Рішення № 95340124, 03.03.2021, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/332/20

Номер провадження 2/184/11/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Томаш В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Михайлової Т.В.,

представника позивача – Фляга В.Г.,

представників відповідача – Дворецької К.М., Василюха Т.О.,

третьої особи – ОСОБА_1 ,

представника третьої особи – Шаврової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», треті особи – ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 «про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю сина, який загинув при виконанні трудових обов`язків»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який уточнила в ході судового засідання, до Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю сина, який загинув при виконанні трудових обов`язків. Свій позов обґрунтовує тим, що 07 липня 2004 року о 11 годині 45 хвилин на дільниці роторного комплексу №9 Чкаловського кар`єру №2 під час виконання трудових обов`язків, а саме робіт по ремонту приводного редуктора приводної станції №124 машиніста конвеєра, 5 розряду, її сина - ОСОБА_5 затиснуло між вертикальною стійкою першої секції конвеєра і двотавровою балкою передньої секції приводної станції, від чого він помер, причина смерті – сумісна травма груді, живота, тазу. Внаслідок нещасного випадку смертю сина їй завдано моральну шкоду. Вказує, що моральна шкода полягає в тому, що вона втратила близьку людину, залишилась без його піклування, любові та підтримки, зазначила, що її моральні страждання також не стихають до теперішнього часу. Тому, просить суд стягнути з відповідача на її користь 320 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина.

Позивач в судове засідання не з`явилась, але надала заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник позивача – ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представники відповідача – ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечували проти позову позивача та її представника. Крім того, надали відзив, в якому посилаються на те, що ОСОБА_5 , 1980 року народження, працював машиністом конвеєра, 5 розряду на дільниці роторного комплексу №9 Чкаловського кар`єру №2. Згідно Акту розслідування нещасного випадку, що стався 07.07.2004 року о 11 год. 45 год. на АТ “ПОКРОВСЬКИЙ ГЗК” встановлено, що потерпілий пройшов щорічну перевірку знань з охорони праці на право виконання робіт з підвищеною небезпекою 01.04.2004 року, повторний інструктаж з охорони праці пройшов 29.06.2004 року. Тобто комбінатом дотримані вимоги щодо інструктажу працівників стосовно правил та інструкцій з охорони праці. Комісія визначила осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку, в тому числі і ОСОБА_5 , машиніст конвеєру дільниці роторного комплексу №9 Чкаловського кар`єру №2, який самовільно покинув місце виконання роботи та не дотримався вимог безпеки під час перебування біля обладнання, що рухається. Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно Актів розслідування нещасного випадку Форма Н-5, Н-1 п.3 «Обставини нещасного випадку», машиніст конвеєра ОСОБА_5 з невизначеною метою увійшов у простір між першою секцією конвеєра №5 та перехідною секцією станції, при пересуванні якої і був смертельно травмований. Одна з причин нещасного випадку порушення потерпілим «Інструкції з охорони праці №255 для машиніста конвеєра», що не спростовується Позивачем в позовній заяві. Відповідно до ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Виходячи з акту Форми Н-5 п.1.7 членів сім`ї, які перебувають на утриманні потерпілого, немає. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров`я, честь, гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, і головним обов`язки держави є утвердження та забезпечення прав і свобод людини. Відповідно до ст.ст. 56, 62 Конституції України і чинного законодавства особи мають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів. Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Визначення моральної шкоди міститься у ст..23 ЦК України, яка зазначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: - у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

-у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; - у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під час визначення розміру відшкодування також обов`язково дотримуватися принципу розумності і справедливості. Стаття 1167 ЦК України передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, а сама моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями і бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Третя особа ОСОБА_1 та її представник – ОСОБА_9 в судовому засіданні надали суду письмові пояснення та просять суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Треті особи – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з`явились, про час та місце розгляду були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, вислухавши сторони, третю особу та його представника, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.5 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що позивачка являється матір`ю загиблого ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, згідно якого ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками записані: батько – ОСОБА_10 , мати – ОСОБА_2 (а.с.17).

За життя ОСОБА_5 працював в Акціонерному товаристві «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат».

ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні трудових обов`язків з ОСОБА_5 стався нещасний випадок, в результаті якого він помер, про що підприємством складений Акт Форми Н-5 про розслідування нещасного випадку, що стався на виробництві. Згідно зазначеного акту визначено осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку: - ОСОБА_1 , механік дільниці роторного комплексу №9 Чкаловського кар`єру №2, який не відобразив в проекті організації робіт №16 вимог безпеки праці і не визначив при видачі наряду конкретний вид і обсяг робіт при переміщенні магістральних конвеєрів; - ОСОБА_3 , механік конвеєрів дільниці роторного комплексу №9 Чкаловського кар`єру №2, який не визначив в повному обсязі заходи безпеки праці при переміщенні магістрального конвеєру та не забезпечив здійснення контролю за дотриманням працівниками виробничої дисципліни; - ОСОБА_11 , виконуючий обов`язки гірничого майстра дільниці роторного комплексу №9 Чкаловського кар`єру №2, який не забезпечив виконання працівниками зміни вимог з охорони праці та дотримання виробничої дисципліни; - ОСОБА_4 , слюсар черговий та з ремонту обладнання роторного комплексу №9 Чкаловського кар`єру №2, який не вжив достатніх заходів безпеки при переміщенні магістрального конвеєру (а.с.8-14).

Внаслідок його смерті позивачу спричинено моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, позбавлено моральної підтримки, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків.

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в України найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно положень ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Стаття 173 КЗпП України, закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема у фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Згідно абзацу 9 пункту 5 Рішення Конституційного Суду України №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу І Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до вказаного закону. Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавством розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України.

Частина 1 ст.237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Таким чином, Акціонерне товариство «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» є належним відповідачем по справі.

Згідно ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. 5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст.1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Свої моральні страждання, пов`язані з ушкодженням здоров`я на Акціонерному товаристві «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» позивач оцінює в розмірі 320 000,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач втратила сина, який працював на ПАТ «Орджонікідзевський ГЗК» машиніста конвеєра 5 розряду 2 роки 1 місяць, загальний стаж - 7 років 10 місяців. При вказаних обставинах суд вважає, що в зв`язку зі смертю сина позивача порушено звичний ритм життя, вона перенесла страждання, переживання, душевний біль.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), судом ураховано тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних страждань, їх інтенсивність та довго тривалість, стан здоров`я, настання у зв`язку з цим негативних змін у житті, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Тому суд вважає, що сума компенсації від відповідача спричиненої позивачеві моральної шкоди повинна складати 120 000 гривень з розрахунку 1200 грн. за 1 % втрати працездатності, що буде відповідати тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Суд дає критичну оцінку доводам представників відповідача, викладені ними у відзиві та у судовому засіданні щодо невизнання позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди, оскільки вони є голослівними, безпідставними та нічим не доведеними і спростовуються поясненнями сторони позивача, наданими ними письмовими доказами, матеріалами справи в їх сукупності. Те, що позивачу була заподіяна моральна шкода внаслідок дій відповідача є доведеним фактом, в зв`язку з чим позивач втратила близьку людину і тому вона має законне право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Безпідставними суд вважає посилання відповідача на наявність висновків судової експертизи в матеріалах кримінального провадження, що вини посадових осіб в гибелі ОСОБА_5 та причинного зв`язку не вбачається, оскільки це було лише підставою для прийняття рішення про закриття кримінального провадження щодо посадових осіб. Разом з тим згідно Акту розслідування нещасного випадку, що стався 07.07.2004 року в ПАТ «Орджонікідзевський ГЗК» встановлені причини нещасного випадку на підприємстві та визначено осіб, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку, що є однією підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу.

Відповідач намагається всіляко уникнути від відповідальності за заподіяну позивачу моральну шкоду, що свідчить і про затягування судового процесу понад один рік і про те, що протягом всього часу, починаючи з моменту нещасного випадку до теперішнього часу відповідач не вчинив жодних дій по відшкодуванню моральної шкоди позивачу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 788 грн. 25 коп. (120 000 грн. х 2102 грн./320 000 грн.)

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 1167, 1168 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 23, 95, 141, 263-265, 273-275 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», треті особи – ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 «про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю сина, який загинув при виконанні трудових обов`язків» - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 00190928, вул. Центральна, 11, м. Покров Дніпропетровської області) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (ІНН: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), заподіяну моральну шкоду у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень 00 копійок без утримання податку із доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 788,25 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш