Рішення № 9533382, 07.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/16007.04.10 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування"

доВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача:Савицького Євгена Йосифовича

простягнення 28 111,61 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Куца Н.О., Семко В.С.

від відповідача:Кучма О.Л.

від третьої особи:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (надалі –ТДВ "СК "ВіДі-Страхування") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (надалі –ВАТ "НАСК" Оранта") про стягнення 28 111,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №АС001529 від 04.06.2008 р. внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (надалі –ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Тойота, реєстраційний номер АА 0207 НІ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки ГАЗ, реєстраційний номер У 6007 КИ, яким скоєно ДТП, застрахована ВАТ "НАСК "Оранта" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 699,59 грн., 3% річних у розмірі 191,67 грн. та пені у розмірі 1309,73 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 07.04.2010 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Савицького Євгена Йосифовича.

Судом в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, яке міститься в тексті позовної заяви, відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

В судове засідання представники позивача з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, надали докази сплати відповідачем суми страхового відшкодування у розмірі 24 221,64 грн., в іншій частині позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги в частині стягнення суми страхового відшкодування визнає частково в розмірі визначеному звітом експерта (24 221,64 грн.), повідомив про її сплату, та пеню, нараховану від цього розміру. В частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних в позові просить відмовити, посилаючись на те, що відносини, які виникли між сторонами регулюються лише спеціальним законом (Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), а тому нарахування інфляційних втрат та 3% річних є неправомірним, оскільки такий вид відповідальності не визначений вказаним законом.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою на звороті ухвали суду та повідомленням про вручення поштового відправлення №09022299 від 23.03.2010 р.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2008 р. між ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" та Яковлєвим Юрієм Васильовичем укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №АС001529 (надалі –Договір), вигодонабувачем за яким є Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк".

Предметом Договору є майнові інтереси Яковлєва Ю.В., що не суперечать чинному законодавству України, пов’язані з володінням, користування та/або розпорядженням транспортного засобу: автомобіля марки Тойота, реєстраційний номер АА 0207 НІ, на випадок настання подій, перелік яких наведено у статті 2 Договору, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; протиправні дії третіх осіб; стихійні лиха; пожежа чи самозаймання автотранспортного засобу; незаконне заволодіння.

Додатковою угодою (адендум) №2 від 29.12.2008 р. до Договору визначено, що у зв’язку з виконанням останнього зобов’язання перед Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" вигодонабувачем за Договором є Яковлєв Юрій Васильович.

03.02.2009 р. близько 20 год. 15 хв. в м. Києві на просп. Ватутіна було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля Тойота та автомобіля ГАЗ, а саме: Савицький Є.Й., керуючи автомобілем ГАЗ не дотримався безпечної дистанції внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Тойота, реєстраційний номер АА 0207 НІ, під керуванням Яковлева Ю.В.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Савицьким Є.Й. вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ДАІ з обслуговування Дніпровського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві №8333143 від 07.02.2009р. та постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.03.2009 р. у адміністративній справі №3-896/09, відповідно до якої Савицького Євгенія Йосифовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

04.02.2009 р. власник застрахованого транспортного засобу –автомобіля Тойота звернувся до позивача із заявою №0103.206.09.02 про настання страхового випадку.

Відповідно до звіту №44 про визначення вартості матеріального збитку, складеного 18.02.2009 р. суб’єктом оціночної діяльності ТОВ "Агенція "Експертиза та оцінка" (сертифікат №5792/07, виданий ФДМУ 04.06.2007р.), вартість матеріального збитку, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, заподіяного власникові автомобіля Тойота, реєстраційний номер АА 0207 НІ в результаті його пошкодження при ДТП складає 24 221,64грн.

26.02.2009 р. Яковлєв Ю.В., як власник застрахованого транспортного засобу –автомобіля Тойота, звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування, яке просив перерахувати на СТО "ВіДі Автострада", згідно рахунку №ВДзС-406966 від 11.02.2009 р.

На підставі страхового акту №913 (регрес) від 31.03.2009 р., розрахунку суми страхового відшкодування до вказаного страхового акту, позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 25910,62грн. (вартість відновлювального ремонту згідно рахунку СТО), що підтверджується платіжним дорученнями №732 від 02.04.2009 р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" перейшло в межах суми 25 910,62 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із довідки відділу ДАІ з обслуговування Дніпровського району при УДАІ ГУМВС України м. Києві №8333143 від 07.02.2009р. та постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 18.03.2009 р. у адміністративній справі №3-896/09 вбачається, що транспортний засіб –автомобіль ГАЗ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Тойота, знаходився під керуванням Савицького Є.Й.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем ГАЗ, реєстраційний номер У 6007 КИ, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність Савицького Є.Й., під час керування автомобілем ГАЗ, реєстраційний номер У 6007 КИ, застрахована ВАТ "НАСК "Оранта" згідно із полісом №ВВ/8625017.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВВ/8625017) віднесено до 3-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі. Строк дії з 16.11.2008 р. (0:00) по 15.11.2009 р.

Відповідно до п. 4 полісу №ВВ/8625017 страхувальником –особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є Савицький Є.Й., а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації Савицьким Є.Й. автомобіля ГАЗ, була застрахована ВАТ "НАСК "Оранта".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВВ/8625017) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 500,00 грн., франшиза –0,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Тойота з урахуванням фізичного зносу, становить 24 221,64 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 25 910,62 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Регресною вимогою №15/04/8.04/574-09 від 09.11.2009 р., що отримана відповідачем 09.11.2009 р. та до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 25 910,62 грн.

Враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом ВВ/8625017 розмір ліміту відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач був зобов’язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 24 221,64 грн. (вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу згідно звіту експерта) до 09.12.2009 р., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Під час розгляду справи відповідач частково визнав суму страхового відшкодування у розмірі 24 221,64 грн. та здійснив її сплату –банківська виписка з рахунку позивача від 04.06.2010 р.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 24 221,64 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1. ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Суд відзначає, що розмір витрат, які відшкодовуються відповідачем обмежено, зокрема ст.29 Закону, а саме в даному випадку, вартістю відновлювального ремонту згідно звіту експерта, а не фактичним розміром заподіяної шкоди згідно рахунку СТО, а відтак підстави для покладення відповідальності на відповідача за витрати у розмірі 1 688,98 грн., на оплату рахунків СТО за відновлювальний ремонт автомобілю, відсутні.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 1 309,73 грн. за прострочення по сплаті суми страхового відшкодування.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням зобов’язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ст. 37.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по сплаті 25 910,62 грн., нарахованої у період з 10.12.2009 р. по 09.03.2010 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з встановленої суми страхового відшкодування, що підлягає сплаті відповідачем (24221,64 грн. –звіт експерта).

Отже, за перерахунком суду, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті суми страхового відшкодування становить 1 224,35 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 699,59 грн. та 3% річних у розмірі 191,67грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних виходячи з обставин наведених при розрахунку пені.

За перерахунком суду розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 179,17грн.

Суд перевірив та вважає за можливе задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 699,59 грн., оскільки за розрахунком суду розмір нарахованих інфляційних втрат перевищує розмір позовних вимог в цій частині.

В іншій частині стягнення пені та 3% річних позовні вимоги заявлено безпідставно.

Стосовно посилання відповідача на те, що відносини, які виникли між сторонами регулюються лише спеціальним законом (Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), а тому нарахування інфляційних втрат та 3% річних є неправомірним, оскільки такий вид відповідальності не визначений вказаним законом, суд відзначає наступне.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобов’язань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобов’язання. Відповідальність за порушення зобов’язання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобов’язання" книги п’ятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобов’язань, тобто до порушення грошового зобов’язання, незалежно від визначених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Грошове зобов’язання –це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно п. 4 ч. 2 ст. 11, ст. 509 Цивільного кодексу України та п.22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у ВАТ "НАСК "Оранта" виникло зобов’язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Тобто, має місце правовідношення в якому ВАТ "НАСК "Оранта" (боржник) зобов'язано вчинити на користь ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, ВАТ "НАСК "Оранта" у встановлений строк не виконано, а тому нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за прострочення грошового зобов’язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ВАТ "НАСК "Оранта" на користь ТДВ "СК "ВіДі-Страхування" пені у розмірі 1 224,35 грн., інфляційних втрат у розмірі 699,59 грн. та 3% річних у розмірі 179,17 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 1 688,98 грн., пені у розмірі 85,38 грн. та 3% річних у розмірі 12,50 грн. необхідно відмовити.

В частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 24 221,64грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1-1.ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду, то судові витрати за подачу позову в цій частині покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м.Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі-Страхування" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56; ідентифікаційний код 35429675) пеню у розмірі 1 224 (одна тисяча двісті двадцять чотири) грн. 35 коп., інфляційні втрати у розмірі 699 (шістсот дев’яносто дев'ять) грн. 59 коп., 3% річних у розмірі 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 17 коп., державне мито у розмірі 263 (двісті шістдесят три) грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 221 (двісті двадцять одна) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 24221,64грн. припинити.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко