Рішення № 95345450, 22.01.2021, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/626/19

Провадження № 2/168/2/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2021 року смт Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Назарука О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання – Таксюк О.С.,

прокурів – Нечаї О.П., Давидюка М.М.

представника позивача – ОСОБА_1 ,

представників відповідачів – Романіка О.О., Янчук С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом в.о. керівника Ковельської місцевої прокуратури, що діє в інтересах держави в особі Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області, Управління з питань цивільного захисту Волинської облдержадміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Старовижівське виробниче управління житлово-комунального господарства до ОСОБА_2 , Старовижівської селищної ради Старовижівського району Волинської області про визнання частково недійсним рішення Старовижівської селищної ради №36/112 від 22 жовтня 2015 року, визнання частково недійсним результатів аукціону, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, повернення приміщення,

В С Т А Н О В И В:

В.о. керівника Ковельської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області, Управління з питань цивільного захисту Волинської облдержадміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Старовижівське виробниче управління житлово-комунального господарства звернувся з позовом до ОСОБА_2 , Старовижівської селищної ради Старовижівського району Волинської області про визнання частково недійсним рішення Старовижівської селищної ради №36/112 від 22 жовтня 2015 року, визнання частково недійсним результатів аукціону від 01 березня 2016 року, який проведений ТзОВ «Волинський аукціонний центр» в частині реалізації ОСОБА_2 Старовижівською селищною радою підвального приміщення в колишньому готелі «Вижівка», що знаходиться в АДРЕСА_1 , визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03 березня 2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та Старовижівською селищною радою в частині підвального приміщення в колишньому готелі «Вижівка» та повернення підвального приміщення – споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття), площею 88,9кв.м., ринковою вартістю 225 273 грн у власність територіальної громади, та стягнення судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Старовижівської селищної ради від 22 жовтня 2015 року №36/112 надано дозвіл на відчуження готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в АДРЕСА_1 , та затверджено звіт про оцінку готелю. Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстроване за Старовижівською селищною радою 23 грудня 2015 року. 01 березня 2016 року ТзОВ «Волинський аукціонний центр» проведено аукціон, за результатами якого 03 березня 2016 року було укладено договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та Старовижівською селищною радою, за умовами якого ОСОБА_2 став власником нерухомого майна готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 584,1кв.м. Прокурор зазначає, що у підвальному приміщенні вказаного готелю розташована споруда цивільного захисту – протирадіаційне укриття № НОМЕР_1 . Відповідно до технічного паспорту на вказане нерухоме майно загальна площа підвалу становить 88,9кв.м. Підтвердженням того, що у підвальному приміщенні розташована споруда цивільного захисту №07756 є облікова картка, яка наявна в матеріалах справи та щорічні акти огляду протирадіаційного укриття від 17 грудня 2014 року, 09 лютого 2015 року, 17 серпня 2016 року, 17 серпня 2017 року. Крім цього вказує, що рішенням Старовижівської селищної ради №141 від 18 жовтня 2017 року фактично уточнено адресу розташування готелю в АДРЕСА_1 (до прийняття вказаного рішення адреса готелю була АДРЕСА_1 ). Прокурор зазнає, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу було порушено вимоги Кодексу цивільного захисту України, який містить пряму заборону на відчуження споруд цивільного захисту (ч. 12 ст. 32 КЦЗ України). Прокурор вважає, що договір купівлі-продажу був укладений в порушення вимог статті 203 ЦК України, а тому просив позов задовільнити.

Відповідачі, кожен зокрема, подали відзив на позовну заяву, у якій зазначали, що прокурором пропущений трирічний строк позовної давності при зверненні з даним позовом.

У запереченнях на відзив прокурор зазначає, що про відчуження споруди цивільного захисту йому стало відомо лише 17 серпня 2016 року після складання Старовижівським районним сектором УДСНС у Волинській області акту огляду протирадіаційного укриття №07756, а тому вважає, що строк позовної давності ним не пропущений.

В судовому засіданні прокурор та представник Управління з питань цивільного захисту Волинської облдержадміністрації позов підтримали з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідачів, кожен зокрема, позов не визнали з підстав, зазначених у відзиві на позов. Крім цього представник Старовижівської селищної ради у судовому засіданні зазначила, що з вказаним приміщенням не було проведено технічної інвентаризації захисних споруд цивільної

оборони (цивільного захисту), як це визначено розпорядженням КМ України від 26 листопада 2008 року №1473-р «Про підготовку та проведення у 2009-2015 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту)», оскільки воно не відповідало загальним вимогам протирадіаційного укриття, а тому таке приміщення не може вважатись спорудою цивільного захисту (протирадіаційним укриттям).

Судом з пояснень учасників справи та наданих суду доказів встановлено такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено і це не оспорюється сторонами, що рішенням Старовижівської селищної ради від 22 жовтня 2015 року №36/112 надано дозвіл на відчуження готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в АДРЕСА_1 . 01 березня 2016 року ТзОВ «Волинський аукціонний центр» проведено аукціон, за результатами якого 03 березня 2016 року було укладено договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та Старовижівською селищною радою, за умовами якого ОСОБА_2 став власником нерухомого майна готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в АДРЕСА_1 , загальною площею 584,1кв.м. (т.1 а.с.33, 34,60-61,89-93).

Обґрунтовуючи незаконність відчуження вказаного нерухомого майна, прокурор покликався на наявність у ньому споруди цивільного захисту – протирадіаційного укриття № НОМЕР_1 , на підтвердження чого надав ряд документів, які на думку прокурора, підтверджують його доводи.

З паспорта протирадіаційного укриття від 16 квітня 2007 року (т.1 а.с.24, 25) вбачається, що в АДРЕСА_1 , знаходиться протирадіаційне укриття № НОМЕР_1 , загальною площею 120кв.м., місткістю – 50чол., вбудоване у двоповерхову будівлю, експлуатується у мирний час ВУЖКГ з 01 липня 1976 року, здано в експлуатацію 25 червня 1970 року, у мирний час здано в оренду під ритуальний магазин, у п.16 паспорта наявний перелік інвентаря.

З актів огляду стану захисної споруди цивільного захисту (протирадіаційного укриття) №07756 від 17 грудня 2014 року, 09 лютого 2015 року, 17 серпня 2016 року, 17 серпня 2017 року вбачається, що огляди проводились за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.26-29, 36-43), площа укриття, згідно з вказаними актами, становить 120кв.м.

З відповідей Старовижівського РС УДСНС України у Волинській області від 16 березня 2018 року та УДСНС України у Волинській області від 27 липня 2018 року, 20 вересня 2018 року, 24 квітня 2019, 12 серпня 2019 року на запит прокурора слідує, що згідно з базою електронного обліку та аналізу стану захисних споруд протирадіаційне укриття № 07756 розташоване в АДРЕСА_1 , та перебуває на обліку Старовижівського РС УДСНС України у Волинській області (т.1 а.с.35, 47, 66, 67). Крім цього, УДСНС України у Волинській області листом від 06 листопада 2019 року проінформовано суд, що станом на день написання листа, спірна захисна споруда не інвентаризована, як це визначено розпорядженням КМ України від 26 листопада 2008 року № 1473-р «Про підготовку та проведення у 2009-2015 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту)» та юридично не визначено її статус (т.2 а.с.44,45).

Згідно з відповіддю Управління з питань цивільного захисту Волинської ОДА від 27 липня 2018 року на запит прокурора: протирадіаційне укриття № НОМЕР_1 , площею – 120кв.м. та місткістю – 50чол., знаходиться в АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надано облікову картку (т.1 а.с.45, 46). Крім цього, надано копію книги обліку захисних споруд Волинської області у якій під порядковим №232 вказано ПРУ 07756 за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.76-79).

Як убачається з відповіді КП «Волинське обласне БТІ» від 11 квітня 2018 року на запит прокурора (т.1 а.с.48-55), за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », загальною площею 449,8кв. м., одночасно надано ксерокопії технічної документації від 25 травня 2015 року з матеріалів інвентаризаційної справи на нежитлове приміщення « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в АДРЕСА_1 , з якої вбачається, в тому числі, що площа підвального приміщення становить 88,9кв.м. Дані обставини також підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1 а.с.85-93).

Старовижівською РДА на запит прокурора надано відповідь, з якої вбачається, що інформація, на підставі якої ПРУ №7756 була внесена до книги обліку споруд цивільного захисту – відсутня, надано витяги протоколів засідань районної комісії з питань ТЕБ та НС від 04 червня 204 року та 08 червня 2016 року де обговорювались питання, в тому числі, і щодо захисної споруди № НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.68-72).

З акту прийому в експлуатацію готелю від 30 квітня 1974 року, затвердженого рішенням виконкому Старовижівської районної ради депутатів від 29 червня 1974 року №146 (т.1 а.с.134-138) встановлено, що в АДРЕСА_1 , побудовано та здано в експлуатацію готель на 56 місць. Відповідно до рішення Старовижівської селищної ради Волинської області №978 від 21 серпня 1992 року площа Леніна перейменована на площу Миру (т.2 а.с.172).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , працювали на посаді селищного голови у період з 1987 року по 2015 рік та з 2015 року по 2019 рік відповідно, вказали, кожен зокрема, на відсутність у селищній раді документів щодо наявності споруди цивільного захисту у колишньому готелі, крім цього, свідок ОСОБА_4 заперечив свою участь у засіданні районної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій 08 червня 2016 року та звернув увагу на те, що вказане засідання було проведено після відчуження спірного майна.

Свідок ОСОБА_5 , очолював Старовижівське ВУЖКГ з 2014 року по 2016 рік, пояснив суду, що про наявність на балансі споруди цивільного захисту він знав, однак не знав де саме, заперечив свою участь у проведені оглядів стану захисних споруд, підтвердив справжність його підпису на акті огляду від 09 лютого 2015 року, однак зазначив, що зробив це автоматично. Також зазначив, що йому відомо про те, що у підвалі готелю була котельня, розважальний заклад, і те що підвал постійно підтоплювало. Крім того, пояснив, що він звертався з пропозицією до селищної ради про відчуження готелю, рішення приймалось на сесії, будь-яким оформленням документів він не займався.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що у 2016 році він на замовлення відповідача ОСОБА_2 розробляв проектну документацію на багатоквартирний будинок в АДРЕСА_1 , (реконструкція з колишнього готелю «Вижівка»). Вказав, що ОСОБА_2 було надано всі, визначенні чинним законодавством документи та вихідні дані, однак жодних посилань на наявність у вказаній нерухомості споруди цивільного захисту вони не містили. Вказав, що був у підвальному приміщенні готелю «Вижівка», про наявність у ньому ПРУ свідку не було відомо, зазначив, що йому відомо про те, що у підвалі була котельня, підвал підтоплювало.

Допитані свідки ОСОБА_7 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожен зокрема, суду пояснили, що в різний час, а ОСОБА_9 і на момент розгляду справи, працювали в Старовижівській райдержадміністрації у різних відділах, діяльність яких пов`язана з цивільним захистом та надзвичайними ситуаціями у Старовижівському районі, суду пояснили, що у підвальному приміщенні колишнього готелю «Вижівка» рахувалася споруда цивільного захисту ПРУ №07756, однак ОСОБА_10 зазначив, що дане ПРУ не відповідало вимогам і не утримувалось належним чином, як вимагали відповідні інструкції, крім того вказав, що у підвальному приміщенні колишнього готелю у різний час були котельня, розважальні заклади, підвал постійно підтоплювало. ОСОБА_9 зазначив, що на всіх оглядах був присутній, в тому числі у лютому 2015 року спільно із тодішнім очільником Старовижівського ВУЖКГ, крім цього вказав, що у лютому 2016 року, коли дізнався про продаж готелю, готував лист начальнику Старовижівського ВУЖКГ щодо недопущення продажу захисної споруди цивільного захисту №07756 за адресою АДРЕСА_1 , однак зазначив, що не знає чи лист був надісланий, оскільки передав його лише на підпис голові райдержадміністрації. Разом з тим, свідки не змогли пояснити різницю у площах ПРУ та підвального приміщення, також пояснень не здобуто щодо розбіжності в адресах споруди цивільного захисту та колишнього готелю (облікова адреса ПРУ – АДРЕСА_1 , адреса колишнього готелю – АДРЕСА_1 ). Крім цього, ОСОБА_10 не заперечивши наявність свого підпису в обліковій картці, не зміг пояснити, чому облікова картка на ПРУ №07756 датована 1982 року, у той час, коли він ще не працював у райдержадміністрації, крім цього зазначив, що у 2007 році споруди цивільного захисту, які розташовувались у підвалах знімались з обліку.

Згідно із частиною четвертою статті 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту «в» частини другої статті 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, у тому числі захисні споруди цивільної оборони.

Згідно з пунктом 2 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року №253 (далі Порядок), протирадіаційним укриттям визнається негерметична захисна споруда, яка забезпечує захист людей від негативного впливу іонізуючого випромінювання у разі радіоактивного забруднення місцевості.

Відповідно до частини третьої пункту 25 Порядку, у разі приватизації (корпоратизації) державних підприємств захисні споруди виключаються з переліку майна підприємства, що підлягає приватизації (корпоратизації), і передаються в установленому порядку його правонаступникові на відповідальне зберігання.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Отже, судом встановлено, що в усіх облікових документах на споруду цивільного захисту №07756 зазначена адреса – АДРЕСА_1 , площа становить 120кв.м. місткість – 50чол., дата прийняття в експлуатацію – 25 червня 1970 року (паспорт ПРУ №07756). Огляди стану захисної споруди здійснювались за адресою – АДРЕСА_1 , зокрема у 2014-2017 роках, при цьому, жодної інформації по якій можна було б з`ясувати місце розташування захисної споруди вони не містять, окрім посилання на те, що воно вбудоване у двоповерхову (чотириповерхову – акт огляду від 17 серпня 2017 року) будівлю. Площа підвального приміщення у нерухомому майні в АДРЕСА_1 , згідно технічного паспорта, становить 88,9кв.м. (таку ж площу зазначає прокурор у прохальній частині позовної заяви). Крім цього, поза увагою суду не можуть залишитись ті обставини, що готель, у підвальному приміщенні якого, на думку позивачів, розташоване ПРУ № НОМЕР_1 , здано в експлуатацію лише у квітні 1974 році, в той час як у паспорті ПРУ №07756 зазначено дату прийняття в експлуатацію – 25 червня 1970 року. Дані розбіжності не вдалося усунути в судовому засіданні показами свідків.

Також суд зазначає, що на момент укладення спірного договору купівлі-продажу був чинним наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 653 від 09 жовтня 2006 року «Про затвердження Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час», який містить, серед іншого, у додатку 15 перелік документації, яка повинна бути заведена для забезпечення належного стану утримання захисної споруди, однак окрім паспорта ПРУ суду не надано жодних інших документів, визначених названим наказом, які дали б змогу суду ідентифікувати спірну споруду цивільного захисту.

Також не здобуто інформацію, чому не проведена інвентаризація та не виготовлена відповідна документація на виконання розпорядження КМ України від 26 листопада 2008 року №1473-р «Про підготовку та проведення у 2009-2015 роках технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту)». При цьому суд зазначає, що відповідно до вимог вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України та з метою встановлення єдиного підходу до організації підготовки та проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту) було видано наказ №390 від 10 червня 2009 року Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи « Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення технічної інвентаризації захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту». У пунктах 3, 7, 8, 9 якого зазначено, що ці Методичні рекомендації призначені для використання працівниками органів виконавчої влади та інших державних органів і установ, органів місцевого самоврядування, підприємствами (установами, організаціями), юридичними та фізичними особами, які є власниками (уповноваженими особами) захисних споруд, а також фахівцями бюро технічної інвентаризації при проведенні технічної інвентаризації захисних споруд. Об`єктами технічної інвентаризації є захисні споруди (сховища, протирадіаційні укриття) усіх форм власності, які прийняті в експлуатацію в установленому порядку та знаходяться на обліку в органах виконавчої влади та інших державних органах і установах, органах місцевого самоврядування. Органи виконавчої влади та інші державні органи і установи, органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за організацію проведення технічної інвентаризації захисних споруд, які належать до сфери їх управління. Члени відповідних інвентаризаційних комісій несуть відповідальність за достовірність проведеної технічної інвентаризації відповідно до вимог законодавства України. Основна мета технічної інвентаризації захисних споруд полягає у здійсненні контролю за наявністю та фактичним технічним станом захисних споруд, їх належним утриманням та експлуатацією, встановлення рівня їх готовності до використання за призначенням, уточнення державного обліку захисних споруд, а також недопущення їх хаотичної реконструкції та переобладнання. Завданнями технічної інвентаризації захисних споруд є: уточнення їх наявності та оцінка фактичного технічного стану; проведення технічної інвентаризації захисних споруд як об`єктів нерухомого майна; перевірка стану утримання, експлуатації та використання захисних споруд; визначення рівня їх готовності до використання за призначенням; перевірка правомірності переобладнання (реконструкції) захисних споруд; уточнення (оновлення) облікових документів встановленого зразка на захисні споруди; збір та надання звітності щодо захисних споруд для ведення (коригування) їх державного обліку; виявлення потреби у спеціальному та інженерно-технічному обладнанні для укомплектування захисних споруд; вирішення інших державних і суспільних задач.

Дослідженні акти огляду стану захисної споруди з року в рік містять опис одних і тих порушень, які не усувались, при цьому жодних доказів того, що відповідними службами здійснювалось відповідне реагування через невиконання приписів актів огляду та вимог розпорядження КМУ від 26 листопада 2008 року №1473-р щодо технічної інвентаризації спірної споруди цивільного захисту суду не надано.

В позовній заяві та судових засіданнях прокурор вказував на те, що адреса готелю «Вижівка» була змінена рішенням Старовижівської селищної ради №141 від 18 жовтня 2017 року «Про присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна на площі АДРЕСА_1 », однак на підтвердження своїх доводів прокурором не надано для дослідження вказаного рішення органу місцевого самоврядування, окрім того такі твердження прокурора спростовуються іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема технічним паспортом на громадський будинок «Готель» від 25 травня 2015 року, договором купівлі-продажу нежитлового приміщення «Готель» від 03 березня 2016 року, звітом про оцінку готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у якому зазначено дату оцінки 31 липня 2015 року, у яких адресу колишнього готелю зазначено: АДРЕСА_1 .

Суд не приймає до уваги в якості доказу надану на запит суду Старовижівською райдержадміністрацією копію книги обліку споруд цивільного захисту Старовижівського району (т.2. а.с.113-114), оскільки надані копії не містять інформації щодо відповідальної особи за ведення книги, кількість прошитих аркушів, період за який ведеться книга, крім того, інформація, яка занесена у книгу щодо спірної споруди цивільного захисту суперечить даним цієї споруди у інших документах (паспорт ПРУ та облікова картка), зокрема зазначено місткість осіб у ПРУ за адресою АДРЕСА_2 осіб, у той час, як у інших документах – 50 осіб.

Щодо посилання на лист Старовижівської РДА начальнику Старовижівського ВУЖКГ щодо недопущення продажу захисної споруди цивільного захисту №07756 за адресою АДРЕСА_1 , то суд зазначає, що жодних доказів направлення та отримання вказаного листа особам, які здійснювали відчуження, судом не здобуто, свідок ОСОБА_9 лише зазначив, що такий лист готував, однак не знає, чи був він відправлений, при цьому вказав, що іншими способами він нікого не повідомляв про заборонні приписи щодо продажу готелю.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що прокурор не надав суду жодних доказів, в тому числі технічних документів, які конкретно та однозначно підтверджують розташування протирадіаційного укриття саме в приміщенні підвалу колишнього готелю «Вижівка» в АДРЕСА_1 , а тому суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що прокурор не надав суду жодних доказів, в тому числі технічних документів, які конкретно та однозначно підтверджують розташування протирадіаційного укриття саме в приміщенні підвалу колишнього готелю «Вижівка» в АДРЕСА_1 , а тому суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 19 листопада 2019 року до участі в справі як третіх осіб було залучено інших співвласників нерухомого майна колишнього готелю «Вижівка» в АДРЕСА_1 , а саме: товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос капітал», ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Однак, в судовому засіданні було встановлено, що вони є власниками приміщень, які не знаходяться у спірному підвальному приміщенні, а тому судом не вирішувались питання, що могли вплинути на їх права та обов`язки.

Що стосується застосування строків позовної давності, то суд приходить до такого висновку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Чинне цивільне законодавство передбачає два види позовної давності - загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Спеціальна позовна давність встановлена законом для окремих видів вимог, передбачених статті 258 ЦК України.

Нормою частини третьої статті 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у справі.

Однак, в пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 « Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові на цих підставах, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки прокурор не довів своїх позовних вимог в судовому засіданні і суд по суті спору відмовляє в позові, тому відсутні підстави для застосування до даних правовідносин наслідків пропуску строків позовної давності за заявою відповідача.

Керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позов в.о. керівника Ковельської місцевої прокуратури, що діє в інтересах держави в особі Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області, Управління з питань цивільного захисту Волинської облдержадміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Старовижівське виробниче управління житлово-комунального господарства до ОСОБА_2 , Старовижівської селищної ради Старовижівського району Волинської області про визнання частково недійсним рішення Старовижівської селищної ради №36/112 від 22 жовтня 2015 року, визнання частково недійсним результатів аукціону, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, повернення приміщення – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.В. Назарук