Ухвала суду № 95325173, 03.03.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3572/21

Провадження № 2/522/5766/21

У Х В А Л А

про залишення позову без руху

03 березня 2021 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Абухін Р.Д., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Одеського обласного комунального підприємства «Служба експлуатації цілісного майнового комплексу – адміністративного будинку № 2» про поновлення на роботі, оплати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

1.Поновити ОСОБА_1 на посаду чергового по будинку Одеського обласного комунального підприємства «Служба експлуатації цілісного майнового комплексу – адміністративного будинку № 2», код ЄДРПОУ 05384577 з 09 лютого 2021 року.

2.Стягнути з Одеського обласного комунального підприємства «Служба експлуатації цілісного майнового комплексу – адміністративного будинку № 2», код ЄДРПОУ 05384577 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09 лютого 2021 року до дня поновлення на роботі.

3.Стягнути з Одеського обласного комунального підприємства «Служба експлуатації цілісного майнового комплексу – адміністративного будинку № 2», код ЄДРПОУ 05384577 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 100000 гривень.

4.Стягнути з Одеського обласного комунального підприємства «Служба експлуатації цілісного майнового комплексу – адміністративного будинку № 2», код ЄДРПОУ 05384577 на користь ОСОБА_1 судові витрати на парвову допомогу в сумі 16000 гривень.

Ознайомившись з матеріалами справи, вважаю, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки пред`явлена з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КЗпП України та ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові завиконану роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що в структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні компенсаційні виплати. До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсації та інші грошові та матеріальні виплати, які передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях, а тому заявлена позивачем позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку не підпадає під категорію пільгової та підлягає оплаті судовим збором.

Зазначене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 30.01.2019 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на викладене, позивачу необхідно сплатити судовий збір, передбачений ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку в розмірі 1% від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору або докази про звільнення від сплати судового збору.

Інших обставин, які б давали підстави для звільнення від сплати судового збору позивачем не зазначено.

Крім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 10000 гривень.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі 761/11472/15-ц, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, оскільки позивач її визначив у грошовому вимірі.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви про відшкодування моральної шкоди ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивач звертаючись до суду позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку з урахуванням вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зобов`язаний був сплатити судовий збір в розмірі 908,00 гривень та 1000 гривень за звернення до суду з майновими вимогами про стягнення моральної шкоди.

Вказані недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі і підлягають усуненню.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням викладеного, заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 177, 185, 186, 260 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеського обласного комунального підприємства «Служба експлуатації цілісного майнового комплексу – адміністративного будинку № 2» про поновлення на роботі, оплати на час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - залишити без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту ії підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Д. Абухін

"03" березня 2021 р.