Вирок № 95329532, 01.03.2021, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/3069/15-к

Провадження № 1-кп/648/33/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2021 року смт.Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Рибас А.В.,

з участю секретаря Ербес А.О.,

прокурора Шатунського В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Дубкова В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 в смт.Білозерка кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2015 року за №12015230080000949 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Білозерка Херсонської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимого:

25.06.2008 року Дніпровським районним судом м. Херсона за ст. 309 ч.1 КК України до 1 року позбавлення волі,

30.05.2012 року Білозерським районним судом Херсонської області за ст. 307 ч.2 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, звільнений 06.05.2014 року умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 23 дні,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 307 ч.2 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , переслідуючи прямий умисел, спрямований на порушення встановленого ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» порядку обігу наркотичних засобів, при невстановлених досудовим слідством обставинах, незаконно, повторно, з метою збуту придбав та зберігав при собі у медичному шприці речовину, яка відповідно до висновку експерта №1018-х від 26.06.2015 року є особливо небезпечним наркотичним засобом - опій ацетильований, масою в перерахунку на суху речовину 0,107 г, яку 23.06.2015 року близько 13.10 год., знаходячись біля будинку №76 по вул.Набережна в смт.Білозерка Херсонській області шляхом продажу за 200 грн., незаконно збув ОСОБА_2 .

Дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковано за ст.307 ч.2 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинений повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст.309 ч.1 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав і пояснив, що він влітку 2015 року ОСОБА_2 наркотичні засоби не збував, останнього знає та спілкувався з ним до цього, передавав йому одяг для його п`ятьох дітей, в також давав у борг гроші, коли той знаходився у лікарні. ОСОБА_3 повернув йому борг у сумі 150 грн., які він у нього взяв поблизу свого домоволодіння, бачив у останнього пустий шприц та сказав заховати його, але нічого йому не передавав. ОСОБА_3 повідомив йому, що працівники поліції примушують його здійснити у нього закупку наркотиків. В цей же день в його будинку був проведений обшук, проте працівники поліції нічого не виявили та не вилучили. Через деякий час ОСОБА_3 знову прийшов до нього та він зняв у останнього звуко записуючу апаратуру, яку в подальшому вилучили працівники поліції.

Не зважаючи на невизнання своє вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими під час судового розгляду кримінального провадження.

Свідок ОСОБА_3 , анкетні дані якого в ході досудового розслідування були змінені на ОСОБА_4 , допитаний у відкритому судовому засіданні, пояснив, що він є раніше судимою особою, відбував покарання в місцях позбавлення волі близько 20 років, має п`ятьох дітей, наркотичні засоби не вживає, обвинуваченого знає та відбував разом з ним покарання, той допомагав йому одягом для дітей та давав у борг 150 грн. Також пояснив, що наркотичні засоби у ОСОБА_1 не придбавав та за вказівкою працівників поліції, під впливом погроз з їх боку та матеріального заохочення, імітував придбання наркотичних засобів у обвинуваченого, давав покази, як йому зазначали працівники поліції. Так, влітку 2015 року він отримував від працівників поліції кошти, які витрачав на власні потреби, при цьому робив вигляд, що ходить до обвинуваченого за наркотичними засобами, проте гроші витрачав на власні потреби, а працівникам поліції видавав у шприцах чай. За рахунок коштів, які йому вручили 23.06.2015 року на оперативну закупку віддав ОСОБА_1 свій борг, а потім видавав працівникам поліції шприц з чаєм, який він набрав з пластикової склянки, що купив в кафе, а також пояснив суду, що йому не відомо чи оброблялися грошові кошти якоюсь речовиною, підтвердив, що попередив ОСОБА_1 , про те, що його змушують здійснити у нього закупку наркотичних засобів, та коли через кілька днів пішов до ОСОБА_1 з апаратурою, той у нього її зняв.

Разом з тим, суд дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, дійшов переконання, що покази обвинуваченого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 щодо обставин проведення оперативної закупки наркотичних речовин 23.06.2015 року, є неправдивими та спростовуються іншими доказами.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що він в якості понятого був присутній під час проведення оперативної закупівлі наркотичних речовин у ОСОБА_1 23.06.2015 року та у його присутності було оглянуто одяг закупника, сторонніх предметів виявлено не було. Закупнику були вручені гроші в сумі 200 грн., які перед передачею обробили хімічною речовиною та присутнім було продемонстровано, що гроші і зроблений зразок речовини під ультрафіолетовим променем світяться жовтим кольором з обох боків. Потім закупник, поняті та співробітники поліції в одній машині прибули в смт.Білозерка по вул.Михайлевського, з автомобіля вийшов закупник і направився по провулку до вул.Набережна до місця мешкання ОСОБА_1 . Проте він не бачив куди саме заходив закупник, він не знаходився у полі зору. Приблизно через 30 хв. закупник повернувся, сів до автомобіля та видав медичний шприц об`ємом 5 мл, заповнений речовиною коричневого кольору, цей шприц був упакований. В це же день він був присутній в якості понятого при проведенні обшуку домоволодіння, де проживає ОСОБА_1 , під час якого нічого не знайшли та зробили змиви з правої та лівої долонь рук ОСОБА_1 . Відповідаючи на питання учасників провадження пояснив, що з ОСОБА_1 до цієї події знайомий не був, закупника також не знає та йому не відомо, яким чином останнього залучали до проведення закупки, а також, що він є раніше судимою собою, в будь-яких інших провадженнях участі не приймав та працівники поліції його не примушували до будь-яких дій.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили покази свідка ОСОБА_5 та пояснили суду, що в 2015 році здійснювали оперативне супроводження кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , приймали участь в проведенні оперативної закупки у останнього 23.06.2015 року та зазначені у протоколі огляду. В їх присутності та присутності понятих був оглянутий закупник, у якого не було виявлено будь-яких сторонніх предметів, останньому були вручені грошові кошти та він здійснив закупку наркотичної речовини у ОСОБА_1 , будь-якого тиску, погроз, залякування щодо закупника ОСОБА_3 не здійснювалося та останній приймав участь в проведенні оперативних заходів та слідчих дій в якості закупника добровільно.

Окрім показів вказаних свідків вина обвинуваченого у вчиненні ним кримінального правопорушення підтверджується і іншими доказами у справі.

З витягу з кримінального провадження №12015230080000949 та рапорту оперативного працівника вбачається, що 15.06.2015 року до ЄРДР зареєстровано рапорт о/у СКР Білозерського РВ Васильковець Н.В. про те, що 15.06.2015 року проведено оперативну закупівлю наркотичної речовини ацетильованого опію у гр. ОСОБА_8 , з правовою кваліфікацією за ч.2 ст.307 КК України. В подальшому 23.06.2015 року зареєстровано повідомлення за другим епізодом у кримінальному провадженні №12015230080000949, за ч.2 ст.307 КК України про збут ОСОБА_1 наркотичної речовини 23.06.2015 року (т. 1 а.с.20).

Відповідно до постанови заступника прокурора Білозерського району Херсонської області Палагнюка О.В. від 18.06.2015 року для отримання документування скоєння ОСОБА_1 тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, доручено заступнику начальника СВ Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області Місюру М.В. проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у кримінальному проваджені №12015230080000949 від 15.06.2015 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, зі строком виконання з 18.06.2015 до 17.07.2015 року (т.2, а.с. 85).

Відповідно до протоколу огляду від 23.06.2015 року, проведеного слідчим СВ Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області Тучинською Я.А., у присутності понятих було оглянуто закупника ОСОБА_4 , у якого не виявлено будь-яких предметів або грошових коштів, та останньому вручені оброблені спеціальною речовиною грошові кошти в сумі 200 грн. номіналом у 100 грн. та дві купюри по 50 грн., а також зроблено експериментальний зразок спеціальної хімічної речовини «Промінь-1» на спиртову серветку. Після чого учасники вказаної слідчої дії проїхали до найбільш наближеного до місця проведення оперативної закупки місця. Після повернення закупник видав медичний шприц з рідиною коричньового кольору, який був упакований в пакет з підписами понятих (т.1, а.с. 138-140).

Відповідно до протоколу за результатами НСРД –аудіо-відео контроль особи від 02.07.2015 року, проведеного у період з 11.50 год. 23.06.2015 року до 13.25 год. 23.06.2015 року, на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Херсонської області, здійснено аудіо та відео фіксацію проведеної оперативної закупки у гр. ОСОБА_1 , запис здійснено на носій інформації micro-CD (т.1, а.с.141-142).

До протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю за особою додано носій інформації з відеозаписом оперативної закупки, оглянутий в судовому засіданні. (а.с137, т.1).

З переглянутого у судовому засіданні відеозапису оперативної закупки 23.06.2015 року вбачається, що закупник ОСОБА_9 не відхилявся від маршруту та не відвідував будь-яких приміщень, як до проведення закупки так і після неї, спілкувався із ОСОБА_1 , що останнім не заперечується. Крім того, на відтвореному у судовому засіданні відео записі приблизно о 13.00 годині зафіксований момент передачі коштів свідком ОСОБА_9 обвинуваченому ОСОБА_1 та о 13 годині 03 хвилини зафіксовано як ОСОБА_1 простягнув у бік закупника ліву руку зі словами: «На, кидай на карман!», після чого в руках у ОСОБА_9 з`явився медичний шприц.

Відповідно до висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України в Херсонській області №1018-х від 26.06.2015 року вилучена після проведення оперативної закупки у ОСОБА_1 та надана експерту на дослідження непрозора речовина коричневого кольору із запахом сухофруктів у шприці, об`ємом 1,602 г. є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено- опій ацетильований, маса якого, в перерахунку на суху речовину становить 0,107 грам. Для проведення дослідження використано 0,543 г. рідини, залишок об`ємом 1,059 г. упакований до сейф пакету №2966843 (т.1, а.с.153-155).

Відповідно до протоколу обшуку від 23.06.2015 року, проведеного за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ухвали слідчого судді від 19.06.2015 року, якою надано дозвіл на вилучення предметів, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть бути доказами, перед початком обшуку були вилучені змиви з правої та лівої руки ОСОБА_1 на спиртову серветку (т.1, а.с.145-148).

Вказаний протокол був підписаний учасниками вказаної слідчої дії без зауважень та ОСОБА_1 , який на той час не мав статусу підозрюваної особи, не висловлював своєї незгоди із вказаною дією, в зв`язку з чим суд приймає вказаний письмовий доказ та речові докази, отримані під час обшуку, як належні та допустимі.

Згідно із висновком експерта НДЕКЦ при УМВС України в Херсонській області №1019-х від 26.06.2015 року на серветках зі змивами з правої та лівої рук ОСОБА_1 , виявлено нашарування спеціальних хімічних речовин (люмінофорів), які мають спільну родову належність з хімічною речовиною, яка надана як зразок для порівняння та якою було оброблено кошти, що були вручені закупнику ОСОБА_9 23.06.2015 року (т.1, а.с.159-163).

На переконання суду досліджені у судовому засіданні докази спростовують твердження обвинуваченого про те, що він отримав від свідка гроші в рахунок повернення боргу та про те, що він ніякого шприца свідкові не передавав, а свідок вийняв його зі своєї кишені, оскільки відповідно до протоколу огляду від 23.06.2015 року та відеозапису оперативної закупки, у закупника були відсутні будь-які предмети, крім грошей, та медичний шприц йому не вручався, на відео не зафіксовано, як закупник дістає та демонструє шприц, натомість зафіксовано момент передачі грошових коштів, рухи та слова ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 88 КПК України, суд визнає в якості допустимих доказів відомості, які стосуються судимостей ОСОБА_1 за вчинення інших аналогічних правопорушень щодо незаконного обігу наркотичних засобів, оскільки на переконання суду ці докази подані стороною обвинувачення для підтвердження того, що ОСОБА_1 мав можливість, відповідну підготовку та обізнаність, які були потрібні для вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, та не міг помилятися щодо обставин, за яких він вчинив кримінальне правопорушення.

Отже покази обвинуваченого ОСОБА_1 в цій частині суд, з урахуванням того, що обвинувачений раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів та є обізнаним з формами і методами документування правоохоронними органами незаконної діяльності щодо обігу та збуту наркотичних засобів, оцінює як такі, що дані ним з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, дослідивши вище вказані докази, суд критично ставиться і до показів свідка ОСОБА_3 , наданих ним у судовому засіданні, в тій частині, що він не покупав у ОСОБА_1 наркотичну речовину, а набрав у наявний в нього пустий шприц чаю, який купив у кафе йдучи після оперативної закупки від ОСОБА_1 , оскільки ці покази спростовуються показами свідка ОСОБА_5 , дослідженим протоколом огляду від 23.06.2015 року, згідно з яким у закупника були відсутні будь-які предмети, крім вручених йому грошових коштів, та відеозаписом, згідно з яким свідок передав ОСОБА_1 грошові кошти та через кілька хвилин отримав від останнього медичний шприц, на шляху до ОСОБА_1 та від нього не зупинявся та не заходив у будь-які приміщення, що виключає можливість отримання ним пустого або наповнення наявного в нього медичного шприца перед тим, як видати його працівникам поліції, а також спростовуються висновком експерта № 1018-х від 26.06.2015 року, згідно з яким надана закупником після проведення оперативної закупки у ОСОБА_1 рідина є наркотичною речовиною.

При цьому, суд вважає покази свідка ОСОБА_3 щодо організації та проведення за його участю оперативно-розшукових дій із застосуванням примусу та залякування такими, що не підтверджені у судовому засіданні та спростовуються показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , протоколом огляду від 23.06.2015 та відеозаписом оперативної закупки від 23.06.2015 року, згідно з якими ОСОБА_3 не подавав будь-яких заперечень щодо своєї участі у вказаних діях, огляд закупника та вручення йому грошових коштів здійснені з добровільної згоди останнього, під час розмови з ОСОБА_1 та проведенні оперативної закупки ОСОБА_3 поводив себе спокійно. Об`єктивних даних, які б вказували на факт примусу чи підбурювання свідка ОСОБА_3 до участі в проведенні оперативної закупки суду не представлено.

Отже суд вважає, що покази ОСОБА_2 , які свідок надавав у судовому засіданні втретє, в тому числі після викриття його ОСОБА_1 , є непослідовними та недостовірними, отже не можуть бути прийняті до уваги при ухваленні рішення.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідно до постанови про визначення групи слідчих, які здійснюють розслідування від 15.06.2015 року, начальником СВ Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області Вознюк Д.А. визначено групу слідчих у кримінальному провадженні № 12015230080000949 у складі заступника начальника СВ Білозерського РВ УМВС України в Херсонській області Місюр М.В. та старшого слідчого Тучинської Я.А., старшим групи визначено Місюр М.В. (т.2 а.с.187) та приходить до висновку, що ОСОБА_10 під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні була особою, уповноваженою на проведення відповідних слідчих дій, в тому числі негласних слідчих (розшукових) дій, в зв`язку з чим, суд не погоджується з позицією сторони захисту про недопустимість письмових доказів: протоколів слідчих дій та негласних (розшукових) слідчих дій, які складені ОСОБА_10 , як нібито не уповноваженою на те особою.

Також суд не погоджується з позицією сторони захисту, щодо відсутності доказів видачі грошей на проведення оперативної закупки, оскільки у матеріалах кримінального провадження наявна завірена копія видаткового касового ордеру №32 від 07.04.2015 року, довідка про видачу 8000 грн. співробітнику УКР УМВС України в Херсонській області Свинаренку Ю.П. для видатків спецпризначення-проведення оперативно-розшукових заходів та розписка ОСОБА_6 про отримання 400 грн. із спецфонду для проведення оперативної закупки (т.1, а.с. 121-123), а порядок отримання та звітування за витрачання коштів оперативними працівниками регламентується законодавством про оперативно-розшукову діяльність та підзаконними нормативними актами.

Крім того, суд вважає неналежними та не приймає до уваги при ухваленні рішення надані стороною обвинувачення письмові докази на підтвердження факту збуту наркотичного засобу ОСОБА_1 23.06.2015 року, а саме: протокол проведення оперативно-розшукового заходу-зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 29.07.2015 року з додатками та відтворення аудіо записів, що містяться на диску ANV 16XDVD-R, оскільки суду не надано будь-яких доказів на підтвердження існування зв`язку інформації, отриманої в результаті вказаного оперативно-розшукового заходу та зафіксованої у вказаному протоколі та додатках, з подіями та обставинами вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 саме 23.06.2015 року, а також будь-яких доказів щодо ідентифікації записаних голосів осіб та належності обвинуваченому ОСОБА_1 вказаного номеру мобільного телефону.

Крім того, суд не приймає до уваги надані стороною захисту докази, а саме: покази свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , надані ними у судовому засіданні, відповідно до яких останні пояснили, що раніше невідомий їм чоловік повідомив ОСОБА_1 про намір провести в нього на вимогу працівників поліції оперативну закупку наркотичних засобів, а після цього прийшов з відповідною записуючою апаратурою, яку ОСОБА_1 у нього забрав. Суд оцінює вказані докази, як неналежні в силу ст. 85 КПК України, оскільки покази вищевказаних свідків стосуються подій, що відбувалися на початку липня 2015 року, після подій 23.06.2015 року, які інкриміновані обвинуваченому та є предметом судового розгляду у вказаному кримінальному провадженні, а також надані суду заінтересованими особами (родичами та друзями обвинуваченого) зі слів іншої особи та не стосуються події вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 , яка мала місце 23.06.2015 року.

Що стосується позиції сторони захисту про те, що при проведенні оперативної закупки у ОСОБА_1 23.06.2015 року нібито мала місце провокація злочину з боку працівників поліції та необхідності визнання недопустимими усіх доказів, отриманих стороною обвинувачення внаслідок вказаної провокації, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виробив загальний принцип, що відноситься до гарантій справедливого розгляду справи в контексті техніки негласних розслідувань, що використовуються для боротьби з торгівлею наркотичними засобами.

Загальний зміст цього принципу зводиться до того, що суспільні інтереси не можуть виправдовувати використання доказів, що отримані внаслідок провокації правоохоронних органів (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Веселов та інші проти Росії від 2 жовтня 2012 року; рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії від 4 листопада 2010 року; рішення Європейського Суду з прав людини у справі Раманаускас проти Литви від 5 лютого 2008 року).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, необхідно визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Баннікова проти Росії).

Визначення провокації наведене у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 року, згідно з яким провокація з боку правоохоронних органів: «Має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений».

Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський Суд з прав людини виробив низку критеріїв (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Баннікова проти Росії» від 04.11.2010 року), а саме: a) змістовний критерій; b) процесуальний критерій. При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним – наявність в суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.

Розкриваючи змістовний критерій, Європейський Суд з прав людини відзначає, що, по-перше, держава повинна мати у своєму розпорядженні конкретні та об`єктивні свідчення, що підтверджують вчинення обвинуваченим конкретних кроків на вчинення діяння, за яке він в подальшому переслідується. При цьому відповідно до вимог Європейського Суду з прав людини будь-яка інформація, що стосується існуючого наміру вчинити злочин або вчинюваного злочину, має бути такою, що може бути перевіреною, та державне обвинувачення повинно мати змогу продемонструвати на будь-якій стадії, що в його розпорядженні наявні достатні підстави для проведення оперативного заходу (рішення у справі Баннікова проти Росії; рішення у справі Веселов та інші проти Росії; рішення у справі Ванян проти Росії). Будь-яка інформація, отримана внаслідок негласної діяльності, має відповідати вимозі щодо того, що слідство має проводитись в цілому у пасивній манері. Таке виключає, зокрема, будь-які дії, що можуть бути розтлумачені, як вплив на обвинуваченого з метою вчинення ним злочину, як то- прояв ініціативи в контактах, повторна пропозиція, наполегливі нагадування тощо (рішення у справі Баннікова проти Росії; рішення у справі Веселов та інші проти Росії).

Отже, провокацією є допомога особі вчинити кримінальне правопорушення, яке вона б не вчинила, якби правоохоронні органи або особи, що діють за їх дорученням, цьому не сприяли або не впливали з тією ж метою на поведінку особи насильством, погрозами, шантажем; якщо дії працівників правоохоронних органів або закупника, спонукали людину вчинити кримінальне правопорушення і ніщо не передбачало, що злочин був би скоєний без цього втручання, то такі дії виходять за рамки допустимих і є провокацією.

Суд дійшов переконання, що у сторони обвинувачення малися вагомі підстави вважати, що ОСОБА_1 , будучи раніше засудженим за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, після умовно-дострокового звільнення продовжує займатися аналогічною протиправною діяльністю, та сторона обвинувачення надала суду процесуальну можливість перевірити наявність вказаних обставин. Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що органами національної поліції здійснювалося документування діяльності ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та отримані матеріали стали підставою для початку кримінального провадження, в рамках якого в подальшому 23.06.2015 року проведено оперативну закупку та задокументовано факт збуту наркотичної речовини, який інкримінується ОСОБА_1 .

При цьому судом встановлено, що будь якої допомоги або сприяння ОСОБА_1 у здійснені збуту наркотичних речовин, впливу на його поведінку та дії шляхом погроз, залякування, умовлянь, наполегливих пропозицій тощо, працівниками поліції та особою, яка здійснювала оперативну закупку, не здійснювалося, що підтверджується дослідженими доказами.

Отже судом встановлено, що поведінка працівників правоохоронних органів щодо документування протиправної діяльності обвинуваченого була допустимою та здійснювалася в межах наданих їм повноважень, а провокація кримінального правопорушення не знайшла свого підтвердження, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні ознаки, притаманні провокації злочину правоохоронними органами, а саме спонукання до вчинення злочину, також суд мав процесуальну можливість перевірити таке твердження сторони захисту.

З урахуванням вищевикладеного суд відхиляє та не приймає до уваги позицію сторони захисту щодо провокації кримінального правопорушення, та усі докази щодо проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки у вказаному кримінальному проваджені та негласних слідчих дій- аудіо-відео контроль особи 23.06.2015 року, надані стороною обвинувачення, визнає належними та допустимими.

Перевірка судом показів обвинуваченого ОСОБА_1 , їх аналіз та зіставлення з іншими доказами, в тому числі з показами свідків, висновками експертиз, спростовує його твердження про відсутність в його діях складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке є недостовірним, суперечить фактичним обставинам кримінального провадження та зібраним доказам.

Оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності в їх сукупності суд, зважаючи на те, що покази обвинуваченого та свідка ОСОБА_3 є спростованими, а покази свідка ОСОБА_5 та інших свідків є логічними та послідовними, крім того підтверджені письмовими доказами та відтворенням відеозапису проведення оперативної закупки, тому суд у вироку покладається на ці докази.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ст. 307 ч. 2 КК України, як незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, вчинений повторно, особою, що раніше вчинила злочин, передбачений ст.309 ч.1 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно ст.66 КК України, та обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_1 , судом не встановлено.

При призначенні покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, не працює та не має джерела прибутку, перебуває на медичному обліку у нарколога з приводу розладів психіки та поведінки в наслідок вживання наркотичних засобів, раніше неодноразово судимий та відбував покарання, проте належних висновків не зробив та знову вчинив кримінальне правопорушення в період умовно-дострокового звільнення, також враховує невизнання ним своєї вини та приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 з метою його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ст.307 ч.2 КК України з конфіскацією майна.

На думку суду дане покарання обране у відношенні обвинуваченого є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також буде співмірним по відношенню між тяжкістю вчиненого ним кримінального правопорушення і наслідками, які настали в результаті його вчинення.

При цьому, оскільки нове кримінальне правопорушення було вчинено ОСОБА_1 протягом невідбутої частини покарання за попереднім вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 30.05.2012 року, суд відповідно до ч.4 ст.81 КК України, вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за правилами, передбаченими ст.71 КК України.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ч.9 ст.100 КПК України та вважає за необхідне після набрання вироком законної сили речові докази: шприц із залишками рідини з наркотичною речовиною після дослідження об`ємом 1,059 г. та серветки зі змивами- знищити, оптичні носії інформації: DVD-R та micro-CD - зберігати в матеріалах провадження.

Документально підтверджені витрати на залучення експертів, на загальну суму 921,60 грн. відповідно до ч.2 ст.124, ч.1 ст.126 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.307 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання шляхом часткового приєднання до основного покарання, призначеного за цим вироком частини невідбутого покарання за попереднім вироком Білозерського районного суду Херсонської області від 30.05.2012 року, у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Держави судові витрати за проведення судових експертиз № 1018-х та №1019-х в сумі 921 (дев`ятсот двадцять одна гривня) 60 копійок.

Після набрання вироком суду законної сили речові докази: шприц із залишкама рідини з наркотичною речовиною об`ємом 1,059 г. та серветки зі змивами, що зберігаються в камері речових доказів СВ Відділення поліції №1 ХРУП ГУНП в Херсонській області - знищити, оптичні носії інформації: DVD-R та micro-CD - зберігати в матеріалах провадження.

До набрання вироком законної сили обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, поклавши на нього обов`язки прибувати до суду за судовими викликами, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_1 з моменту його фактичного затримання на виконання цього вироку, зарахувавши в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 23.06.2015 року по 03.07.2015 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Білозерський районний суд Херсонської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Головуючий суддя: Рибас А.В.