Рішення № 9533549, 23.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/10323.03.10 За позовом          Фінансово-промислового концерну «Вітязь»;

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія

«Еліт Продукт»;

Про                    стягнення 120192,00 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Туголукова І.В., представник, довіреність б/н від 22.01.2010 р.;

Від відповідача:           не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 119 700,00 грн. заборгованості, 492,00 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 1201,92 грн. витрат по сплаті держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У вищезазначеній позовній заяві позивач також просить з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми позову.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач —Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Еліт Продукт», повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив. Керуючись статтею 75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Матеріали справи свідчать про те, що у травні –червні 2009 р. позивач надав відповідачеві зворотну фінансову допомогу у сумі 119700,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

—№598 від 13.05.2009 р. на суму 20000,00 грн.;

—№639 від 20.05.2009 р. на суму 42000,00 грн.;

—№659 від 26.05.2009 р. на суму 20000,00 грн.;

—№692 від 01.06.2009 р. на суму 2700,00 грн.;

—№746 від 05.06.2009 р. на суму 10000,00 грн.;

—№795 від 15.06.2009 р. на суму 10000,00 грн.;

—№771 від 11.06.2009 р. на суму 15000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вищезазначені документи свідчать про те, що між сторонами були укладені угоди.

Як визначено частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

08.12.2009 р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога вих. №15/12 від 08.12.2009 р. про повернення грошових коштів у сумі 119700,00 грн. Факт направлення зазначеної вимоги на адресу відповідача підтверджується поштовим фіскальним чеком №2875 від 08.12.2009 р.

21.12.2009 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія вих. №17/12 від 21.12.2009 р., в якій позивач просив відповідача повернути грошові кошти у розмірі 119700,00 грн. Підтвердженням направлення зазначеної претензії є опис вкладення у цінний лист від 21.12.2009 р. та поштовий фіскальний чек №4099 від 21.12.2009 р.

Відповідач не виконав свої зобов’язання за угодами, надану позивачем поворотну фінансову допомогу не повернув. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 119700,00 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За прострочку виконання зобов’язання позивачеві нараховані три проценти річних з простроченої суми у розмірі 492,00 грн.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Клопотання позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову не підлягає задоволенню, оскільки статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. У даному випадку це стосувалося позивача, який мав би довести наявність обставин, визначених статтями 66, 67 ГПК України. Такі докази позивачем не доведені та господарському суду не надані, а тому у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення зазначеного клопотання.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Еліт Продукт»(інд. 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 15/14, офіс 68, код ЄДРПОУ 36203209) на користь Фінансово-промислового концерну «Вітязь»(юридична адреса: інд. 03022, м. Київ, вул. Козача, 120/4; фактична адреса: інд. 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5, офіс 110; код ЄДРПОУ 21701830) 119700 (сто дев’ятнадцять тисяч сімсот) грн. заборгованості, 492 (чотириста дев’яносто дві) грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 1201 (одна тисяча двісті одна) грн. 92 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко