Ухвала суду № 95334784, 04.03.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2380/21

1-кп/357/970/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року м. Біла Церква Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Клепи Т.В.,

секретар судового засідання Макійчук К.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Білоцерківського міськрайонного суду Київської області кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110030002918 від 10.08.2020,за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Монастирище Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження: прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Бурлака П.О., потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_1 , захисник обвинуваченого - адвокат Собук О.О.,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.185 КК України.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області кримынальне провадження призначено до підготовчого судового засідання на 12-00 год. 04.04.2021.

Сторони кримінального провадження з боку обвинувачення і захисту, а також потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вважали за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття провадження, внесення подання про визначення підсудності немає.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд дійшов наступного висновку.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.4-8, 10 ч.1 або ч.2 ст. 284 КПК України, не встановлено.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України. Суттєвих порушень вимог КПК України при його складанні, які б перешкоджали призначенню даного обвинувального акту до судового розгляду не виявлено.

Підстави для повернення обвинувального акту відсутні.

Кримінальне провадження підсудне Білоцерківському міськрайонному суду Київської області згідно правил підсудності, передбачених ст. 32 та 33 КПК України.

За таких обставин суд, вислухавши думку учасників підготовчого провадження щодо можливості призначення судового розгляду, враховуючи, що відсутні підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 ст. 314 КПК України, вважає за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, що надійшов до суду.

З метою підготовки справи до судового розгляду, відповідно до ч. 2 ст. 315 КПК України, судом визначено дату та місце проведення судового розгляду, визначено склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді з боку обвинувачення, захисту та потерпілого.

Також визначено, що судовий розгляд з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити у відкритому судовому засіданні, судом одноособово, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні. У судове засідання необхідно викликати прокурора, потерпілих, захисника, доставити обвинуваченого.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Бурлака П.О. заявив клопотання про продовження строку раніше обраного запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, із можливістю внесення застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зважаючи, що строк останнього збігає 07.03.2021, а передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які слугували для обрання та продовження такого запобіжного заходу, не зменшились та продовжують існувати, а саме: ризик переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих уданому провадженні та ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Посилаючись на вказане, прокурор вважає, що інші запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому просив продовжити відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_1 проти задоволення клопотання прокурора заперечив та просив суд зменшити розмір застави до 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник Собчук О.О. посилаючись на необгрунтованість заявлених прокурором ризиків, просила в задоволенні клопотання прокурора відмовити, змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт та зменшити розмір застави до 50 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки прокурором необгрунтовано заявлено максимальний її розмір.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання, суд з огляду на думку учасників та вимоги чинного кримінального процесуального закону приходить до висновку про необхідність задоволення останннього, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятоюстатті 176 цього Кодексу.

Окрім того, відповідно до положень частини пятої статті 199 вказаного Кодексу та з огляду на положення ч.3 ст.315 КПК України суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 ст.199 КПК України, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Відповідно до аналогії вимог ч.3 ст.199 КПК України такими обставинами є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню розгляду кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до положень ст.184, до яких відсилає ч.3 ст.199 КПК України, такими обставинами є: короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; обставини, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною першою статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 1 ст.178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

З матеріалів судового провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.09.2020, до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк якого неодноразово продовжувався слідчим суддею і останній раз відповідно до ухвали від 11.02.2021 до 07.03.2021 включно.

При вирішенні клопотання прокурора, суд виходить з того, що прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України та зазначено обставини, якими він обґрунтовує їх існування.

Вказані прокурором обставини узгоджуються з усталеною практикою у Європейського суду з прав людини щодо оцінки наявності чи відсутності ризиків: переховування від суду - втечі особи від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення (справи: Панченко проти Росії, Бекчієв проти Молдови, Ілійков проти Болгарії) відповідно до якої слід враховувати особу обвинуваченого - його моральність, відсутність міцних соціальних зв`язків та роду занять в Україні, його сімейний стан, наявність зв`язків з іншими особами, зв`язок з Україною, суворість покарання за злочини, у яких він згідно з обвинувальним актом обвинувачується, як елемент оцінки зазначених ризиків, що не може не усвідомлюватися обвинуваченим. ОСОБА_1 .

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Суд погоджується з прокурором, що відсутність у обвинуваченого ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків: неодружений, офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності та покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, за наявності скерованих до суду 29.10.2019, 30.11.2019 відносно нього обвинувальних актів за вчинення корисливих злочинів проти власності, вчинив нові умисні злочини проти власності, що вказують на високий та стійкий ступінь ризику вчинити дії, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Враховуючи, що обвинувачений знає місця проживання потерпілих, з урахуванням вищевказаних обставин, а також, що останні не допитані судом, на переконання суду існує ризик вчинення незаконного впливу на них з боку обвинуваченого з метою змінити їх покази для уникнення відповідальності.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, а тому твердження захисника, про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, не підлягає задоволенню.

Враховуючи зазначене, застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту, в даному випадку, не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим ОСОБА_1 .

Будь-яких даних щодо неможливості утримання обвинуваченого в умовах СІЗО суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на даний час виправданий, оскільки цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні можливо визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 600.00 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити.

Керуючись статтями 131-132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 199, 314-316, 369-372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області на 14-00 год. 22.03.2021.

В судове засідання викликати прокурора, потерпілих, захисника, доставити обвинуваченого.

Клопотання захисника Собчук О.О. про застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді домашнього арешту залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України продовжити на 60 днів, тобто до 02.05.2021 включно.

Одночасно визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 181 600 грн. (сто вісімдесят одна тисяча шістсот).

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем), на наступний депозитний рахунок:

Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області: UA768201720355259001000018661 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Київській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26268119.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор №13».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор №13» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого який вніс заставу з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі звільнити ОСОБА_1 з-під варти.

В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) з`являтись до прокурора або суду за першою вимогою;

2) не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або слідчого судді, суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5) уникати спілкування із потерпілими, свідками у даному кримінальному провадженні, а також з іншими особами, які брали участь у якості понятих під час проведення слідчих, процесуальних дій;

6) носити електронний засіб контролю

У разі внесення застави, встановити двохмісячний строк дії покладених судом обов`язків, починаючи з дня внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений, який вніс таку заставу вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України та начальнику ІТТ №1 ГУ НП в Київській області.

Ухвала в частині запобіжного заходу може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайсуд протягом семи днів з моменту проголошення, а обвинуваченим з дня отримання копії ухвали.

В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде оголошено 05.03.2021 о 10-00 год.

Суддя Клепа Т.В.