідно до ч. 9 ст. 39 Закону № 3038-VI зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

Відповідно до ч. 10 ст. 39 Закону № 3038-VI замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

З урахуванням наведеного вище суд доходить висновку, що декларація оформлена замовниками реконструкції із порушеннями, встановленими вище, у зв`язку з чим її реєстрація підлягає скасуванню в судовому порядку, можливість чого прямо передбачена приписами Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461.

Суд погоджується з доводами міської ради про те, що у даному випадку саме зареєстрована декларація порушує права та законні інтереси територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради як власника земельної ділянки АДРЕСА_2 , на якій на підставі цієї зареєстрованої Декларації збудована прибудова до першого поверху цього будинку площею 12,7 кв.м.

При цьому, ця декларація стала підставою для оформлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на цю прибудову внаслідок прийняття державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіною Лілією Володимирівною рішення від 10.10.2018 року за індексним номером 43447246 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 622164051101.

Суд відхиляє посилання відповідачів на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2020 року у справі № 420/1852/19, в частині того, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання, та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення, адже згідно з ч. 7 ст. 82 ЦПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

У той же час, суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.06.2020 року у справі № 680/214/16-ц, згідно з якою Велика Палата Верховного Суду виходить з можливості вирішення в судовому порядку вимоги про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації для відновлення становища власника у спірних правовідносинах. При цьому, Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновки про те, що будівництво об`єкта на земельній ділянці, яка не була для цього відведена, без належних дозволів на будівництво та без належно затвердженого проекту, у межах території, на якій заборонене будівництво, повинно мати наслідком скасування реєстрацію декларації судом.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року у справі № 916/2791/13 наголошує, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має. Державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 909/526/18, від 01.07.2020 року № 755/3782/17, від 08.07.2020 року у справі № 922/1349/18, від 15.07.2020 року у справі № 915/476/19.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, статтею 5 цієї Конвіенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст. 13 зазначеної Конвенції – на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року, заява № 38722/02).

Суд погоджується з доводами міської ради про те, що нескасування реєстрації декларації у судовому порядку нівелює можливість захисту прав та інтересів територіальної громади м. Одеси у спорі з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , адже за чинної реєстрації декларації у разі задоволення позову в частині скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання вказаних осіб звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунок об`єкта самочинного будівництва, останні не матимуть ніяких перешкод повторно подати вказану чинну зареєстровану декларацію до відповідного державного реєстратора для наступного нового оформлення права власності на цю прибудову.

Суд доходить висновку, що у даному випадку скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28.09.2018 року

№ ОД 141182711371є ефективним способом захисту порушених прав та інтересів територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, що спростовує підстави оформлення права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на побудовану на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , прибудову до першого поверху цього будинку площею 12,7 кв.м., яка позначена у технічному паспорті від 03.10.2018 року, виготовленому ТОВ «Одеське БТІ», як приміщення підсобне площею 12,7 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 , а також перешкодить можливості здійснення такого оформлення права власності за цими особами у майбутньому після задоволення позову, що відповідатиме завданням цивільного судочинства.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого рішення про державну реєстрацію змін до права власності, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі – у редакції, чинній на момент прийняття рішення від 10.10.2018 року за індексним номером 43447246) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, серед іншого: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації (п. 1); перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (п. 2); під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень (п. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджений постановою Кабінету Міністрів України

від 25.12.2015 року № 1127 (далі – у редакції, чинній на момент прийняття рішення від 10.10.2018 року за індексним номером 43447246).

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не відповідають вимогам, встановленим цим Законом (п. 3); подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (п. 4); наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями (п. 5).

Судом встановлено, що зареєстрована декларація не відповідає вимогам законодавства, та подані заявниками документи не давали змоги встановити підстав набуття ними речових прав на збільшену площу.

При цьому, проаналізувавши у сукупності наявні у матеріалах справи докази, виходячи з їх належності, достовірності, допустимості та достатності, суд виходить з того, що будівництво прибудови на першому поверсі будинку, тоді як фактично квартира знаходилася на другому поверсі, підтверджує те, що відбулася забудова земельної ділянки і збудований новий об`єкт будівництва, право власності на який підлягає окремій державній реєстрації згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, яким окремо врегульовано порядок державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна та закріплений перелік документів, що подаються для цього.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Проте, державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіною Л.В. прийнято оскаржуване рішення від 10.10.2018 року за індексним номером 43447246, яким у вигляді зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна оформлено право власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на новозбудований об`єкт – побудовану на земельній ділянці комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2 , прибудову площею 12,7 кв.м. до першого поверху цього будинку, яка позначена у технічному паспорті від 03.10.2018 року, виготовленому ТОВ «Одеське БТІ», як приміщення підсобне площею 12,7 кв.м. у розташованій на другому поверсі квартири АДРЕСА_1 .

Таким чином, рішення від 10.10.2018 року за індексним номером 43447246, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіної Л.В. підлягає скасуванню, адже згідно з цим рішення зареєстровано право власності на самочинно збудовану на земельній ділянці комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2 , прибудову площею 12,7 кв.м. до першого поверху цього будинку, чим позбавлено територіальну громаду міста Одеси в особі Одеської міської ради права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися цією земельною ділянкою.

Статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України закрілпено принцип непорушності права власності та зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язанні з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначено, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 року у справі № 752/8153/14-ц, у розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 року у справі № 752/8153/14-ц також робить висновок, що норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик.

Таким чином, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 незаконно та безпідставно забудовано земельну ділянку комунальної власності територіальної громади міста Одеси за адресою: АДРЕСА_2 , за відсутності правових підстав для цього, чим порушено права останньої. Спірна прибудова збудована ними на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, без відповідного належного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, без належно затвердженого проекту, та з порушеннями законодавства, будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

З урахуванням того, що Одеська міська рада заперечує проти визнання права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на збудовану на земельній ділянці комунальної власності за адресою: АДРЕСА_2 , прибудову площею 12,7 кв.м. до першого поверху цього будинку, яка позначена у технічному паспорті від 03.10.2018 року, виготовленому ТОВ «Одеське БТІ», як приміщення підсобне площею 12,7 кв.м. у розташованій на другому поверсі квартирі АДРЕСА_1 , вказане майно підлягає знесенню вищенаведеними особами, які здійснили самочинне будівництво, за їх рахунок відповідно до ст. 376 ЦК України. При цьому, суд відхиляє доводи відзиву про передчасність вимоги про знесення самочинного будівництва з підстав того, що матеріали технічної інвентаризації чітко визначають конфігурацію, розмір та межі спірної забудови.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

На основі всебічно з`ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 141 ЦПК України сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на його користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Одеської міської ради (ідентифікаційний код: 26597691; 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_11 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_11 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_11 ), Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (ідентифікаційний код: 40199728; 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6),державного реєстратора Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіної Лілії Володимирівни (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_12 ), Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6), про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішення, зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення за власний рахунок об`єкта самочинного будівництва – задовольнити.

Скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) за об`єктом: «Реконструкція квартири № НОМЕР_5 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані; АДРЕСА_4 ; 1122.1. Будинки багатоквартирні масової забудови», подану ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , здійснену Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 28.09.2018 року за № ОД141182711371.

Скасувати рішення від 10.10.2018 року за індексним номером 43447246, прийняте державним реєстратором Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Карпухіною Лілією Володимирівною, про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 622164051101, згідно з яким у підстави виникнення права власності на об`єкт нерухомості за реєстраційним номером: 622164051101 – квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , додано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстровану Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 28.09.2018 року за № ОД141182711371, та змінено загальну площу 117 кв.м. та житлову площу 84,9 кв.м. на загальну площу 129,7 кв.м. та житлову площу 84,9 кв.м., що є підставою для внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 622164051101, згідно з якими вилучити з підстав державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості за реєстраційним номером: 622164051101 – квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, зареєстровану Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради 28.09.2018 року за № ОД141182711371, та змінити загальну площу об`єкта нерухомості 129,7 кв.м. та житлову площу 84,9 кв.м. на загальну площу 117 кв.м. та житлову площу 84,9 кв.м.

Зобов`язати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_11 ), ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_11 ), ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_11 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення за їх власний рахунок об`єкта самочинного будівництва – прибудови загальною площею 12,7 кв.м. до житлового будинку АДРЕСА_2 , яка позначена у технічному паспорті, виготовленому товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське БТІ» станом на 03.10.2018 року, як приміщення підсобне площею 12,7 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_11 ) на користь Одеської міської ради (ідентифікаційний код: 26597691; 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2591 (дві тисячи п`ятсот дев`яносто одна) гривня 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_11 ) на користь Одеської міської ради (ідентифікаційний код: 26597691; 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2591 (дві тисячи п`ятсот дев`яносто одна) гривня 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; АДРЕСА_11 ) на користь Одеської міської ради (ідентифікаційний код: 26597691; 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2591 (дві тисячи п`ятсот дев`яносто одна) гривня 50 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 05.03.2021 року.

Суддя Д.Ю. Донцов