Рішення № 95327138, 11.02.2021, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/186/20

Провадження № 2/448/41/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

11.02.2021 року м.Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоуса Ю.Б.,

за участю секретаря судового засідання Романченко І.А.,

сторони:

позивачка ОСОБА_1 ,

відповідач Мостиська міська рада Львівської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа – Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 – не з`явилася,

представник позивачки – адвокат Тиндик Р.В. – не з`явився,

представник відповідача Мостиської міської ради Львівської області – не з`явився,

третя особа – представник Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області – не з`явилася,

в с т а н о в и в:

І. Суть спору:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом покликаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої залишилось спадкове майно, а саме: право на середню земельну частку (пай) площею 2,68 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Берегівської сільської ради Львівської області.

Стверджує, що вона (позивачка ОСОБА_1 ) є дочкою спадкодавця ОСОБА_2 та спадщину після смерті матері прийняла, оскільки постійно проживала разом із нею на час відкриття спадщини. Інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно, немає.

Наголошує, що через відсутність правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку (середню земельну частку) та неможливість отримання їх дублікатів, вона не може в позасудовому порядку оформити свої спадкові права у нотаріуса, у зв`язку із чим змушена звертатися до суду із даним позовом.

З огляду на наведене, просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на вищевказану земельну ділянку (пай) площею 2,68 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Берегівської сільської ради Львівської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

ІІ. Позиція учасників справи:

В судове засідання позивачка не з`явилася, проте подала до суду заяву, в якій просить суд справу розглянути у її відсутності та зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача – Мостиської міської ради Львівської області у судове засідання не з`явився, однак подав заяву, в якій не заперечує проти позову та просить суд розглянути справу без його участі.

Третя особа – представник Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області у судове засідання не з`явилася, проте подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності.

ІІІ. Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді від 14.02.2020року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді від 02.04.2020року продовжено строк проведення підготовчого провадження.

Ухвалою судді від 28.07.2020року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

ІV. Встановлені судом фактичні обставини справи:

ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 ).

До складу даної спадщини входять право на середню земельну частку (пай) площею 2,68 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Берегівської сільської ради Львівської області, що належали спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №534374 від 03.03.2016року.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №51/04, заведеної у Мостиській державній нотаріальній конторі Львівської області, за життя спадкодавець ОСОБА_2 заповіту не складала, своїм майном не розпорядилася. Спадкоємцем першої черги спадкування за законом, окрім позивачки ОСОБА_1 , є рідна дочка померлої – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак протягом строку встановлено законом спадщину після смерті матері прийняла, що стверджується її письмовою заявою №63 від 10.02.2004 року.

В спадкову масу померлої ОСОБА_2 , яку прийняла ОСОБА_3 входить і право на середню земельну частку (пай) площею 2,68 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Берегівської сільської ради Львівської області.

В матеріалах справи міститься письмова відмова від прийняття спадщини спадкоємця ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_2 , однак суд критично оцінює таку, оскільки вона подана після спливу шестимісячного терміну для прийняття спадщини, а саме 31.01.2005 року та не має юридичного значення.

Отже, звертаючись із позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, позивачка ОСОБА_1 не вказує спадкоємців, що прийняли чи могли прийняти спадщину стороною по справі, не звертається до них у якості відповідачів.

У листі Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування», у разі пред`явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. (ст. 33 ЦПК).

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

У пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляд цивільних справа про спадкування», за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. Районні державні адміністрації можуть бути залучені в якості третіх осіб у випадках, якщо спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення знаходяться за межами населених пунктів. Сільські, селищні ради можуть бути залучені в якості третіх осіб у спорах щодо земельних ділянок, які знаходяться на території відповідної ради.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Суд вважає, що оскільки спадоємець, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачці ОСОБА_1 слід звернутися з позовом до належних відповідачів - спадкоємців, які прийняли чи могли б прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки такі особи є зобов`язаннями за вимогою особами, якщо спадщину на спірну земельну ділянку не прийняла б позивачка.

Крім цього, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду щодо захисту своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.

Таким чином, зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу позивачці ОСОБА_1 нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину чи відмови у видачі такого.

Відомостей про вчинення таких дій позивачкою суду не надано, відповідно, матеріали справи їх не містять.

Отже, позивачка ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що вона в установленому законом порядку подала нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину та що нотаріус відмовив їй у видачі указаного свідоцтва.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть спадкодавця ОСОБА_2 ; копією свідоцтва про народження позивачки; копією свідоцтва про шлюб позивачки; копією

сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №534374, виданий повторно взамін втраченого 03.03.2016року; копіями довідок, виданими виконавчим комітетом Берегівської сільської ради №533 та №534 від 11.04.2016року; інформаційними довідками зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину; заповіти/спадкові договори) щодо спадкодавця ОСОБА_2 та іншими матеріалами справи.

V. Застосоване судом законодавство:

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У відповідності з ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У разі відкриття спадщини до 01.01.2004 до вирішення спірних правовідносин, пов`язаних зі спадкуванням, застосовується законодавство, чинне на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР 1963 року.

Спадкування здійснюється за законом і за заповітом (ч.1 ст.524 ЦК УРСР).

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст.548 ЦК УРСР).

У ч.1 ст.549 ЦК УРСР визначено дії, що свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.

У ст.560 ЦК УРСР встановлено порядок видачі свідоцтва про право на спадщину. Так, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (стст.534, 553, 555 кодексу).

Відповідно до положень ст.561 ЦК УРСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення 6 місяців з дня відкриття спадщини.

При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане й раніше закінчення 6 місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, які заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Свідоцтво про право держави на спадщину в усіх випадках видається не раніше як через 6 місяців з дня відкриття спадщини.

Аналогічні положення містяться й у ст.47 закону УРСР від 25.12.74 «Про державний нотаріат» (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини).

При цьому ЦК УРСР не обмежував строку для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом.

У п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» від 24.06.83 №4 судам роз`яснено, що відповідно до гл.4 закону від 25.12.74 «Про державний нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається громадянам, організаціям, державі нотаріальними конторами за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому чинним законодавством порядку. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визначення права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.23 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством.

ЦПК України встановлено, що:

відповідно до положень ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. (статті 12 і 81);

суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

згідно ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

у відповідності до ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

VI. Висновки суду:

З огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини справи, прийнявши до уваги, що позивачка невірно процесуально визначила сторону-відповідача, із заявою про заміну неналежного відповідача до суду не зверталася, що є також підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, зверненню до суду з указаним позовом мало передувати вирішення питання про видачу позивачці ОСОБА_1 нотаріусом або органом чи службовою особою, уповноваженою вчиняти нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину чи відмови у видачі такого, а тому суд у сенсі розуміння ст. 13 ЦПК України, не виходячи за межі позовних вимог вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа – Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, у зв`язку із необґрунтованістю та недоведеністю.

VII. Судові витрати

Виходячи з вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачкою.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд –

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа – Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачкою.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП – НОМЕР_2 ;

Відповідач: Мостиська міська рада Львівської області; місце знаходження: м.Мостиська, вул. Грушевського, 6, Львівської області; код ЄДРПОУ 26307500;

Третя особа: Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області; місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Львівської області;

Повний текст судового рішення складено 11.02.2021року.

Суддя Ю.Б. Білоус

Рішення набрало законної сили: «___»______ 20 р.

Суддя Ю.Б.Білоус