Рішення № 9534534, 23.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2010 р. Справа № 22/023-10          

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лексір-Україна», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки

про стягнення 207587,76 грн.

Суддя Третьякова О.О.

Представники:

від Позивача: Карпеєва А.М., довіреність б/н від 27 січня 2010 року,

від Відповідача: 1) Прохоренко В.О., доручення № 5 від 11 січня 2010 року,

2) Олійник С.О., довіреність № 317 від 29 січня 2010 року.

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулосьтовариство з обмеженою відповідальністю «Лексір-Україна» (далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(далі - Відповідач) про стягнення 207587,76 грн., що складає 152860,00 грн. основного боргу, 37127,70 грн. пені; 5235,46 грн. 3% річних; 12364,60 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов оплати товару за Договором купівлі-продажу № 01/09/35/10 від 01 січня 2009 року (далі –Договір).

Ухвалою господарського суду Київської області від 08 лютого 2010 року порушено провадження у справі № 22/023-10 та призначено її до розгляду на 02 березня 2010 року.

У зв’язку з неявкою Відповідача розгляд справи ухвалою суду від 02 березня 2010 року відкладено на 18 березня 2010 року.

В судових засіданнях 18 березня 2010 року, 06 квітня 2010 року, 20 квітня 2010 року відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 06 квітня 2010 року, 20 квітня 2010 року та 23 квітня 2010 року відповідно.

У відзиві на позовну заяву б/н від 18 березня 2010 року, поданому в судовому засіданні 18 березня 2010 року, Відповідач зазначає, що сума основної заборгованості становить 103090,00 грн., а нарахування Позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат вважає безпідставним, так як строк виконання зобов’язання у відповідності до пунктів 4.1 та 4.2. Договору Відповідачем не порушений.

В судовому засіданні 23 квітня 2010 року Відповідач подав уточнення до відзиву на позовну заяву б/н від 23 квітня 2010 року, згідно яких основну заборгованість у розмірі 152860,00 грн. визнає в повному обсязі, а в частині позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та витрат на правову допомогу в сумі 8235,00 грн. просить суд позов залишити без задоволення. В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог Відповідач посилається на те, що момент виникнення зобов’язання щодо оплати товару необхідно встановлювати у відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, а оскільки претензія була направлена на адресу Відповідача 10 березня 2010 року, тобто після порушення провадження у справі № 22/023-10, тому у Позивача відсутні підстави для нарахування та стягнення штрафних санкцій. Крім того, Відповідач вважає безпідставним стягнення витрат на правову допомогу, оскільки всупереч умов договору № 2010/02 від 14 січня 2010 року Макаренко А.М. не брав участь у жодному з судових засідань.

За клопотанням сторін розгляд справи здійснюється у більш тривалий строк, ніж передбачений частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23 квітня 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 01/09/135/10 від 01 січня 2009 року (далі - Договір), згідно пункту 1.1. якого Продавець (Позивач) зобов’язався передати товар для продажу, а Покупець (Відповідач) - прийняти і провести його оплату на умовах цього Договору за кількістю, номенклатурою і цінами, зазначеними в накладній, що є невід’ємною частиною Договору.

В пункті 2.3. Договору вказано, що загальна вартість товару , що передається вказується в накладній.

Згідно пункту 4.1. Договору Відповідач зобов’язаний до 8 числа кожного місяця надавати Позивачу письмову інформацію у вигляді звіту про хід реалізації товару та його залишки.

Як зазначено в пункті 4.2. Договору розрахунок за товар проводиться протягом 30 робочих днів з моменту надання звіту про хід реалізації.

Товар вважається зданим Позивачем і прийнятим Відповідачем за якістю у відповідності з Паспортом і іншими документами, наданими Позивачем, а за кількістю –згідно накладної, після її підписання Відповідачем.

Судом досліджено, що на виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 265860,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000001 від 29 січня 2009 року на суму 76860,00 грн., № РН-0000006 від 26 лютого 2009 року на суму 37800,00 грн., № РН-0000012 від 13 березня 2009 року на суму 37800,00 грн., № 25 від 15 квітня 2009 року на суму 37800,00 грн., № РН-0000043 від 20 травня 2009 року на суму 37800,00 грн., № РН-0000057 від 09 червня 2009 року на суму 37800,00 грн.

Відповідач своїх договірних зобов’язань в частині оплати товару в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 152860,00 грн., яку Відповідач визнав у повному обсязі, про що зазначив в уточненнях до відзиву на позовну заяву б/н від 23 квітня 2010 року.

Факт часткової оплати Відповідачем отриманого товару за Договором підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що сума основного боргу відповідає фактичним обставинам справи та визнається Відповідачем у повному обсязі, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 152860,00 грн. основного боргу є обґрунтованою та правомірною.

За неналежне виконання Відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором, Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 37127,70 грн. пені, 5235,46 грн. 3% річних та 12364,60 грн. інфляційних втрат.

В пункті 6.3. Договору передбачено, що у випадку, якщо Відповідач не розрахується за товар в строки, обумовлені Договором, він зобов’язаний сплатити Позивачу штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нарахована пеня за наступні періоди: з 24 березня 2009 року по 21 січня 2010 року на 76860,00 грн. заборгованості в сумі 13917,98 грн., з 21 квітня 2009 року по 21 січня 2010 року на 37800,00 грн. заборгованості в сумі 6148,97 грн., з 27 травня 2009 року по 21 січня 2010 року на 37800,00 грн. заборгованості в сумі 5254,20 грн., з 24 червня 2009 року по 21 січня 2010 року на 37800,00 грн. заборгованості в сумі 4576,90 грн., з 22 липня 2009 року по 21 січня 2010 року на 37800,00 грн. заборгованості в сумі 3938,96 грн., з 20 серпня 2009 року по 21 січня 2010 року на 37800,00 грн. заборгованості в сумі 3290,67 грн. Всього Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 37127,70 грн. пені.

Позивачем нараховані 3% річних за наступні періоди: з 24 березня 2009 року по 21 січня 2010 року на 76860,00 грн. заборгованості в сумі 1920,44 грн., з 21 квітня 2009 року по 21 січня 2010 року на 37800,00 грн. заборгованості в сумі 857,49 грн., з 27 травня 2009 року по 21 січня 2010 року на 37800,00 грн. заборгованості в сумі 745,64 грн., з 24 червня 2009 року по 21 січня 2010 року на 37800,00 грн. заборгованості в сумі 658,65 грн., з 22 липня 2009 року по 21 січня 2010 року на 37800,00 грн. заборгованості в сумі 571,66 грн., з 20 серпня 2009 року по 21 січня 2010 року на 37800,00 грн. заборгованості в сумі 481,56 грн. Всього Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 5235,46 грн. 3% річних.

Позивачем нараховані інфляційні втрати за наступні періоди: з 24 березня 2009 року по 21 січня 2010 року на 76860,00 грн. заборгованості в сумі 4647,73 грн., з 21 квітня 2009 року по 21 січня 2010 року на 37800,00 грн. заборгованості в сумі 1928,22 грн., з 27 травня 2009 року по 21 січня 2010 року на 37800,00 грн. заборгованості в сумі 1730,56 грн., з 24 червня 2009 року по 21 січня 2010 року на 37800,00 грн. заборгованості в сумі 1300,46 грн., з 22 липня 2009 року по 21 січня 2010 року на 37800,00 грн. заборгованості в сумі 1339,60 грн., з 20 серпня 2009 року по 21 січня 2010 року на 37800,00 грн. заборгованості в сумі 1418,03 грн. Всього Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 12364,60 грн. інфляційних втрат.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено в статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом досліджено умови договору, зокрема розділ 4 «Порядок розрахунків», та встановлено, що строк реалізації товару сторонами у Договорі не погоджений, а момент виникнення зобов’язання Відповідача по оплаті товару згідно пунктів 4.1., 4.2. Договору залежить від обсягів і термінів його реалізації.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов Договору Відповідач звітів про хід реалізації товару Позивачу не надавав, а претензія Позивача Вих№ 17/10 з вимогою про оплату отриманого Відповідачем товару за Договором датована 10 березня 2010 року, тобто поза межами строків нарахування Позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, які заявлені до стягнення за загальний період прострочення з 24 березня 2009 року по 21 січня 2010 року.

Таким чином, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України конкретного моменту виникнення у Відповідача зобов’язання по оплаті товару, отриманого по вищевказаним накладним, а тому розрахунок заявлених до стягнення сум пені 3% річних, інфляційних втрат за зазначений Позивачем період є необґрунтованим та непідтвердженим документально, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині є безпідставними і відповідно задоволенню не підлягають.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Лексір-Україна»підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 152860,00 грн., як правомірні, обґрунтовані, документально підтверджені та визнані Відповідачем.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вимоги Позивача про стягнення на його користь з Відповідача у складі судових витрат витрат на правову допомогу у розмірі 8235,00 грн. судом задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру»№ 2887-ХІІ від 19 грудня 1992 року.

У статті 12 Закону України «Про адвокатуру»зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.

Договір про надання правової допомоги № 2010/02 від 14 січня 2010 року між Позивачем та Макаренко А.М. укладено останнім як суб’єктом підприємницької діяльності, а не як адвокатом, про що свідчить преамбула Договору та відтиск печатки суб’єкта підприємницької діяльності Макаренко А.М.

Як вбачається з копії банківської виписки, наданої Позивачем в підтвердження факту оплати послуг за вищевказаним Договором, (а.с. 23) призначенням платежу є оплата за надання правової допомоги за Договором № 2010/01 від 14 січня 2010 року, а не послуги адвоката, отримувач коштів відповідно суб’єкт підприємницької діяльності Макаренко А.М.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що в даному випадку, юридична допомога надавалась не адвокатом, чи адвокатським об’єднанням, а суб’єктом підприємницької діяльності.

Крім того, адвокат Макаренко А.М участі у судових засіданнях не приймав; представництво інтересів Позивача здійснювала Карпеєва А.М. згідно довіреності б/н від 27 січня 2010 року, при чому, виданої самим Позивачем.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 4, код 21643699) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лексір-Україна»(02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 5-Б, код 33099895) 152860,00 грн. (сто п’ятдесят дві тисячі вісімсот шістдесят гривень) основного боргу; 1528,60 грн. (одну тисячу п’ятсот двадцять вісім гривень шістдесят копійок) державного мита; 173,78 грн. (сто сімдесят три гривні сімдесят вісім копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В інших позовних вимогах в позові відмовити.

4. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                         Третьякова О.О.

Рішення підписане 13 травня 2010 року.