Рішення № 95341476, 03.03.2021, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/754/20

Провадження №2/718/221/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

03.03.2021 року Кіцманський районний суд Чернівецької області

у складі: головуючого - судді Нерушка Т.І.

секретаря - Пентелюк І.І.

за участі: прокурора - Ройку А.В.

представників позивача - Миронюка М.П., Петренко В.О.

представника відповідача та третіх осіб - Поклітар Г.О.

третьої особи - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом виконувача обов`язків керівника Кіцманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Неполоковецької селищної ради до ОСОБА_2 , третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з даним позовом та в обгрунтування наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру Кіцманською місцевою прокуратурою в інтересах держави в особі Неполоковецької селищної ради до суду посилається є ст.131-1 Конституції України, ч.ч.1,3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ч.4 ст.56 ЦПК України, рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/9, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та вказує, що Кіцманською місцевою прокуратурою в ході опрацювання інформації органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які діють на території Кіцманського району, виявлено порушення земельного законодавства в частині самовільного зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки орієнтовною площею 0,02га, із земель житлової та громадської забудови с.Берегомет, розташовану біля власної присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 , про що листом від 17.03.2020р. за № 94-1620вих-20 повідомлено Неполоковецьку селищну раду про вказане порушення земельного законодавства та необхідності вжиття заходів у судовому порядку. Однак, посадові особи Неполоковецької селищної ради обмежились формальною перепискою із місцевою прокуратурою та не вжили заходів щодо усунення порушення земельного законодавства шляхом пред`явлення позовної заяви до суду. Таким чином, сам факт не звернення до суду Неполоковецькою селищною радою з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про те, що указаний орган виконавчої влади неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у Кіцманської місцевої прокуратури виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Посилається на ст.14 Конституції України, ст.ст.1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.12 Земельного кодексу України, п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», вказує, що земельні ділянки, які знаходяться на території с. Берегомет та не передані у приватну або державну власність, перебувають у комунальній власності і належать територіальній громаді с. Берегомет, інтереси якої представляє Неполоківецька селищна рада

18.11.2019р. посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області за участі посадових осіб Неполоковецької селищної ради проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_2 при використанні земель житлової та громадської забудови с. Берегомет Кіцманського району.

В результаті перевірки встановлено, що ОСОБА_2 самовільно зайняла земельну ділянку орієнтовною площею 0,02га, із земель житлової та громадської забудови с.Берегомет, розташовану біля власної присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Самовільне зайняття земельної ділянки здійснено шляхом встановлення на ній металевої огорожі та приєднання її до власного будинковолодіння.

18.11.2019р. складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 у виді штрафу в сумі 170грн., який 22.01.2020р. добровільно сплачений.

Відповідно до припису № 551-ДК/0235 Пр/03/01-19 зобов`язано ОСОБА_2 в 30-денний термін звільнити вищевказану земельну ділянку, або вжити заходів щодо оформлення права користування нею.

Згідно розрахунку, проведеного державними інспекторами Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання зазначеної земельної ділянки не за цільовим призначенням становить 268грн. 16коп., яку відшкодовано відповідачем у повному обсязі.

15.01.2020р. посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області під час проведення перевірки виконання ОСОБА_2 вимог припису № 551-ДК/0235 Пр/03/01-19 встановлено, що остання припис не виконала, а саме: не звільнила самовільно зайняту земельну ділянку.

15.01.2020р. за вказаним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення та відносно ОСОБА_2 складено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 170грн., який добровільно сплачений 28.01.2020р..

Відповідно до припису № 24-ДК/0005 Пр/03/01-20 зобов`язано ОСОБА_2 в 30-денний термін звільнити вищевказану земельну ділянку, або вжити заходів щодо оформлення права користування нею. Однак, 07.02.2020р. посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області встановлено, що припис № 551- ДК/0235 Пр/03/01-19 ОСОБА_2 не виконано, а саме: не звільнила самовільно зайняту земельну ділянку.

Таким чином, факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки орієнтовною площею 0,02 га, із земель житлової та громадської забудови с.Берегомет, розташовану біля власної присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 , шляхом встановлення на ній металевої огорожі та приєднання її до власного будинковолодіння, належним чином зафіксований компетентними органами, із притягненням відповідача до адміністративної відповідальності.

Станом на день звернення до суду відповідач не звільнила вказану самовільно зайняту земельну ділянку, що підтверджується актом перевірки № 138-ДК/67/АП/09/01-2020 від 07.02.2020р.

З підстав, передбачених ст.ст.116, 125, 152, 211, 212 Земельного кодексу України, ст.321 ЦК України, ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», прокурор просив зобов`язати ОСОБА_2 звільнити та повернути самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,02га із земель житлової та громадської забудови с.Берегомет, що розташована біля власної присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 та привести вказану земельну ділянку у придатний для використання за цільовим призначенням стан шляхом знесення металевої огорожі, що розташована на цій земельній ділянці.

Ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16.07.2020р. залучено до участі у даній справі як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 - Поклітар Г.О. заперечувала проти задоволення позову тим, що доводи прокурора про самовільне зайняття земельної ділянки є безпідставними. Позов прокурора не спрямований на захист державних інтересів, не переслідує легітимної мети, спрямований на непропорційне втручання держави у відносини користування власністю співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1 . Можливе задоволення позову прокурора судом та подальше виконання судового не призведе до звільнення та відновлення стану земельної ділянки, оскільки вона використовується для обслуговування житлового будинку з 1989р. співвласниками житлового будинку. Позов прокурора в інтересах держави зачіпає права та інтереси інших осіб, які не залучені до участі у цивільній справі - співвласників зазначеного житлового будинку ОСОБА_3 і ОСОБА_1 . Матеріали справи про адміністративне правопорушення не доводять факт одноосібного самовільного зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,02 га та використання її всупереч державним інтересам. ОСОБА_2 є одним із трьох співвласників на праві спільної сумісної власності житлового будинку, що підтверджується копіями свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.03.2006р. та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Фактичне користування житловим будинком триває з часу вселення як членів сім`ї працівника колгоспу ОСОБА_5 з 05.12.1989., що встановлено рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08.12.1998 року. Жодного самочинного будівництва у будиковолодінні з 1989р. та у подальшому співвласниками з 2006р. не здійснювалося, що підтверджується схематичними планами із матеріалів технічного паспорта на будинок, схематичним планом земельної ділянки.

На земельній ділянці площею 0,02га, яку у позові просить звільнити прокурор, ще з часу будівництва будинку у 1989р. розташовано споруди, які обслуговують житловий будинок, а саме: дві вигрібні ями, з яких здійснюється відведення та очищення стічних вод з житлового будинку, використання даної земельної ділянки є тривалим, відкритим та добросовісним. Тому це не є самочинним захопленням земельної ділянки одноосібно відповідачем ОСОБА_2 і не є використанням цієї земельної ділянки співвласниками житлового будинку ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не за цільовим призначенням, оскільки цільове використання цієї землі - землі громадської та житлової забудови.

ОСОБА_2 не має у власності земельної ділянки та своє право на приватизацію нею не використано, тому вона не могла нічого приєднати до власної земельної ділянки, оскільки такої у неї немає.

Рішенням Берегометської сільської ради від 19.04.2012р. за № 21/10-12 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що освідчують право власності на земельні ділянки орієнтовною площею 0,42га. В ході виготовлення технічної документації розроблено проект землеустрою та встановлено, що необхідною для обслуговування житлового будинку є ділянка площею 0,2044га.

Рішенням Неплоковецької селищної ради від 12.09.2019р. за № 49-6/2019 відмовлено у затвердженні меж земельної ділянки.

Використання земельної ділянки площею 0,02га для проїзду неможливе, оскільки її ширина між будинком і суміжною ділянкою менше трьох метрів та з урахуванням наявних на ній споруд - вигрібних ям, збудованих ще у 1989р. може використовуватись лише для проходу, однак ніяк не для проїзду. Установлення металевих воріт (а не огорожі, як зазначено у позові) є вимушеною дією, в стані крайньої необхідності, заради припинення руйнування будинку та споруд, здійснено як спосіб захисту власності, оскільки рух габаритного транспорту призводить до руйнування будинку та споруд.

В судовому засіданні прокурор та представник Неполоковецької селищної ради Миронюк М.П. підтримали заявлені вимоги з наведених у позовній заяві підстав.

Представник Неполоковецької селищної ради Петренко В.О. підтримав заявлені вимоги, вказуючи, що земельна ділянка площею 0,02 га належить селищній раді і позначена як «дорога», у відповідача відсутні документи на цю земельну ділянку і права користування вона не має. Доказів на спростування позову відповідачем не надано. Акти перевірок та притягнення до адміністративної відповідальності відповідача, сплата нею штрафу підтверджують факт самовільного зайняття земельної ділянки. Розміри та координати не мають значення для вирішення спору, необхідно знести все, що там знаходиться, незалежно від назви та розмірів.

Представник відповідача Поклітар Г.О. заперечувала проти задоволення позову з наведених у відзиві на позовну заяву підстав.

Третя особа ОСОБА_1 пояснила, що проживає у тому будинку з народження, з 1989 року, її батьки та брат там проживають, лише батько не зареєстрований, каналізація та вигрібні ями там були завжди. Спочатку проїзд повз будинок був відкритий і їздили трактори, комбайни, хоча є проїзд з іншої сторони, почали тріскати стінки в будинку, тому вони були вимушені встановити ворота. По периметру, як стверджує прокурор, немає огорожі, є ворота і частково огорожа на бетонному бордюрі. Якщо зняти огорожу, проїзду все одно не буде. То ніяка не дорога, то землі житлової забудови.

Заслухавши сторін та їх представників, третю особу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 551-ДК/543/АП/09/01-2019 від 18.11.2019р. було встановлено, що ОСОБА_2 самовільно зайняла земельну ділянку орієнтовною площею 0,02га із земель громадської та житлової забудови с. Берегомет, розташовану біля власної присадибної ділянки по АДРЕСА_1 . Самовільне зайняття земельної ділянки здійснено шляхом встановлення на ній метлевої огорожі та приєднання до власного будинковолодіння.

На підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 18.11.2019р. за № 551-ДК/0216П/07/01-19 старшим державним інспектором контролю за використаннямта охороною земель Костащуком В.М. 28.11.2019р. винесено постанову № 551-ДК/0233/по/08/01-19 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 у виді штрафу в сумі 170грн.

Приписом № 551-ДК/0235 Пр/03/01-19 від 28.11.2019р. зобов`язано ОСОБА_2 в 30-денний термін звільнити вищевказану земельну ділянку, або вжити заходів щодо оформлення права користування нею.

Згідно розрахунку, проведеного державними інспекторами Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, розмір шкоди, заподіяної внаслідок використання зазначеної земельної ділянки не за цільовим призначенням становить 268грн. 16коп.

Актом від 15.01.2020р. посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області під час проведення перевірки виконання ОСОБА_2 вимог припису № 551-ДК/0235 Пр/03/01-19 встановлено, що остання припис не виконала.

15.01.2020р. за вказаним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення за № 24-ДК/005 П/07/01-20 та 23.01.2020р. винесено постанову за № 24-ДК/005 П/08/01-20 про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 170грн.

Приписом № 24-ДК/0005 Пр/03/01-20 від 15.01.2020р. зобов`язано ОСОБА_2 в 30-денний термін звільнити вищевказану земельну ділянку, або вжити заходів щодо оформлення права користування нею.

Актом від 07.02.2020р. посадовими особами Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області встановлено, що припис № 551- ДК/0005 Пр/03/01-20 ОСОБА_2 не виконано.

Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.03.2006р. у спільній сумісній власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебуває житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано у встановленому законодавством порядку 13.03.2006р.

Рішенням Берегометської сільської ради від 19.04.2012р. за № 21/10-12 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що освідчують право власності на земельні ділянки орієнтовною площею 0,42га.

На замовлення ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у 2019 році виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки і натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що необхідною для обслуговування житлового будинку є ділянка площею 0,2044га.

Рішенням Неплоковецької селищної ради від 12.09.2019р. за № 49-6/2019 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні меж земельної ділянки у зв`язку із самовільним захопленням користувачами земельної ділянки та встановлення воріт.

Згідно Протоколу постійної комісії з питань земельних відносин від 10.09.2019р. земельна ділянка площею 0,0244га самовільно закрита металевими воротами.

Про надання Висновок експерта № 523 представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Поклітар Г.О. було заявлено у відзиві на позовну заяву. Даний Висновок стосується технічного стану житлового будинку та визначає необхідність площі земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, а надана копія Технічного паспорта на житловий будинок, який виготовлений 18.01.2021р., не відноситься до предмету спору.

Як визначено частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950р., яка набрала чинності для України з 11.09.1997р. і відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Спірні правовідносини стосуються порядку здійснення права власності та права користування земельними ділянками та регулюються положеннями Цивільного кодексу України щодо режиму права власності та Земельного Кодексу України.

Земельний кодекс України визначає дві форми законного користування земельною ділянкою право власності або право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст.78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно п.г ч.1 ст.91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п.б ч.1 ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за порушення, зокрема самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно ч.1, п.п.3,4 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Правовою підставою для пред`явлення позову про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок є положення статті 212 ЗК України, яке встановлює, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Належним обґрунтуванням позовних вимог про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки є необхідність доказування наявності у органів місцевого самоврядування права власності на такі земельні ділянки, перешкод для реалізації права власності, наявність обставин, які підтверджують, що причиною виникнення цих перешкод є саме дії відповідача.

Статус ділянки, як самовільно зайнятої, визначається судом виходячи з відсутності правовстановлюючих документів на неї при одночасному використанні такої ділянки особою, яка є відповідачем у справі.

Згідно ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст.126 ЗК України право власності користування земельною ділянкою оформлюється згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку є, як правило, підставою для задоволення позову про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Як зазначив Верховний суд у постанові від 15.02.2018р. у справі № 910/5702/17, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки необхідно врахувати, що саме собою встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки, як самовільного її зайняття. При вирішенні спору про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки дослідженню підлягає, зокрема, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення прва на земельну ділянку тощо.

З урахуванням ст.377 ЦК України, ст.120 ЗК України, а також з огляду на приписи ст.182, ч.3 ст.331, ст.657 ЦК України, з виникненням прав власності на будівлю чи споруду у особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

У разі ж установлення того, що особою вжито необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім`я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення, а відтак і бути підставою для застосування приписів статті 212 ЗК України.

Підставою для відмови у задоволенні позову про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки може бути не доведення існування предмета, стосовно якого заявлений позов, зокрема факту самовільного зайняття земельної ділянки з її точними параметрами як частини земної поверхні (розташування, площа, межі, конфігурація). Такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 11.04.2019р. у справі № 301/854/17.

За змістом ст.1 Закону України «про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи ОМС про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Оформлення права користування спірною земельною ділянкою для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд розпочато ОСОБА_2 , про що свідчать рішення Берегометської сільської ради від 19.04.2012р. за № 21/10-2, Технічна документація із землеустрою за 2019 рік.

Згідно ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч.3 цієї статті).

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Верховний Суд зазначив, що на виконання загальних засад цивільного судочинства щодо змагальності сторін, рівності їх прав щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, доведення тих обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, позивач під час розгляду справи не обґрунтував та не довів підстав, з яких позов пред`явлено про звільнення та повернення відповідачем земельної ділянки, не доведено факту самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, не конкретизовано її місцезнаходження з посиланням на лінійні параметри (площі, меж, конфігурації, розташування), не доведено факту наявності на зайнятій земельній ділянці дороги із відповідними лінійними параметрами в межах населеного пункту та факту зайняття цієї дороги відповідачем. Подані позивачем докази, покладені ним в основу позовних вимог про звільнення земельної ділянки, не можуть бути підставою для задоволення позову відповідно до визначеного ним предмета позову і сформульованих вимог, оскільки точне розташування, конфігурація, межі земельної ділянки не визначені. Отже, позивачем не доведено існування предмета, стосовно якого заявлений позов, зокрема факту самовільного зайняття земельної ділянки із її точними параметрами як частини земної поверхні (розташування, площа, межі, конфігурація). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, і суд, в силу диспозитивності цивільного процесу, діючи в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, не вправі на власний розсуд визначати місцезнаходження земельної ділянки, яка підлягає звільненню і поверненню власнику та знаходиться в межах або у складі іншої земельної ділянки, про звільнення якої заявлено позов.

Таким чином, судом встановлено, що житловий будинок в АДРЕСА_2 , знаходиться у спільній сумісній власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

В Актах перевірки дотримання вимог земельного законодавства, приписах, протоколах та постановах у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 зазначено про самовільне встановлення металевої огорожі.

Проте, у рішенні Неполоковецької селищної ради від 12.09.2019р. за № 49-6/2019 зазначено про самовільне встановлення ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - воріт.

У Протоколі постійної комісії з питань земельних відносин від 10.09.2019р. зазначено про самовільне закриття земельної ділянки площею 0,0244га металевими воротами.

Виданими Держгеокадастром приписами від 28.11.2019р. за № 551-ДК/0235 Пр/03/01-19 та від 15.01.2020р. за № 24-ДК/0005Пр/03/01-20 зобов`язано ОСОБА_2 в 30-денний термін звільнити вищевказану земельну ділянку, або вжити заходів щодо оформлення права користування нею.

Також, з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка належить до земель житлової та громадської забудови.

Рішенням Берегометської сільської ради від 19.04.2012р. за № 21/10-12 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що освідчують право власності на земельні ділянки орієнтовною площею 0,42га.

У Технічній документації встановлено, що необхідною для обслуговування житлового будинку є ділянка площею 0,2044га.

Відповідач ОСОБА_2 та інші співвласники будинковолодіння, розташованого в АДРЕСА_2 , свого права на приватизацію земельної ділянки не використали.

За вищенаведених підстав та встановлених судом обставин, за наявності дій відповідача на вжиття заходів щодо оформлення права користування земельною ділянкою, відсутності підтвердження предмету спору - земельної ділянки площею 0,02га з її точними параметрами як частини земної поверхні (розташування, площа, межі, конфігурація) та факту її самовільного зайняття, родова невизначеність об`єктів, від яких підлягає звільненню спірна земельна ділянка, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення позову.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За відсутності підстав для задоволення позову понесені позивачем витрати по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача.

Представником відповідача ОСОБА_2 - Поклітар Г.О. заявлено про надання доказів щодо розміру судових витрат.

Як визначено ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підставі викладеного, ст.ст.16, 319, 321 ЦК України, ст.ст.78, 81, 91, 126, 211, 212 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст.1-23, 76-81, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 352, 254, 355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову виконувача обов`язків керівника Кіцманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Неполоковецької селищної ради до ОСОБА_2 , третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки - відмовити.

Представнику відповідача ОСОБА_2 - Поклітар Г.О. подати докази щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 05 березня 2021 року.

Суддя: Т.І.Нерушка