Рішення № 9533927, 27.04.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2010 р. Справа № 20/029-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаркет «Заріна»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 647918,07 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: не зявився

від відповідача: ОСОБА_2., довір. від 16.03.2010 р.

ОСОБА_3, довір. від 25.03.2010 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агромаркет «Заріна»(далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 647918,07 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 23.03.2009 р. з ФОП ОСОБА_1 договору поставки № 1/2303/09, згідно якого ТОВ «Агромаркет «Заріна»зобовязувалося поставляти у власність покупця сировину, а відповідач приймати та оплачувати її.

Згідно умов договору позивач здійснив поставку сировини, яка покупцем була частково сплачена, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 233962,87 грн. основного боргу, 392167,08 грн. штрафу, 4763,27 грн. 3% річних, 17024,85 грн. інфляційних втрат, а також відшкодувати 6479,19 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розгляд справи відкладався.

26.03.2010 р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що після подання даної позовної заяви до господарського суду Київської області сторони домовились про реструктуризацію заборгованості та відшкодування позивачу сплачених судових витрат в розмірі 6715,19 грн.

Крім того, відповідач зазначив, що визнає позов частково, а саме основний борг у сумі 233962,87 грн., 3% річних у сумі 4763,27 грн., а також частково визнає інфляційні втрати за період прострочення, однак не в повному обсязі, та не визнає нарахований позивачем штраф в розмірі 392167,08 грн.

У судовому засіданні 13.04.2010 р. відповідачем було надано суду відзив на позов, згідно з яким він просив суд врахувати причини прострочення оплати сировини та зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись при цьому на наступні обставини.

Прострочення оплати за поставлену сировину було обумовлено несвоєчасним виконанням контрагентами відповідача своїх договірних зобов'язань, а також суттєвим погіршенням майнового стану. Крім того, на думку відповідача, розмір штрафних санкцій є явно неспіврозмірним наслідкам порушення зобов'язання.

Також відповідач просив суд врахувати добросовісність ФОП ОСОБА_1 у намаганні вирішити спір у позасудовому порядку, відсутність претензій зі сторони відповідача щодо погашення суми основної заборгованості, оплати понесених судових витрат та готовність оплатити 3% річних та частково інфляційні втрати.

У судове засідання 26.04.2010 р. представник позивача не зявився.

У судовому засіданні 26.04.2010 р. за згодою представників відповідача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

23.03.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агромаркет «Заріна»(постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки № 1/2303/09, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобовязується систематично поставляти і передавати у власність покупцю мясну сировину (сировина), а покупець зобовязується приймати цю сировину та своєчасно здійснювати оплату за неї, на умовах даного договору.

У відповідності з п. 2.1 договору сировина поставляється партіями згідно замовлень покупця.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна на сировину, яка постачається, є договірною і встановлюється відповідно до погоджених покупцем і постачальником замовлень.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата кожної партії сировини здійснюється на протязі 10 банківських днів з моменту отримання сировини.

Згідно з п. 4.2 договору загальна сума договору визначається як сума проданої сировини за видатковими накладними на протязі дії даного договору.

У відповідності з п. 6.4 договору за несвоєчасну оплату сировини, яка поставлена, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 30% від суми неоплаченої в строк сировини.

На виконання умов договору поставки № 1/2303/09 від 23.03.2009 р. ТОВ «Агромаркет «Заріна»було поставлено ФОП ОСОБА_1 сировини на загальну суму 1337154,38 грн., що підтверджується накладними № 0005/04 від 04.03.2009 р. на суму 63038,00 грн., № 0016/03 від 28.03.2009 р. на суму 64926,82 грн., 0024/04 від 13.04.2009 р. на суму 79624,32 грн., № 0037/04 від 23.04.2009 р. на суму 40684,32 грн., № 0043/04 від 29.04.2009 р. на суму 111133,26 грн., №0003/05 від 07.05.2009 р. на суму 81725,32 грн., №0010/05 від 16.05.2009 р. на суму 93310,26 грн., № 0014/05 від 23.05.2009 р. на суму 83312,64 грн., № 0001/06 від 01.06.2009 р. на суму 84398,76 грн., № 0007/07 від 14.07.2009 р. на суму 72855,72 грн., № 0001/8 від 01.08.2009 р. на суму 60777,36 грн., № 0011/08 від 15.08.2009 р. на суму 63544,32 грн., № 0016/08 від 27.08.2009 р. на суму 67814,10 грн., № 0011/09 від 12.09.2009 р. на суму 65714,22 грн., № 0018/09 від 26.09.2009 р. на суму 86390,88 грн., № 0008/10 від 17.10.2009 р. на суму 86741,62 грн., № 0013/10 від 24.10.2009 р. на суму 81558,36 грн., № 0014/10 від 27.10.2009 р. на суму 16422,00 грн., № 0007/11 від 07.11.2009 р. на суму 33182,10 грн., яка була оплачена частково.

Як зазначає позивач, станом на 05.02.2010 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 233962,87 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач станом на 03.03.2010 р. сплатив позивачеві основний борг в сумі 233962,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ «Агромаркет «Заріна»від 10.02.1010 р. на суму 20000,00 грн., від 12.02.2010 р. на суму 15000,00 грн., від 15.02.2010 р. на суму 15000,00 грн., від 17.02.2010 р. на суму 10000,00 грн., від 22.02.2010 р. на суму 21000,00 грн., від 23.02.2010 р. на суму 16000,00 грн., від 25.02.2010 р. на суму 50000,00 грн., від 01.03.2010 р. на суму 4222,41 грн. та 18000,00 грн., від 02.03.2010 р. на суму 14000,00 грн., від 03.03.2010 р. на суму 30000,00 грн., 6715,19 грн., 7182,10 грн. та 13558,36 грн., в тому числі відшкодував позивачу 6479,19 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

З урахуванням викладеного, провадження у справі в частині стягнення 233962,00 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору.

Крім того, позов містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений товариством, становить 4763,27 грн. за період з 08.03.2009 р. до 29.12.2009 р., є арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 17024,58 грн. за період з квітня 2009 р. до листопада 2009 р., у тому числі за період з 04.04.2009 р. до 30.04.2009 р. на суму 261441,90 грн. у сумі 2352,97 грн., з 01.05.2009 р. до 31.05.2009 р. на суму 420165,80 грн. у сумі 2100,82 грн., з 01.06.2009 р. до 31.06.2009 р. на суму 344255,92 грн. у сумі 3786,81 грн., з 01.09.2009 р. до 31.09.2009 р. на суму 307472,29 грн. у сумі 2459,77 грн., з 01.10.2009 р. до 31.10.2009 р. на суму 336016,67 грн. у сумі 2767,23 грн., з 01.11.2009 р. до 30.11.2009 р. на суму 323384,87 грн. у сумі 3557,23 грн., який є арифметично вірним та підлягає стягненню з відповідача.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 392167,08 грн. штрафу відповідно до 6.4 договору поставки № 1/2303/09 від 23.03.2009 р.

Як зазначалося вище, згідно вказаного пункту 6.4 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату сировини, яка поставлена, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 30% від суми неоплаченої в строк сировини.

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафу вбачається, що позивачем було визначено розмір штрафу в сумі 392167,08 грн. за кожною простроченою поставкою, у тому числі згідно накладних № 0016/03 від 28.03.2009 р. на суму 55000,00 грн. у сумі 16500,00 грн., № 0005/04 від 04.04.2009 р. на суму 43034,04 грн. у сумі 12910,21 грн., № 0024/04 від 13.04.2009 р. на суму 76624,32 грн. у сумі 23887,30 грн., № 0037/04 від 23.04.2009 р. на суму 40684,32 грн. у сумі 12205,30 грн., № 0043/04 від 29.04.2009 р. на суму 111133,26 грн. у сумі 33339,98 грн., № 0003/05 від 07.05.2008 р. на суму 81725,32 грн. у сумі 24517,60 грн., №0010/05 від 16.05.2009 р. на суму 93310,26 грн. у сумі 27993,08 грн., № 0014/05 від 23.05.2009 р. на суму 83312,64 грн. у сумі 24993,79 грн., № 0001/06 від 01.06.2009 р. на суму 84398,76 грн. у сумі 25319,63 грн., № 0007/07 від 14.07.2009 р. на суму 72855,72 грн. у сумі 21856,72 грн.,, № 0001/8 від 01.08.2009 р. на суму 60777,36 грн. у сумі 18233,21 грн., № 0011/08 від 15.08.2009 р. на суму 63544,32 грн. у сумі 19063,30 грн., № 0016/08 від 27.08.2009 р. на суму 67814,10 грн. у сумі 20344,23 грн., № 0011/09 від 12.09.2009 р. на суму 65714,22 грн. у сумі 19714,27 грн., № 0018/09 від 26.09.2009 р. на суму 86390,88 грн. у сумі 25917,26 грн., № 0008/10 від 17.10.2009 р. на суму 86741,62 грн. у сумі 26022,49 грн., № 0013/10 від 24.10.2009 р. на суму 81558,36 грн. у сумі 24467,51 грн., № 0014/10 від 27.10.2009 р. на суму 16422,00 грн. у сумі 4926,60 грн., № 0007/11 від 07.11.2009 р. на суму 33182,10 грн. у сумі 9954,63 грн.

Суд не бере до уваги посилання відповідача щодо неправомірності заявленого позивачем до стягнення штрафу у сумі 392167,08 грн., у звязку з тим, що укладення договору є вільним волевиявленням сторін згідно з приписами статті 627 ЦК України, якою передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Проте, зважаючи на важкий фінансовий стан відповідача (наявність заборгованості контрагентів та наявність кредиту), а також його добровільну сплату основного боргу, відшкодування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суд, користуючись наданим йому правом, передбаченим ч. 3 статті 83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення позивачем штрафу.

Згідно з ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності з п. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до приписів ч. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3.9.2 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(зі змінами та доповненнями) № 02-5/289 від 18.09.1997 р., вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З урахуванням викладеного, обставин, наведених у відзиві відповідача, а також повного погашення ним заборгованості перед позивачем суд вважає, що розмір штрафу, який в даному випадку підлягає стягненню з відповідача, може бути зменшений до 196083,54 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ «Агромаркет «Заріна».

Згідно з приписами ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, проте у даному випадку стягненню не підлягають з огляду на їх відшкодування відповідачем позивачеві до прийняття рішення у даній справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Припинити провадження у справі в частині стягнення 233962,00 грн.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09170, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромаркет «Заріна»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 12А, прим. 31, код 36087589) 196083 (сто девяносто шість тисяч вісімдесят три) грн. 54 коп. штрафу, 17024 (сімнадцять тисяч двадцять чотири) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 4763 (чотири тисячі сімсот шістдесят три) грн. 27 коп. 3% річних.

4.В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Бабкіна

Дата підписання рішення 05.05.2010 р.