Рішення № 9533044, 25.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/64225.03.10 За позовомФізичної особи –підприємця Арцева Мирослава Юхимовича до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»

про стягнення 8667,98 грн. ,-

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Луценко В.П. (довіреність від 25.03.2010);

          від відповідача: Корзун В.А. (довіреність №32 від 16.03.2010).

В судовому засіданні 25 березня 2010 року за згоди представників позивача і відповідача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.          

Обставини справи:

Фізична особа –підприємець Арцев Мирослав Юхимович (надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(надалі –відповідач, Банк) про стягнення 8667,98 грн. залишку на рахунку. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно не виконані платіжні вимоги про перерахування коштів.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що постановою правління НБУ №97 від 28.02.2009 в банку було призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 02.03.2009 по 01.09.2009, а постановою правління НБУ № 716 від 02.12.2009 було продовжено дію мораторію до 03.02.2010. В доповненні до відзиву на позовну заяву відповідач повідомив про те, що постановою НБУ від 01.03.2010 № 101 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації АКБ «Трансбанк».

Ухвалою від 23.12.2009 була прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 11.02.2010. В судовому засіданні 11.02.2010 сторони подали клопотання про продовження терміну розгляду справи на більш тривалий, ніж передбачений ст. 69 ГПК України, яке задоволене судом, в справі оголошена перерва до 25.03.2010.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2005 року між позивачем (Клієнт) і відповідачем (Банк) було укладено Договір на розрахунково-касове обслуговування з відкриттям поточного рахунку (надалі - Договір), за умовами якого відповідач відкриває позивачу поточний рахунок № 26006501003053 для зберігання грошей та здійснення розрахунково –касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього договору та законодавства України.

У відповідності до п. 2.1.3 Договору відповідач зобов’язаний здійснювати списання коштів з рахунку клієнта того ж дня на підставі розрахункових документів, наданих Клієнтом, якщо вони надійшли в операційний час (до 15:00) і в наступний робочий день, якщо надійшли після закінчення операційного часу.

16 лютого 2009 року позивачем були подані відповідачу платіжні доручення № 01, № 02 про перерахування з рахунку позивача на поповнення карткових рахунків всього 6 000,00 грн.

05 березня 2009 року позивачем було подане відповідачу платіжне доручення № 3 про перерахування з рахунку позивача на сплату єдиного податку за березень 2009 року 200,00 грн.

Як стверджує позивач, кошти за вказаним платіжними дорученнями не були перераховані відповідачем, що також підтверджується банківськими виписками від 30.10.2009 та 30.11.2009, за якими залишок на рахунку позивача складає 8667,98 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до п.1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Відповідач порушив зобов’язання щодо виконання розпоряджень позивача про перерахування коштів в загальній сумі 6200,00 грн., яке виразилося в поданих платіжних дорученнях № 1-2 від 16.02.2009 та № 3 від 15.03.2009.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

У відповідності до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(надалі –Закон про банки) у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.

Згідно із ст. 85 цього закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Постановою Правління НБУ № 97 від 28.02.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку «Трансбанк»у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 02.03.2009 до 01.03.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 02.03.2009 до 01.09.2009 року.

Постановою Правління НБУ № 519 від 01.09.2009 продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»шляхом уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців –з 02.09.2009 до 02.12.2009, крім зобов’язань Банку за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором Банку і погоджених НБУ.

У відповідності до ст. 2 зазначеного Закону мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною другою ст. 85 Закону про банки визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Таким чином, грошові кошти в сумі 6 000,00 грн. згідно платіжних доручень № 01 - №02 від 16.02.2009 відповідач повинен був перерахувати до введення мораторію, тобто до 02.03.2009. Однак дана обставина не впливає негативно на права позивача щодо судового захисту своїх прав. Так, згідно із частиною третьою ст. 85 Закону України про банки протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Отже, мораторій не впливає на право кредитора (позивача) звернутися до суду із позовними вимогами та на право суду розглянути та задовольнити їх, оскільки стадія судового розгляду не є стягненням за виконавчими документами, позовні вимоги не стосуються стягнення неустойки чи фінансових санкцій.

Крім того, стаття 4 Закону про банки встановлює, що мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Частиною другою ст. 85 Закону про банки визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Матеріалами справи підтверджується, що зобов’язання відповідача перед позивачем щодо виконання платіжного доручення №3 від 15.03.2009 виникло після призначення адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а саме 16.03.2009, в той час, як адміністрація банку була введена з 02.03.2009.

Ні Закон України «Про банки і банківську діяльність», ні Постанови правління НБУ не надають відповідачу права блокувати операції по поточним рахункам клієнтів.

У відповідності до ст. 84 Закону України «Про банки і банківську діяльність»Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію, ініціювати ліквідацію банку в будь-який час, коли дійде висновку, що фінансове оздоровлення банку є неможливим.

Як свідчать матеріали справи, постановою Правління Національного банку України № 101 від 01.03.2010 з 02.03.2010 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації Акціонерного комерційного банку «Трансбанк».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність»ліквідація банку –це процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону.

Згідно із п. 2,3 ч. 1 ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність»з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

А у відповідності до п. 20.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 р. № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за № 1172/8493, після прийняття Національним банком рішення про відкликання в банку банківської ліцензії (власником банку рішення про ліквідацію банку) і призначення ліквідатора поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів закриваються ліквідатором банку.

Наслідком закриття рахунку у відповідності до ч. 3 ст. 1075 ЦК України є видання клієнтові залишку грошових коштів на рахунку або перерахування їх за його вказівкою на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами. А зважаючи на положення п. 3 ч.1 ст. 91 Закону України «Про банки і банківську діяльність»таке зобов’язання банку щодо видачі (повернення) залишку грошових коштів клієнту вважається таким, що настало з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії банку.

Крім того, в результаті закриття рахунку ліквідатором через відкликання банківської ліцензії в розпорядженні відповідача залишилися грошові кошти в сумі 8667,98 грн., які знаходилися на такому рахунку та є власністю позивача. При цьому в силу ст. 1066 ЦК України подальше збереження відповідачем цих коштів є безпідставним.

У відповідності до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, зважаючи на вказані положення законодавства, відповідач зобов’язаний повернути відповідачу грошові кошти, які він зберігав на рахунку згідно укладеного договору банківського рахунку, оскільки така підстава для їх подальшого збереження відпала у зв’язку з відкликанням банківської ліцензії відповідача.

Відповідачем не виконане зобов’язання по поверненню позивачу залишку коштів в сумі 8667,98 грн., які зберігались на його рахунку.

За таких умов, позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 8667,98 грн., розмір яких відповідає залишку коштів, які знаходились на рахунку позивача, відкритому відповідачем, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача у розмірі 338,00 грн. (102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(ідентифікаційний код: 16293211, адреса: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 9) на користь Фізичної особи –підприємця Арцева Мирослава Юхимовича (ідентифікаційний номер 2625722210, адреса: 03179, м. Київ, вул. Уборевича, 9, кв. 5, р/р № 26000010043805 в ПАТ «Державний експортно –імпортний банк України», МФО 322313) 8667,98 грн. (вісім тисяч шістсот шістдесят сім гривень 98 копійок) та судові витрати в розмірі 338,00 (триста тридцять вісім гривень) грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

          Дата підписання повного тексту рішення _12.04.2010р