Ухвала суду № 95339692, 04.03.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/1834/21

Провадження № 2-з/932/32/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Лукінової К.С.,

за участю секретаря Стерніцького С.В.,

розглянувши заяву директора товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «ВАНТАЖ» Бундюк Т.Є. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «ВАНТАЖ» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та витребування майна, -

В С Т А Н О В И В:

03 березня 2021 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «ВАНТАЖ» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та витребування майна.

В цей же день, до суду надійшла заява директора товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «ВАНТАЖ» Бундюк Т.Є. про забезпечення позову. В обгрунтування якої зазначено, що наприкінці 2020 року Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «ВАНТАЖ» стало відомо, що від імені Товариства на той момент час діючим директором – ОСОБА_1 13.03.2020 року укладено договір купівлі – продажу, яким порушено права та охоронювані законом інтереси позивача. Зазначає, що відповідно до банківських виписок, кошти не перераховувалися на рахунки Товариства, п.2.1. договору купівлі-продажу майна не виконувався, також, з балансової звітності паркан залізобетонний, кузова цільномірні, верстат стрічково-відрізний та тепловоз ТГМ4 №1523 вибули з користування позивача безвідплатно, із зазначенням суми в договорі вдвічі меншої, аніж дане майно було придбано та постановлені на облік. Із тексту оскаржуваного договору кеупівлі-продажу вбачається, що від імені ТОВ ВКП «ВАНТАЖ» такий правочин було вчинено директором – ОСОБА_1 , який діяв на підставі Статуту. Вважає, що на сьогодні, майно яке вибуло безвідплатно з права власності та користування ТОВ ВКП «Вантаж» за оскаржуваним договором може бути переоформлене на інших осіб, що унеможливить в подальшому фактичне виконання рішення по даній справі. Просив вжити заходи забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду заборонити ОСОБА_1 , а також іншим особам, які можуть вчиняти юридично значимі дії, відчужувати та передавати в лізинг: паркан залізобетонний, кузова цільномірні, верстат стрічково-відрізний та тепловоз ТГМ4 №1523. До набрання законної сили рішенням суду заборонити Акціонерному товариству «Українська залізниця» і Філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця» вносити будь-які зміни до автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (АБД ПВ) щодо власника тепловоза ТГМ4 №1523.

Суд, вивчивши заяву про забезпечення позову, її обґрунтування, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, встановив наступне.

Питання забезпечення позову врегульовано у Главі 10 Розділу І ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст.152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається:1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Пунктом 1, 2, 6 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно із положеннями ч. 1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Так, заявником до заяви про забезпечення позову у цивільній справі не додано жодного доказу, що відповідач ОСОБА_1 або будь-які інші особи вчиняють або можуть вчиняти будь-які дії, спрямовані на утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих позивачем щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Позивачем не доведено та судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо необхідності забезпечення позову, не доведено та не надано жодного доказу, що відповідачі мають намір або вживають якісь заходи та дії щодо відчуження спірного майна.

Заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Враховуючи зазначене, у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 151-153 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви директора товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «ВАНТАЖ» Бундюк Т.Є. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства «ВАНТАЖ» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним та витребування майна - відмовити.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя К.С. Лукінова