Рішення № 95345819, 04.03.2021, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/1184/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Миколайчука П.В.,

із секретарем судового засідання - Несенюк В.В., Довгаленко О.І.,

з участю представника позивачки - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Угринчука Г.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Україна" про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості, повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом до відповідача ПП «Україна» про розірвання договору оренди, стягнення заборгованості, повернення земельної ділянки.

В обгрунтування позову зазначила, що має у власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯИ № 240750 від 03.03.2010 року земельну ділянку, площею 3,4243 га., кадастровий номер 1820983000:03:000:0130, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і яка розташована на території колишньої Новоозерянської сільської ради, Брусилівського району, Житомирської області. Вищевказану земельну ділянку позивачка за Договором оренди землі № 67 від 16.03.2011, зареєстрованого 29.12.2012 відділом Держземагенства у Брусилівському районі за № 182090004002641 (надалі договір оренди землі), передала в оренду строком на 3 (три) роки ПП «Україна» (далі - відповідач). Вказала, що по завершенню дії договору останні був поновлений на підставі положень ст. 126-1 Земельного Кодексу України, на даний час ділянка перебуває в оренді у відповідача. Відповідно Договору оренди землі відповідач зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 10% від нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, не пізніше 31 грудня кожного року. Однак, відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою та систематично нехтує термінами по оплаті орендної плати, в зв`язку з чим виникла заборгованість по орендній платі, яка, згідно розрахунку позивача та враховуючи нормативно-грошову оцінку ділянки, за 2017-2020 роки складає 34 067,40 грн. Звернення позивачки про сплату заборгованості відповідачем залишена без відповіді. Станом на час звернення до суду розмір заборгованості позивач розраховує в сумі 70 202, 61 грн., яка складається з 34 067,40 грн. - заборгованості по орендній платі, 34 067,40 грн. - частина суми пені, яку позивачка просить стягнути, 2 067,81 грн. - сума 3% річних.

Посилаючись на вказані обставини та положення ст. ст. 526, 610, 611, 629, 651 ЦК України, ст. 96, 126-1 Земельного кодексу України, ст. 2, 24, 25, 32 Закону України «Про оренду землі», позивачка просила суд: розірвати Договір оренди землі № 67 від 16.03.2011 року, укладений між нею і ПП «Україна»; стягнути з ПП «Україна» заборгованість по виплаті орендної плати в розмірі 70 202,61 грн.; зобов`язати Відповідача негайно передати позивачці її земельну ділянку в стані придатному для цільового використання.

Ухвалою суду від 24.12.2020 судом відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні 01.02.2021 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, в зв`язку з чим судом оголошено перерву.

Відзив на позов відповідачем не надано, 04.03.2021 представником ПП «Україна» подано заяву про застосування позовної давності до позовної вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі, додано письмові докази, в тому числі - витребувану судом копію договору оренди від 16.03.2011.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позові. Додатково пояснила, що договір оренди було зареєстровано 29.12.2012, відтак діяв до 29.12.2015, та в подальшому, на підставі положень ст.126-1 ЗК України, - був автоматично пролонгований. Вказала, що актуальний запис про реєстрацію договору в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підтверджує факт продовження чинності договору та його дію на даний час. Щодо розміру пені, то остання нарахована згідно умов договору, але позивачка заявила про її часткове стягнення саме в розмірі 34 067, 81 грн. Також уточнила, що відомостей про сплату орендної плати в 2011-2016 роках їй не відомо, однак позов стосується заборгованості, яка виникла саме з 2017 року, тому обставина виконання умов договору в попередній час не має значення. Вказала, що ділянку досі не повернуто позивачці, жодних додаткових договорів чи доповнень до договору сторони з 2011 року не укладали, акт приймання-передачі про повернення ділянки не укладався. Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності то вказала, що заява безпідставна, так як договір продовжує дію, а тому вимоги заявлені межах позовної давності.

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Угринчук Г.Р. заперечив проти позову в повному обсязі. Вказав, що договір був строковий, укладений на три роки, тому припинив свою дію через три роки після реєстрації, тобто з 29.12.2015. Автоматично він не пролонгований, так як така пролонгація - лише право сторін, яке не було використане. Вказав, що в зв`язку з припиненням дії договору з 2015 року, розрахунок заборгованості за договором з 2017 року, як вказує позивач, є безпідставним, як і вимога про її стягнення, та вимога про розірвання припиненого договору. Також вимога про повернення ділянки відповідачем не визнається, так як ділянка не перебуває в володінні чи користуванні ПП «Україна» з моменту припинення договору, доказів користування підприємством ділянкою не надано. Акт прийому повернення ділянки навіть у випадку його підписання в відповідача відсутній. Підтримав клопотання про застосування позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості та просив відмовити в позові.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та встановивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯИ № 240750 від 03.03.2010 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 3,4243 га., кадастровий номер 1820983000:03:000:0130, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і яка розташована на території колишньої Новоозерянської сільської ради, Брусилівського району, Житомирської області (а.с 7-8).

Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.12.2020, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 3,4243 га., кадастровий номер 1820983000:03:000:0130 складає - 102000,64 грн. (а.с. 9).

Згідно відповіді Відділу у Брусилівському районі Головного управляння Держгеокадастру у Житомирській області № С-99/0-0.22-104/132/20 від 23.09.2020, договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 1820983000:03:000:0130 укладений між ОСОБА_2 та ПП «Україна» - відсутній (а.с.10).

Згідно Договору оренди землі № 67 від 16.03.2011 року, який укладений між ОСОБА_2 та ПП «Україна» про оренду земельної ділянки площею 3,4243 га., кадастровий номер 1820983000:03:000:0130, що належить ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯИ № 240750, вказаний договір укладено на три роки, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк (п. 8); орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від нормативно грошової оцінки, що складає 1977,14 гривень на рік (п.9); Договір зареєстрований у відділі Держземагенства у Брусилівському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за № 182090004002641; після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 21) (а.с. 59,60).

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки до договору оренди землі № 67 від 16.03.2011 року, засвідчено та підтверджено, що власник передав, а орендар прийняв земельну ділянку сільськогосподарського призначення, загальною площею 3,4243 га., кадастровий номер 1820983000:03:000:0130 (а.с.61).

Згідно акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 16.03.2011 року сторонами договору оренди землі № 67 від 16.03.2011 року проведено визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), передані на зберігання межові знаки, розміри та місцезнаходження позначені на кадастровому плані, визначено приступити до використання земельної ділянки лише після державної реєстрації договору оренди. (а.с.62)

Згідно з запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 22.07.2015 (а.с.31,34, 64), 27.05.2015 вчинено запис № 10503682 про реєстрацію речового права оренди земельної ділянки на підставі договору оренди № 67 від 16.03.2011, орендар - ПП «Україна», орендодавець (власник) - ОСОБА_2 , строк дії - три роки, додаткові відомості - договір оренди був зареєстрований у відділі Держземагенства у Брусилівському районі 29.12.2012.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відносини найму (оренди) врегульовані главою 58 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 795 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України (в редакції на час укладення договору від 16.03.2011), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції станом на час 29.12.2015), договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або

споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін.

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не

допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Висновки суду щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди.

Метою укладення будь-якого цивільного правочину є отримання певних правових наслідків через реалізацію сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків. Правочин, укладений без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, є фіктивним.

Разом з тим реалізувати свої суб`єктивні права та обов`язки сторони договору оренди земельної ділянки можуть лише після державної реєстрації такого договору.

Відповідно ст. 640 ЦК України в редакції на час укладення договору, Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального

посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Велика Палата Верховного Суду у справі № № 322/1178/17 у постанові від 15.01.2020 вказала, що відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України, у редакції (яка була чинною як на час укладення договору оренди земельної ділянки так і на момент його державної реєстрації), визначено момент, коли договір, який підлягав державній реєстрації, є укладеним, а саме: договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації. Оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Згідно п. 40 Договору від 16.03.2011, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, момент укладення договору, а відтак і початок перебігу строку його дії сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації договору. Інших строків чи термінів початку перебігу чи закінчення дії договору його текст не містить.

Відповідно п. 8 Договору від 16.03.2011, договір укладено на три роки. Відповідно п. 34 Договору від 16.03.2011, дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 379/386/16-ц.

Враховуючи вказане та положення п. п. 8, 40 Договору, строк дії Договору оренди № 67, укладеного сторонами 16.03.2011 та зареєстрованого належним чином 29.12.2012 - почав свій відлік з моменту державної реєстрації та діяв протягом трьох років після його державної реєстрації, тобто до 29.12.2015.

Порядок автоматичного поновлення дії договору оренди закріплений в ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно ст. 33 Закону України «Про оренду землі» ( в редакції на час завершення дії договору), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Велика Палата Верховного Суду, переглянувши справу у спорі про визнання договору оренди землі поновленим, вказала, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц).

Водночас, представниками сторін в ході судового розгляду підтверджено ту обставину, що жодних додаткових правочинів між ОСОБА_2 та ПП «Україна» з 2015 року не укладалось, в порядку ст. 33 Закону України «Про оренду землі» його дія не поновлювалась, тобто взаємних дій, передбачених законом для поновлення дії договору оренди не вчинялось. Тобто, в зв`язку з недотриманням законодавчо визначеного порядку пролонгації умов договору оренди, суд констатує, що договір від 16.03.2011 припинив свою дію з 29.12.2015 і на новий строк не поновлювався за згодою обох сторін.

Суд відхиляє твердження позивача про автоматичну пролонгацію договору від 16.03.2011 на підставі ст. 126-1 ЗК України, оскільки відповідно абз. 4 Перехідних положень Закону України «Про оренду землі», правила, визначені статтею 126--1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення. Оскільки Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" набрав чинності лише з 16.01.2020, то положення ст. 126-1 ЗК України не можуть поширюватися на Договір оренди, укладеного між сторонами 16.01.2011, та який припинив свою дію ще 29.12.2015. Крім того, станом на грудень 2015 року Земельний кодекс України взагалі не містив ст. 126-1.

Також суд відхиляє доводи позивача про підтвердження факту чинності (пролонгації) договору оренди записами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки запис № 10503682 від 22.07.2015 стосується лише реєстрації в Реєстрі договору № 67 від 16.11.2011, зареєстрованого ще 29.12.2012, строк дії договору в записі про реєстрацію зазначений саме в три роки, жодних відомостей про продовження чинності договору запис не містить. Факт здійснення запису в липні 2015 року жодним чином не спростовує як факт державної реєстрації договору оренди ще 29.12.2012 так і висновок про припинення його дії з 29.12.2015.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17 та у постанові від 18 листопада 2019 року, справа № 910/16750/18, які суд враховує при вирішення даного спору на підставі ч 4 ст. 263 ЦПК України.

Враховуючи вказане, та оскільки суд приходить до висновку про припинення дії договору оренди між сторонами з 29.12.2015, суд вважає необгрунтованою та відмовляє в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди № 67 від 16.03.2011, оскільки розірванню підлягає лише чинний договір.

Висновки суду щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за договором оренди.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Проте поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов`язання" не є тотожними. Згідно зі ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно п.п. 9, 10, 11 Договору від 16.03.2011, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5 % від нормативно грошової оцінки, що складає 1977, 14 гривень на рік. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься у такі строки однин раз у рік до 30 числа останньому у звітному році місяці (а.с. 59-61).

Відомостей про наявність заборгованості ПП «України» перед позивачкою по орендній платі за час дії договору чи станом на дату його припинення 29.12.2015 - судом не встановлено, сторонами вказані обставини не доводились, згідно доданого до позову розрахунку та пояснень представника позивачки, розрахунок заборгованості по орендній платі та пені і 3 % річних здійснено позивачкою за період часу саме з 2017 року.

Оскільки позовна вимога про стягнення заборгованості за договором оренди (як самої орендної плати, так і пені та 3 % річних) грунтується на розрахунках такої заборгованості за період часу вже після припинення дії договору 29.12.2015, то таку позовну вимогу суд вважає безпідставною. Так, обов`язок ПП «Україна» по сплаті орендної плати припинився одночасно з припиненням дії договору, відтак нарахування заборгованості по орендній платі, пені та 3 % річних за період часу після звершення дії договору є безпідставними.

Висновки суду щодо позовної вимоги про повернення земельної ділянки позивачці.

Відповідно ст. 34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Відповідно п.п.21-25 Договору від 16.03.2011, після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Суд враховує, що ані в п.п. 21-25 Договору, ані в Закону України «Про оренду землі» не визначено вимогу до порядку оформлення повернення земельної ділянки після припинення дії договору, не дотримання якого давало б переконливі підстави для висновку про неповернення ділянки позивачці з 2015 року.

Суд констатує, що жодних доказів користування земельною ділянкою ПП «Україна» з 2015 року (довідок органів місцевого самоврядування, показів свідків, звернень у правоохоронні органи, письмових вимог позивачки про повернення ділянки чи усунення перешкод в її користуванні за 2015-2020 роки тощо) - суду не надано, сам факт ненадання суду сторонами підписаного акту приймання-передачі земельної ділянки (чи іншого письмового підтвердження) після припинення дії договору від 16.03.2011 не може вважатися належною і достатньою підставою для категоричного висновку про продовження використання ділянки відповідачем з 29.12.2015 і по даний час, адже такий висновок є лише припущенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Як вбачається з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81, ст. 76 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників, та інших осіб, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Всупереч вказаним вище вимогам, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що договір від 16.03.2011 був пролонгований по завершенню трирічного строку, на який він був укладений, як і доказів того, що ПП «Україна» не було виконано свій обов`язок по сплаті орендної плати за час чинності договору оренди та обов`язок по поверненню земельної ділянки після 29.12.2015 та доказів продовження використання ділянки підприємством включно по даний час. Відтак, доводи позивача про порушення прав позивачки через наявність у відповідача не виконаних зобов`язань за договором оренди від 16.03.2011 не знайшли свого підтвердження в суді, тому суд відмовляє у задоволенні позову.

Водночас суд зазначає, що у випадку доведення факту використання земельної ділянки відповідачем після звершення дії договору оренди, позивачка не позбавлена права на стягнення з фактичного користувача безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою.

З урахуванням зазначеного та стосовно поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності до позовних вимог банку, суд зауважує, що за змістом ст. 261 ЦК України, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц). У даній справі суд відмовляє в задоволенні позовних вимог саме у зв`язку з їх необґрунтованістю, відтак підстав для застосування позовної давності до позовної вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі за заявою представника відповідача - суд не вбачає.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи те, що в задоволенні позову відмовлено, а позивач звільнена від сплати судового збору, судові витрати у виді судового збору покладаються на державу. Заяв про розподіл інших судових витрат від сторін не надійшло.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-89, 141, 395, 407, 410, 526, 626,628, 629, 651 ЦК України, Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 80, 81, 258, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Україна" про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості, повернення земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Брусилівський районний суд Житомирської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 5 березня 2021 року.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне Підприємство «Україна», місцезнаходження: 12624, Житомирська область, Брусилівський район, с. Водотиї, ЄДРПОУ 03746361.

Суддя П.В. Миколайчук