Рішення № 95329432, 25.02.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2021 Справа №607/20574/20

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Созанської Т. І.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки, адвоката Будза Т. В.,

представника відповідача Тарарука Л. Р.,

представника третьої особи Ковальчука В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – первинна профспілкова організація Тернопільської дирекції залізничних перевезень про скасування наказу (розпорядження), поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – АТ «Українська залізниця») в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (далі – РФ «Львівська залізниця»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – первинна профспілкова організація Тернопільської дирекції залізничних перевезень про скасування наказу (розпорядження), поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що починаючи з 1994 року до жовтня 2020 року вона майже безперервно працювала в Тернопільському регіональному інформаційно–статистичному обчислювальному центрі Львівської залізниці (на даний час – Тернопільський відділ статистики РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця»), який неодноразово змінювався, реорганізовувався, але як структурний підрозділ залишався у підпорядкуванні Львівської залізниці. 23 липня 2020 року РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» було видано наказ «Про структурні зміни в службі статистики» № 336/од, згідно якого було вирішено реорганізувати структурний підрозділ «Служба статистики» РФ «Львівська залізниця» шляхом запровадження в штатному розписі даної служби з 01 серпня 2020 року одних посад та скорочення з 01 листопада 2020 року інших посад. На підставі вищевказаного наказу від 23 липня 2020 року № 336/од «Про структурні зміни в службі статистики» на виконання розпорядження АТ «Укрзалізниця» від 19 березня 2020 року № Ц–3–83/472–20 щодо необхідності завершення реорганізації служб статистики регіональних філій та відповідно до затверджених змін № 18 від 16 липня 2020 року до штатного розпису апарату управління РФ «Львівська залізниця», заступником директора виконавчого регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики було направлено подання до голови первинної профспілкової організації Тернопільської дирекції залізничних перевезень з проханням надати згоду на звільнення позивачки за скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. 28 жовтня 2020 року під час засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації Тернопільської дирекції залізничних перевезень було прийнято рішення про відмову у погодженні щодо скорочення ОСОБА_1 з посади інженера Тернопільського відділу служби статистики. Однак, незважаючи на відсутність згоди профспілкового комітету на звільнення позивачки з посади інженера у зв`язку з скороченням штату, наказом (розпорядженням) про припинення трудового договору (контракту) № 865/од від 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , інженера Тернопільського відділу служби статистики РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця», було звільнено з вказаної посади з 31 жовтня 2020 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв 'язку зі скороченням штату.

Позивачка вважає, що її звільнення з посади є незаконним, враховуючи наступні обставини. Всупереч вимогам ст. 49–2 КЗпП України відповідач не виконав свого обов`язку щодо надання позивачці пропозицій про всі наявні на АТ «Українська залізниця» вакансії, які з`явилися протягом двох місяців і які існували на день її звільнення, включаючи вакансії відокремлених підрозділів, які підпорядковані іншим філіям. Також всупереч вимогам чинного законодавства, у тому числі ст. 43 КЗпП України, маючи попереднє рішення первинної профспілкової організації Тернопільської дирекції залізничних перевезень про відмову у дачі згоди на звільнення позивачки, адміністрація РФ «Львівська залізниця» все ж видала наказ про звільнення її з посади інженера на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату. Відповідачем не виконано ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», п. 5.3.1. та п. 5.3.6. Колективного договору між Адміністрацією та Дорпрофсожем Львівської залізниці, у поданні, яке було надано на розгляд профспілкового комітету, відповідач не зазначив деталізоване правове обґрунтування необхідності скорочення чисельності одних працівників з одночасним прийняттям на роботу у вказаний підрозділ інших працівників, не надав жодного технологічного та економічного обґрунтування доцільності проведення скорочення штату працівників Тернопільського відділу служби статистики.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 просить суд скасувати наказ (розпорядження) РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» про припинення трудового договору (контракту) № 865/ос від 28 жовтня 2020 року про звільнення її з посади інженера Тернопільського відділу служби статистики РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця»; поновити позивачку на посаді інженера Тернопільського відділу служби статистики РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» та стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

01 грудня 2020 року суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області відкрито провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – первинна профспілкова організація Тернопільської дирекції залізничних перевезень про скасування наказу (розпорядження), поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

05 січня 2021 року судом зареєстровано письмовий відзив представника відповідача РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця», в якому він зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Покликається на те, що уповноважений власником орган – управління РФ «Львівська залізниця» виконало вимоги ст. 40, ч. 3 ст. 49–2 КЗпП України щодо працевлаштування позивачки, запропонувало їй усі наявні вакантні посади та роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також іншу вакантну роботу, проте ОСОБА_1 відмовилась від працевлаштування на запропонованих посадах із формулюванням – «згідно мого освітньо–кваліфікаційного рівня запропоновані вакантні посади відсутні в даному переліку», а також «даний перелік вакантних посад не надає посади по місцю проживання АДРЕСА_1 ». Щодо того, що позивачці не було запропоновано посади, які введені в штат служби статистики згідно додатку 1 до наказу РФ «Львівська залізниця» від 23 липня 2020 року № 336/од, то ці посади з місцем роботи м. Львів було запропоновано іншим працівникам служби статистики, посади яких підлягали скороченню і які проживали за місцем роботи. Вакантні посади, які з`явилися протягом двох місяців і які існували на момент звільнення по інших виробничих підрозділах АТ «Укрзалізниця», розміщених на території Тернопільського вузла і які не входять до складу РФ «Львівська залізниця», не пропонувались позивачу, оскільки вони не відповідали її освітньо–кваліфікаційному рівню, а інші вакантні посади, на яких позивачка погодилась би працювати були відсутні. Окрім цього, представник відповідача звертає увагу на те, що відмова первинної профспілкової організації від дачі згоди на звільнення ОСОБА_1 по п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату працівників вважається необґрунтованою, а відтак у залізниці були усі правові підстави для проведення звільнення без згоди профспілкового органу. Крім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» залізниця листом від 28 липня 2020 року № Н–11/217 за 3 місяці до запланованих скорочень у зв`язку з реорганізацією служби статистики надіслала головам первинних профспілкових організацій повідомлення про зміни в штатному розписі апарату управління РФ «Львівська залізниця». А листом від 15 вересня 2020 року № НЗК–11/274 залізниця повідомила голову первинної профспілкової організації Тернопільської дирекції залізничних перевезень про працівників Тернопільського відділу служби статистики, які працюють на посаді, що скорочується, коло їх професійних обов`язків, стаж роботи. Зазначений лист містить технологічне та економічне обґрунтування причин майбутнього звільнення за скороченням штату працівників і саме ОСОБА_1

06 січня 2021 року судом зареєстровано відповідь на відзив, у якій представник позивача, адвокат Будз Т. В. зазначив, що відзив на позов оформлений неналежним чином, відтак ОСОБА_1 позбавлена можливості сформулювати свою відповідь на цю заяву по суті справи. Тому просив не приймати відзив на позов.

18 січня 2021 року адвокат Будз Т. В. подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що самим відповідачем не заперечується те, що ОСОБА_1 , яка підлягала звільненню за скороченням штату, завчасно не було запропоновано вакантні посади, які були введені в штат служби статистики згідно додатку 1 до наказу РФ «Львівська залізниця» від 23 липня 2020 року № 336/од, і які відповідали її рівню освіти та кваліфікації. Таким чином, відповідачем при звільненні позивачки за скороченням штату було грубо порушено вимоги ч. 2 ст. 40 КЗпП України. Вказані норми законодавства не передбачають будь–яких умов чи застережень в частині того, що вакантні посади не пропонуються, якщо місце роботи та місце проживання працівника не співпадають. Також не можуть бути взяті до уваги і посилання відповідача, як на аргументацію своїх заперечень, на зміст листа від 28 липня 2020 року № Н–11/217 та повідомлення від 15 вересня 2020 року № НЗК–11/274, що надсилались відповідачем голові первинної профспілкової організації Тернопільської дирекції залізничних перевезень, оскільки вказані письмові документи не містять назви про те, що вони є попереднім технологічним та економічним обґрунтуванням причин майбутнього звільнення за скороченням штату працівників, не зроблено жодного посилання на те, що вони оформлені відповідно до вимог відповідних положень колективного договору, а зміст листа від 28 липня 2020 року МН–11/217 складається лише з двох коротких абзаців загального інформаційного характеру щодо майбутнього скорочення працівників та щодо майбутніх дій адміністрації по пропозиції працівникам, посади яких підлягатимуть скороченню, вакантних посад. Зміст повідомлення від 15 вересня 2020 року № НЗК–11/274 не є попереднім технологічним та економічним обґрунтуванням причин майбутнього звільнення за скороченням штату працівників, і саме ОСОБА_1 , а лише містить обґрунтування переважного права залишення на роботі ОСОБА_2 , інженера Тернопільського відділу статистики. Профспілковий орган, який не отримав від адміністрації попереднього технологічного та економічного обґрунтування причин майбутнього звільнення працівників за скороченням штату був позбавлений можливості надати обґрунтування такій відмові.

20 січня 2021 року судом зареєстровано повідомлення на відзив, яке подав голова первинної профспілкової організації Тернопільської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_3 , у якому він покликається на те, що список посад, наданий відповідачем – це перелік посад, який тривалий час вакантні по всій залізниці та містить велику кількість посад, для яких необхідно мати спеціалізовану освіту, навчання і досвід роботи. Відповідно до наказу РФ «Львівська залізниця» від 23 липня 2020 року № 336/од ОСОБА_1 підпадала на скорочення і цим же наказом в додатку 1 вводили посади в службі статисти, але їх не запропонували. Саме ці посади найбільше відповідають її досвіду роботи, рівню знань та освіти. Інформації про заповнення цих посад представнику профспілки не надавались. У поданні, яке було надане профспілковому комітету немає технологічного і економічного обґрунтування. У відзиві на позовну заяву посилання на лист № НЗК–11/274 від 15 вересня 2020 року є безпідставним так, як він є відповіддю на лист № 10 від 26 серпня 2020 року, в якому йшла мова про недопущення скорочення іншого працівника ОСОБА_2 через її складне становище.

01 лютого 2021 року представник РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» подав до суду пояснення. Зазначив, що на виконання розпорядження АТ «Укрзалізниця» від 19 березня 2020 року № Ц–3–83/472–20 щодо необхідності завершення реорганізації служб статистики регіональних філій для забезпечення досягнення проектних показників фінансового плану АТ «Укрзалізниця» на 2020 рік РФ «Львівська залізниця» видано наказ від 23 липня 2020 року № 336/од «Про структурні зміни в службі статистики». Відповідно до додатків 1 та 2 цього наказу у структурному підрозділі «Служба статистики» РФ «Львівська залізниця» з 01 листопада 2020 року скорочувалося усього 19 посад працівників, у тому числі 10 посад безпосередньо у відділах служби статистики та у Львівському відділі служби. При цьому з 01 серпня 2020 року безпосередньо у штат служби за місцем роботи м. Львів запроваджувалось усього 6 посад. По Тернопільському відділу статистики скорочувалась одна посада інженера. Враховуючи, що посади, які запроваджувались в штат служби статистики, були укомплектовані за рахунок працівників Львівського відділу статистики, який скорочувався повністю, та відділу звітності з праці та заробітної плати Служби статистики, у якому скорочувалось 2 посади, позивачці не пропонувались запроваджені з 01 серпня 2020 року в Службі статистики нові посади, як такі, що не були вакантними. Тим більше, що від запропонованої посади агента комерційного станції Березовиця – Острів (смт. Березовиця Тернопільського району) та інших запропонованих посад, вона відмовлялась з формулюванням «... не надає посади по місцю проживання». 29 липня 2020 року голові первинної профспілкової організації Тернопільської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_3 надійшло письмове повідомлення від роботодавця про скорочення з 01 листопада 2020 року окремих посад у структурному підрозділі «Служба статистики» РФ «Львівська залізниця» у тому числі 1 посади інженера Тернопільського відділу цієї служби. 15 вересня 2020 року, враховуючи позицію профспілкового комітету, висловлену на засіданні 12 серпня 2020 року, на адресу профспілки надіслано лист за № НЗК–11/274 із обґрунтуванням причин проведення скорочення однієї штатної посади у Тернопільському відділі Служби статистики, запропоновано до скорочення інженера ОСОБА_1 . Зазначене свідчить про дотримання роботодавцем вимог закону про попереднє інформування профспілкового органу про майбутнє звільнення працівників та проведення з цим органом консультацій. Оскільки п.5.3.1 діючого Колективного договору не містить конкретної форми, за якою подається подання на вивільнення працівників з технологічним та економічним обґрунтуванням, враховуючи зміст зазначеного листа від 12 серпня 2020 року, направленого на адресу профспілки, представник відповідача вважає дотриманими роботодавцем також і вимог Колективного договору.

Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив, та просили задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та поясненнях. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив задоволити позовні вимоги, послався на доводи, викладені ним у повідомленні на відзив.

Заслухавши доводи учасників судового розгляду, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Як слідує з трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , освіта – середня, спеціальність – інженер, в лютому 1994 року прийнята на посаду учня оператора електронних машин; в червні 1994 року переведена на посаду оператора електронних машин; в листопаді 1999 року звільнена з роботи у зв`язку із скороченням працюючих за п. 1 ст. 40 КЗпПУ; 24 квітня 2001 року прийнята на строк з 24 квітня 2001 року по 30 вересня 2001 року на посаду оператора комп`ютерного набору; 01 жовтня 2001 року прийнята на посаду оператора; 25 березня 2002 року Тернопільський регіональний інформаційно–статистичний обчислюваний центр реорганізований в Тернопільський регіональний центр; 31 грудня 2006 року звільнена по переведенню в Управління залізниці по п. 5 ст. 36 КЗпПУ; 01 січня 2004 року прийнята техніком 2 категорії Тернопільського відділу статистики у порядку переведення з інформаційно–статистичного центру; 11 лютого 2009 року – переведена старшим ревізором служби статистики на час заміщення тимчасового відсутнього працівника; 01 вересня 2009 року переведена техніком 1 категорії Тернопільської відділу статистика; 21 листопада 2016 року переведена інженером служби статистики; 31 жовтня 2020 року звільнена у зв`язку зі скороченням штату, п. 1 ст. 40 КЗпПУ.

Відповідно до наказу № 336/од від 23 липня 2020 року на виконання розпорядження АТ «Укрзалізниця» від 19 березня 2020 року № Ц–3–83/472–20 щодо необхідності завершення реорганізації служб статистики регіональних філій та відповідно до затверджених керівництвом АТ «Укрзалізниці» змін № 18 від 16 липня 2020 року до штатного розпису апарату управління РФ «Львівська залізниця» реорганізовано структурний підрозділ «Служба статистики» РФ «Львівська залізниця», запроваджено з 01 серпня 2020 року окремі посади згідно з додатком 1 до наказу, скорочено з 01 листопада 2020 року окремі посади згідно з додатком 2 до наказу.

Відповідно до додатку 1 до вказаного наказу запроваджено посади у службі статистики: відділ використання рухомого складу – провідний інженер (1), інженер 1 категорії (1), відділ звітності з праці та заробітної плати – інженер 1 категорії (1), економіст 2 категорії (1), відділ аналізу графіку руху поїздів – інженер 2 категорії (1), відділ методології та нормативної документації – інженер (1).

Відповідно до додатку 2 до вказаного наказу посади, які скорочуються у службі статистики у Тернопільському відділі статистики – інженер (1).

28 липня 2020 року повідомленням № Н–11/217 директора регіональної філії «Львівська Укрзалізниця» інформовано голову первинної профспілкової організації Управління Львівської залізниці, голову первинної профспілкової організації Тернопільської дирекції залізничних перевезень, голову первинної профспілкової організації Івано–Франківської дирекції залізничних перевезень, голову первинної профспілкової організації Ужгородської дирекції залізничних перевезень, голову первинної профспілкової організації Рівненської дирекції залізничних перевезень, голову первинної профспілкової організації Рівненського відділу служби статистики про скорочення з 01 листопада 2020 року окремих посад структурного підрозділу «Служба статистики».

Листом голови первинної профспілкової організації Тернопільської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_3 від 26 серпня 2020 року № 8 повідомлено директору виконавчому РФ «Львівська залізниця» ОСОБА_4 та голові Дорожньої профспілкової організації РФ «Львівська залізниця», що скорочення посади інженера не є обґрунтованим та не визначено порядок роботи відділу після його вивільнення, прийнято рішення не погоджувати скорочення посади інженера. Одночасно, у цьому ж листі, голова первинної профспілкової організації Тернопільської дирекції залізничних перевезень просить надати всі матеріали, що стосуються визначення та прийняття рішення про скорочення посади інженера Тернопільського відділу статистики, а також режим роботи відділу після скорочення посади інженера.

Також 26 серпня 2020 року листом № 10 голова первинної профспілкової організації Тернопільської дирекції залізничних перевезень звернувся до вищевказаних адресатів із проханням вжити заходів щодо недопущення скорочення ОСОБА_2 – інженера Тернопільського відділу служби статистики через її складне становище.

Відповідно до листа № НЗК–11/274 від 15 вересня 2020 року РФ «Львівська залізниця» на № 10 від 26 серпня 2020 року, з посиланням на ст. 42 КЗпП України, повідомила третю особу про те, що до скорочення пропонується інженер Тернопільського відділу служби статистики ОСОБА_1 . В обґрунтування переважного права ОСОБА_2 на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці зазначено, що робота позивачки частково буде спрощена через автоматизацію процесу обліку, а також через те, що її роботу частково виконує ОСОБА_2 та можуть виконувати інші працівники Тернопільського відділу статистики, більш вагомий внесок до об`ємів виконуваної роботи Тернопільського відділу служби статистики здійснюється інженером ОСОБА_2 , тому пропонується до скорочення інженер ОСОБА_1 .

У поданні заступника директора виконавчого регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики ОСОБА_5 він просить голову первинної профспілкової організації Тернопільської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_3 дати згоду на звільнення за скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпПУ ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Від запропонованих вакантних посад, на пропозиції з працевлаштування вони відмовились.

28 жовтня 2020 року первинна профспілкова організація Тернопільської дирекції залізничних перевезень надала відповідь № 16, у якій зазначила, що під час засідання профспілкового комітету прийнято рішення не давати згоду на скорочення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обґрунтуванням: порушена процедура проведення скорочення, а саме в порушення вимог пунктів 5.3.1. та 5.3.6. не надано технологічне та економічне обґрунтування; велика заборгованість по відпустках у працівників відділу, що є порушенням Закону України «Про відпустки». Для їх погашення потрібний працівник на тривалий час; не запропоновані всі вакансії по регіон юридичної особи АТ «Українська залізниця», зокрема вакансії відокремлених підрозділів, які підпорядковані іншим філіям; не відбулося зменшення об`ємів роботи, покладених на Тернопільський відділ служби статистики, не проведено детальний аналіз роботи відділу, під час якого мало бути встановлено можливість виконувати встановлений об`єм меншим штатом, не наведені аргументи про можливість виконувати встановлений об`єм меншим штатом; не визначено на кого конкретно буде покладено додаткові обов`язки працівника, якого буде скорочено і не попереджено за два місця про істотні зміни умов праці, чим буде порушено ст. 32 КЗпПУ.

31 серпня 2020 року ОСОБА_1 ознайомлена із попередженням про вилучення з 01 листопада 2020 року посади, яку вона займає та звільнення згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України.

На зворотному аркуші переліку вакантних посад по регіональній філії «Львівська залізниця» станом на 20 серпня 2020 року ОСОБА_1 зазначила, що згідно її освітньо–кваліфікаційного рівня запропоновані вакантні посади відсутні в даному переліку. А посади, які запроваджуються в штат служби статистики їй не запропоновані.

22 жовтня 2020 року ОСОБА_1 ознайомилась із списком вакантних посад по Тернопільському вузлу, про що вона особисто розписалась та зазначила, що даний перелік посад не відповідає її освітньо–кваліфікаційному рівню.

29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 ознайомилась із вакансіями по Тернопільському вузлу станом на 28 жовтня 2020 року, про що вона особисто розписалась та зазначила, що даний перелік посад не відповідає її місцю проживання за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно наказу (розпорядження) № 865/ос від 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звільнена з посади інженера Тернопільського відділу статистики за п. 1 ст. 40 КЗпПУ у зв`язку зі скороченням штату з 31 жовтня 2020 року, підстава – наказ від 23 липня 2020 року № 336/од, зміни у штатному розписі, відмова від запропонованих посад.

Довідкою від 17 листопада № 21 засвідчено, що ОСОБА_1 являється членом первинної профспілкової організації Тернопільської дирекції залізничних перевезень.

Як слідує з довідки про доходи, наданої регіональною філією «Львівська залізниця», загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з травня 2020 року по жовтень 2020 року становить 101 462,11 грн.

З врахування встановлених обставин суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5–1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що у РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників та з 01 листопада 2020 року вилучено із штатного розпису регіональної філії певні посади, в тому числі одну посаду інженера Тернопільського відділу статистики.

Частиною другою ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої ст. 40, частини третьої ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 01 квітня 2015 року у справі № 6–40цс15і. Крім того, згідно із правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у справі за № 6–1264цс17 у постанові від 09 серпня 2017 року, власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49–2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду.

Судом встановлено, що наказом № 336/од від 23 липня 2020 року на виконання розпорядження АТ «Укрзалізниця» від 19 березня 2020 року № Ц–3–83/472–20 щодо необхідності завершення реорганізації служб статистики регіональних філій та відповідно до затверджених керівництвом АТ «Укрзалізниці» змін № 18 від 16 липня 2020 року до штатного розпису апарату управління регіональної філії «Львівська залізниця» реорганізовано структурний підрозділ «Служба статистики» регіональної філії «Львівська залізниця», запроваджено з 01 серпня 2020 року окремі посади згідно з додатком 1 до наказу (разом Служба статистики – 6 штатних одиниць), скорочено з 01 листопада 2020 року окремі посади згідно з додатком 2 до наказу. Відповідно до додатку 2 до вказаного наказу посади, які скорочуються у службі статистики по Тернопільському відділі статистики – інженер.

ОСОБА_1 на час попередження про вивільнення - 31 серпня 2020 року та на день звільнення - 31 жовтня 2020 року працювала на посаді інженера Тернопільської відділу статистики РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця». Позивачка була ознайомлена із переліком вакантних посад РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» станом на 20 серпня 2020 року, де зазначила, що згідно її освітньо–кваліфікаційного рівня запропоновані вакантні посади відсутні в даному переліку, а посади, які запроваджуються в штат служби статистики їй не запропоновані. 22 жовтня 2020 року та 29 жовтня 2020 року ОСОБА_1 ознайомилась із списком вакантних посад по Тернопільському вузлу, про що вона особисто розписалась та зазначила, що даний перелік посад не відповідає її освітньо–кваліфікаційному рівню та місцю її проживання за адресою АДРЕСА_2 .

Відтак, суд вважає, що в цій частині роботодавець дотримався трудового законодавства та належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника. Покликання позивачки та її представника на те, що ОСОБА_1 не були запропоновані посади введені в штат служби статистики суд відхиляє, оскільки такі введені згідно вищевказаного наказу з 01 серпня 2020 року та на час попередження позивачки про вивільнення – 31 серпня 2020 року були відсутні у переліку вакантних посад РФ «Львівська залізниця АТ «Українська залізниця», який надавався на ознайомлення станом на 20 серпня 2020 року.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що при звільненні позивачки мали місце порушення трудового законодавства, зокрема ст. ст. 18, 22, 43, 49-4 КЗпП України.

Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Пунктами 5.3.1. та 5.3.6. Колективного договору між Адміністрацією та Дорпрофсожем Львівської залізниці на 2009-2012 роки, який був чинним на час попередження про вивільнення і на час звільнення ОСОБА_1 , передбачено, що не пізніше як за три місяці до намічених звільнень Адміністрація має надавати профспілковим комітетам подання на вивільнення працівників за скороченням чисельності або штату з технологічним та економічним обґрунтуванням (П-16/16 від 14.11.2013). Подання профспілковим комітетам на вивільнення працівників за скороченням штату або чисельності надавати з технологічним та економічним обґрунтуванням.

Вказаний вище обов`язок відповідача кореспондується із змістом ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», де зазначено, що у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

В силу ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Суд встановив, що РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» за три місяці до намічуваного звільнення працівників у Тернопільському відділі статистики надіслала первинній профспілковій організації Тернопільської дирекції залізничних перевезень наказ № 336/од від 23 липня 2020 року з Додатками 1, 2.В додатку 2 до вказаного наказу вказувалась посада, яка скорочується у службі статистики у Тернопільському відділі статистики – інженер (1 штатна одиниця). Будь-якої інформації про причини таких вивільнень відповідач третій особі не надавав, не проводив з профспілкою консультацій про заходи щодо запобігання звільненням, як і не надав технологічного та економічного обґрунтування наступних звільнень.

Відтак, суд приходить до висновку, що такі дії РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» суперечать вищенаведеним нормам трудового законодавства та Колективного договору, порушують гарантоване ОСОБА_1 право на працю та в подальшому призвели до незаконного звільнення позивачки.

Покликання представника відповідача на те, що умови Колективного договору є застарілими та не відповідають умовам сьогодення суд відхиляє, адже пункти 5.3.1. та 5.3.6. Колективного договору між Адміністрацією та Дорпрофсожем Львівської залізниці на 2009-2012 роки, як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи в суді є чинними.

Невиконання відповідачем обов`язку щодо надання технологічного та економічного обґрунтування наступних звільнень у Тернопільському відділі статистики стало причиною звернення головипервинної профспілкової організації Тернопільської дирекції залізничних перевезень із листом від 26 серпня 2020 року № 8 до директора виконавчого РФ «Львівська залізниця» та голови Дорожньої профспілкової організації РФ «Львівська залізниця», в якому третя особа просить надати всі матеріали, що стосуються визначення та прийняття рішення про скорочення посади інженера Тернопільського відділу статистики, а також режим роботи відділу після скорочення посади інженера.

На вказаний лист первинна профспілкова організація Тернопільської дирекції залізничних перевезень відповіді не отримала. Натомість третій особі було надано відповідь на лист № 10 від 26 серпня 2020 року, що стосується переважного права ОСОБА_2 на залишення на роботі, де відповідач керуючись ст. 42 КЗпП України обґрунтовує чому до скорочення пропонується ОСОБА_1 .

Доводи представника РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» про те, що в такий спосіб відповідач обґрунтував і звільнення позивачки суд вважає безпідставними, адже аналіз вищенаведеного листування свідчить про виконання роботодавцем вимог закону в частині переважного права працівника на залишення на роботі, яке позивачка не оспорює. Відповіді на лист первинної профспілкової організації Тернопільської дирекції залізничних перевезень № 8 від 26 серпня 2020 року про причини і обґрунтування прийнятого рішення про скорочення посади інженера Тернопільського відділу статистики третя особа не отримувала і в судовому засіданні такої інформації представником відповідача представлено не було.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої ст. 40 КЗпП України, має бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Виборний орган первинної профспілкової організації повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації дав згоду на розірвання трудового договору.

Таке подання було подане заступником директора виконавчого регіональної філії з управління персоналом та соціальної політики Кирди А. М. без зазначення дати та вихідного номера. У ньому він просив голову первинної профспілкової організації Тернопільської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_3 дати згоду на звільнення за скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Від запропонованих вакантних посад, на пропозиції з працевлаштування вони відмовились.

Згідно із ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Розглядаючи трудовий спір з урахуванням положень ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмов у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення. Оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Верховний Суд України у постанові від 22 жовтня 2014 року у справі № 6-163цс14 вказав, що аналіз частини шостої ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» дає підстави для висновку про те, що власник має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

В аспекті положень частини сьомої ст. 43 і частини шостої ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами».

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Вказані правові висновки викладено Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15, Верховним Судом у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 214/7688/18

Як встановлено судом, 28 жовтня 2020 року первинна профспілкова організація Тернопільської дирекції залізничних перевезень надала відповідачу відповідь № 16, у якій зазначила, що під час засідання профспілкового комітету прийнято рішення не давати згоду на скорочення працівників Тернопільського відділу статистики ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обґрунтуванням: порушена процедура проведення скорочення, а саме в порушення вимог пунктів 5.3.1. та 5.3.6. Колективного договору не надано технологічне та економічне обґрунтування; велика заборгованість по відпустках у працівників відділу, що є порушенням Закону України «Про відпустки»; не запропоновані всі вакансії по регіону юридичної особи АТ «Українська залізниця», зокрема вакансії відокремлених підрозділів, які підпорядковані іншим філіям; не відбулося зменшення об`ємів роботи, покладених на Тернопільський відділ служби статистики, не проведено детальний аналіз роботи відділу, під час якого мало бути встановлено можливість виконувати встановлений об`єм меншим штатом, не наведені аргументи про можливість виконувати встановлений об`єм меншим штатом; не визначено на кого конкретно буде покладено додаткові обов`язки працівника, якого буде скорочено і не попереджено за два місця про істотні зміни умов праці, чим буде порушено ст. 32 КЗпП України.

Вищенаведене рішення третьої особи є достатньо обґрунтованим, зокрема воно містить посилання на невиконання відповідачем умов Колективного договору, що мало місце за обставин, які вище встановлено судом, недотримання вимог Закону України «Про відпустки», ст. 32 КЗпП України в частині зміни істотних умов праці для інженера Тернопільського відділу статистики, який повинен одноособово виконувати роботу, яку попередньо виконували двоє осіб.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 273/212/16–ц, з урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється законність звільнення, обов`язок доведення правомірності звільнення працівника покладається на роботодавця.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку, що звільнення позивачки на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України було здійснене з порушенням вимог трудового законодавства, які встановлено в судовому засіданні, а тому наказ (розпорядження) РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» про припинення трудового договору (контракту) № 865/ос від 28 жовтня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера Тернопільського відділу служби статистики РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» підлягає скасуванню з подальшим поновленням позивачки на посаді інженера Тернопільського відділу служби статистики РФ «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 235 вказаного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Отже, якщо в наказі на звільнення зазначено звільнити з певної дати, працівник вважатиметься звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення.

Зазначене підтверджується і п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58, де прямо зазначається, що «днем звільнення вважається останній день роботи». Тобто день звільнення – це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 865/ос від 28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звільнена 31 жовтня 2020 року.

Таким чином, днем звільнення ОСОБА_1 та останнім днем перебування у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця» є 31 жовтня 2020 року, тому він оплачується заробітною платою.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу починається з наступного дня після звільнення, тобто з 01 листопада 2020 року.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу слід стягнути з 01 листопада 2020 року по день прийняття рішення, який слід вирахувати, керуючись положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п. 6 Постанови № 13 від 14 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»,– задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з вимогами п. 8 даного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, – на число календарних днів за цей період.

Час вимушеного прогулу становить:

1) у листопаді 2020 року робочі дні – 21 робочий день;

2) у грудні 2020 року робочі дні – 22 робочих дні;

3) у січні 2021 року робочі дні – 19 робочих дні;

4) у лютому 2021 року робочі дні – 19 робочих дні.

Усього робочих днів за період часу з 01 листопада 2020 року (початок вимушеного прогулу) по 25 лютого 2021 року (день ухвалення рішення судом) є 81.

Як вбачається із довідки про середню заробітну плату (дохід), ОСОБА_1 за два останні місяці роботи перед звільненням отримала заробітку плату:серпень 2020 року – 10 477, 85 грн та вересень 2020 року – 16 421,05 грн.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 = 26 898,90 грн (сума заробітної плати за серпень і вересень 2020 року) : 42 (кількість робочих днів у серпні та вересні 2020 року) = 640,45 грн.

Відтак, беручи до уваги кількість робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком, згідно умов праці – за період з 01 листопада 2020 року (початок вимушеного прогулу) по 25 лютого 2021 року (день ухвалення рішення судом) – 81день та середньоденний заробіток позивача перед звільненням – 640,45 грн, шляхом множення отримуємо розмір середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу становить 640,45 грн * 81 = 51 876,45 грн., який підлягає стягненню з відповідача в користь позивачки.

Статтею 430 ЦПК України встановлено, що суд допускає негайне виконання рішень в частині присудження позивачеві виплати стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячного заробітку та поновлення позивача на роботі.

Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог. Оскільки, позивачем заявлено три позовні вимоги, беручи до уваги ставку судового збору станом на день подання позовної заяви (840,80 грн), з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 522,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,

УХ В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – первинна профспілкова організація Тернопільської дирекції залізничних перевезень про скасування наказу (розпорядження), поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу– задовольнити.

Скасувати наказ (розпорядження) регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про припинення трудового договору (контракту) № 865/ос від 28 жовтня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера Тернопільського відділу служби статистики регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

Поновити ОСОБА_1 на посаді інженера Тернопільського відділу служби статистики регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця».

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 52 516 (п`ятдесят дві тисячі п`ятсот шістнадцять) грн. 90 коп.

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає до негайного виконання.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» на користь держави 2 522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», код ЄДРПОУ: 40081195, адреса місцезнаходження: вул. Гоголя, буд. 1, м. Львів, 79007.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: первинна профспілкова організація Тернопільської дирекції залізничних перевезень, код ЄДРПОУ: 02660504, адреса місцезнаходження: просп. Ст. Бандери, буд. 6, м. Тернопіль, 46002.

Повний текст рішення суду складено 02 березня 2021 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська