Рішення № 95336167, 05.03.2021, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/30/21

Провадження № 2/172/171/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2021 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

В С Т А Н О В И В

До суду надійшов вищевказаний позов.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.06.2007 року ОСОБА_1 підписала заяву з метою отримання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банком на підставі договору відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено до 9000,00 грн. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором, а також сплатити відсотки за користування кредитом, комісії, пеню на умовах, передбачених договором.

Кредитор свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу, кредит у сумі визначеній у договорі. Однак останній, на порушення умов договору, свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 03.12.2020 року утворилася загальна заборгованість за кредитом у сумі 21005,02 грн. У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою судді від 09.02.2021 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, а у разі розгляду справи в порядку загального позовного провадження, то розгляд справи здійснювати у його відсутність, не заперечував проти винесення заочного рішення у разі неявки відповідача.

Відповідачка ОСОБА_1 надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнає, оскільки пртягом останніх 15 років позивач стягував з її пенсійної картки кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитом. Пояснила, що у грудні 2019 року працівник банку запевнив, що заплативши 600 гривень заболргованості більше не буде і вона заплатила. Через стан здоров`я перестала отримувати пенсію на карту банку, перевівши її на пошту.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Судом встановлено, що 12.06.2007 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед кредитором станом на 03.12.2020 року становить 21005,02 грн. і складається із: заборгованості за тілом кредиту – 15101,22 грн., в тому числі заборгованості за поточним тілом кредиту – 00,00 грн., заборгованості за простроченим тілом кредиту – 15101,22 грн., заборгованості за нарахованими відсотками - 0,00 грн., заборгованості за простроченими відсотками – 5903,80 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України – 0,00 грн., нарахованої пені – 0,00 грн., нарахованої комісії - 0,00 грн.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданої виписки за договором б/н видно, що позивач здійснював автоматичне систематичне списання грошових коштів з пенсійної карти відповідачки для погашення простроченої заборгованості по карті № НОМЕР_1 , при цьому позивач здійснював списання відсотків за використання кредитного ліміту та нараховуваної пені за прострочку за кредитом.

Однак, до матеріалів позову, позивачем додано анкету-заяву ОСОБА_1 , з якої видно, що відповідачка лише підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку і не вказано про те, що вона виявила бажання оформити на своє ім`я будь-яку карту АТ КБ «ПриватБанк», в тому числі й кредитну. Не зазначено в анкеті й кредитний ліміт, відсотки за користування кредитом та розмір та спосіб нарахування штрафних санкцій.

При цьому до позовної заяви додано роздруківку витягу з умов та правил надання банківських послуг. Однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ним, укладаючи кредитний договір. Відсутні також і докази того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо неустойки (пені, штрафів), та саме у зазначеному в цих документах розмірах і способу нарахування, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У зв`язку з викладеним витяг з умов та правил надання банківських послуг, який долучений позивачем до справи, не може вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, а тому нарахування неустойки у даному випадку є безпідставним.

Зазначені висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року за результатами розгляду справи № 342/180/17-ц , які відповідно до ст. 263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому банком нараховувались відсотки від 30 до 43,2 % річних на залишок боргу без узгодження зміни відсоткової ставки зі споживачем, що заборонено чинним законодавством.

Враховуючи викладене, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» необґрунтований, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 211, 247, 259, 263, 279 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 526, 626, 628, 638, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В

Відмовити Акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Г. Битяк