Рішення № 95327750, 04.03.2021, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 489/5646/20

2-а/468/7/21

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2021 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого – судді Муругова В.В, за участю секретаря Рижньової О.В., представника позивача адвоката Шибка О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка справу № 489/5646/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови інспектора Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Калініна Сергія Михайловича по накладенню на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КУпАП.

Посилаючись на неправомірність дій інспектора патрульної поліції щодо доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення та щодо дослідження усіх істотних обставин справи, позивач просив скасувати постанову серії ЕАМ № 3393514 від 06.11.2020 року. Позивач, при цьому, заперечив вчинення з його боку правопорушення 06.11.2020 року та зазначив, що відповідачем було порушено порядок розгляду справи, оскільки в оскаржуваній постанові відсутні відомості про технічний засіб, яким здійснено фіксування інкримінованого порушення, а також не надано доказів на підтвердження факту вчинення позивачем вказаного правопорушення. Крім того, вказав про відсутність в інспектора патрульної поліції повноважень для визначення технічного стану транспортного засобу, оскільки він не є експертом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити, заперечивши факт вчинення позивачем інкримінованого порушення.

Від відповідача Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, вважаючи рішення інспектора законним, оскільки розгляд справи про накладення на позивача адміністративного стягнення був проведений у відповідності до вимог нормативних актів та факт вчинення інкримінованого порушення був виявлений інспектором поліції особисто і зафіксований на відеореєстратор. При цьому позивачем не спростовано факту вчинення інкримінованого порушення жодними доказами. Також просив розглянути справу у відсутність їхнього представника.

З огляду на те, що відповідач – суб`єкт владних повноважень, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, суд відповідно до ст. 205 КАС України ухвалив про розгляд справи на підставі наявних в ній доказів згідно з ч.5 ст. 77 КАС України.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи (копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3393514 від 06.11.2020 року про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 1 КУпАП; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 ; копію протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01234-01639-20 від 11.11.2020 року; копію протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 01234-01640-20 від 11.11.2020 року; копію наказу Департаменту патрульної поліції від 09.11.2020 року № 2320; копію наказу Департаменту патрульної поліції від 05.08.2019 року № 591 о/с; копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копію наказу Національної поліції України від 01.04.2020 року № 272), суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Це означає, що ч.2 ст. 77 КАС України встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Крім того, ч. 3 ст. 79 КАС України зобов`язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст. 77, ч.3 ст. 205, ст. 286 КАС України безумовно зобов`язаний розглянути справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.

У судовому засіданні встановлено, що 06 листопада 2020 року інспектором ГУ НП в Дніпропетровській області було винесено відносно позивача постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 121 ч. 1 КУпАП. В тексті постанови інспектор вказав, що 06.11.2020 року о 19.40 год. на 159 км ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «RENAULT MAGNUM» д.н. НОМЕР_2 з напівпричепом, на якому шини мали порізи по всій гумі та було видно корд, чим порушив вимоги п. 31.4.5 ПДР України.

У зв`язку з вказаним інспектор призначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

При цьому позивач заперечив, що вчинив описане в постанові правопорушення, та інспектор поліції, притягуючи позивача до адміністративної відповідальності, не надав будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини вчинення ним інкримінованого порушення, зокрема пошкодження шин транспортного засобу.

Крім того, з наданого позивачем протоколу перевірки технічного стану № 01234-01639-20 від 11.11.2020 року вбачається, що автомобіль «RENAULT MAGNUM» д.н. НОМЕР_2 , яким керував позивач, пройшов технічний контроль, за наслідками якого не було встановлено відходжень та невідповідностей щодо вимог до його експлуатації.

Згідно з п. 18 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 30.01.2012 року № 137, у разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу замовникові видається протокол перевірки технічного стану. У разі негативного результату або невідповідності даних у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу даним ідентифікації транспортного засобу складається акт невідповідності технічного стану транспортного засобу.

При цьому у наданих суду відповідачем відзиві з доданими матеріалами відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували викладені в постанові обставини про те, що позивач дійсно керував транспортним засобом, на якому шини мали місцеві пошкодження, що оголюють корд, про що зазначено відповідачем у тексті відзиву, зокрема не надано суду відеозаписи з реєстратора поліцейського, який, за твердженням відповідача, безпосередньо та особисто виявив вказане порушення.

Також не можуть бути доказом наявності в діянні позивача складу інкримінованого йому оскаржуваною постановою порушення посилання на безпосереднє виявлення інспектором факту керування позивачем автомобілем, на якому шини мали пошкодження, що оголюють корд, оскільки, по-перше, інспектор поліції Калінін С.М. не з`явився до суду не надав особистих пояснень з приводу обставин інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення.

По-друге, відповідно до висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 29.04.2020 року по справі № К/9901/34016/18, які відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для врахування судом при розгляді справ, вбачається, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Таким чином, обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

При цьому, як встановлено судом, відповідачем не було надано суду жодних доказів, зокрема відеозаписів з реєстратора поліцейського, які б підтверджували викладені у відзиві заперечення про те, що інспектор, який складав оскаржувану постанову, дійсно виявив та зафіксував факт керування позивачем автомобілем, на якому шини мали пошкодження, що оголювали корд.

З урахуванням вказаного, суд приходить до висновку, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оскільки згідно зі ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідачів, які в даному випадку не надали до суду допустимих достатніх фактичних даних на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються фізичною особою, тому зібрані інспектором матеріали відносно позивача не є достатньою підставою для притягнення водія до адмінвідповідальності за ст. 121 ч. 1 КУпАП і доказом вини позивача у вчиненні вказаного правопорушення, за яке його було притягнуто оскаржуваною постановою до адміністративної відповідальності, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх допустимих доказів, а навпаки спростовується встановленими судом обставинами, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.

Крім того, суд вважає за необхідне особливо зауважити, що в даному випадку справа стосується перевірки судом правомірності та обґрунтованості притягнення особи до адміністративної відповідальності і саме на таку категорію справ поширюється також конституційна презумпція невинуватості, закріплена в ст. 62 Конституції України, з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта у врахуванням практики Європейського суду з прав людини, який не розрізняє кримінальну та адміністративну відповідальність, вважаючи їх всіх кримінальним переслідуванням, за такого в адміністративних справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності не позивач має довести свою невинуватість та законність своїх вимог і відсутність в своїх діях складу адміністративного правопорушення, а відповідач – суб`єкт владних повноважень достатніми належними та допустимими доказами має довести наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення та законність її притягнення до адміністративної відповідальності, спростувавши таким чином презумпцію невинуватості особи.

Не змінює цього і посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року по справі №520/2261/19, оскільки вона постановлена щодо інших обставин і дана справа не стосувалась питань законності притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При цьому з аналізу ст. 293 КУпАП та ст.2 КАС України в частині мети судового перегляду постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за скаргою такої особи та в частині завдань адміністративного судочинства (захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень) та оцінки законності та обґрунтованості оскарженого рішення суб`єкта владних повноважень слідує, що розглядаючи позов фізичної особи про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності суд не в праві досліджувати нові докази на підтвердження вини особи, які при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень не враховувались.

Вказане є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення із відповідача, суб`єкта владних повноважень, судових витрат, понесених на сплату судового збору, суд приходить до наступного.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає задоволенню, тому на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення із відповідача, суб`єкта владних повноважень, судових витрат за надання правничої допомоги, суд приходить до наступного.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

В супереч цьому суду не надано будь-яких доказів понесення позивачем заявлених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн., тому відсутні підстави для їх відшкодування за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73-77, 90, 242-244, 246, 250-251, 271, 273 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3393514 від 06.11.2020 року відносно ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 1 КУпАП та провадження по справі закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Відповідач: Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області (пл. Троїцька, 2А, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 40108646).

Повне рішення суду складене 04.03.2021 року.

СУДДЯ