Рішення № 95342290, 02.03.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 березня 2021 року Справа № 903/843/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Гримайла Олександра Петровича

та за присутності представників сторін:

від позивача: Самчук А.М. – адвокат (договір від 06.11.2020р., посвідчення адвоката України №818 від 21.08.2015р.)

від третьої особи: не з`явились

від відповідача: Осадовський Р.Е. – адвокат (договір №18 від 10.11.2020р., Ордер Серія АС №1011425 від 23.11.2020р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ВЛ №934 від 14.07.2017р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Штефанеси Георгія Олексійовича, с. Піддубці

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Підгайцівська сільська рада, с. Підгайці

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шиманського Артура Сергійовича, с. Крупа

про стягнення 1 181 080,00 грн.

встановив: 10 листопада 2020 року Фізична особа-підприємець Штефанеса Георгій Олексійович звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Шиманського Артура Сергійовича 1 181 080 грн. заборгованості.

При цьому в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р. в частині проведення належних та своєчасних розрахунків по оплаті відпущених згідно зазначеної угоди товарно-матеріальних цінностей.

Ухвалою суду від 13.11.2020р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 10.12.2020р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

18 листопада 2020 року на адресу суду від позивача надійшла заява від 18.11.2020р. (з врахуванням уточненої заяви від 19.11.2020р.) про вжиття заходів забезпечення позову до набрання рішенням суду у справі законної сили шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать підприємцю Шиманському А.С. та наявні на рахунках, відкритих останнім у банківських установах.

Ухвалою від 19.11.2020р., залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2020р., заяву ФОП Штефанеси Г.О. було задоволено, з метою забезпечення позову накладено арешт на грошові кошти у розмірі ціни позову 1 181 080 грн., що належать підприємцю Шиманському А.С. та наявні на рахунках, відкритих у ПуАТ "КБ "Акордбанк" та АБ "Укргазбанк".

07.12.2020р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 04.12.2020р. з обґрунтовуючими відзив документами та поштовими документами в підтвердження надіслання останнього на адресу позивача у справі, в котрому відповідач позов заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому сторона засвідчила, що договору купівлі-продажу №3 від 10.07.2020 року, який начебто укладено між ФОП Шиманським А.С. та ФОП Штефанесою Г.О. відповідач не укладав, підписом та печаткою не засвідчував. Жодні товари позивачем за вказаним договором відповідачу не поставлялися та не відпускалися, про існування договору останній дізнався лише 23.11.2020 року, після отримання позовної заяви з додатком документів.

Також повідомляє, що з цього приводу ФОП Шиманським А.С. було направлено заяву до Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області про вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 та ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, яка є зареєстрованою, що стверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Крім того відповідач засвідчує, що позивачем до позовної заяви додано платіжне доручення від 09.11.2020 року №52561861 згідно з яким ФОП Шиманським А.С. начебто перераховувалися ФОП Штефанесі Г.О. грошові кошти у розмірі 4 900 грн. з призначенням платежу "оплата за бетонні вироби за договором купівлі-продажу №3 від 10.07.2020 року".

Однак, ФОП Шиманський А.С. не укладав договору купівлі-продажу №3 від 10.07.2020 року з ФОП Штефанесою Г.О. та не здійснював жодних оплат на його рахунок, хто їх здійснював відповідачу невідомо, а з цього приводу останнім також було направлено заяву до поліції, і дані обставини буде з`ясовувати слідство.

Про існування накладної №3 від 14.07.2020 року відповідач дізнався також після отримання примірника позовної заяви, такої накладної він не підписував, печатки не ставив, товари, зазначені в ній, не отримував.

Такі діяння, на переконання відповідача, мають всі ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачено ч. 1 ст. 358 КК України та підлягають додатковій кваліфікації за ч. 4 ст. 358 КК України як за сукупністю злочинів, оскільки такий підроблений офіційний документ був використаний ФОП Штефанесою Г.О., як доказ у даній господарській справі з метою обґрунтування стягнення заборгованості з ФОП Шиманського А.С.

З огляду на те, що вимоги позивача ґрунтуються на поданих суду підроблених документах, а саме договору купівлі-продажу №3 від 10.07.2020 року, накладної від 14.07.2020 року, платіжного доручення від 09.11.2020 року №52561861, позовна заява, на думку відповідача, не підлягає задоволенню.

Поруч з цим, до вказаного відзиву відповідачем було долучено клопотання від 04.12.2020р. про витребування у підприємця Штефанеси Г.О. оригіналів договору купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р., накладної від 14.07.2020р., платіжного доручення від 09.11.2020р. №52561861, а також витребування у ПАТ АБ "Укргазбанк" відеозапису з камер спостереження за 09 листопада 2020 року відділення №102/02 ПАТ АБ "Укргазбанк", яке розташоване за адресою: 43025, м. Луцьк, вул. Шопена, 1.

В підготовчому судовому засіданні 10.12.2020р. представник позивача надав для огляду суду та представнику відповідача оригінали договору купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р., накладної від 14.07.2020р., платіжного доручення від 09.11.2020р. №52561861. Вказані документи були оглянуті судом та присутнім в судовому засіданні представником відповідача.

Оригінали визначених документів було оглянуто судом також в судовому засіданні під час розгляду справи по суті 18.02.2021р. на стадії дослідження доказів, якими позивач обґрунтовує пред`явлені до відповідача позовні вимоги.

Присутній в судовому засіданні 10.12.2020р. представник відповідача, заперечуючи факт укладення та підписання ФОП Шиманським А.С. договору купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р. та накладної №3 від 14.07.2020р., звернувся до суду з клопотанням від 10.12.2020р. про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, проведення якої просив доручити Львівському НДІСЕ, а на вирішення експертизи поставити питання: чи виконано підпис від імені ФОП Шиманського А.С. на договорі купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р. та накладній №3 від 14.07.2020р. ФОП Шиманським Артуром Сергійовичем чи іншою особою?

В судовому засіданні 10.12.2020р. клопотання відповідача про витребування у ПАТ АБ "Укргазбанк" відеозапису з камер спостереження за 09 листопада 2020 року відділення №102/02 ПАТ АБ "Укргазбанк", яке розташоване за адресою: 43025, м. Луцьк, вул. Шопена, 1, було відхилено про що суд постановив відповідну протокольну ухвалу, а вирішення клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи відкладено на 18.01.2021р.

Ухвалою суду від 10.12.2020р. було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі до 11.02.2021р., розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 18.01.2021р., залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Підгайцівську сільську раду, зобов`язано сторін вчинити ряд дій, встановлено сторонам строк для подання суду всіх передбачених ГПК України пояснень/заперечень, клопотань, заяв стосовно позовної заяви, запропоновано третій особі надати суду письмові пояснення по суті справи і всі письмові та електронні докази по суті пояснень.

11.01.2021р. на адресу суду від позивача (за підписом адвоката Самчука А.М.) надійшла відповідь від 11.01.2021р. на відзив на позовну заяву з поштовими документами в підтвердження надіслання відповіді на адресу учасників судового процесу, в котрій позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та цій відповіді.

При цьому позивач, здійснюючи посилання на положення ст.ст. 75, 77 ГПК України, засвідчив, що факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не свідчить про те, що будь-ким були вчинені кримінально-карані діяння. Так, на даний час не було допитано ФОП Штефанесу Г.О., не було оголошено будь-кому підозру, не було скеровано обвинувальний акт до суду з подальшим вироком суду, а відповідач, в даному випадку, на думку сторони, намагається уникнути повернення боргу шляхом невизнання факту укладення договору, а також факту часткового погашення боргу.

З огляду на викладене, на переконання позивача, в даному випадку слід застосувати презумпцію правомірності правочину. Враховуючи той факт, що договір купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р. в судовому порядку не оспорюється, не визнаний недійсним, то твердження відповідача про відсутність підстав для повернення боргу, на думку позивача, є безпідставним.

Поруч з цим, 11.01.2021р. на адресу суду від позивача (за підписом адвоката Самчука А.М.) надійшло клопотання від 11.01.2021р. про витребування у підприємця Шиманського А.С. договорів підряду, які були укладені з Підгайцівською сільською радою, актів прийняття робіт, а також письмових доказів залучення інших осіб до виконання будівельних робіт.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач, здійснюючи посилання на положення ст. 81 ГПК України, засвідчував, що з огляду на позицію відповідача, котрий заперечував факт укладення договору купівлі-продажу від 10.07.2020 року за №3, та в силу інформації, наданої третьою особою про факт перерахування коштів на користь Шиманського А.С., як особи, яка надавала послуги по ремонту та облаштуванню доріг, в загальному на суму 3 078 699,47 грн. (період серпень-жовтень 2020 року), у відповідності до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" було надіслано на адресу ОСОБА_1 адвокатський запит 10.12.2020р. з проханням надати інформацію стосовно того, чи вступав ОСОБА_1 у будь-які господарські правовідносини з Підгайцівською сільською радою?; - чи здійснювались ОСОБА_1 роботи на виконання умов договорів підряду № 147 від 09.04.2020р., №161 від 14.04.2020р., № 55 від 25.02.2020р., укладених з Підгайцівською сільською радою?; - з огляду на те, що ОСОБА_1 було отримано кошти від Підгайцівської сільської ради на виконання умов договорів підряду № 147 від 09.04.2020р., №161 від 14.04.2020р., № 55 від 25.02.2020р., просив надати інформацію та підтверджуючі документи, щодо того, які трудові ресурси було залучено, яка матеріальна база була використана (копію договорів, видаткових накладних, наказів про прийняття на роботу та т.п.); - чи було використано ОСОБА_1 отримані від ФОП Штефанеси Г.О. будівельні матеріали та в рамках виконання якого саме договору.

Незважаючи на те, що 18.12.2020 року (згідно даних Інтернет сайту УДППЗ "Укрпошта") запит було отримано відповідачем, вимоги адвоката не були виконані, жодна інформація не була надана.

Відтак, у позивача відсутня можливість надати самостійно докази, які підтверджують факт виконання відповідних робіт Шиманським А.С., за котрі він отримував плату, а також на виконання котрих саме робіт, ймовірно було використано придбаний будівельний товар у позивача.

12.01.2021р. на адресу суду від Підгайцівської сільської ради надійшли письмові пояснення від 12.01.2021р. №25/1.12./2.21. з обґрунтовуючими документами, в котрих третя особа засвідчила, що позовні вимоги, на думку останньої, є підставними.

При цьому третя особа засвідчила, що ФОП Шиманський А.С. впродовж тривалого часу надавав послуги Підгайцівській сільській раді по облаштуванню територій та ремонту доріг/тротуарів населених пунктів згідно договорів №203 від 27.06.2019р. на суму 187 475 грн., №231 від 18.07.2019р. на суму 198 675 грн., №233 від 18.07.2019р. на суму 199 991 грн., №22/07 від 22.07.2019р. на суму 197 563 грн., №240 від 01.08.2019р. на суму 199 637 грн., №242 від 01.08.2019р. на суму 199 997 грн., №243 від 01.08.2019р. на суму 195 293 грн., №244 від 01.08.2019р. на суму 194 221 грн., №245 від 01.08.2019р. на суму 196 003 грн., №271 від 30.08.2019р. на суму 199 828 грн., №282 від 05.09.2019р. на суму 196 665 грн., №283 від 06.09.2019р. на суму 197 720 грн., №287 від 13.09.2019р. на суму 77 769 грн., №295 від 16.09.2019р. на суму 115 408 грн., №372/1 від 11.12.2019р. на суму 199 921 грн., №375 від 16.12.2019р. на суму 110 000 грн., №2 від 16.01.2020р. на суму 198 750 грн., №11 від 24.01.2020р. на суму 199 965 грн., №54 від 25.02.2020р. на суму 199 993,82 грн., №55 від 25.02.2020р. на суму 199 663,47 грн., №119 від 16.03.2020р. на суму 168 401,71грн., №129 від 25.03.2020р. на суму 199 842,23 грн., №134 від 31.03.2020р. на суму 121 728,66 грн., №140 від 07.04.2020р. на суму 199 875 грн., №147 від 09.04.2020р. на суму 1 454 020 грн., №161 від 14.04.2020р. на суму 1 426 767 грн., №196 від 03.07.2020р. на суму 49 740 грн., а, остання, в свою чергу, сплатила ФОП Шиманському А.С. загальну суму 7 279 912,89 грн. в якості оплати виконаних робіт.

Очевидним, на переконання третьої особи, є той факт, що ФОП Шиманський А.С. купував будівельні матеріали з метою виконання підрядних робіт, в тому числі у ФОП Штефанеси Г.О., з огляду на що, заборгованість є реальною та такою, що підлягає оплаті, тим більше, що кошти на погашення боргу у відповідача наявні так як перераховані сільською радою підприємцю в якості оплати будівельних робіт/наданих послуг.

Так, в червні 2020 року Підгайцівська сільська рада своїм листом від 19.06.2020р. №362/1.13/2-20 повідомила ФОП Штефанесу Г.О. про те, який саме будівельний матеріал повинен бути використаний при поточному ремонті доріг, а саме, що це повинна бути бруківка тротуарна товщиною від 40 до 80 мм., поребрики бетонні довжиною не більше як один метр та висотою не більше 20 см., бордюри (камені бетонні бортові), довжиною не більше як один метр та висотою не більше 30 см. Саме попередньо зазначеним параметрам відповідають будівельні матеріали, що були придбані підприємцем Шиманським А.С. у підприємця Штефанеси Г.О. 14 липня 2020 року.

В силу викладеного третя особа вважає, що позовні вимоги є підставними.

В судовому засіданні 18.01.2021р.:

- представник позивача підтримав попередньо подане до суду клопотання про витребування доказів в частині надання інформації та підтверджуючих документів, щодо того, які трудові ресурси було залучено, яка матеріальна база була використана (копію договорів, видаткових накладних, наказів про прийняття на роботу);

- представник відповідача клопотання позивача про витребування доказів заперечив;

- представник Підгайцівської сільської ради відповідне клопотання позивача підтримав.

Ухвалою суду від 18.01.2021р., поруч з іншим:

- розгляд справи в підготовчому засіданні було відкладено на 08.02.2021р.;

- запропоновано відповідачу надати суду в строк до 01.02.2021р. (за наявності) пояснення стосовно відповіді позивача від 11.01.2021р. на відзив, письмових пояснень Підгайцівської сільської ради від 12.01.2021р. №25/1.12/2-21, обставин, викладених сільською радою у запереченнях від 21.12.2020р. №726/1.12/2-20 щодо задоволення апеляційної скарги;

- запропоновано позивачу надати суду в строк до 08.02.2021р. (за наявності) пояснення стосовно письмових пояснень Підгайцівської сільської ради від 12.01.2021р. №25/1.12/2-21, обставин, викладених сільською радою у запереченнях від 21.12.2020р. №726/1.12/2-20 щодо задоволення апеляційної скарги;

- запропоновано третій особі надати суду в строк до 08.02.2021р. (за наявності) пояснення стосовно відповіді позивача від 11.01.2021р. на відзив;

- вирішення клопотання відповідача від 10.12.2020р. про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи відкладено;

- в порядку задоволення клопотання представника ФОП Штефанеси Г.О. (адвоката Самчука А.М.) від 11.01.2021р. зобов`язано ФОП Шиманського А.С. надати суду в строк до 01.02.2021р. письмові пояснення по факту укладення із Підгайцівською сільською радою договорів підряду №147 від 09.04.2020р., №161 від 14.04.2020р., №55 від 25.02.2020р., виконання згідно визначених угод підрядних робіт із подальшою їх здачею підрядником та прийняттям замовником, підписання відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт, використання матеріальних ресурсів, необхідних для виконання робіт із засвідченням походження будівельних матеріалів (бруківка, поребрики, камені бетонні і т.п.), належним чином посвідчені копії договорів підряду №147 від 09.04.2020р., №161 від 14.04.2020р., №55 від 25.02.2020р., укладених між Підгайцівською сільською радою та підприємцем Шиманським А.С., належним чином посвідчені акти приймання-здачі виконаних підрядних робіт згідно визначених договорів, належним чином посвідчені первинні бухгалтерські документи, матеріали фінансової звітності в підтвердження походження (придбання) товарно-матеріальних цінностей (бруківки, поребриків, каменів бетонних), котрі використовувались при виконанні підрядних робіт згідно договорів підряду №147 від 09.04.2020р., №161 від 14.04.2020р., №55 від 25.02.2020р. (накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні і т.п.).

29.01.2021р. на адресу суду від відповідача надійшли письмові пояснення від 28.01.2021р. з обґрунтовуючими їх документами та доказами надіслання останніх на адресу позивача та третьої особи, які в підготовчому судовому засіданні 08.02.2021р. були приєднані судом до матеріалів справи.

У вказаних поясненнях відповідач засвідчив, що документи, які були витребувані ухвалою суду від 18.01.2021р., у відповідача відсутні та за інформацією відповідача знаходяться у позивача. Також саме у позивача і перебуває печатка ФОП Шиманського А.С.

Крім того, ФОП Шиманський А.С. згідно нотаріальної довіреності від 02.04.2019 року (бланк ННО 350394) уповноважив ФОП Штефанесу Г.О. бути його представником, та наділив певним обсягом прав, зокрема, щодо підготовки всіх необхідних документів для участі у тендерних закупівлях, а також укладення різнорідних договорів. Вказана довіреність була припинена Шиманським А.С. 24.09.2020р.

Крім того, згідно нотаріальної довіреності від 02.04.2019 року (бланк ННО 350395) ФОП Штефанеса Г.О. мав право розпоряджатися банківськими рахунками ФОП Шиманського А.С., зокрема, отримувати готівкові кошти, яка також була припинена Шиманським А.С. 24.09.2020р.

ФОП ОСОБА_1 неодноразово звертався до ФОП Штефанеси Г.О. з вимогами повернути документи, які йому належать, а також повернути його печатку, однак позивач такі вимоги ігнорує, жодних документів не повертає, печатка також залишається у нього.

25.01.2021 року адвокатом Осадовським Р.Е., як представником ФОП Шиманського А.С., на адресу ФОП Штефанеси Г.О. та Підгайцівської сільської ради було направлено адвокатські запити про надання витребуваних ухвалою суду від 18.01.2021р. документів, однак станом на день подання даних письмових пояснень відповіді не отримано.

Підгайцівська сільська рада не ставить під сумнів укладення договорів підряду №147 від 09.04.2020р., №161 від 14.04.2020р., №55 від 25.02.2020р., сторонами у яких є Підгайцівська сільська рада та ФОП Шиманський А.С.

На даний момент розпочато досудове розслідування за заявою ФОП Шиманського А.С. про вчинення злочину від 24.11.2020 року за ч.2 ст. 358 КК України, в даному кримінальному провадженні ФОП Шиманського А.С. визнано потерпілим.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Волинської області від 18.01.2021р. року відповідач повідомляє, що останнім буде надано обсяг документів, витребуваних вищезгаданою ухвалою суду, після отримання таких документів від ФОП Штефанеси Г.О. та Підгайцівської сільської ради у відповідь на адвокатські запити.

01.02.2021р. на адресу суду від третьої особи – Підгайцівської сільської ради надійшла заява від 01.02.2021р. №80/1.12/2-21 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яка спільно з додатками була приєднана судом до матеріалів справи за наслідками підготовчого судового засідання.

03.02.2021р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 02.02.2021р. про приєднання до матеріалів справи нотаріально посвідчених заяв свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 29.01.2020р., яке було судом задоволене, заяви свідків приєднані до матеріалів справи.

Поруч з цим, присутній в судовому засіданні 08.02.2021р. представник позивача засвідчив, що при пред`явлені даного позову до суду позивачем було визначено Фізичну особу-підприємця Штефанесу Георгія Олексійовича. Однак, як це вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 11 січня 2021 року було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності підприємця Штефанеси Г.О.

У зв`язку з викладеними обставинами та посилаючись на те, що відносини між сторонами у справі виникли на підставі угоди, яка була укладена 10 липня 2020 року, тобто, в той час, коли ОСОБА_4 виступав підприємцем, засвідчив на підтриманні пред`явлених до підприємця Шиманського А.С. позовних вимог саме фізичною особою ОСОБА_4 , який, на думку представника сторони, і повинен в подальшому виступати в якості позивача у справі.

З врахуванням засвідчених представником позивача в судовому засіданні 08.02.2021р. обставин, судом здійснено висновки, що спір про стягнення 1 181 080 грн. заборгованості слід продовжувати розглядом саме за позовною вимогою фізичної особи ОСОБА_4 до Фізичної особи-підприємця Шиманського Артура Сергійовича. Стосовно викладеної обставини в судовому засіданні 08.02.2021р. судом було постановлено відповідну протокольну ухвалу.

Присутній в судовому засіданні 08.02.2021р. представник відповідача у зв`язку із наявністю (на його думку) розбіжностей в поясненнях свідків від 29.01.2021р. заявив клопотання про виклик в судове засідання на стадії розгляду справи по суті свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Крім того, в підготовчому судовому засіданні 08.02.2021р. представником відповідача було підтримане попередньо подане до суду клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи.

Присутнім в судовому засіданні представником позивача стосовно відповідного клопотання було заперечено та засвідчено на відсутності підстав для його задоволення.

Відтак, ухвалою суду від 08.02.2021р. в задоволенні клопотання підприємця Шиманського А.С. від 10.12.2020р. про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі було відмовлено, закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 18.02.2021 р., явку ОСОБА_4 та підприємця Шиманського А.С. в судове засідання визначено обов`язковою, клопотання підприємця Шиманського А.С. про виклик в судове засідання свідків задоволено, викликано для допиту в якості свідків в судове засідання 18.02.2021р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зобов`язано представника позивача (адвоката Самчука А.М.) забезпечити явку визначених свідків до суду, попереджено свідків про кримінальну відповідальність згідно з ст.ст. 384, 385 Кримінального Кодексу України за завідомо неправдиві показання свідка та за відмову свідка від дачі показань.

Як це відображено в протоколі судового засідання, в судовому засіданні 18.02.2021р. на стадії розгляду справи по суті за участі сторін та їх представників, після заслуховування пояснень позивача та його представника про повне підтримання пред`явлених позовних вимог, після заслуховування пояснень відповідача та його представника стосовно заперечень позову повністю, пояснень свідка ОСОБА_2 про відомі йому обставини, які мають значення для справи, а також після заслуховування відповідей свідка на поставлені йому представником підприємця-відповідача запитання, судом було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в засіданні суду до 01.03.2021р. При цьому судом, з метою повідомлення про вчинення зазначеної процесуальної дії третьої особи – Підгайцівської сільської ради та свідка ОСОБА_3 , на адреси останніх було скеровано ухвалу-повідомлення від 18.02.2021р.

Також, як це вбачається з протоколу судового засідання від 18.02.2021р., судом під час розгляду справи по суті було постановлено протокольну ухвалу від 18.02.2021р. про здійснення подальшого розгляду по суті справи про стягнення 1 181 080 грн. заборгованості виходячи із наступного суб`єктного складу сторін/учасників судового процесу: позивач – Фізична особа-підприємець Штефанеса Георгій Олексійович, відповідач – Фізична особа-підприємець Шиманський Артур Сергійович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Підгайцівська сільська рада.

Викладена позиція суду пов`язувалась з тими обставинами, що станом на дату розгляду справи по суті, як це вбачається із долученого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_4 відновив свій статус суб`єкта підприємницької діяльності про що у відповідному реєстрі було вчинено запис за №2001870000000007899 від 10.02.2021р.

В судовому засіданні 01.03.2021р. під час розгляду справи по суті було заслухано пояснення свідка ОСОБА_3 про відомі йому обставини, які мають значення для справи, заслухано відповіді свідка на поставлені йому представником відповідача запитання. Поруч з цим відповідно до постановленої в цьому судовому засіданні протокольної ухвали до матеріалів справи (за клопотанням представника позивача) було долучено договори-заявки на надання транспортних послуг №№1, 2 від 13.07.2020р., укладені між підприємцем Штефанесою Г.О. та підприємцем Семенюком О.А. (свідок у справі), а також договір-заявку на надання транспортних послуг №3 від 14.07.2020р., укладений між підприємцем Штефанесою Г.О. та підприємцем Трушем А.В. (свідок у справі). Усне клопотання представника позивача – адвоката Самчука А.М. про долучення визначених угод до матеріалів справи, стосовно котрого не було висловлено заперечень з боку адвоката Осадовського Р.Е. – представника відповідача, обґрунтовувалось тим, що на відповідні договори-заявки було здійснено посилання лише на стадії розгляду справи по суті свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Поруч з цим в засіданні суду 01.03.2021р. судом за усним клопотанням представника відповідача було постановлено ухвалу (відображено в протоколі судового засідання) про оголошення перерви до 02.03.2021р. до 16 год. 00 хв.

В судовому засіданні 02.03.2021р. представником відповідача було заявлено відвід судді Войціховському В.А. від розгляду даної справи. З підстав, відображених в ухвалі суду від 02.03.2021р., в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено.

На стадії судових дебатів в засіданні суду 02.03.2021р. присутній представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, засвідчив на наявності підстав для задоволення позову з віднесенням на відповідача обов`язку відшкодування позивачу понесених судових витрат (сплата судового збору за подання до суду позовної заяви та заяви про забезпечення позову). Представник відповідача стосовно пред`явлених позовних вимог заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, заслухавши пояснення та заперечення присутніх в судовому засіданні представників сторін, надавши оцінку поясненням третьої особи та свідків, оцінюючи подані сторонами/учасниками судового процесу докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими обставинами:

Як вбачається з позовної заяви, пояснень позивача та його представника, наданих в судовому засіданні під час розгляду справи по суті, 10 липня 2020 року між Фізичною особою-підприємцем Штефанесою Георгієм Олексійовичем (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Шиманським Артуром Сергійовичем (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №3, який було підписано сторонами та скріплено відтисками печаток підприємців, згідно з умовами п.п. 1-3 котрого продавець надає покупцю бетонні вироби. Ціни на товар встановлюються в національній валюті України. Загальна сума цього договору складає 1 185 980 грн. без ПДВ.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р. підприємцем ОСОБА_4 було відпущено, а підприємцем Шиманським А.С., прийнято, товар на суму 1 185 980 грн., а саме камені бетонні бортові, БР100.30.15 в кількості 1 762 шт., поребрик БР100.20.8 в кількості 850 шт., бруківка тротуарна товщ. 80 мм. в кількості 2 012 м.кв., бруківка тротуарна товщ. 60 мм. в кількості 114 м.кв., бруківка тротуарна товщ. 40 мм. в кількості 380 м.кв., що стверджується накладною №3 від 14.07.2020р. на суму 1 185 980 грн., яка підписана сторонами та скріплена відтисками печаток суб`єктів підприємницької діяльності.

Пунктом 3 договору купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р. визначено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 90 календарних днів з дати поставки товарів згідно накладної. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця.

Проте, підприємець Шиманський А.С. взяті на себе згідно договору від 10.07.2020р. зобов`язання в частині проведення з підприємцем Штефанесою Г.О. розрахунків по оплаті відпущеного товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконав, його вартість в повному об`ємі не оплатив у зв`язку з чим на момент звернення кредитора до суду з відповідним позовом та на час розгляду справи судом заборгував продавцю 1 181 080 грн.

При цьому позивач засвідчує, що сума заборгованості в розмірі 1 181 080 грн. включає в себе загальну вартість товарів, відпущених згідно вищезазначеної накладної на суму 1 185 980 грн. з врахуванням часткової оплати на суму 4 900 грн., здійсненої згідно платіжного доручення №52561861 від 09.11.2020р. з призначенням платежу: "Оплата за бетонні вироби згідно договору №3 від 10.07.2020 без ПДВ від Шиманський Артур Сергійович".

Непроведення відповідачем належних розрахунків з позивачем виступило підставою для його звернення до господарського суду з позовом про примусове стягнення суми існуючої заборгованості.

Відповідач та його представник, заперечуючи позов у відзиві на позовну заяву та в судових засіданнях під час розгляду справи по суті, засвідчили, що ФОП Шиманський А.С. не укладав договору купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р. з ФОП Штефанесою Г.О. та не здійснював жодних оплат на його рахунок, хто їх здійснював відповідачу не відомо, а з цього приводу останнім направлено заву до поліції, і дані обставини буде з`ясовувати слідство.

Про існування накладної №3 від 14.07.2020 року відповідач дізнався також після отримання примірника позовної заяви, такої накладної він не підписував, печатки не ставив, товари, зазначені в ній, не отримував.

Такі діяння, на переконання відповідача, мають всі ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачено ч. 1 ст. 358 КК України, та підлягають додатковій кваліфікації за ч. 4 ст. 358 КК України як за сукупністю злочинів, оскільки такий підроблений офіційний документ був використаний ФОП Штефанесою Г.О., як доказ у даній господарській справі з метою обґрунтування стягнення заборгованості з ФОП Шиманського А.С. З огляду на вказані обставини відповідач звернувся до Луцького районного відділення поліції Луцького відділу поліції ГУНП у Волинській області із заявою про вчинення злочинів передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 та ч. 4 ст. 358 КК України.

З огляду на те, що вимоги ФОП Штефанеси Г.О. ґрунтуються на поданих суду підроблених документах, а саме договору купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р., накладної від 14.07.2020р., платіжного доручення від 09.11.2020р. №52561861, позов, на думку відповідача, є безпідставним.

В аспекті викладеного, надавши оцінку поясненням та запереченням сторін/учасників судового процесу, оцінку поясненням свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відомі їм обставини, які мають значення для справи, а також оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог.

При цьому суд виходить з наступного:

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 11 ЦК України зазначено що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 липня 2020 року між підприємцем Штефанесою Георгієм Олексійовичем та підприємцем Шиманським Артуром Сергійовичем було укладено договір купівлі-продажу №3, згідно з умовами п. п. 1-3 котрого продавець надає покупцю бетонні вироби. Ціни на товар встановлюються в національній валюті України. Загальна сума цього договору складає 1 185 980 грн. без ПДВ. Оплата товару здійснюється покупцем протягом 90 календарних днів з дати поставки товарів згідно накладної. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця.

Згідно п. 4 цього договору приймання-передача товарів здійснюється за накладною, яка підписується обома сторонами після отримання товару. Продавець несе відповідальність за наявність товару у кількості та асортименті, зазначеному в накладній на протязі терміну, узгодженому з покупцем. Доставку товару покупець здійснює самостійно.

Продавець гарантує якість товару відповідно до умов покупця. Кількість товару перевіряється покупцем в момент його передачі. Після підписання сторонами документів про передачу товарів, відповідальність за його кількість несе покупець (п. 5 договору).

У відповідності до п. 8 цього договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Кінець дії договору 31 грудня 2020 року.

Договір купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р. підписано сторонами та скріплено відтисками печаток суб`єктів підприємницької діяльності.

На виконання умов договору купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р. підприємцем Штефанесою Г.О. було відпущено, а підприємцем Шиманським А.С., прийнято, товар на загальну суму 1 185 980 грн., а саме камені бетонні бортові, БР100.30.15 в кількості 1 762 шт., поребрик БР100.20.8 в кількості 850 шт., бруківка тротуарна товщ. 80 мм. в кількості 2 012 м.кв., бруківка тротуарна товщ. 60 мм. в кількості 114 м.кв., бруківка тротуарна товщ. 40 мм. в кількості 380 м.кв., що стверджується накладною №3 від 14.07.2020р. на суму 1 185 980 грн., яка підписана сторонами та скріплена відтисками печаток підприємців.

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція – дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Судом встановлено, що зазначена вище накладна на відпуск підприємцем Штефанесою Г.О. відповідачу товару та його отримання підприємцем Шиманським А.С. підписана сторонами, містить в собі всі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображає зміст та обсяги здійсненої сторонами на її підставі, згідно умов підписаного договору купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р. господарської операції.

Проте, підприємець Шиманський А.С. взяті на себе згідно договору від 10.07.2020р. зобов`язання в частині проведення з підприємцем Штефанесою Г.О. повних розрахунків по оплаті відпущеного товару (у порядку, строки та розмірах, визначених угодою) не виконав, його вартість в повному об`ємі не оплатив у зв`язку з чим заборгував продавцю 1 181 080 грн.

Судом досліджено, що сума заборгованості 1 181 080 грн. включає в себе загальну вартість товарів, відпущених згідно вищезазначеної накладної в розмірі 1 185 980 грн. з врахуванням часткової оплати товару на суму 4 900 грн., здійснену згідно платіжного доручення №52561861 від 09.11.2020р. з призначенням платежу: "Оплата за бетонні вироби згідно договору №3 від 10.07.2020 без ПДВ від Шиманський Артур Сергійович".

Відповідно до ст.ст. 174, 181 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Водночас згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку, сторони в договорі купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р. визначили, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 90 календарних днів з дати поставки товарів згідно накладної. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок продавця (п. 3 договору).

Суд встановив, що в даному випадку відносини між підприємцем Штефанесою Г.О. та підприємцем Шиманським А.С. носять договірний характер, укладений між ними договір купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами угоди, відпуск позивачем на виконання її умов відповідачу товарів, їх отримання підприємцем Шиманським А.С. та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред`явленого позивачем до відповідача позову щодо стягнення заборгованості в сумі 1 181 080 грн.

Сума боргу повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована відповідачем.

При цьому, заперечення відповідача та його представника, викладені у відзиві на позовну заяву, з посиланнями на те, що підприємцем Шиманським А.С. договір купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р. та накладна від 14.07.2020р. не підписувались, товар від позивача не отримувався, спростовуються наступними встановленими судом обставинами.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надану позивачем накладну №3 від 14.07.2020р. на предмет її відповідності положенням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", суд засвідчує, що остання містить назву документа-накладна, дату складання – 14.07.2020р., особу, від імені якого складено документ – ФОП Штефанеса Георгій Олексійович (продавець), ФОП Шиманський Артур Сергійович (покупець), зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції – камені бетонні бортові, БР100.30.15 в кількості 1 762 шт., на суму 334 780 грн. без ПДВ, поребрик БР100.20.8 в кількості 850 шт. на суму 85 000 грн. без ПДВ, бруківка тротуарна товщ. 80 мм в кількості 2 012 м.кв. на суму 643 840 грн., бруківка тротуарна товщ. 60 мм в кількості 114 м.кв. на суму 33 060 грн., бруківка тротуарна товщ. 40 мм в кількості 380 м.кв. на суму 89 300 грн., всього на суму 1 185 980 грн., особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зокрема, на вказаній накладній містяться відтиск печатки підприємця Штефанеси Г.О. та особистий підпис останнього, відтиск печатки підприємця Шиманського А.С., а також особистий підпис підприємця, хоча ФОП Шиманський А.С. і заперечує підписання вказаної накладної.

Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

При цьому, суд звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019р. у справі №905/49/15, від 29.11.2019р. у справі №914/2267/18, від 03.02.2020р. у справі №909/1073/17, від 29.01.2020р. у справі №916/922/19.

Відповідно до статті 581 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).

З урахуванням викладеного, судом взято до уваги:- наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах, а саме в договорі купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р. та на накладній №3 від 14.07.2020р.; - обставина, за якої саме відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорі купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р. та накладній №3 від 14.07.2020р.; - обставина, згідно котрої відповідачем не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, а також того, що печатка була викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа (в даному аспекті суд засвідчує, що відповідно до пояснень підприємця Шиманського А.С., наданих під час розгляду справи по суті, останній здійснює підприємницьку діяльність з використанням печатки, яку було виготовлено на його замовлення. При цьому суд засвідчує, що будь-яких доказів та правового обґрунтування передачі ФОП Шиманським А.С. своєї печатки ФОП Штефанесі Г.О. відповідач не надав та не навів, будь-яких доказів стосовно звернення до позивача із проханням повернути печатку суду пред`явлено також не було).

В даному аспекті суд також зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили про незаконне використання печатки ФОП Шиманського А.С. іншою особою (особами).

Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі, була викрадена у останнього чи вибула проти волі підприємця Шиманського А.С.

При цьому, доводи відповідача з посиланнями на те, що вказана печатка знаходиться у ФОП Штефанеси Г.О. суд вважає безпідставними виходячи з того, що оскільки саме відповідач стверджує протиправне використання його печатки іншою особою, то в силу положень ст.ст.13, 74, 80, 81 ГПК саме на останнього покладений обов`язок доведення таких власних заперечень на позов належними та допустимими доказами.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що відтиск печатки в договорі купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р. та на накладній №3 від14.07.2020р. є свідченням участі підприємця Шиманського А.С. у здійсненні господарської операції за цією накладною.

Аналогічна правова позиція та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018р. у справі №910/6216/17 та від 05.12.2018р. у справі №915/878/16, від 29.01.2020р. у справі №916/922/19, у справі №909/1073/117 від 03.02.2020р.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правилом ст. 204 Цивільного кодексу України (презумпція правомірності правочину) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 215 ( ч. 1 та ч. 3 ) Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частиною першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частинами 1 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В аспекті викладеного, суд констатує, що заперечуючи укладення з позивачем договору купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р., відповідач у даній справі будь-яким чином не реалізував належне йому право на захист своїх прав та інтересів, шляхом звернення до суду з позовною заявою/зустрічною позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р. недійсним.

При цьому судом, на підставі власної оцінки доказів встановлено, що у наявній в матеріалах справи заяві свідка ОСОБА_2 від 29.01.2021р., яка зареєстрована в реєстрі приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С.В. за №233, вказано, що в липні 2020 року до ОСОБА_2 звернувся ФОП Штефанеса Георгій Олексійович з проханням чи міг би Семенюк О.А. доставити 14.07.2020 року будівельні матеріали в село Струмівка Луцького району на вулицю Скандинавська та в село Романів Луцького району на вулицю Першотравненва, на що останній погодився. ФОП Штефанеса Г.О. також повідомив, що будівельним матеріалом, котрий необхідно буде доставити є поребрики, бруківка та тротуарні плити. На питання ОСОБА_2 хто здійснює ремонтні роботи, ОСОБА_5 повідомив, що підприємець Шиманський Артур Сергійович. 14.07.2020р. будівельний матеріал було доставлено за повідомленнями ОСОБА_2 в с. Струмівка Луцького району на вулицю Скандинавська, та в село Романів Луцького району на вулицю Першотравнева. За даними адресами нікого не було, але свідку відомо, що там планувалося проведення ремонтних робіт.

Крім того, у наявній в матеріалах справи заяві свідка ОСОБА_3 від 29.01.2021р., яка зареєстрована в реєстрі приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Веремчуком С.В. за №234, вказано, що в липні 2020 року до ОСОБА_3 звернувся ФОП Штефанеса Георгій Олексійович з проханням чи міг би ОСОБА_3 доставити 14.07.2020 року будівельні матеріали в село Струмівка Луцького району на вулицю Скандинавська та в село Романів Луцького району на вулицю Першотравненва, на що останній погодився, оскільки мав відповідну спеціальну техніку. ФОП Штефанеса Г.О. також повідомив, що будівельним матеріалом, котрий необхідно буде доставити є поребрики, бруківка та тротуарні плити. На питання ОСОБА_3 хто здійснює ремонтні роботи, ОСОБА_5 повідомив, що підприємець Шиманський Артур Сергійович. 14.07.2020р. будівельний матеріал було доставлено за повідомленнями ОСОБА_3 в с. Струмівка Луцького району на вулицю Скандинавська, та в село Романів Луцького району на вулицю Першотравнева. За даними адресами нікого не було, будівельний матеріал було розвантажено на дорозі. Свідку відомо, що там планувалося проведення ремонтних робіт доріг.

Відповідні пояснення були надані зазначеними свідками в судових засіданнях 18.02.2021р. та 01.03.2021р. під час розгляду справи по суті.

При цьому судом також враховуються та приймаються до уваги обставини, котрі вбачаються із долучених до матеріалів справи договорів-заявок на надання транспортних послуг №№1, 2 від 13.07.2020р., укладених між підприємцем Штефанесою Г.О. та підприємцем Семенюком О.А. (свідок у справі), а також із договору-заявки на надання транспортних послуг №3 від 14.07.2020р., укладеного між підприємцем Штефанесою Г.О. та підприємцем Трушем А.В. (свідок у справі).

Відповідно до ч. 1 ст. 66 ГПК України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Статтями 87, 88 ГПК України визначено, що показання свідка – це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Поруч з цим, з метою встановлення дійсних обставин справи та об`єктивного вирішення спору, судом було постановлено ухвалу суду від 10.12.2020р. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Підгайцівську сільську раду, яка 12.01.2021р. надала свої письмові пояснення від 12.01.2021р. №25/1.12./2.21 та засвідчила, що позовні вимоги, на думку останньої, є підставними.

При цьому сільська рада зауважила, що ФОП Шиманський А.С. впродовж тривалого часу надавав послуги Підгайцівській сільській раді по облаштуванню територій, доріг/тротуарів населених пунктів згідно договорів №203 від 27.06.2019р. на суму 187 475 грн., №231 від 18.07.2019р. на суму 198 675 грн., №233 від 18.07.2019р. на суму 199 991 грн., №22/07 від 22.07.2019р. на суму 197 563 грн., №240 від 01.08.2019р. на суму 199 637 грн., №242 від 01.08.2019р. на суму 199 997 грн., №243 від 01.08.2019р. на суму 195 293 грн., №244 від 01.08.2019р. на суму 194 221 грн., №245 від 01.08.2019р. на суму 196 003 грн., №271 від 30.08.2019р. на суму 199 828 грн., №282 від 05.09.2019р. на суму 196 665 грн., №283 від 06.09.2019р. на суму 197 720 грн., №287 від 13.09.2019р. на суму 77 769 грн., №295 від 16.09.2019р. на суму 115 408 грн., №372/1 від 11.12.2019р. на суму 199 921 грн., №375 від 16.12.2019р. на суму 110 000 грн., №2 від 16.01.2020р. на суму 198 750 грн., №11 від 24.01.2020р. на суму 199 965 грн., №54 від 25.02.2020р. на суму 199 993,82 грн., №55 від 25.02.2020р. на суму 199 663,47 грн., №119 від 16.03.2020р. на суму 168 401,71 грн., №129 від 25.03.2020р. на суму 199 842,23 грн., №134 від 31.03.2020р. на суму 121 728,66 грн., №140 від 07.04.2020р. на суму 199 875 грн., №147 від 09.04.2020р. на суму 1 454 020 грн., №161 від 14.04.2020р. на суму 1 426 767 грн., №196 від 03.07.2020р. на суму 49 740 грн., а, остання, в свою чергу, сплатила в якості оплати наданих послуг (виконаних робіт) ФОП Шиманському А.С. загальну суму 7 279 912,89 грн.

Очевидним, на переконання третьої особи, є той факт, що ФОП Шиманський А.С., купував будівельні матеріали з метою виконання підрядних робіт, в тому числі у ФОП Штефанеси Г.О., з огляду на що, заборгованість є реальною та такою, що підлягає оплаті, тим більше, що кошти на сплату боргу у відповідача наявні.

В червні 2020 року листом від 19.06.2020р. №362/1.13/2-20 Підгайцівська сільська рада повідомила ФОП Штефанесу Г.О., який саме будівельний матеріал повинен бути використаний при поточному ремонті доріг, а саме те, що це повинна бути бруківка тротуарна товщиною від 40 до 80 мм., поребрики бетонні довжиною не більше як один метр та висотою не більше 20 см., бордюри (камені бетонні бортові), довжиною не більше як один метр та висотою не більше 30 см. Саме попередньо зазначеним параметрам відповідають будівельні матеріали, що були придбані Шиманським А.С. 14 липня 2020 року.

Поруч з цим, витребуваних ухвалою суду від 18.01.2021р. від ФОП Шиманського А.С. письмових пояснень по факту укладення із Підгайцівською сільською радою договорів підряду, виконання згідно визначених угод підрядних робіт із подальшою їх здачею підрядником та прийняттям замовником, підписання відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт, використання матеріальних ресурсів, необхідних для виконання робіт із засвідченням походження будівельних матеріалів (бруківка, поребрики, камені бетонні і т.п.); належним чином посвідчених копій договорів підряду №147 від 09.04.2020р., №161 від 14.04.2020р., №55 від 25.02.2020р., укладених між Підгайцівською сільською радою та підприємцем Шиманським А.С.; належним чином посвідчених актів приймання-здачі виконаних підрядних робіт згідно визначених договорів; належним чином посвідчених первинних бухгалтерських документів, матеріалів фінансової звітності в підтвердження походження (придбання) товарно-матеріальних цінностей (бруківки, поребриків, каменів бетонних), котрі використовувались при виконанні підрядних робіт згідно договорів підряду №147 від 09.04.2020р., №161 від 14.04.2020р., №55 від 25.02.2020р. (накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні і т.п.) відповідач суду не надав.

При розгляді справи суд наголошує на тому, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності – це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Встановлені у даній справі обставини, зокрема те, що відповідач заперечуючи підписання спірного договору купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р. та накладної №3 від 14.07.2020р. за наявності відтиску печатки на вказаних документах, не надав суду доказів втрати цієї печатки або те, що остання вибула з його володіння всупереч його волі, на переконання суду в аспекті надання характеристики його поведінки суперечать доктрині заборони суперечливої поведінки, оскільки саме він несе відповідальність за використання цієї печатки.

Стосовно наявного в матеріалах справи платіжного доручення №52561861 від 09.11.2020р. з призначенням платежу: "Оплата за бетонні вироби згідно договору №3 від 10.07.2020 без ПДВ від Шиманський Артур Сергійович" про сплату боргу на суму 4 900 грн. суд не бере до уваги останнє в якості доказу схвалення відповідачем правочину – договору купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р., оскільки здійснення вказаного платежу відповідачем заперечується, проте згаданий платіж позивачем було зараховано в оплату боргу по договору купівлі-продажу №3 від 10.074.2020р., що є його правом та береться судом до уваги не інакше, як доказ зменшення заборгованості по договору купівлі-продажу №3 від 10.07.2020р.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58) відповідно до котрої згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоячщою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також приймає до уваги положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень та доказів в обґрунтування останніх, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи та заперечення відповідача судом розглянуті та відхилені, зокрема, як такі, що на результат вирішення спору – задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В даному випадку, враховуючи висновок суду про підставність позовних вимог, доведення даного спору до суду з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору за подання позовної заяви до суду та за подання заяви про забезпечення позову), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 129 ГПК України за рахунок підприємця Шиманського Артура Сергійовича в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 73-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шиманського Артура Сергійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Штефанеси Георгія Олексійовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 1 181 080 грн. заборгованості, 17 716,20 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1 051 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 05.03.2021р.

Суддя В. А. Войціховський