Рішення № 9535207, 14.05.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2010 р.Справа № 18/27 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 18/27

за позовом: приватного підприємства "Сорго", 18000, м. Черкаси, вул. Руднєва, 112/1

до відповідача: фізичної особи-підприємця Селезньової Тетяни Вікторівни, 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Першотравнева, 51-А, кв. 76

про стягнення 17381,95 грн.

Представники сторін:

від позивача - Мінько С.К , довіреність № б/н від 30.09.09;

від відповідача - участі не брали.

Приватне підприємство "Сорго" звернулось до господарського суду з позовною заявою б/н від 10.03.2010 року про стягнення з фізичної особи-підприємця Селезньової Тетяни Вікторівни заборгованості за договором купівлі-продажу від 20.04.2009 року в сумі 17198,61 грн., з якої: 14354,37 грн. сума основного боргу, 1804,90 грн. пені, 776,24 грн. інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 263,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вказаного договору щодо оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 22.03.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/27.

Заявою від 27.04.2010 року позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з фізичної особи-підприємця Селезньової Тетяни Вікторівни борг в сумі 17 381,95 грн., з якого: 14354,37 грн. сума основного боргу, 1498,54 грн. пені, 1205,77 грн. інфляційних втрат та 323,27 грн. 3% річних.

Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо прав позивача, господарський суд розглядає справу з урахуванням збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 14.05.2010 р. представник позивача позовні вимоги, з урахування заяви про збільшення позовних вимог, підтримав в повному обсязі.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав.

Між тим, господарський суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, оскільки ухвала суду про порушення провадження у даній справі від 22.03.10р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 13.04.10р. та від 30.04.10р. направлялись на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та за якою відповідача зареєстровано згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 27).

Факт направлення вище зазначених ухвал по справі № 18/27 підтверджується вихідним реєстраційним штампом господарського суду Кіровоградської області, розміщеному на зворотному аркуші останньої сторінки ухвали, та обліковими даними Списку згрупованих внутрішніх поштових відправлень господарського суду № 159 від 22.03.10р. та № 8 від 05.05.10р. (а.с. 29, 55).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 18/27 в судовому засіданні 14.05.2010 р. за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 14.05.2010 р. за згодою присутнього представника позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між приватним підприємством "Сорго" (Продавець) та фізичною особою-підприємцем Селезньовою Тетяною Вікторівною (Покупець) 20.04.2009 року укладено догові купівлі-продажу (Далі - Договір, а.с. 12-14).

За умовами вказаного Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець - прийняти і своєчасно оплатити товар в кількості та строки визначені сторонами в ході виконання цього договору (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.2. Договору встановлено, що "Покупець" зобов'язаний здійснювати сплату за поставлений товар "Продавцю" згідно суми вказаній в накладній.

Сторонами в п.п. 2.2., 2.3. Договору передбачено, що ціна, кількість та найменування товару визначається згідно товарних накладних на кожну партію товару, з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 3.1. Договору продаж кожної окремої партії товару здійснюється згідно усного або письмового замовлення Покупця, яке надсилається Покупцем на адресу Продавця.

Згідно п.п. 3.3. Договору в разі згоди на продаж товару на запропонованих у замовленні Покупця умовах, Продавець протягом 1-го дня направляє на адресу Покупця рахунок із зазначенням ціни за одиницю товару та партії в цілому, для здійснення останнім оплати замовленої ним партії товару. В разі прийняття Продавцем замовлення Покупця до виконання згідно умов п. 3.3. Договору, продаж товару здійснюється в строк та на умовах зазначених у відповідному замовленні.

В пункті 3.6 Договору зазначено, що Продавець встановлює ліміт продажу партії товару з відстроченням платежу в сумі 50000 грн. та строком на 3 банківських дні з моменту отримання товару "Покупцем", а "Покупець" зобов'язується оплатити вартість партії товару згідно виставленого "Продавцем" рахунку та в строки встановлені цим Договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок або внесення їх в касу "Продавця".

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 05.04.2010 року, а в частині розрахунків - до повного виконання (п.6.1. Договору).

Договір купівлі-продажу від 20.04.2009 року укладено між сторонами в письмовій формі, підписано сторонами та скріплено печатками приватного підприємства "Сорго" та фізичної особи-підприємця Селезньової Тетяни Вікторівни.

При розгляді справи господарський суд враховує наступне.

Згідно статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу частини 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Натомість, як передбачено частинами 1 статей 691 і 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі, після прийняття товару чи товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продаж від 20.04.2009 року належним чином та передав відповідачу товар, згідно видаткових накладних № PR6C-03368 від 27.07.09р. на суму 34750,80 грн., № PR6C-03192 від 20.07.09р. на суму 18432,00 грн., № PR6C-02725 від 24.06.09р. на суму 898,13 грн. та №PR6C-02582 від 16.06.09р. на суму 18432,00 грн. (а.с. 67-71), всього передано товару на суму 72512,93 грн.

Натомість, за повідомленням позивача відповідач свої зобов'язання не виконав, за поставлений товар розрахувався частково на суму 58158,56 грн., підтвердженням чого є прибуткові касові ордери, які містяться в матеріалах справи та накладна (а.с. 57-66).

Зокрема, відповідачем не оплачено в повному обсязі вартість товару за видатковою накладною № PR6C-03368 від 27.07.09р., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 14354,37 грн.

Факт заборгованості не заперечується відповідачем і в актах звірки взаєморозрахунків, які підписані сторонами та скріплені печатками (а.с. 17, 72).

Оскільки відповідачем заборгованість не була сплачена, позивач за захистом своїх порушених прав та інтересів звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою.

Відповідно до ст. 174 Господарського України та ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань (цивільних прав і обов'язків).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на зазначене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повної сплати відповідачем вартості отриманого товару та неподання їх на вимогу суду, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 14354,37 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1498,54 грн., яка ним нарахована за період прострочення платежу з 31 липня 2009 року по 31 січня 2010 року (а.с. 46).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 5.2. Договору сторони передбачили, що за порушення термінів оплати отриманого товару "Покупець" сплачує "Продавцю" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати вартості отриманого товару, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1498,54 грн. та наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Вказані приписи законодавства застосовуються незалежно від того, чи їх визначено договірними відносинами між сторонами.

Отже, вимоги позивача про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за період з серпня 2009р. по квітень 2010 р., який становить 1205,77 грн., та трьох процентів річних за період з 31.07.2009р. по 30.04.2010р. у сумі 323,27грн. (а.с. 46-47) є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного вище, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості, позовні вимоги приватного підприємства "Сорго" в сумі 17381,95 грн., з якої: 14354,37 грн. сума основного боргу, 1498,54 грн. пені, 1205,77 грн. інфляційних втрат та 323,27 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати та витрати по оплаті послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Надмірно сплачене державне мито в розмірі 34,40 грн. підлягє поверненню позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Селезньової Тетяни Вікторівни (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Першотравнева, 51-А, кв. 76, р/р26008016101001 відділення № 16 КРУ КБ "Надра", МФО 323624, ідентифікаційний номер 2544811108) на користь приватного підприємства "Сорго" (18000, м. Черкаси, вул. Руднєва, 112/1, ідентифікаційний код 30284895, р/р 26009769 в ЧОД "Райффайзен Банк "Аваль" м. Черкаси, МФО 354411) заборгованість в сумі 17381,95 грн., з якої: 14354,37 грн. сума основного боргу, 1498,54 грн. пені, 1205,77 грн. інфляційних втрат та 323,27 грн. - 3 % річних, а також 173,82 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути приватному підприємству "Сорго" з державного бюджету надмірно сплачене державне мито в сумі 34,40 грн., сплачених за платіжним дорученням № 549 від 09.03.2010 року та квитанцією 3296.1242.1 від 28.04.2010 року.

Платіжне доручення № 549 від 09.03.2010 року та квитанція 3296.1242.1 від 28.04.2010 року залишаються в матеріалах справи 18/27.

Довідку видати.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська

Дата підписання 17.05.2010 року