Ухвала суду № 95343264, 24.02.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

24.02.2021 Справа№ 5015/118/11

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Зубкович Д.С., розглянувши матеріали заяви ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” від 12.01.2021 року (вх. № 83/21 від 13.01.2021 року) про забезпечення позову

у справі № 5015/118/11

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укравтозапчастина”, м. Київ,

про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю “Управляюча компанія “Львівський Автонавантажувач”, с. Коростів Сколівського району Львівської області,

в межах розгляду заяви ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” від 21.03.2016 р. з врахуванням заяв про уточнення від 18.05.16 р. та від 14.06.16 р. про визнання недійсними результатів аукціону від 17.03.16 р. з продажу корпусу “Ж-4”, заг. пл. 10369,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.2016 р., укладеного між ТзОВ “Управляюча компанія “Львівський автонавантажувач” та ТзОВ “УКР-Алюміній”,

за участю представників, що з`явилися:

ПАТ "Львівський завод автонавантажувач": Гаврилюк Олександр Романович,

ФОП Гаврилюк О.Р.: Гаврилюк Олександр Романович,

ТОВ "Укравтозапчастина": ОСОБА_1 ,

встановив:

у провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 5015/118/11 в частині розгляду заяви ПАТ "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ" від 21.03.2016 р. про визнання недійсними результатів аукціону від 17.03.2016 р. з продажу корпусу "Ж-4", заг. пл. 10369,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321, та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.2016 р., укладеного між ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" та ТзОВ "УКР-Алюміній".

13.01.2021 року від ПАТ "Виробничо-наукова компанія "Розточчя СТ" надійшла заява про забезпечення позову. Заявник просить накласти арешт на будівлю виробничо-промислового корпусу під літ."Ж-4", об`єкт житлової нерухомості: Ні Площа: (кв.м): 10168.7 Реєстраційний номер ОНМ: 884033346101; накласти заборону відчужувати/поділу/об`єднання/реконструкції будівлі виробничо-промислового корпусу під літ."Ж-4", об`єкт житлової нерухомості: Ні, площа: (кв.м): 10168.7 реєстраційний номер ОНМ: 884033346101/; накласти заборону вносити до розділу державного реєстру речових прав реєстраційний номер ОНМ: 884033346101 зміни, стосовно: опису об`єкту нерухомості: назви, площі, технічного паспорту; нових записів про іпотеку та обтяжень.

Ухвалою суду від 15.01.2021 року призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.01.2021 року. У наступних судових засіданнях розгляд заяви про забезпечення позову, пов`язаний із розглядом заяви про зміну предмета позову, відкладався на 01.02.2021 року, 09.02.2021 року та 24.02.2021 року.

13.01.2021 року ФОП Гаврилюк О.Р. надав письмові пояснення – заперечення щодо вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

19.01.2021 року ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" надало письмові пояснення, відповідно до яких підтримує заяву про забезпечення позову.

У судовому засіданні 24.02.2021 року судом заслухано думку присутніх представників учасників справи щодо заяви про забезпечення позову, представник заявника на початку судового засідання був відсутній, проте був допущений до участі в судовому засіданні після повернення суду з нарадчої кімнати та закінчення проголошення вступної та резолютивної частини ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

ПОЗИЦІЯ ЗАЯВНИКА

Як вбачається із поданої заяви, ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” просить застосувати заходи забезпечення позову ПрАТ «ВНК Розточчя СТ» про визнання недійсними результатів аукціону від 17.03.16 року з продажу корпусу Ж-4, заг. пл. 10369,6 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 321 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.2016 року, укладеного між ТзОВ «Управляюча компанія Львівський автонавантажувач» та ТзОВ «УКР-Алюміній», відтак:

1. накласти арешт на будівлю виробничо-промислового корпусу під літ."Ж-4", об`єкт житлової нерухомості: Ні Площа: (кв.м): 10168.7 Реєстраційний номер ОНМ: 884033346101;

2. накласти заборону відчужувати/поділу/об`єднання/реконструкції будівлі виробничо-промислового корпусу під літ."Ж-4", об`єкт житлової нерухомості: Ні Площа: (кв.м): 10168.7 Реєстраційний номер ОНМ: 884033346101/;

3. накласти заборону вносити до розділу державного реєстру речових прав Реєстраційний номер ОНМ: 884033346101 зміни, стосовно: опису об`єкту нерухомості: назви, площі, технічного паспорту; нових записів про іпотеку та обтяжень.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” зазначає, що 28.12.2020 року державним реєстратором Поліщак Марія Василівна, Чернівська сільська рада Мостиського району, Львівська області, внесено до державного реєстру нові відомості про права власності на будівлю виробничо-промислового корпусу під літ. Ж - 4 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальності «ВОЛИНЬ-МЕТ». Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56045438 від 31.12.2020 року. Згідно із заголовками документів, що стали підставою для державної реєстрації права власності, зокрема, надано: довідки, серія та номер: б/н, виданий 28.12.2020, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-Мет"; договір про внесення змін до договору іпотеки, серія та номер: 549, виданий 28.12.2020, видавник: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Глод А.Р.; договір про внесення змін до договору іпотеки, серія та номер: 689, виданий 07.05.2019, видавник: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гусак Р. Т.; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки, серія та номер: 29/12, виданий 29.12.2020, видавник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь-Мет" - тобто на підставі документу датованому наступним днем; рекомендоване повідомлення, серія та номер: 7904088546751, видавник: Укрпошта; інформаційна система Укрпошти не містить зареєстрованого поштового відправлення із такими номером; висновок про вартість майна, серія та номер: б/н, видавник: ФОП Семененко Е.П.; договір про відступлення прав за договором іпотеки, серія та номер: 550, виданий 28.12.2020, видавник: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Глод А.Р.

Як і у попередній заяві про вжиття заходів забезпечення позову, заявник стверджує, що покупці майна системно вживають дії із переходу прав власності на відповідний об`єкт, та власник майна матиме намір вчинити ряд дій для того, щоб затрудити або ж зробити неможливим виконання рішення суду, за умови задоволення позовних вимог. На думку заявника, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно висвітлюють факт того, що негайно опісля продажу майна з торгів на користь переможця, воно було відчужено третім особам, а станом на даний момент передано в Іпотеку та звернено стягнення на предмет іпотеки суб`єктом, що не є учасником провадження №5015/118/11.

Заявник вважає, що з аналізу предмету позовних вимог, вбачається, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами. Застосування заходів забезпечення у вигляді арешту та заборони вчинення дій не матиме негативних наслідків для власника майна, оскільки створить для останнього, виключно, тимчасові обмеження у праві розпорядження майном без зазіхання на право володіння чи користування, при цьому боржнику гарантуватиметься факт того, що, у випадку задоволення позовних вимог, рішення суду зможе захистити права та інтереси позивача в об`єктивному сенсі.

Зважаючи на те, що спір за позовом ПрАТ «ВНК Розточчя СТ» має, як немайновий, так і майновий характер, суд повинен врахувати, чи не призведе невжиття заявленого стороною заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач та боржник їх захистити в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду. Таким чином, застосування заходів забезпечення позову у даному спорі запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод для виконання рішення суду в разі повного чи часткового задоволення позовних вимог.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд також звертає увагу, що заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними та адекватними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19).

Перевіривши зазначені заявником обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову у обраний заявником спосіб, суд вважає, що такі не доводять та не підтверджують вимог заявника, виходячи з такого.

Так, відповідно до п. 1, п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Суд звертає увагу, що предметом позовних вимог, що перебувають у провадженні судді Матвіїва Р.І., згідно із заявою ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” від 21.03.2016 р. з врахуванням заяв про уточнення від 18.05.16 р. та від 14.06.16 р., є визнання недійсними результатів аукціону від 17.03.16 р. з продажу корпусу “Ж-4”, заг. пл. 10369,6 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 321, та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.2016 р., укладеного між ТзОВ “Управляюча компанія “Львівський автонавантажувач” та ТзОВ “УКР-Алюміній”. Відповідно, суд розглядає вимоги немайнового характеру і майно, про яке зазначено вище, не є предметом спору. Більше того, вимога про визнання недійсним правочину заявлена та розглядається без вимоги про застосування наслідків такої недійсності. Тобто, предмет спору не стосується безпосередньо майна, арешт на яке та заборону вчинення дій щодо якого просить застосувати заявник заяви про забезпечення позову.

Так, позивач правильно зазначає, що в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Суд вважає, що заходи забезпечення позову, які заявник просить суд вжити, не спрямовані на ефективний захист тих прав заявника, захист яких він здійснює в даному судовому провадженні, адже виходять за їх зміст. Твердження заявника про те, що чергова зміна власника майна спрямована на утруднення або ж унеможливлення виконання рішення суду за умови задоволення позовних вимог, у даному випадку є безпідставним, адже задоволені позовні вимоги, навіть у випадку постановлення судового рішення на користь заявника, не будуть підставою примусового виконання рішення на користь заявника. Суд звертає увагу, що в силу зміни фактичних обставин після проведення оскаржуваного в даній справі аукціону, а саме вибуття майна, яке було відчужене на аукціоні, із власності переможця аукціону, у заявника в силу обраного способу захисту відсутня можливість захисти свої права та інтереси в межах єдиного судового провадження – у даному випадку в межах розгляду заяви про визнання недійсними результатів аукціону від 17.03.16 р. та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.2016 р., укладеного між ТзОВ “Управляюча компанія “Львівський автонавантажувач” та ТзОВ “УКР-Алюміній”.

Так, суд враховує, що на розгляд суду заявником було подано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої заявлялася ще одна позовна вимога - про витребування на користь боржника майна - будівлі адміністративного корпусу під літ."Ж-4". Проте, у прийнятті до провадження такої заяви судом було відмовлено, про що постановлено ухвалу від 09.02.2021 року. Відповідно, предметом позову за заявою ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” від 21.03.2016 р. з врахуванням заяв про уточнення від 18.05.16 р. та від 14.06.16 р., є визнання недійсними результатів аукціону від 17.03.16 р. з продажу корпусу “Ж-4”, заг. пл. 10369,6 кв. м., що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Шевченка, 321, та визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.03.2016 р., укладеного між ТзОВ “Управляюча компанія “Львівський автонавантажувач” та ТзОВ “УКР-Алюміній”. Тому вирішення заяви про забезпечення позову не може пов`язуватись із обставиною утруднення виконання рішення суду про витребування майна.

Враховуючи наведене, на даний час у межах заяви, що розглядається судом у даній справі, накладення арешту та заборона вчинення дій щодо будівлі виробничо-промислового корпусу під літ."Ж-4" є безпідставним і недопустимим, адже не є співмірним із заявленими позовними вимогами. Саме такі обставини розгляду справи та існуючий предмет спору унеможливлюють задоволення поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Крім цього суд звертає увагу і на таке.

Верховний Суд у постанові від 30.07.2020 року у справі № 910/3836/20 зазначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. І як вказує Верховний Суд у постанові від 25.09.2020 року у справі № 925/77/20, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Суд зазначає, що заявник не підтверджує жодними доказами та не наводить обставин, які б обґрунтовували припущення про намір конкретних осіб чи учасників справи вчинити реєстраційні чи інші дії по відчуженню /поділу /об`єднання /реконструкції майна - будівлі виробничо-промислового корпусу під літ. «Ж-4», що могло б бути підставою для накладення арешту на відповідне майно, заборони відчуження будівлі об`єкта нерухомості, заборони внесення до розділу державного реєстру речових прав змін опису об`єкта та записів стосовно іпотек і обтяжень. Зміна власника майна вказаного об`єкта нерухомості у грудні 2020 року та підстави внесення відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не є предметом дослідження даного судового провадження, не визначені як підстава позовних вимог, тому обставина такої чергової зміни власника не може покладатися судом в основу рішення про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом у кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

Суд зазначає, що саме обранням належного відповідно до предмета спору заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист порушених прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших осіб.

Як встановлено судом вище, обрані заявником заходи забезпечення позову фактично не пов`язані та не є співмірними із заявленими позовними вимогами. Відтак, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 2, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

ухвалив:

у задоволенні заяви ПАТ “Виробничо-наукова компанія “Розточчя СТ” від 24.11.2020 року (вх. № 3061/20 від 25.11.2020 року) про забезпечення позову у справі № 5015/118/11 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 05.03.2021 року.

Суддя Р.І. Матвіїв