Ухвала суду № 95334297, 26.02.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

Іменем України

26.02.2021 Справа №607/3572/21 Провадження № 1-кс/607/1267/2021

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Марциновська І.В., за участю: секретаря судового засідання Канюки Н.В., прокурора Козловського А.І., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Оленяка В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Кореня А.В., погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури Козловським А.І., під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021211040000212 від 24.02.2021 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

УСТАНОВИВ:

26.02.2021 старший слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області Корінь А.В. звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 .

Клопотання мотивоване тим, що Тернопільським районним управлінням поліції ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021211040000212 від 24.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Слідчий зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено, що в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у невстановлений досудовим розслідуванням час виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна.

Так, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , маючи на меті заволодіти чужим майном та попередньо обумовивши спосіб викрадення чужого майна, а саме через незаконне проникнення в житлове помешкання з метою подальшого викрадення наявних в помешканні матеріальних цінностей, тим самим вступивши в злочинну змову з ОСОБА_2 , прибув на прибудинкову територію - подвір`я багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на викрадення чужого майна, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 24.02.2021 в період з 08 години 40 хвилин до 11 години 40 хвилин (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), умисно обравши період доби, в який в житлових помешканнях відсутні власники та мешканці квартир, переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає і вони не будуть помічені сторонніми особами, через вхідні двері під`їзду потрапили в допоміжне - коридорне приміщення багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Рухаючись сходовою кліткою, одночасно слідуючи злочинному умислу, спрямованому на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 помітили вхідні двері житлової квартири під номером ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій зареєстрована та проживає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зупинившись на сходовій клітці поруч з вхідними дверима житлової квартири АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , переконавшись, що за ними ніхто не спостерігає і вони не будуть помічені сторонніми особами, пересвідчившись у відсутності мешканців у вказаній квартирі, з корисливих мотивів, за допомогою завчасно підготовлених підручних технічних інструментів шляхом пошкодження замка вхідних дверей проникли в приміщення житлової квартири АДРЕСА_3 .

Перебуваючи в приміщенні житлової квартири АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, спрямований на викрадення чужого майна, шляхом візуального вивчення обстановки та розташування речей та предметів в квартирі, шляхом відкриття меблевих дверей, шухляд та внутрішніх сховищ розпочали пошук наявних матеріальних цінностей. В ході таких дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 віднайшли фотоапарат марки «Nikon», додатковий об`єктив до фотоапарату марки «Nikon», зарядний пристрій до вказаного фотоапарату, ігрову приставку «Хbох», 2 бездротові джойстики до приставки, 2 ноутбуки марки «Асеr», 2 зарядних пристрої до ноутбуку, сумку чорного кольору для зберігання ноутбуку, 2 планшети марки «Apple» iPad, ювелірні вироби у вигляді золотого ланцюжка з кулоном, на якому вмонтований дорогоцінний камінь, три золотих кільця, золотий хрестик, золотий перстень чоловічого типу, дві сережки із прикрасами у вигляді дорогоцінних камінців, срібний браслет, парфуми марки «ZARA» в кількості 3 пляшечок, парфуми «Police» в кількості 1 флакону та грошові кошти в розмірі 350 гривень.

В подальшому ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , віднайшовши та приховавши в спеціально підготовленні підручні сумки матеріальні цінності, намагаючись бути непоміченими, покинули розташування квартири через вхідні двері, спустившись сходовою кліткою в під`їзді, та вийшли з вказаного багатоквартирного житлового будинку, після чого покинули прилеглу до будинку територію з викраденими речами та матеріальними цінностями.

Таким чином своїми злочинними діями, що відобразились в проникненні в житлову квартиру АДРЕСА_4 , та викраденні з неї матеріальних цінностей ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіяли ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 90000 гривень.

Слідчий зазначає, що у кримінальному провадженні № 12021211040000212 від 24.02.2021 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Також необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий доводить наявністю ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення.

Відтак слідчий вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

У судовому засіданні прокурор Козловський А.І. підтримав клопотання з викладених у ньому підстав та просив клопотання задовольнити. Додатково зазначив, що ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином підтверджується тим, що ОСОБА_1 може не з`являтися за викликами до слідчого та суду, чим буде затягувати досудове розслідування та судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні. Зазначив, що розмір застави обґрунтовується вартістю викраденого майна.

У судовому засіданні захисник Оленяк В.С. заперечував проти клопотання прокурора та просив визначити ОСОБА_1 мінімальний розмір застави, так як запропонований прокурором розмір є непомірним для підозрюваного. Зазначив, що зазначені прокурором ризики кримінального провадження є недоведеними. Зокрема, усі викрадені речі у підозрюваного вилучені під час обшуку, а тому він не може їх знищити чи спотворити. Також немає підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинятиме інше кримінальне правопорушення, так як відсутні відомості щодо його судимості. Крім цього, підозрюваний не знайомий з потерпілою, а тому не може на неї впливати.

У судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 підтримав позицію свого захисника. Додатково зазначив, що шкодує за вчинене, бажає співпрацювати зі слідством та відшкодувати вартість викраденого майна.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши зміст клопотання, додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частина 1 ст. 29 Конституції України визначає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований, зокрема до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1). переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2). знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3). незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4). перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; 5). вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан (ч. 1 ст. 178 КПК України).

Так, Тернопільським РУП ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021211040000212 від 24.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

24.02.2021 ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

25.02.2021 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 , та його можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме: заява потерпілої ОСОБА_3 від 24.02.2021, в якій вона просить притягнути до відповідальності осіб, які здійснили крадіжку належного їй майна з квартири АДРЕСА_4 ; протокол допиту потерпілої ОСОБА_3 від 24.02.2021, в якому зафіксовані пояснення останньої щодо обставин вчиненого кримінального правопорушення; протокол огляду місця події від 24.02.2021 та таблиця ілюстрацій до цього протоколу; протокол обшуку транспортного засобу, в салоні якого відшукані речі, що були викрадені з квартири ОСОБА_3 ; протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 24.02.2021.

Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні дані слідчий суддя доходить висновку про обґрунтованість підозри та можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

При цьому така обґрунтованість підозри стороною захисту у судовому засіданні не заперечувалась та не спростовувалась.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор, та позицію сторони захисту щодо їх недоведеності, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. А як зазначено в п. 111-112 рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії», обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, в обґрунтування застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою прокурор зазначив, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; знищити чи приховати речі, які мають значення для встановлення обставин у цьому кримінальному провадженні; іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризик того, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене безальтернативне покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Також підозрюваний документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон та не має постійного місця роботи. Вказане дає підстави вважати, що підозрюваний в умовах безвізового режиму України з країнами Європейського Союзу зможе швидко та безперешкодно виїхати за межі України і таким чином переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Відтак слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність вказаного ризику.

Так само підтверджується і наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки органом досудового розслідування не встановлене місце зберігання частини викрадених у потерпілої золотих прикрас. Відтак перебуваючи не в умовах тримання під вартою, ОСОБА_1 зможе безперешкодно відчужити такі речі чи передати їх іншим особам з метою перешкодити слідству довести його вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Щодо ризику впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, то ст. 23 КПК України встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тобто доказове значення у кримінальному провадженні матимуть саме ті показання потерпілої і свідків, які будуть надані останніми безпосередньо під час судового розгляду у судовому засіданні, а не надані ними в ході досудового розслідування. Вказане доводить, що з метою зміни потерпілою та свідками своїх показань на користь підозрюваного або відмови від дачі показань останній може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб. Зокрема, ОСОБА_1 може впливати на потерпілу з метою зміни останньою своїх показань щодо розміру та вартості викраденого у неї майна у сторону їх зменшення.

Також прокурором доведено, що підозрюваний зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, проживаючи у м. Запоріжжі, ОСОБА_1 може не з`являтися за викликами до слідчого, слідчого судді чи суду, тим самим затягуючи строк досудового розслідування та судового розгляду у цьому кримінальному провадженні.

Так само слідчий суддя вважає доведеним ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення. Враховуючи відсутність в останнього постійного доходу, а також приймаючи до уваги, що дане кримінальне правопорушення вчинене з корисливим мотивом, ОСОБА_1 з метою незаконного отримання коштів для особистого збагачення може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення.

Відтак слідчий суддя доходить висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

За встановлених обставин слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є обґрунтованим та доведеним прокурором у судовому засіданні, а застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою в даному випадку відповідатиме його особі, обставинам вчиненого кримінального правопорушення і на даному етапі досудового розслідування такий захід забезпечення кримінального провадження виправдовує втручання у право підозрюваного на особисту свободу та недоторканість.

Крім того, стороною захисту не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, ніж тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України. Доводи сторони захисту щодо відсутності заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.

При цьому слідчий суддя також враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, і відповідно до наданих стороною захисту доказів приймає до уваги відсутність постійного місця роботи, міцність соціальних зв`язків підозрюваного, наявність на утриманні ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей, відсутність доказів про негативний стан здоров`я підозрюваного, який би унеможливлював його перебування в умовах СІЗО, та доходить висновку, що обраний запобіжний захід є пропорційним меті та завданням цього кримінального провадження.

Крім того, згідно з вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається, зокрема у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу ОСОБА_1 , його сімейний та матеріальний стан, відсутність доказів, що останній має у своїй власності рухоме чи нерухоме майно, а також з урахуванням вартості викраденого майна, яка становить 90000 грн, слідчий суддя доходить висновку про необхідність визначення застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Також такий розмір застави відповідає позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання порушувати покладені на неї процесуальні обов`язки. Слідчий суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження та запобігання встановленим ризикам.

Крім цього, на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрюваного обов`язки, визначені даною нормою закону та доведені прокурором, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_2 у цьому кримінальному провадженні.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 369-372, 532 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Кореня А.В. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021211040000212 від 24.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.

Встановити строк дії ухвали в частині застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 24.04.2021 до 13 год. 20 хв.

Визначити ОСОБА_1 заставу у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90800 (дев`яносто тисяч вісімсот) гривень. Застава має бути внесена на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу – застава за «Коломойця Сергія Сергійовича» у кримінальному провадженні № 12021211040000212 за ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.02.2021.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У разі внесення застави ОСОБА_1 звільнити з-під варти та покласти на нього обов`язки, передбачені статтею 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілою ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_2 у цьому кримінальному провадженні.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважатиметься таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави встановити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_1 обов`язків до 26.04.2021.

В іншій частині клопотання відмовити.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава буде звернена в дохід держави, зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й буде використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого у цьому кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному ОСОБА_1 .

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області І. В. Марциновська