Рішення № 95346106, 01.03.2021, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/410/20

01 березня 2021 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді - Грещука Р.П.,

секретаря - Кушнірчук М.Д.,

з участю представника відповідача, адвоката - Госедла О.Д.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач ОСОБА_1 , з метою отримання банківських послуг, звернулася до АТ КБ "ПриватБанк", і у зв`язку, з чим підписала заяву № б/н від 16.08.2010 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 4000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ними договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується її підписом у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження. Зазначають, що відносини між банком та клієнтом, які регулюються договором можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом погодження, тобто обміну інформацією по питанням банківського обслуговування з клієнтом через wеb-сайт банку (www.privatbank.ua або інший інтернет/SМS-ресурс, зазначений банком). Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача АТ КБ «ПриватБанк», що діяв на підставі Ліцензії НБУ №22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ №22 від 29.07.2011 року, керуючись законодавством України, АТ КБ «ПриватБанк» публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. При укладанні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Також, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч.2 ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір і ця діє є прийняттям пропозиції. Виконання відповідачем договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування. Крім того, при укладанні договору відповідач дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. ОСОБА_1 була зобов`язана слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту. Крім того, банк використав своє право щодо зміни умов договору, а саме: були впровадженні зміни відсоткової ставки із 01.09.2014 року до розміру 34,8% річних, із 01.04.2015 року до розміру 43,2% річних; із 01.09.2015 року впроваджені зміни Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків; із 01.04.2019 року впроваджені зміни Умов та правил надання банківських послуг в частині нарахування відсотків. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач в свою чергу, зобов`язалась повернути втрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору. Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 28.01.2020 року має заборгованість в розмірі 109111,28 грн., з яких: 2008,69 грн. – заборгованість за тілом кредиту, в тому числі: 0,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту; 2008,69 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 569,72 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 100860,90 грн. – нарахована пеня; 0,00 грн. – нарахована комісія; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина), 5171,97 грн. – штраф (процентна складова). Вказують на те, що на даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на їхню користь заборгованість у розмірі 109111,28 грн. за кредитним договором №б/н від 16.08.2010 року, а також судові витрати по справі в сумі 2102 грн. 00 коп.

22.06.2020 року представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подано клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи.

28.07.2020 року представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Госедло О.Д. подав відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, в якому вважає позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» неправомірною і такою, що не може бути задоволена судом, мотивуючи тим, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надав жодних реальних доказів наявності заборгованості ОСОБА_1 . Позивач подав як доказ розрахунок заборгованості, з якого нічого не зрозуміло. Позовна заява не містить ніяких пояснень, чому саме цей документ можна вважати таким, що стосується предмета спору і, відповідно, є належним доказом в розумінні ЦПК України. Всі інші документи також взагалі не мають відношення до позовної заяви. Крім того, копії документів, які додаються до позовної заяви не посвідчені належним чином. Зазначає, що позивач не надав жодного договору в якому є визначеними обов`язки сторін і, зокрема, ОСОБА_1 . Вважає, що саме лише посилання на правила і тарифи банку, не є належним доказом у цій справі. Звертає увагу на те, що позивач вказує, що ОСОБА_1 отримала 4000 грн. кредиту, хоча в документах якими обґрунтовує свої вимоги міститься лише згадка про 100 грн. кредитного ліміту. Підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватися як стандартна (типова) форма кредитного договору. ОСОБА_1 не погоджувала отримання кредиту у розмірі 4000 грн. на тих умовах, які зазначає позивач і він не навів жодних доказів цього. Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 ймовірно звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг 16.08.2010 року. З того часу пройшло майже 10 років, а позивач звернувся з даним позовом тільки тепер, тому строки позовної давності вже давно збігли. Позивач не надав жодних доказів наявності заборгованості та/або доказів того, що строк позовної давності не є пропущеним. У зв`язку з вищенаведеним, просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову про стягнення заборгованості та судових витрат.

Крім того, 27.08.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якому зазначили, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала заяву № б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Укладення договору здійснювалося за принципом укладення між банком і клієнтом договору приєднання. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. Тобто зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах. Відповідачу було відкрито картковий рахунок, ключем до якого є пластикова картка, яку отримала відповідач та мобільний телефон, який вказала відповідач в заяві, за допомогою якого останній надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування. Банком надано докази, які підтверджують факт укладення кредитного договору та наявність невиконаних кредитних зобов`язань, а саме: копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта відповідача, за яким був оформлений кредитний договір; виписка по рахунку та фото клієнта з карткою. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості за договором. Умовами договору визначено (п.2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6), що банк має право в будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту. При проведенні претензійно-позовних заходів ключову роль відіграє заборгованість клієнта, а не сума стартового кредитного ліміту по карті. Тому належним доказом зняття коштів з карткового рахунку клієнта є виписка. Розрахунок заборгованості доданий до позовної заяви містить відомості щодо розміру відсоткової ставки, розміру нарахованих відсотків, пені, суми коштів, які надходили в рахунок погашення заборгованості, суми використаних кредитних коштів, періоду нарахування, відомостей щодо розміру простроченого зобов`язання. Крім того, згідно умов кредитного договору при непогашенні кредиту у встановлений термін, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою, на залишок заборгованості з простроченої суми кредиту розрахунок процентів здійснюється з дати виникнення простроченої заборгованості. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Нарахування процентів здійснюється на дату сплати процентів, при цьому розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з фактичної кількості днів у році. Отже, датою 01.2016 року (останній день строку дії картки) визначено кінцеву дату для здійснення позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, встановлених тарифами при відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання своїх грошових зобов`язань за кредитним договором №б/н та припинення зобов`язань в цілому. Таким чином, відсутні підстави для припинення щомісячного нарахування процентів на суму простроченої заборгованості по кредиту, як плату за весь час фактичного користування кредитними коштами, оскільки розрахунок заборгованості здійснюється до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. Крім того, сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені та нарахування штрафів. Відповідно до п. 1.1.7.31 умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки. Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 01.2016 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 25.02.2020 року – до спливу строку позовної давності. У зв`язку з чим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Також звертають увагу на те, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Просять суд задовільнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

Представник АТ КБ "ПриватБанк" в судове засідання не прибув, однак подав клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності. Позовні вимоги підтримують повністю.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Госедло О.Д. в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що позивачем не було надано належних розрахунків заборгованості, яка виникла у відповідача ОСОБА_1 . Крім того, термін дії кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 закінчився в січні 2016 року. Остання операція з кредитної картки відповідачем була зроблена 25.01.2011 року, а з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся 02.03.2020 року. Крім того, звертає увагу суду на те, що відповідач ОСОБА_1 не підписувала угоду, відповідно до якої строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди та неустойки був збільшений до 50 років. Також зазначив, що позивачем пропущений строк позовної давності, а поважності причин пропуску строку звернення до суду останнім не наведено. Просив застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності та відмовити АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в задоволенні їх позовних вимог.

Суд, вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст.80, 81 ЦПК України, і які сторони вважають достатніми для обгрунтування своїх позовних вимог, та, з`ясувавши фактичні обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Судом встановлено, що 16.08.2010 року відповідач ОСОБА_1 підписала заяву № б/н про надання ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ( на разі даний банк іменується АТ КБ «ПРИВАТБАНК») їй банківських послуг, а саме надання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту 100 грн. на платіжну картку Універсальна». В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку зазначено, що відповідач згідна з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона обізнана про те, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанк сайту www.privatbank.ua і зобов`язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанк www.privatbank.ua. При цьому, остання підписала не лише заяву від 16.08.2010 року, а й Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 пільгового періоду», в якій визначені суттєві умови кредитного договору, як то відсоткова ставка за кредитом (2,5 % в місяць), встановлення порядку погашення кредиту щомісячними платежами (до 25 числа місяця, наступного за звітним), комісія за зняття готівки, комісія за зняття власних коштів, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафи (а.с. 13-14).

Представником позивача надано Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою (а.с. 15-29).

За положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В судовому засіданні також встановлено, що банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту.

Згідно довідок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» клієнт ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 16.08.2010 року, отримала картки № НОМЕР_1 (дата відкриття 16.08.2010, терміном дії 12/11), № НОМЕР_2 (дата відкриття 07.05.2012, термін дії 01/16) зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 01.2016 року (а.с.63,118).

З наданих представником позивачем виписок з рахунку відповідача ОСОБА_1 , які відповідно до Переліку типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.2012 року №578/5, є первинним документом, вбачається, що вона періодично знімала кредитні кошти, проводила розрахунки за придбані товари та здійснювала погашення кредиту (а.с. 58-61, 119-121).

Згідно з ч.2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Як встановлено судом, у зв`язку з вищезазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором №б/н від 16.08.2010 року та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач ОСОБА_1 станом на 28.01.2020 року має заборгованість в сумі 109111, 28 грн., з яких: 2008,69 грн. - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 2008,69 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; 569,72 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 100860,90 грн. – нарахована пеня; 0,00 грн. – нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 5171,97 грн. – штраф (процентна складова) ( а.с.8-12).

Представником позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» також надано суду довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти оформленої на відповідача ОСОБА_1 (договір б/н) (а.с. 62).

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг

Суд зазначає, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву позичальника, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів) за несвоєчасне погашення кредиту, та, зокрема саме у зазначеному у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Також, суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови надання споживчого кредиту фізичним особам неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (16.08.2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (02.03.2020 року), тобто кредитор мав можливість додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві позичальника домовленості сторін про сплату неустойки (пені, штрафів), наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15).

Крім того, враховуючи, що витяг з Умови та Правила надання банківських послуг, які містяться у матеріалах справи, не містить підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16.08.2010 року шляхом підписання заяви позичальника. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді неустойку за несвоєчасне погашення кредиту, що встановлена у формі пені та штрафів.

Така правова позиція викладена також в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача

Відповідно до статті 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, враховуючи факт того, що термін дії договору б/н закінчився 01/16, а з позовом позивач звернувся тільки 02.03.2020 року (дата позову), тобто поза межами трирічного строку позовної давності, визначеного вимогами ст. 257 ЦК України, позов Банку пред`явлено із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до п. 1 ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позовна давність-це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

У відповіді на відзив представник АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що Банк звернувся з позовом до Відповідача до спливу строку позовної давності, обґрунтовуючи свою позицію тим, що відповідно до п.1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором щодо вимог повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Крім того, відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік), яка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Щодо 50-ти річного строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося та встановлено судом, анкета-заява не містить домовленості сторін про збільшення строку позовної давності до 50 років, а надані Банком Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо збільшення строку позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16 цс 15).

Таким чином, посилання позивача на умову Договору про збільшення строку позовної давності до 50 років відхиляється судом, оскільки умова про збільшення строку позовної давності не узгоджувалася сторонами.

Отже, з врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ст. 141 ЦПК України, оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено, підстави для стягнення судового збору з відповідача також відсутні.

На підставі ст. ст. 207, 256, 257, 258, 259, 261, 267, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України та керуючись ст.258, ч.6 ст.259, ст.263, ст.265, ч.1 ст.268, ст. 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Грещук Р.П.

повний текст рішення

виготовлено 05.03.2021 року.