Рішення № 95334643, 24.02.2021, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 161/12774/20

Номер провадження 2/167/11/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2021 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Требика В.Б.,

з участю:

секретаря судового засідання Наумчука І.П.,

представника позивача Замлинського С.С.,

представника відповідача АТ «Волиньгаз» Манзія П.П.,

представника відповідача Міністерства

енергетики України (в режимі відеоконференції) Гуземи А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз», Міністерства енергетики України про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» (далі – АТ «Волиньгаз») про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою кадастровий номер 0724510100:06:021:0024, що знаходить на АДРЕСА_1 (далі – земельна ділянка на АДРЕСА_1 ) шляхом демонтажу двох шафових газорегуляторних пунктів (далі - ШРП).

Позов обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 , на якій розміщені два ШРП, що належать АТ «Волиньгаз». Договір про користування земельною ділянкою з відповідачем не укладався, а також відсутні будь-які інші докази, що підтверджують право відповідача на користування цією земельною ділянкою, в тому чисті для обслуговування вказаних споруд. Добровільно усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою відповідач АТ «Волиньгаз» відмовляється, тому й заявлено позов до суду.

Ухвалою суду від 17 листопада 2020 року за клопотанням представника позивача залучено до участі в справі співвідповідача Міністерство енергетики України.

У поданому до суду відзиві на позов відповідач АТ «Волиньгаз» вважає заявлені вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Вказує про те, що 3 червня 1994 року Рожищенське ремонтно-транспортне підприємство (далі – Рожищенське РТП) для забезпечення газопостачання будинків на АДРЕСА_2 надало дозвіл на встановлення ШРП на території підприємства. Вподальшому укладено договір підряду на виконання будівельно-монтажних робіт, після чого вони прийняті в експлуатацію, передані замовнику, а згодом – на баланс ВАТ «Волиньгаз» (Рожищенське управління газового господарства). Зауважує на тому, що газопровід високого тиску до ШРП, газопровід низького тиску від ШРП та саме ШРП не перебувають у власності АТ «Волиньгаз».

У відзиві на позов відповідач Міністерство енергетики України зазначає, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 , має обтяження, які встановлені Законом України «Про трубопровідний транспорт», Кодексом газорозподільних систем, Законом України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів», Правилами безпеки газопостачання, а саме обтяжена наявністю охоронної зони об`єктів газорозподільчих систем, яка поширюється і на ШРП. Посилаючись на положення статей 110, 111 Земельного кодексу України (далі- ЗК), вказує про те, що перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених законом або актом уповноваженого на це органу державної влади обтяжень. Обраний позивачем спосіб захисту - усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом демонтажу двох ШРП не грунтується на вимогах закону, оскільки купуючи земельну ділянку, позивач ОСОБА_1 усвідомлювала наявність встановлених законом обмежень та була обізнана із обов`язком дотримання цих обмежень, а тому її права не порушено. Разом з тим, відповідач АТ «Волиньгаз» наділений правами приймати рішення щодо експлуатації переданого йому на праві господарського відання майна за умови його збереження, безпечної та безаварійної експлуатації в рамках умов договорів та чинного законодавства. Враховуючи зазначене, просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач ОСОБА_1 вказує про обгрунтованість позовних вимог та безпідставність доводів відповідачів, оскільки на земельній ділянці на АДРЕСА_1 , знаходяться два належні відповідачам ШРП без документів на право користування. Відповідачами не доведено доказами встановлення та реєстрації у визначеному законом порядку обмежень у праві користуванні позивача земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , та не подано доказів про надання власником земельної ділянки згоди на встановлення обмеження (обтяження) у використанні земельної ділянки.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач АТ «Волиньгаз» вказує, що земельна ділянка має обмеження, встановлені нормативно-правовими актами, і власники земельних ділянок зобов`язані їх дотримуватися.

Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи,в судове засідання не з`явилася.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, давав суду пояснення, близькі за змістом до обгрунтувань позовної заяви та відповіді на відзив. З його пояснень слідує, що позивачу перед купівлею земельної ділянки було відомо про розташування одного ШРП зі сторони вул. Мазепи. У витязі про реєстрацію прав власності від 10 травня 2019 року (за місяць перед купівлею) відсутня інформація про обтяження земельної ділянки, пов`язані з ШРП, лише значиться про наявність сервітутів про право проходу та проїзду на велосипеді, проїзду на транспортному засобі. Вказував, що земельна ділянка перед її продажем попередньому покупцю перебувала у комунальній власності. Посилався на положення Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» у частині необхідності визначення охоронних зон у документації із землеустрою і внесення їх до державного земельного кадастру.

Представник відповідача АТ «Волиньгаз» Манзій П.П. заперечив проти позову, давав пояснення близькі за змістом до відзиву та заперечень на відповідь на відзив. Крім цього вказав, що про зміну власника земельної ділянки АТ «Волиньгаз» стало відомо у 2019 році зі звернення позивача про демонтаж ШРП. АТ «Волиньгаз» повідомило позивача про можливість їх перенесення в інше місце за її рахунок, оскільки у відповідача відсутні заплановані на це кошти. Пояснив, що наведені представником позивача норми Закону України «Про правовий режим земель охоронних зон об`єктів магістральних трубопроводів» стосуються лише магістральних трубопроводів, а ШРП, які просить демонтувати позивач, підключені до системи газопостачання з надлишковим тиском не більше 1,2 МПа, тому на них не поширюється дія закону, на який посилається представник позивача.

Представник відповідача Міністерства енергетики України Гузема А.А. зазначила, що позовні вимоги безпідставні. Пояснила, що нормативно-правовими актами, які набрали законної сили, встановлено обмеження у користуванні позивачем земельною ділянкою (у вигляді охоронних зон навколо ШРП), зокрема Кодексом газорозподільних систем та іншими. Посилалася на положення ст. 111 ЗК щодо відсутності обов`язку реєструвати обтяження та обмеження, встановлені нормативно-правовими актами. Щодо доводів представника позивача про внесення відомостей у документацію із землеустрою, то це входить до обов`язку власника земельної ділянки.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідачів, дослідивши та оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню виходячи з такого.

Копією листа № 28 від 3 червня 1994 року (а.с. 58) стверджено, що Рожищенське РТП (місцезнаходження: м. Рожище, вул. Мазепи, 24), дозволило встановити шкафну газову установку на своїй території жителям вул. Терешкової м. Рожища.

З копії договору підряду від 16 серпня 1994 року № 65, укладеного між головою кооперативу ОСОБА_3 та промисловим об`єднанням «Волиньгаз» (а.с. 51), слідує, що останнє взяло на себе зобов`язання виконати роботи з газифікації вул. Терешкової в

м. Рожищі.

Відповідно до копії листа голови кооперативу вул. Терешкової м. Рожищі

(а.с. 50), вказаний кооператив звернувся 25 серпня 1994 року до Волинської обласної газотехнічної інспекції із заявою про реєстрацію проекту на будівництво газопроводу високого і низького тиску.

З копії довідки головного інженера проекту ОСОБА_4 (а.с. 60) вбачається, що робочий проект «Газифікація вул. Терешкової в м. Рожище» розроблений згідно з нормами, правилами, інструкціями і державними стандартами, і забезпечує безпечну експлуатацію будівель та споруд при дотриманні передбачених проектом заходів.

Копією будівельного паспорта ШРП (а.с. 52) стверджено, що 2 лютого 1995 року проведено випробування газопроводу і обладнання ШРП на АДРЕСА_2 . Встановлено, що вони побудовані відповідно до проекту. Будівництво закінчено у лютому 1995 року.

За змістом копії акта про прийом в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту від 14 лютого 1995 року, копії актів від 10 червня 2002 року № 20, 21 (а.с. 49,

53-54) вуличні газопроводи високого та низького тиску по проектно-кошторисній документації на АДРЕСА_2 здано та прийнято на баланс безоплатно Рожищенським управлінням газового господарства.

Згідно з копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28 січня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Рожищенського районного нотаріального округу Павлюк Р.П. 28 січня 2003 року (а.с. 13), Рожищенська міська рада продала Рожищенському РТП земельну ділянку на АДРЕСА_1 , площею 69661 кв.м. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 цього договору покупцем на рахунок продавця має бути сплачена сума 1142,15 грн., а решта вартості земельної ділянки в сумі 341502,26 грн. – щомісячно рівними платежами по 1142,15 грн. не пізніше 1 листопада 2028 року. У п. 5.2 цього договору передбачено, що право власності на придбану земельну ділянку виникає у покупця з моменту повного розрахунку за цим договором.

За змістом копії додаткової угоди від 7 червня 2019 року про заміну сторони (покупця) в Договорі купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 28 січня 2003 року за Р. № 215 приватним нотаріусом Рожищенського районного нотаріального округу Павлюк Р.П., укладеної між Рожищенською міською радою, ОСОБА_1 , Рожищенським РТП (а.с. 15), сторони домовилися про заміну у договорі купівлі-продажу земельної ділянки від 28 січня 2003 року покупця Рожищенське РТП на ОСОБА_1 . Відповідно до п. 6 угоди ОСОБА_1 перерахувала на банківський рахунок Рожищенської міської ради існуючий на момент укладення додаткової угоди залишок по оплаті вартості земельної ділянки за договором купівлі-продажу. Пунктом 8 цієї угоди передбачено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 7 червня 2019 року № 169747885 (а.с. 12) вбачається, що власником земельної ділянки (кадастровий номер 0724510100:06:021:0024) на

АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 . Зареєстровані обтяження: безстроковий сервітут на право проходу та проїзду на велосипеді, безстроковий сервітут на право проїзду на транспортному засобі.

Таким чином, будівництво та прийняття в експлуатацію системи газопостачання АДРЕСА_2 відбулося до моменту реєстрації позивачем права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ч. 1 ст. 16, ст. 391 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення іншою особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до інших осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. При цьому, для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Із викладеного вбачається, що звертаючись до суду із негаторним позовом, власник майна повинен довести належними і допустимими доказами факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні свої правомочностей та неправомірність дій відповідача щодо використання свого майна.

Відповідно до копії договору № 31/22 «Про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва», укладеного 29 листопада 2012 року між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ «Волиньгаз» (далі – договір 31/22) із додатком №1 (а.с.88-96), копії додаткової угоди від 24 травня 2017 року з протоколом розбіжностей (а.с.170-178), ПАТ «Волиньгаз» надано на праві господарського відання державне майно за номерами 7953,7958 - шафорозподільні пункти у АДРЕСА_2 інвентарний номер 107020800420200016) (а.с. 95).

Згідно з довідкою АТ «Волиньгаз» від 27 жовтня 2020 року № 43002.2-С-2640-1020 шафорозподільний пункт (м. Рожище, вул. Терешкової, інвентарний номер 107020800420200016) знаходиться на балансі АТ «Волиньгаз» та перебуває у державній власності відповідно до договору № 31/22. Вказаний шафорозподільний пункт у 1995 році побудовано на території Рожищенського РТП, введено в експлуатацію та передано на баланс АТ «Волиньгаз» на підставі рішення Рожищенської міської ради від 10 червня 2002 року № 111 (а.с. 68).

Таким чином, на даний час два ШРП, які просить демонтувати позивач із належної їй земельної ділянки, перебувають у власності держави в особі Міністерства енергетики України і передані на праві господарського відання АТ «Волиньгаз». Такі обставини визнаються сторонами.

Вимоги безпеки до систем газопостачання для забезпечення споживачів природним газом з надлишковим тиском не більше 1,2 МПа, а також зрідженим вуглеводневим газом з надлишковим тиском не більше 1,6 МПа, зокрема й щодо ШРП, встановлені Правилами безпеки систем газопостачання, затвердженими Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 8 червня 2015 року № 674/27119.

Відповідно до п. 2 цих Правил, шафовий регуляторний пункт - комплекс обладнання для зниження тиску газу та підтримання його на заданому рівні, повністю змонтований в заводських умовах, розташований в металевій шафі. Охоронна зона об`єктів газорозподільної системи - територія, обмежена умовними лініями уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільчих газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності. Аналогічне визначення охоронної зони газорозподільної системи також визначено у пункті 4 розділу 1 глави І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2015 року за № 1379/27824.

Згідно із ч. 2 ст. 73 ЗК уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони

За змістом ч. 2 ст. 112 ЗК правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.

З пунктів 1, 5 глави 4 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем слідує, що охоронна зона об`єктів ГРМ (газорозподільної системи) поширюється на газопроводи з надлишковим тиском природного газу не більше 1,2 МПа, ГРП, ШРП, вузли обліку природного газу, засоби захисту газопроводів від електрохімічної корозії, споруди і пристрої на газопроводах, розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження газопроводів і споруд на них, за винятком внутрішньобудинкових газових мереж. Земельні ділянки, що входять до охоронних зон, використовуються власниками, орендарями земельних ділянок, землевласниками та землекористувачами з обов`язковим дотриманням вимог цього Кодексу.

Статтею 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт» встановлено, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних газопроводів. Уздовж трубопроводів встановлюються охоронні зони. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженням (обтяженням) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об`єкта трубопровідного транспорту визначається законодавством України.

Отже, з аналізу зазначених норм вбачається, що наявність охоронної зони в межах земельної ділянки є підставою для її використання власником з обмеженням.

Приписами частин 2, 5, 7 ст. 319 ЦК передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 110 ЗК на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень.

Згідно з ч. 1 ст. 111 ЗК обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Положенням частин 3, 4 ст. 111 ЗК передбачено, що обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом. Обмеження у використанні земель (крім обмежень, безпосередньо встановлених законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами) підлягають державній реєстрації в Державному земельному кадастрі у порядку, встановленому законом, і є чинними з моменту державної реєстрації. Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені.

З наведених норм слідує, що обтяження прав на земельні ділянки, які встановлені законом, та обмеження у використанні земель, які встановлені законом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, не потребують обов`язкової державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі відповідно. Разом з цим, законодавство встановлює суттєві обмеження на використання земельної ділянки, на якій встановлено охоронну зону діючої наземної споруди газопроводу.

За таких обставин суд відхиляє доводи представника позивача щодо відсутності обтяжень та обмежень у використанні земельної ділянки на АДРЕСА_1 , у зв`язку з невнесенням таких відомостей до відповідних реєстрів, оскільки такі обтяження та обмеження прямо встановлені законодавством України.

Суд також не приймає доводи представника позивача ОСОБА_2 щодо відсутності визначення охоронних зон у документації із землеустрою щодо земельної ділянки на АДРЕСА_1 , оскільки належними і допустими доказами відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК представником позивача такі обставини не доведено. Документація із землеустрою щодо цієї земельної ділянки сторонами до суду не подана, питання про її витребовування вони перед судом не ставили, представником позивача заперечується її наявність у позивача ОСОБА_1 , а суд, в силу ч. 7 ст. 81 ЦПК, позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положенням ч. 1 ст. 79 ЦПК визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При вирішенні даної справи суд також зауважує на тому, що будівництво системи газопостачання було здійснено задовго до набуття позивачем ОСОБА_1 права власності на вищевказану земельну ділянку, за погодженим проектом та за згодою попереднього покупця цієї земельної ділянки, на території розташування якого встановлювалися спірні ШРП. Разом з цим, під час розгляду справи позивачем не доведено належними та достовірними доказами протиправності дій відповідачів у створенні їй перешкод у здійсненні своїх правомочностей (користування та розпорядження) щодо земельної ділянки на АДРЕСА_1 , порушення її прав чи законних інтересів. Позивач ОСОБА_1 не позбавлена права користування та розпорядження належною їй земельної ділянкою, а лише має дотримуватися відповідних обмежень щодо її частини, де встановлено охоронні зони. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 175/5004/16-ц.

У ч. 1 ст.11 ЦПК передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності враховуючи зокрема забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами та значення розгляду справи для сторін.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Поряд із відсутністю законних підстав для зобов`язання відповідачів демонтувати спірні ШРП, суд, з метою дотримання балансу між інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположного права позивача, також враховує законні інтереси мешканців вул. Терешкової м. Рожище Волинської області, будинки яких підключені до системи газопостачання за допомогою вказаних ШРП, які, у разі зобов`язання відповідачів демонтувати систему газопостачання, будуть позбавлені можливості отримувати газ для власних потреб.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 259, 265 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз», Міністерства енергетики України про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою.

Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Рожищенський районний суд Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення: 5 березня 2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідачі: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Волиньгаз» (місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Івана Франка, 12, ідентифікаційний код юридичної особи 03339459); Міністерство енергетики України (місцезнаходження:

м. Київ, вул. Хрещатик, 30, ідентифікаційний код юридичної особи 37552996).

Суддя: В.Б. Требик