Рішення № 9532982, 24.02.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/68124.02.10 За позовомКонцерну «Військторгсервіс»

доАкціонерного банку «Банк регіонального розвитку»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Державна податкова інспекція у Соломянському районі м. Києва

провідшкодування збитків у сумі 22953,74 грн.

СуддяСташків Р.Б. Представники: від позивача Медецький М.Л., представник за дов.; від відповідача Дмітрішин Д.М., представник за дов.;

від третьої особи не зявився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2009 року Концерн «Військторгсервіс»(далі позивач, або Концерн) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(далі відповідач, або Банк) про зобовязання відшкодувати збитки у розмірі 22953,74 грн. шляхом перерахування на р/р 260073013118 «Єврогазбанк»м. Київ, МФО 33689922.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на позивач, на виконання підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон) звернувся до відповідача із платіжним дорученням від 30.07.2009 № 1022 для здійснення позивачем погашення податкових зобов'язань (ПДВ) перед бюджетом у розмірі 245 000,00 грн.

Однак, відповідач у відповідності до приписів статей 1066 та 1068 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та умов пункту 3.2 розділу 3 договору банківського рахунку від 04.07.2007 (далі Договір №2) не виконав розпорядження позивача від 30.07.2009 № 1022 про перерахування грошових коштів у розмірі 245 000 грн. з рахунку позивача. У зв'язку із чим позивачем було порушено граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання (ПДВ).

Позивачем 17 вересня 2009 року було отримано податкове повідомлення-рішення від 17.09.2009 № 0033611504/0 (далі Рішення) державної податкової інспекції Солом'янського району м. Києва (далі Третя особа) про застосування штрафних санкцій у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу, що становить - 22 953,74 грн.

Банк проти позову заперечив з підстав, передбачених ст.ст. 89, 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.2008 між Концерном в особі його відокремленого структурного підрозділу філії «Управління торгівлі Західного оперативного командування»Концерну «Військторгсервіс»(далі Вкладник) та Банком особі його відокремленого структурного підрозділу Львівської філії АБ «Банк регіонального розвитку»укладено договір № 28-ДЮ-980-03ДЛ від 28.10.2008 про розміщення строкового банківського депозиту (далі Договір № 1), за умовами якого Банк приймає від Вкладника грошові кошти на депозит і зобов'язується виплачувати вкладнику суму депозиту і нараховувати проценти на умовах і в порядку, передбаченому Договором.

Згідно з п.2.4 Договору №1 строк депозиту до 02.11.2009.

Пункт 3.1 Договору №1 визначає, що позивач має право за згодою відповідача достроково витребувати частину чи всю суму депозиту, попередивши про це Відповідача за 3 (три) банківські дні про свої наміри.

Пунктом 3.4 Договору №1 визначено, що відповідач зобов'язується повернути Вкладнику депозит на його поточний рахунок по закінченню строку депозиту або при його достроковому витребуванні, погодженому з Банком.

08.05.2009 позивач, реалізуючі закріплене за ним Договором №1 право, звернувся до відповідача з листом № 424 з вимогою достроково перерахувати з депозитного рахунку кошти в сумі 1 500000 грн. на його поточний рахунок № 260063133501, який відкритий у банку відповідача відповідно до умов Договору №2.

Однак, Банк згоди на дострокове списання коштів з депозитного рахунку позивача не надав.

Відповідач, у відповідь на вимоги позивача надіслав лист від 26.05.2009 № 569-60/14, в якому висловив відмову позивачу щодо зняття (переказу) коштів у вищезазначеній сумі, з огляду на Постанову Правління НБУ від 23.03.2009 № 157, якою з 24.03.2009 в Банку введено тимчасову адміністрацію та накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів на строк шість місяців з 24.03.2009 до 23.09.2009.

Позивач, на виконання підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону звернувся до відповідача із платіжним дорученням від 30.07.2009 № 1022 для здійснення позивачем погашення податкових зобов'язань (ПДВ) перед бюджетом у розмірі 245 000 грн.

Проте, Банк у відповідності приписів статей 1066 та 1068 ЦК України та умов пункту 3.2 розділу 3 Договору № 2 не виконав розпорядження позивача від 30.07.2009 № 1022 про перерахування грошових коштів у розмірі 245 000 грн. з рахунку позивача. У зв'язку із чим позивачем було порушено граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання (ПДВ).

Відповідно статті 17 Закону у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф (при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу).

Позивачем 17 вересня 2009 року було отримано Рішення державної податкової інспекції Солом'янського району м. Києва про застосування штрафних санкцій у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу, що становить 22 953,74 грн.

Як слідує з наявного в матеріалах справи платіжного доручення №1837 від 24.09.2009 позивач сплатив на рахунок одержувача 31110029700010 УДК у Соломянському районі м. Києва, код 26077951 в установі банку ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019 суму штрафу 22953,74 грн.

Як встановлено судом, Національним банком України було видано відповідачу банківську ліцензію № 107 від 24.12.2001 та дозвіл № 107-3 від 06.10.2009 з додатком до нього, які надавали право Банку здійснювати банківські та інші операції.

Ураховуючи істотну загрозу платоспроможності Банку, з метою захисту інтересів кредиторів і вкладників, забезпечення схоронності капіталу й активів Банку, здійснення докладної оцінки його фінансового стану і вжиття відповідних заходів щодо приведення його діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства, відновлення його платоспроможності й ліквідності, стабілізації діяльності, усунення порушень, причин та умов, що призвели до погіршення його фінансового стану, на підставі вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність»Правління Національного банку України прийняло рішення про призначення у Банку тимчасової адміністрації з 24.03.2009 до 23.03.2010 (постанова Правління Національного банку України від 23.03.2009 № 157).

Відповідно до частини 2 статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у разі порушення цього Закону чи нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів або доходів, і настанні ознак неплатоспроможності банку Національний банк України має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку згідно з положеннями цього Закону.

Згідно з частиною 4 статті 84 Закону України «Про банки і банківську діяльність»Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію, ініціювати ліквідацію банку в будь-який час, коли дійде висновку, що фінансове оздоровлення банку є неможливим.

Ураховуючи порушення Банком вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України, що спричинило значну втрату активів та доходів і настання його неплатоспроможності, а також неможливість приведення діяльності цього банку в правову і фінансову відповідність до вимог Закону та нормативно-правових актів Національного банку України протягом одного року, керуючись статтями 15, 55 Закону України «Про Національний банк України», статтями 2, 20, 73, 84, 86-88 Закону, Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства (затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 369, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 27.09.2001 за №845/6036; далі Положення № 369), Правління Національного банку України постановою від 02.12.2009 № 713 прийняло рішення відкликати з 07.12.2009 банківську ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації Банку і призначити ліквідатором банку фізичну особу незалежного експерта (за договором з Національним банком України) ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Порядок та черговість вимог всіх кредиторів Банку регулюється ст.ст. 89, 93-96 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Частиною 3 статті 89 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що протягом одного місяця з дня опублікування оголошення про відкриття ліквідаційної процедури кредитори мають право заявити ліквідатору про свої вимоги до банку.

Оголошення про відкриття ліквідаційної процедури Банку було опубліковано 09.12.2009.

Таким чином, враховуючи встановлений ЦК України порядок визначення та обчислення строків, заяви кредиторів приймалися з 10.12.2009 до 11.01.2010.

Статтею 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»зокрема визначено, що вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема надано позивачем заяви,останній звернувся до Голови ліквідаційної АБ «Банк регіонального розвитку»комісії лише 08.02.2010.

Банк, в свою чергу прийняв рішення за вих. №01/556 від 19.02.2010, яким відмовив Концерну з задоволенні заяви про визнання позивача кредитом Банку.

Відтак, вимоги позивача судом не розглядаються і вважаються погашеними.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 09.04.2010