Рішення № 95333844, 22.02.2021, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/25625/20

Провадження № 2/947/61/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2021

Київський районний суд м.Одеси в складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Тельпіс Я.І. розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПАТ «Страхова Группа «ТАС» про стягнення шкоди внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА`ТАС» у якому просив стягнути з ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 814 212,67 гривень, моральну шкоду у розмірі 150 000 гривень; стягнути з ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА`ТАС» на його користь 130 000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати.

Позов вмотивовано тим, ОСОБА_2 13.07.2019 приблизно о 18 годині 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «FordFusion» р/н р/н НОМЕР_1 , в якому перебував пасажир ОСОБА_4 , не урахував дорожню обстановку та вимоги дорожнього знаку «Дати дорогу», не дав дорогу транспортному засобу, що наближався ліворуч по головній дорозі, маючи технічну можливість уникнути події, допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем «MERSEDES-BENZ ML 350» р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 в смузі руху останньої.

Згідно висновку експерта № 167 КДТЗ від 19.09.2019 року, складеного Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 944 212, 67 гривень.

У провадженні Київського районного суду м.Одеси знаходилась кримінальна справа №947/31924/19, кримінальне провадження № 12019160480002507 від 14.07.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України. У вказаній справі позивача визнано потерпілим. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29.07.2020 року провадження по справі закрито з підстав зазначених у п.1 ч.2 ст. 284 КПК України „примирення з потерпілим”.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2020 року зазначений позов, був залишений без руху.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі у загальному провадженні.

Представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився був повідомлений належним чином через сайт Київського районного суду м.Одеси.

Відповідач ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА`ТАС» надав відзив у якому просив відмовити у задоволення позову до нього посилаюсь на те, що згідно поліса страхування ОСОБА_2 ліміт відповідальності становить 100 000 гривень, при цьому надає платіжне доручення про сплату на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 100 000 гривень.

Суд дослідивши письмові докази, приходить до наступного.

ОСОБА_2 13.07.2019р. приблизно о 18 годині 30 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «FordFusion» р/н НОМЕР_1 , в якому перебував пасажир ОСОБА_4 , не урахував дорожню обстановку та вимоги дорожнього знаку «Дати дорогу», не дав дорогу транспортному засобу, що наближався ліворуч по головній дорозі, маючи технічну можливість уникнути події, допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем «MERSEDES-BENZ ML 350» р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 в смузі руху останньої.

Згідно висновку експерта №167 КДТЗ від 19.09.2019 року, складеного Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 944 212, 67 гривень.

У провадженні Київського районного суду м.Одеси перебувала кримінальна справа №947/31924/19, кримінальне провадження №12019160480002507 від 14.07.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України. У вказаній справі позивача визнано потерпілим.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29.07.2020 року зазначене провадження по справі закрито з підстав зазначених у п.1 ч.2 ст. 284 КПК України „примирення з потерпілим”.

Відповідно до п. 7 Постанови пленуму ВСУ від 31.03.1989 №3 «Про практик застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна» у разі закриття справи з передбачених законом підстав цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Відповідальність відповідача ОСОБА_2 згідно Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» була застрахована у ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА`ТАС» страховий поліс ОСЦПВ № АО6038155 з лімітом майнової відповідальності 100000 грн.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України зазначена шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою яка її спричинила.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1177 ЦПК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст.81ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахуванням норм статті 1194 ЦК України з ОСОБА_2 підлягала б стягненню матеріальна шкода у розмірі 944 212,67 - 100 000 = 844 212,67 гривень. Суд зазначає, що оскільки до вимог ст.13ч.1 ЦПК України він не може вийти за межі позовних вимог, а сума заявлена позивачем менш ніж та, що була вирахувана судом, то стягненню підлягає саме сума 814 212,67 гривень.

Крім зазначеного, внаслідок вищезазначених протиправних дій позивачу була спричинена також моральна шкода. Наявність моральної шкоди він обґрунтовує душевними стражданнями пережитими у зв`язку із самим фактом пошкодження; душевними стражданнями, пов`язаними з тим, що я не міг користуватися всіма благами та перевагами, які дає власний автомобіль. Зокрема, оперативність у вирішенні всіх необхідних побутових потреб.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір моральної шкоди яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 позивач оцінює в сум 150 000 гривень. Але з врахуванням настання негативних наслідків у немайновій сфері та визначення справедливого розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також інші обставини, які мають істотне значення та вважає справедливим стягнення моральної шкоди у розмірі 15000 гривень.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу (професійну правничу допомогу).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, оформлені у встановленому законом порядку, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн., в підтвердження чого представлено договір про надання правничої (правової) допомоги від 10.01.2020 року , відповідно до п. 4.1 якого передбачено, що за надання правничої правової допомоги згідно цього договору Підзахисний сплачує Бюро гонорар у розмірі 10 000 гривень. До матеріалів справи, долучено виписку банку з рахунку Бюро про сплату позивачем згідно договору про надання правничої допомоги від 10.01.2020 року грошових коштів на користь АБ «Попов і Партнери» у розмірі 10 000 гривень, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу підлягає задоволенню.

Також встановлено, що позивачем сплачено судові витрати у розмірі 10510 грн., що документально підтверджується, тому на підставі ст.141 ЦПК України вони стягується з відповідача ОСОБА_2 .

Щодо стягнення шкоди з іншого відповідача суд зазначає, що полісом АО/6038155 застрахована відповідальність відповідача ОСОБА_2 на суму 100000 грн. за заподіяння майнової шкоди.

Розпорядження Нацкомісії що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №538 від 9.-4.2019р., яке зареєстровано в Мінюсті України 22.05.2019р. набрало чинності через 3 місяці з дня його офіційного опублікування, тобто з 21.09.2019р., а оскільки страхова подія відбулася 13.07.2019р., зазначене розпорядження не застосовується до цієї страхової події.

ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_6 у якості страхового відшкодування матеріальної шкоди сплачено квитанцією №133031 від 23.10.2020р. - 100 000 гривень, а тому позов у частині стягнення шкоди та судових витрат з страхової компанії задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4-13,76-89,258-273,280-289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) у якості матеріальної шкоди - 814212,67 грн., моральної шкоди - 15000 грн., судові витрати - 10510 грн. та витрати на правничу допомогу - 10000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання через суд першої інстанції.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бескровний Я. В.