Рішення № 95345797, 27.01.2021, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11055/20

Категорія 38

2/295/808/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2021 року м.Житомир

Богунський районний суд м.Житомира у складі

Головуючого судді Воробйової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Гльози М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 21.06.2018 у розмірі 75116,22 грн.

В обґрунтування вимог зазначено, що відповідно до укладеного договору №б/н від 21.06.2018 ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлений початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 30000,00 грн.

Як вказує позивач, відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, чим підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складають Договір про надання банківських послуг. Відповідно до пункту 1.1.3.2.4 Договору відповідач надав свою згоду щодо зміни тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. При цьому Банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов`язаний не менше ніж за 7днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з п.1.1.3.1.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в одноособовому порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.

АТ КБ «Приватбанк» зазначає, що свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав, однак відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, тому станом на 15.07.2020 він має заборгованість по кредиту у розмірі 75116,22 грн, яка складається із: 55074,53 грн заборгованості за тілом кредиту, у тому числі 55074,53 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту; 20041,69 грн заборгованості за простроченими відсотками.

Ухвалою від 30.09.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та призначено засідання суду на 30.10.2020, про що повідомлено сторони.

Представник позивача за довіреністю Гребенюк О.С. при подачі позову до суду надав письмове клопотання, в якому позовні вимоги підтримав повністю, справу просив розглянути за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи (а.с.90).

Відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим належним чином про місце, дату та час розгляду справи 30.10.2020, у визначений в ухвалі строк відзив суду не надав, у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, заяви про неможливість прибуття до суду чи відкладення розгляду справи не подавав (а.с.99).

У зв`язку з перебуванням судді по справі у відпустці з 29.10.2020 по 30.10.2020 включно, справа 30.10.2020 для розгляду в судове засідання не вносилась, що підтверджується відповідною довідкою суду від 02.11.2020 (а.с.100); наступне судове засідання у справі призначено на 30.11.2020, про що сторонам направлено судові повістки (а.с.102,103).

У зв`язку із неявкою сторін в судове засідання 30.11.2020, та поверненням від відповідача судової повістки неврученою з відміткою пошти щодо причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.104-105), розгляд справи було відкладено на 27.01.2021, про що надіслано судові повістки сторонам (а.с.109, 110). Окрім того, за вказаних обставин, відповідача додатково повідомлено про розгляд справи шляхом оголошення на офіційному сайті «Судова влада» (а.с.111).

В судове засідання 27.01.2021 сторони не з`явилися.

Позивач отримав судову повістку на вказану дату, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення (а.с.114).

Від відповідача повторно повернулась неврученою поштова кореспонденція з судовою повісткою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.112-113).

Водночас, у відповідності до ч.11 ст.128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик (а.с.111) відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно з ч.1 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно зі ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності усіх умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст.211, 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 21.06.2018 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг.

До позовної заяви банк додав анкету-заяву, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг. В анкеті-заяві ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, розміщеними на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua) та погоджується з ними.

При цьому, позивач вказує, що за умовами даного Договору б/н від 21.06.2018 позичальник отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , хоча згідно з довідкою позивача (а.с.29), така кредитна картка була відкрита 11.11.2017, з терміном дії до листопада 2021 року; 27.07.2018 ОСОБА_1 було надано кредитну картку № НОМЕР_2 зі строком дії картки до липня 2022 року.

У відповідності до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки № НОМЕР_1 (а.с.28), 21.06.2018 встановлено кредитний ліміт 8000,00 грн, який в подальшому 09.08.2018 збільшено до 12000,00 грн, 19.11.2018 збільшено до 17 000,00 грн, 19.11.2018 зменшено кредитний ліміт до 15 000,00 грн, 09.12.2018 збільшено кредитний ліміт 22 000,00 грн, 10.12.2018 зменшено кредитний ліміт до 20 000,00 грн, 10.12.2018 збільшено до 22 000,00 грн, 19.02.2019 збільшено кредитний ліміт до 27 000, 00 грн, 19.02.2019 зменшено до 25 000, 00 грн, 16.04.2019 кредитний ліміт збільшено до 30 000,00 грн, 01.02.2020 – зменшено до 0,00 грн.

За розрахунком банку, доданим до позову, станом на 15.07.2020 відповідач має кредитну заборгованість в розмірі 75116,22 грн, яка складається з: 55074,53 грн заборгованості за тілом кредиту, у тому числі 55074,53 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту; 20041,69 грн заборгованості за простроченими відсотками.

Кредитними коштами та відповідно кредитною карткою відповідач користувався, що вбачається, в т.ч. з виписки за договором б/н станом на 17.07.2020, періодично витрачаючи кредитні кошти, знімаючи готівку, здійснюючи оплату товарів та послуг і користувався кредитними коштами у межах суми кредитного ліміту, витрати по кредитній карті не перевищували його розміру, тому наявність заборгованості за тілом кредиту є підтвердженою (а.с.20-27, 28). Збільшення заборгованості за тілом кредиту до 55074,53грн за максимального кредитного ліміту 30000,00 грн у позові не обґрунтовано та в цій частині позов належними доказами не підтверджено.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст.633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п.6 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ).

Відповідно до ч.1 ст.6 цього Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами підприємницької діяльності на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити:

1) назву документа;

2) назву, адресу та реквізити суб`єкта підприємницької діяльності;

3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу;

4) найменування, місцезнаходження юридичної особи;

5) найменування фінансової операції;

6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків;

7) строк дії договору;

8) порядок зміни і припинення дії договору;

9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору;

10) інші умови за згодою сторін;

11) підписи сторін.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України).

Відповідно до норм ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження своїх вимог АТ КБ «Приватбанк» надало суду, зокрема: розрахунок заборгованості за кредитним договором за станом на 15.07.2020, анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 21.06.2018, виписку по рахунку станом на 17.07.2020, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку Ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».

При цьому, підписана відповідачем анкета-заява від 21.06.2018 не містить процентної ставки за використання наданих кредитних коштів.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення на його користь заборгованості за простроченим тілом кредиту, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15.07.2020, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору тощо.

До позовної заяви додано клопотання про огляд веб-сайту, обґрунтоване посиланням на ч.1 ст.85 ЦПК України та необхідністю встановлення ідентичності витягу з Умов та правил надання банківських послуг, який додано до позову із оригіналом Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» та які діяли, були оприлюднені на момент укладення кредитного договору. В клопотанні позивач просить: здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті AT КБ «Приватбанк» за посиланням https://privatbank.ua/terms.

За змістом частини 1 ст.85 ЦПК України, огляду за їх місцезнаходженням підлягають лише ті письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду.

Відповідно до частини 7 ст.85 ЦПК України, у порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту.

Частиною 1 ст.100 ЦПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно з частиною 3 ст.100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом.

Позивачем до позовної заяви додано витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» у редакції, що діяла на момент підписання заяви, про що вказано у п.10 переліку додатків до позовної заяви.

Таким чином, заявлене клопотання стосується огляду оригіналу електронного доказу, паперова копія якого була надана позивачем суду.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо відсотків, саме у зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядку нарахування.

З огляду на викладене, відсутні підстави, передбачені ст.85 ЦПК України, для проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням, у задоволенні клопотання суд відмовляє.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи також не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_1 21.06.2018 шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

У зв`язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч.1 ст.634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19), яка згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.

Що стосується підписаного відповідачем паспорта споживчого кредиту, який додано до позову, то його не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними грошима та штрафні санкції, оскільки такий запис не є власноручним підписом особи та не має письмової форми вираження, а зроблений на планшеті банку в електронному вигляді, відтак він не має правового статусу, який би забезпечував можливість його використання за згодою сторін без вчинення сторонами окремої письмової угоди, що позбавляє суд можливості його ідентифікувати саме як підпис відповідача.

Зі змісту даного паспорту вбачається, що інформація зазначена у ньому, зберігає чинність та є актуальною лише в період з моменту підписання 21.06.2018 до 06.07.2018. Крім того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.

Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену, а не погоджену сторонами, інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, враховуючи, що навіть узгодженого позичальником типу кредитного продукту – «Універсальна» чи «Універсальна Голд» такий паспорт споживчого кредиту чітко не визначає, для можливості встановити умови, на яких позичальник погоджується брати кредит. Також, вбачається, що паспорт споживчого кредиту передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача, а тому посилання позивача на погодження умов кредитного договору шляхом підписання позичальником даного паспорту кредиту є необґрунтованими.

Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, тому наданий АТ КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості щодо розміру відсотків є неналежним доказом в цій частині позовних вимог. У позові в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками в сумі 20041,69 грн слід відмовити за безпідставністю зазначених вимог.

При цьому суд зважає на позицію Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, згідно з якою, за умови, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, то дана обставина вказує про порушення його прав, а кредитор має право вимагати повернення цих коштів шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Тому, враховуючи, що відповідач в добровільному порядку не повернув фактично отримані та використані ним надані позивачем грошові кошти, що свідчить про порушення прав позивача, суд вважає за можливе стягнути з відповідача фактично отримані грошові кошти (тіло кредиту) в сумі 30000,00 грн.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 30000,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 30000,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 289, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором б/н від 21 червня 2018 року в розмірі 30000,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 30000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" судові витрати у розмірі 839,50 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»; адреса реєстрації 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д; адреса листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50; код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 ; адреса АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Суддя Т.А.Воробйова

роздрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу