Ухвала суду № 95340263, 04.03.2021, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/64/21

Провадження 1-в/193/64/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року Cофіївський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Томинець О. В.,

при секретарі судового засідання Хомич Н. О.,

за участі прокурора Чумак В. А.,

представника Софіївської ВК № 45 Ковальова І.О.,

засудженого ОСОБА_1 ,

його захисника Мудраченка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Софіївка Дніпропетровської області в режимі відеоконференції клопотання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

В С Т А Н О В И В:

26.01.2021 на адресу Софіївського районного суду надійшло клопотання від засудженого ОСОБА_1 , який наразі відбуває покарання у виді позбавлення волі в ДУ «Софіївська ВК (№ 45)», згідно якого останній просив застосувати відносно нього умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.

Засуджений під час судового розгляду справи своє клопотання підтримав та просив звільнити його від відбування покарання умовно-достроково, наголосивши, що перебуваючи у місцях позбавлення волі належні висновки зробив, підтримує зв`язки з жінкою, з якою спільно проживав до ув`язнення та після його звільнення планують створити свою сім`ю, він бажає працевлаштуватися, обіцяв перебуваючи на свободі не вчиняти більше злочинів.

Його захисник Мудраченко В.М. під час розгляду справи вказав, що до ОСОБА_1 застосовано два стягнення під час перебування ним ще в ізоляторі тимчасового тримання в статусі підозрюваного/обвинуваченого на стадії досудового слідства та судового розгляду, при цьому наголосив, що вказані стягнення погашені, а засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, про що свідчать 6 заохочень та відсутність нових стягнень, він має сталі соціальні зв`язки на волі, а тому цілком заслуговує на умовно-дострокове звільнення.

Представник виправного центру Ковальов І.О. в судовому засіданні клопотання засудженого підтримав та просив його задовольнити, пояснив, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення і може бути звільнений умовно-достроково.

У судовому засіданні прокурор Чумак В.А. заперечила проти задоволення клопотання, вказавши, що поведінка засудженого не свідчить про його безумовне виправлення і наразі передчасно застосовувати до останнього умовно-дострокове звільнення, зважаючи на те, що останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та вже звільнявся умовно-достроково від покарання, але належних висновків не робив і повторно вчиняв злочин.

Вислухавши пояснення учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.

ОСОБА_1 по даній справі засуджений за вироком Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.03.2016 за ч.1 ст.115, ч.1 ст.71 КК України до позбавлення волі строком на 08 років і 01 місяць. Згідно якого, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України засудженому зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 23.05.2015 по 24.03.2016 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Крім того, за ухвалами Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14.06.2016 та 19.04.2019 засудженому ОСОБА_1 зараховувався в строк вибування покарання, строк попереднього ув`язнення з 24.03.2016 по 25.04.2016 та відповідно з 23.07.2010 по 16.11.2010, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі згідно ч. 5 ст. 72 КК України.

Початок строку відбування покарання: 24.03.2016, кінець строку: 06.12.2021.

28.02.2020 за ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області засудженому було відмовлено в умовно-достроковому звільненню від подальшого відбування покарання.

Станом на 04.03.2021 засуджений фактично відбув визначені п. 3 ч. 3 ст. 81 КК України 3/4 призначеного судом строку покарання (06 років і 23 дні), невідбута частина якого складає 9 місяців і 2 дні.

При цьому на час розгляду даного клопотання, засуджений ОСОБА_1 повторно набув право на умовно-дострокове звільнення.

Досліджуючи матеріали особової справи засудженого, встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення й інших кримінальних правопорушень, серед яких є низка тяжких умисних злочинів, зокрема:

1) 17 січня 1996 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст. 86-1, 44, 46-1 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;

2) 15 березня 1999 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 140 КК України до 1 року позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;

3) 26 вересня 2000 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 229-1, ч. 2 ст. 229-6, ч. 1 ст. 42 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;

4) 18 серпня 2004 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 263, ст. 71 КК України до 2 років позбавлення волі;

5) 27 лютого 2007 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ст. 395, 69 КК України до штрафу 700 гривень;

6) 02 березня 2010 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 71, 72, 75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки та штрафу 700 гривень;

7) 25 жовтня 2010 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 263, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70, 71 КК України до 5 років позбавлення волі, та штрафу 700 гривень. Звільнився 27 грудня 2013 року умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 19 днів.

З 07.05.2016 покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_1 відбуває в ДУ «Софіївська виправна колонія (№ 45)». За час відбування покарання зарекомендував себе позитивно, зокрема за добру поведніку та ставлення до праці має шість заохочень, стягнень не має, у взаємовідносинами зі іншими засудженими не конфліктний. З персоналом установи не допускає випадків не тактовної поведінки. Охайний, заходи виховного характеру відвідує регулярно, зокрема програму диференційованого виховного впливу «Правова просвіта». Дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи, за станом здоров`я є працездатним, залучений до робіт в будівельній бригаді установи за власним бажанням, без оплати праці. Підтримує зв`язки з співмешканкою, шляхом листування та побачень, отримує від неї посилки, цінує ці зв`язки.

На підставі ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

В силу ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Згаданою статтею передбачено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов`язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності. При цьому основним і вирішальним є не факт відбування визначеної частини покарання, а досягнення однієї із цілей покарання виправлення засудженого.

Як вбачається із роз`яснень Верховного Суду України щодо правильного та однакового застосування вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, які містяться в постанові Пленуму ВСУ від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.

Так, під час вивчення матеріалів особової справи засудженого, суд враховує не лише час перебування ним у ДУ «Софіївська ВК (№45)», а й увесь період його відбування покарання.

Зокрема, встановлено, що засуджений ОСОБА_1 з 26.05.2015 утримувався в Криворізькій установі виконання покарань. Під час перебування у ній засуджений характеризувався негативно, заохочень не мав, зате мав два стягнення за порушення вимог режиму, які погашені в установленому законом порядку.

Відтак, ОСОБА_1 за увесь час фактичного перебування у місцях попереднього ув`язнення та місцях позбавлення волі має два стягнення та шість заохочень. При цьому останнє заохочення останній отримав ще 27.04.2020 року за сумлінну поведінку та ставлення до праці за підсумками роботи у І кварталі 2020 року.

Водночас, як вбачається з витягів протоколів засідання дисциплінарної комісії колонії, остання, за підсумками роботи у ІІ, ІІІ та ІV кварталах 2020 року, вважала не доцільним застосування до ОСОБА_1 заходів заохочення. Тобто, майже рік, що передує зверненню до суду з цим клопотанням, засуджений, перебуваючи у виправній колонії, знаючи, що йому було вже відмовлено в умовно-достроковому звільненні, замість того щоб активніше себе проявити у ставленні до праці та зразковій поведінці, останній, між тим, будь-яким чином позитивно не відзначився і заохочення від адміністрації установи не отримував.

Суд зауважує, що засуджений на тепер відбуває покарання за вчинення особливо тяжкого злочину.

Крім того, суд знаходить слушними доводи прокурора з приводу того, що до ОСОБА_1 судами, під час призначення йому попередніх покарань, вже застосовувалися численні законодавчо встановлені «стимулювання» засудженого до виправлення його поведінки та припинення протиправних діянь, проте ОСОБА_1 на шлях виправлення не ставав і після відбуття покарання щоразу вчиняв новий злочин.

Так, як видно з матеріалів особової справи засудженого, до останнього двічі під час призначення судами покарань застосувався іспитовий термін, крім того до нього одного разу (27.12.2013) також застосовувалося умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, проте під час цього строку ОСОБА_1 знову вчинив злочин, за який наразі і відбуває покарання.

При цьому, суд не може залишити без уваги акцентований прокурором той факт, що станом на день розгляду даного клопотання, засуджений, з призначеного йому покарання -8 років 1 місяць позбавлення волі, фактично перебував у місцях позбавлення волі менше 5-ти років, позаяк за судовими рішеннями останньому загалом зараховано у строк відбування покарання 1 рік 3 місяці і 2 дні за правилами ч. 5 ст. 72 КК України в редакції «Закону Савченко».

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави, які б вказували на сумлінну поведінку засудженого і те, що ставленням до праці він довів своє виправлення, тому на час розгляду його відповідного клопотання не заслуговує на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Відтак, беручи до уваги, що за вироком суду ОСОБА_1 хоч і відбув більше ніж 3/4 частини строку призначеного покарання, водночас, вивчивши відомості про особу засудженого, та з огляду на суспільну небезпеку вчинених злочинів, поведінку засудженого протягом всього строку відбування покарання, та наголошуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх даних в сукупності, і є правом, а не обов`язком суду, суд вважає, що засуджений справді стає на шлях виправлення, але для досягнення цілей покарання останній ще потребує нагляду в умовах відбування покарання у виді позбавлення волі, тому в задоволенні клопотання засудженого слід відмовити.

На підставі ст. 81 КК України, ст. 376 ч.2, 537, 539 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, залишити без задоволення.

На ухвалу протягом семи днів з дня її оголошення прокурор, засуджений його захисник можуть подати апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя О. В. Томинець