Ухвала суду № 95348200, 05.03.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1687/21

Провадження № 2-з/758/183/21

У Х В А Л А

05 березня 2021 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду м. Києва Якимець О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №758/1687/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконуючий обов`язків директора Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» Шинкаренко Анатолій Іванович про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

До Подільського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - виконуючий обов`язків директора Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» Шинкаренко Анатолій Іванович про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 22.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

03.03.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить заборонити Державному підприємству «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та/або будь-яким іншим особам виселяти ОСОБА_1 та її батька ОСОБА_2 з жилого приміщення в гуртожитку в АДРЕСА_1 до ухвалення судового рішення.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову зазначає, що 08.02.2021 позивач отримала листа №82/1.01-13 від 05.02.2021 про повернення кімнати в гуртожитку, оскільки ОСОБА_1 не є працівником підприємства, а тому відповідач просить повернути державне майно - кімнату АДРЕСА_1 до 12.02.2021 в належному стані. Зазначає, що у зв`язку із збройним конфліктом вона разом із своїм батьком ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), який перебуває на її утриманні, була змушена переїхати до міста Києва, що підтверджується довідкою від 13.04.2017 за №0000177312 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до ордеру на житлову площу в гуртожитку №010 серії А-ПВ від 26.02.2019 Державним підприємством «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» надано позивачу право на зайняття однією особою жилого приміщення, в гуртожитку в АДРЕСА_1 , загальна площа частини жилого блоку 16,16 кв.м, житлова площа 12,6 кв.м. На момент видачі ордеру позивач працювала начальником контрольно-ревізійного відділу, відповідно до наказу від 06.07.2017 №82-к. В зазначеному гуртожитку позивач проживає з 2019 року, іншого житла немає, сплачує за комунальні послуги та підтримує кімнату в належному санітарному стані. Відповідно до наказу від 17.12.2020 №195/2-к позивач була звільнена із займаної посади у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників згідно з п.1 ст.40 КЗпП України. З посиланням на норми ст. 9, ч.3 ст.132 Житлового кодексу Української РСР, а також п. 40 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 № 208, а також практики Європейського Суду з прав людини, просить заяву про забезпечення позову задовольнити, оскільки між сторонами існує спір та, на думку позивача, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання судового рішення.

Заяву про забезпечення позову подано до суду з дотриманням порядку, встановленого ч.1 ст.152 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

В порядку ч.1 ст.153 ЦПК заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у встановлений законом строк.

З огляду на зазначене, в судове засідання для вирішення питання вжиття заходів забезпечення заяви сторони не викликались.

Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК забезпечення позову допускаються як до пред`явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 р. (п.4), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Так, ч.1 ст.151 ЦПК встановлені вимоги до змісту заяви про забезпечення позову, серед яких: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціна позову, про забезпечення якого просить заявник: пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Положеннями частини 7 статті 153 ЦПК встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Із змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить забезпечити позов заборонивши ДП НДВА «Пуща-Водиця» та/або будь-яким іншим особам виселяти позивача та її батька з житлового приміщення в гуртожитку до ухвалення судового рішення.

Суд зазначає, що примусове виселення осіб, які на законних підставах проживають в житлі, без рішення суду діючим законодавством не передбачено, крім виселення з будинків, що загрожують обвалом (ч.1 ст.109 Житлового кодексу України).

Отже, позивач просить забезпечити позов шляхом заборони вчинення дій, які і так заборонені законом.

Враховуючи наведене, а також те, що захід забезпечення не стосується суті позову, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви.

Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК, суддя, -

п о с т а н о в и в:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено та підписано 05 березня 2021 року.

Суддя О.І. Якимець