Рішення № 95326206, 26.02.2021, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 26.02.2021

Справа № 937/7403/20

Провадження № 2/937/576/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«26» лютого 2021 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Редько О.В.,

за участі секретаря судового засідання – Колеснікової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Мелітополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг № б/н від 11.10.2011 року у розмірі 49 965 грн. 53 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп., зазначаючи, що 11.10.2011 року ОСОБА_2 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 11.10.2011 року. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору виникла заборгованість, яка станом на 31.08.2020 року складає 49 965 грн. 57 коп., яка складається з наступного: 1 285 грн. 50 коп. – заборгованість за кредитом; 46 780 грн. 03 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 00 грн. 00 коп. – заборгованість за комісією; 1 900 грн. 00 коп. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, від нього в матеріалах справи мається заява з проханням розглядати справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі. Проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України та направленням судової повістки за останнім відомим місцем мешкання.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказі за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився в судове засідання без поважних причин та не повідомив про причини неявки, відзив на позовну заяву не подав, позивач не заперечує проти ухвалення по справі заочного рішення, тому суд, з урахуванням вимог ст. 280 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_1 , ухваливши заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України з урахуванням заяви представника позивача про слухання справи за його відсутності та у зв`язку з неявкою відповідача фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так судом встановлено, що предметом позовних вимог є стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, яка станом на 31.08.2020 року складає 49 965 грн. 57 коп. та складається з наступного: 1 285 грн. 50 коп. – заборгованість за кредитом; 46 780 грн. 03 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 00 грн. 00 коп. – заборгованість за комісією; 1 900 грн. 00 коп. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Як зазначено позивачем, 11.10.2011 року відповідач підписав Заяву б/н з метою отримання банківських послуг.

На підтвердження заявлених позовних вимог, позивачем до суду надано копію Анкети – заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, на звороті якої вказано, зо ОСОБА_1 виявив бажання отримати саме «пенсійну картку». Також позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» із зазначенням умов, що стосуються чотирьох карт з різними назвами та умовами користування, який не містить підпису відповідача.

Крім того, позивачем до позовної заяви також надано Витяг з Умов та правил банківських послуг в Приватбанку, які також не містять підпису відповідача.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно о умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пункту 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку для надання послуг банк відкриває клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, зазначена в заяві.

Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем також надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 31.08.2020, який не містять даних про вид та номер платіжної картки чи номер розрахункового рахунку, не підписаний особами, повноважними на здійснення фінансового обліку та звітності, не засвідчений в установленому законом порядку.

З наданої позивачем довідки вбачається, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким останньому були надані кредитні картки: № НОМЕР_1 з терміном дії до 10/15, № НОМЕР_2 з терміном дії до 08/16, № НОМЕР_3 з терміном дії до 08/17. Проте, суд звертає увагу на те, що до вказаної довідки позивачем самого кредитного договору не додано, на виконання якого відповідачу було надано кредитні картки.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, позивачем до суду не надано.

Дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладання з відповідачем будь-якого кредитного договору, в тому числі б/н від 11.10.2011 року, а надана копія Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 11.10.2011 року, де відповідач виявив бажання оформити «пенсійну карту» за своїм змістом є Договром про банківське обслуговування не може розцінюватись як кредитний договір, оскільки не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії.

Отже позивачем не доведено належними доказами, що відповідач виявив бажання отримати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що йому була надана відповідна кредитна картка, які, крім того, мають бути скріплені підписом позичальника.

Таким чином, за відсутності будь-яких доказів укладення між сторонами кредитного договору із визначеним розміром кредиту та умовами кредитування, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості та виписка з карткового рахунку не можуть бути безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та заявлених до стягнення сум заборгованості, відсотків та штрафних санкцій.

Зазначений висновок судом зроблений з урахуванням також правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 27.03.2020 року справа № 703/3063/18, провадження № 61-11260св19.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, суд вважає вимоги позивача про стягнення заборгованості є необґрунтованими належними та допустимими доказами, а отже задоволенню не підлягають.

Згідно ст.141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення спору, судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справі, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, рах. № НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , останнє відоме місце мешкання: АДРЕСА_1 .

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду

Запорізької області: О.В. Редько