Рішення № 95337648, 23.02.2021, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/2537/20

Провадження № 2/935/213/21

РІШЕННЯ

Іменем України

23 лютого 2021 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Янчук В.В.,

за участі секретаря судових засідань - Кумечко С.М.,

сторін:

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Коростишівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 був власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , протягом 6 –ти місяців за цією адресою був зареєстрований ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_2 ніхто із спадкоємців не звертався з приводу оформлення спадкових прав, а ОСОБА_3 , який є батьком позивача є таким, що фактично прийняв спадщину ( ст. 548, 549 ЦК УРСР). ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача – ОСОБА_3 помер. Спадкові справи після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заводились. Після смерті батька, позивач почав утримувати та проживати у житловому будинку АДРЕСА_1 , сплачував комунальні послуги, проводив ремонтні роботи. З 2007 року позивач добросовісно та відкрито володіє та користується житловим будинком, сплачує комунальні послуги.

Позивач просить: визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок, господарські будівлі та споруди, що розташовані за адресою : АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 12.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суді від 14.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Вказав, що за згодою батькового дядька – ОСОБА_2 стали проживати родиною в житловому будинку АДРЕСА_1 та здійснювали догляд діда. Після смерті ОСОБА_2 батько позивача – ОСОБА_3 не встиг оформити спадкових прав, так як помер. Більше 20 років він проживає в будинку, сплачує комунальні послуги, проводить там ремонтні роботи. Після смерті батька та ОСОБА_2 до нотаріальної контори не звертавсь.

В судове засідання відповідач Коростишівська міська рада свого представника в не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. До суду подали заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, а рішення прийняти на розсуд суду.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду показав, що будинок по АДРЕСА_1 належав двоюрідному діду позивача – ОСОБА_2 , дітей в нього не було, ОСОБА_1 проживає в ньому тривалий час, проводив ремонтні роботи в ньому.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду показала, що ОСОБА_1 переоформляє будинок за адресою АДРЕСА_1 , який належав його двоюрідному діду. В будинку ОСОБА_6 проживає більше 15 років, робив там ремонт.

Вислухавши позивача, свідків, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з дослідженими матеріалами справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.12.1991, виданого Коростишівською нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 3472 ОСОБА_2 належить житловий будинок АДРЕСА_1 ( а.с.4).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 і вказана обставина підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ( а.с. 5).

Як вбачається з довідки № 1579 від 30.05.2017 КП «Коростишівська комунальна служба» ОСОБА_2 на день смерті був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Крім нього за цією адресою протягом 6-ти місяців до дня його смерті був зареєстрований ОСОБА_3 - племінник ( а.с.7).

Батько позивача – ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , і вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 та копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ( а.с.6,9).

На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований по АДРЕСА_1 . Інших осіб за вказаною адресою протягом 6-ти місяців до дня його смерті та протягом 6-ти місяців з дня його смерті зареєстровано не було. Вказана обставина підтверджується довідкою КП «Коростишівська комунальна служба» № 1584 від 30.05.2017 р. ( а.с.8).

Відповідно до акта № 270 від 28.02.2020 депутата Коростишівської міської ради позивач ОСОБА_1 з 2007 року і по даний час проживає за адресою АДРЕСА_1 . На протязі всього часу позивач сумлінно обробляв присадибну земельну ділянку, проводив ремонті роботи в будинку ( а.с.17).

Спадкові справи до майна померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заведені, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру № 59692237, 59692020 від 04.03.2020 ( а.с. 22-23).

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Для нерухомого майна тривалість володіння складає десять років.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18), від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на добросовісність та відкритість володіння даним майном, відсутність спорів щодо вказаного майна а також відсутність інших осіб ( спадкоємців), які - б претендували на спірне майно.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач був обізнаний відносно того, що власником житлового будинку , який є предметом спору та на яке він просить визнати право власності за набувальною давністю був ОСОБА_2 , в житловому будинку проживав позивач зі згоди власника, а відсутність спорів, претензій щодо користуванням даним майном не дають підстав для того, щоб вважати позивача добросовісним набувачем.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки позивач не є добросовісними набувачем, а відкритість та безперервність користуванням спірним майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами ст. 344 ЦПК України, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати суд покладає на позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 344 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Коростишівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області.

Повне рішення суду складено 04 березня 2021 р.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_4 .

Відповідач: Коростишівська міська рада Житомирської області, місцезнаходження: вул. Володимирська,1, м. Коростишів ,Житомирської області, код ЄДРПОУ – 04053660.

Суддя Янчук В.В.