Рішення № 95342545, 02.03.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.03.2021 Справа № 905/2077/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі судового засідання (помічника судді за долученням) Кульбакової Л.В., у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали господарської справи за позовом Авдіївського міського центру зайнятості до Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно Кравець Інни Василівни про визнання права власності,-

За участю представників сторін:

від позивача в режимі відеоконференції – Гєкова О.Т. (директор);

від відповідача – не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Авдіївський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно Кравець Інни Василівни про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Авдіївський міський центр зайнятості є власником нежилого приміщення на підставі договору купівлі – продажу нежилого приміщення від 20.02.2020. У листопаді 2019 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно ВЦА м. Авдіївка з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежиле приміщення, проте рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області Кравець Інни Василівни було відмовлено. у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом про визнання право власності на нежиле приміщення.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 02.02.2021.

29.01.2021 до Господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява про розгляд підготовчого судового засідання без участі останнього.

02.02.2021 до Господарського суду Донецької області від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.02.2021 закрито підготовче провадження у справі №905/2077/20 та призначено розгляд справи по суті 02.03.2021 року.

23.02.2021 до Господарського суду Донецької області від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі останнього.

У судове засідання 02.03.2021 з`явився представник позивача в режимі відеоконференції, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз`яснено, що у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Авдіївський міський центр зайнятості є власником нежилого приміщення, що розташоване на третьому поверсі, другого під`їзду будівлі за адресою: Донецька обл., місто Авдіївка, вулиця Комунальна, будинок 4.

Вищезазначене приміщення належить Авдіївському міському центру зайнятості на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 20.02.2000, посвідченого державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук`янець Л.В., та яке зареєстровано в реєстрі за №4865. Засвідчено реєстраційним написом БТІ м. Донецьк №118 від 16.02.2001.

У листопаді 2019 року директорка Авдіївського міського центру зайнятості звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на дане нежиле приміщення.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу реєстрації Військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області Кравець Інни Василівни від 20.11.2019 №49755842 «Про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень», у державній реєстрації права власності на нежиле приміщення, що розташоване на третьому поверсі, другого під`їзду будівлі за адресою: Донецька обл., місто Авдіївка, вулиця Комунальна, будинок 4 - було відмовлено.

В зазначеному рішенні, Державний реєстратор прав на нерухоме майно відділу реєстрації Військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області Кравець Інна Василівна зазначила, що відносно даної адреси відсутні необхідні відомості в єдиних та державних реєстрах також зазначено, що Бюро технічної інвентаризації м. Донецька згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не пройшло перереєстрацію на територію підконтрольну Україні та через це неможливо здійснити запит для уточнення інформації по вказаній адресі. Дана обставина фактично не дає змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно.

Оскільки державним реєстратором було відмовлено у реєстрації права власності Авдіївський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду з позовом до Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно Кравець Інни Василівни про визнання права власності.

Доводи Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, то органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяли лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набгати, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на момент розгляду заяви Позивача про державну реєстрацію права власності) визначені повноваження суб`єктів державної реєстрації прав, а частиною 3 статті 10 закріплено повноваження державного реєстратора, в тому числі зазначено, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Враховуючи вищезазначене, відповідач зазначає, що державний реєстраторКравець Інна Василіївна, розглядаючи заяву позивача від 15.11.2019 за реєстраційним номером 36957569, діяла в межах Закону.

У зв`язку з тим, що наданий договір купівлі-продажу був оформлений до 01 січня 2013 року, державний реєстратор був зобов`язаний зробити запит до органів вдали, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, тощо), необхідну для такої реєстрації.

Відповідно наданого заявником Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 20.12.2000 року, виданого державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук`янець Л.В., державна реєстрація прав об`єкту нерухомого майна, була здійснена 16.02.2006 року за реєстровим номером 118, БТІ м. Донецьк №118 від 16.02.2001, про що свідчить запис на реєстраційному надписі на документі про право приватної власності, а саме на вищезазначеному договорі купівлі – продажу.

З Єдиного державною реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованих на веб-сайті Міністерства юстиції України вбачається, що місцезнаходженням Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька (код ЄДРІІОУ 03336670) є м. Донецьк.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 (з наступними змінами) місто Донецьк віднесено до переліку населених пунктів, на території яких орган державної влади і тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Таким чином, відповідач зазначає, що державному реєстратору неможливо було направити відповідний запит та отримати необхідні довідки, для проведення державної реєстрації прав.

У зв`язку з тим, що державному реєстратору неможливо направити запит та отримати необхідну інформацію про зареєстровані права на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою м.Авдіївка. вул. Комунальна, будинок 4, у зв`язку чим державний реєстратор не мав можливості встановити набуття речових прав позивачем на зазначене нежиле приміщення.

Тому, Військово-цивільна адміністрація міста Авдіївка вважає, що рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 20 листопада 2019 року по заяві від 15 листопада 2019 року з реєстраційним номером 36957569 винесено на законних підставах.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд зазначає наступне.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950), ратифікованою Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користування майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 182 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, порядок проведення якої та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною 4 ст. 334 Цивільного кодексу України встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або не законність набуття права власності не встановлена судом.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, у тому числі на нерухоме майно, є наявність підтвердженого належними доказами права власності позивача щодо нерухомого майна, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 920/615/16.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 Цивільного кодексу країни, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

Така правова позиція відповідає висновкам Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у його постановах від 02 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 27 червня 2018 року у справі № 904/8186/17, від 11 квітня 2019 року у справі № 910/8880/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

На підтвердження право власності на нежиле приміщення, що розташоване на третьому поверсі, другого під`їзду будівлі за адресою: Донецька обл., місто Авдіївка, вулиця Комунальна, будинок 4, Позивач позивачем було надано договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 20.12.2000 року, посвідченого державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук`янець Л.В., зареєстровано в реєстрі за №4865 та засвідчено реєстраційним написом БТІ м. Донецьк №118 від 16.02.2001.

З огляду на наведене, суд, розглянувши матеріали справи та оцінивши наявні докази, прийшов до висновку, що нерухоме майно: нежиле приміщення, що розташоване на третьому поверсі, другого під`їзду будівлі за адресою: Донецька обл., місто Авдіївка, вулиця Комунальна, будинок 4, належить Позивачу на праві власності згідно договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 20.12.2000 року.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача, отже позовні вимоги Авдіївського міського центру зайнятості до Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно Кравець Інни Василівни про визнання права власності підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.9 статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору залишити за Авдіївським міським центром зайнятості.

Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Авдіївського міського центру зайнятості до Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка Донецької області в особі державного реєстратора прав на нерухоме майно Кравець Інни Василівни про визнання права власності – задовольнити повністю.

Визнати право власності за Авдіївським міським центром зайнятості (код ЄДРПОУ 22028482) на нежиле приміщення, що розташоване на третьому поверсі, другого під`їзду будівлі за адресою: Донецька обл., місто Авдіївка, вулиця Комунальна, будинок 4., що є власником на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 20.12.2000 року, посвідченого державним нотаріусом Авдіївської державної нотаріальної контори Лук`янець Л.В., зареєстровано в реєстрі за №4865 та засвідчено реєстраційним написом БТІ м. Донецьк №118 від 16.02.2001.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 02 березня 2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 05.03.2021 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов