Рішення № 95323897, 17.02.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/827/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 лютого 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Лемак О.В.,

за участі секретаря судового засідання – Сухан Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Інтеркеш Україна» звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором №4-11912 від 22.06.2017 року в розмірі 45551,50 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 22.06.2017 року між ТОВ «Інтеркеш Україна» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 4-11912, за умовами якого відповідач отримав від позивача суму грошових коштів у розмірі 1800,00 грн., зі сплатою процентів за користування грошовими коштами в розмірі 1,75% від суми кредиту щоденного нарахування, що складає 638,75% річних, тип процентної ставки – фіксована. Факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджується її підписом на кредитному договорі та видатковому касовому ордері від 22 червня 2017 року.

Вказує, що за період сплати кредиту між позивачем та відповідачем, в порядку пролонгації до вищезазначеного кредитного договору було укладено додаткові угоди 06 липня 2017 року, 21 липня 2017 року, 10 серпня 2017 року та до пункту 1.2 кредитного договору були внесені зміни, щодо термінів повернення кредиту. Згідно останньої додаткової угоди від 10 серпня 2017 року термін повернення кредиту 24 серпня 2017 року.

Зазначає, що позичальник взяті на себе зобов`язання по договору належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 20 січня 2020 року має заборгованість перед банком в сумі – 45551,50 грн., яка складається з наступного: 1800,00 грн. – заборгованість за кредитом; 27929,50 грн. – нараховані відсотки; 15822,00 грн. – заборгованість за пенею.

Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інтеркеш Україна» заборгованість у розмірі 45551,50 грн., та судові витрати в розмірі 2102,00 грн. судового збору.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак, подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

На підставі наведеного суд керуючись ч.4 ст.223, 280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 22.06.2017 року між позивачем ТОВ «Інтеркеш Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №4-11912, згідно якого остання отримала кредит в розмірі 1800,00 грн., зі сплатою процентів за користування грошовими коштами в розмірі 1,75% щоденного користування кредитними коштами.

Відповідно до п 1.4 кредитного договору, відсотки за користування кредитом нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом та до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за даним договором.

Згідно з п. 1.6 вищезазначеного кредитного договору нарахування процентів (відсотків) за договором здійснюється з урахуванням числа днів у календарному році (вихідних, святкових та не робочих днів включно). Кількість днів у році приймається за 365 днів. Проценти (відсотки) за користування кредитом нараховуються щодня та протягом усього строку користування кредитом.

Факт отримання відповідачем грошових коштів підтверджується її підписом на кредитному договорі та видатковому касовому ордері від 22 червня 2017 року.

Судом встановлено, що за період сплати кредиту між позивачем та відповідачем, в порядку пролонгації до вищезазначеного кредитного договору було укладено додаткові угоди 06 липня 2017 року, 21 липня 2017, 10 серпня 2017 року та до пункту 1.2 кредитного договору були внесені зміни, щодо термінів повернення кредиту. Згідно останньої додаткової угоди від 10 серпня 2017 року термін повернення кредиту 24 серпня 2017 року.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу норм ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або не належне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Правовим наслідком порушення зобов`язання ст. 611 ЦК України встановлює сплату неустойки, яка у розумінні ст. 549 цього кодексу може бути штрафом чи пенею. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Судом встановлено, що позичальник взяті на себе зобов`язання по договору належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 20 січня 2020 року має заборгованість перед банком в сумі – 45551,50 грн., яка складається з наступного: 1800,00 грн. – заборгованість за кредитом; 27929,50 грн. – нараховані відсотки; 15822,00 грн. – заборгованість за пенею.

Судом встановлено, що у кредитному договорі №4-11912 від 22.06.2017 та додаткових угодах до нього сторони погодили строк кредитування та термін початку та закінчення кредитування (дата повернення визначена до 24.08.2017). Щодо строку дії договору, то п.1.2. кредитного договору передбачено, що договір діє до повного виконання позичальником зобов`язань за договором.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті1048та частини першої статті1054 ЦК України,кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. За умовами кредитного договору №№4-11912 від 22.06.2017 сторони погодились, що позичальник повинен сплачувати відсотки за фактичний час користування грошовими коштами з розрахунку 1,75% за календарний день, що становить 638,75% річних від суми кредиту.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати ВС у справі №444/9519/12 від 28.03.2018, яку суд вважає за необхідним застосувати у даній справі.

Згідно з вимогами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до переконання, що вимога про стягнення заборгованості за відсотками у кредитному договорі №4-11912 від 22.06.2017 (1,75% за календарний день, що становить 638,75% річних) підлягає до часткового задоволення в частині заборгованості станом на день закінчення строку кредитування.

Так, згідно з наявною в матеріалах справи довідкою розрахунку заборгованості за кредитним договором №4-11912 від 22.06.2017, а саме із графи «Всього %/пеня» вбачається, що станом на 24.08.2017 згідно з умовами договору ОСОБА_1 нарахована до сплати заборгованість по відсоткам становить 441,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що з ОСОБА_1 підлягають стягненню відсотки на виконання умов кредитного № 4-11912 від 22.06.2017 в розмірі 441,00 грн.

Відповідно до вимог п.6.3. кредитного договору, у кожному випадку невиконання (або неналежного виконання) позичальником своїх зобов`язань за договором (відносно повноти та строків сплати відсотків за кредитом та/або сплати відсотків, та/або повернення кредиту не в повному обсязі), позичальник сплачує пеню в розмірі один відсоток за календарний день від суми виданих грошових коштів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ч.2 ст.616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. № 1023-XIIумови угоди є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону).

Кредитний договір №4-7483 від 05.08.2016 за своїм характером є споживчим, що підтверджується і тлумаченням Верховного Суду України, наведеному в п. 2Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про захист прав споживачів».

Судом встановлено, що у відповідача ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту становить 1800,00 грн., при цьому позивач клопоче про стягнення з ОСОБА_1 пені в сумі 15822,50 грн., що перевищує суму боргу за простроченим тілом кредиту і є очевидним порушенням принципу добросовісності.

У відповідності до ч.3 ст.551 КК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, судом встановлено, що вимога кредитора про стягнення пені в частині, що значно перевищує заборгованість по простроченому тілу кредиту у зв`язку із порушенням зобов`язання розцінюється судом як зловживання правом, що слугує підставою для часткової відмови в задоволенні позовних вимог щодо нарахування пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором.

А тому суд, з огляду на ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшує розмір пені, що підлягає стягненню до 1800,00 грн., прирівнявши її до суми заборгованості за простроченим тілом кредиту за користування кредитом.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інтеркеш Україна» заборгованість у розмірі 4041,00 грн., з яких: 1800,00 грн. – заборгованість за кредитом; 441,00 грн. – нараховані відсотки; 1800,00 грн. – заборгованість за пенею, а також у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати в розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 76, 80, 81, 82, 89, 141, 258, 263-265, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 610-612, 625, 627, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» до ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, 17, код ЄДРПОУ 3900364) заборгованість за кредитним договором №4-11912 від 22 червня 2017 року в розмірі 4041,00 (чотири тисячі сорок одну гривню 00 копійок) грн., яка складається з наступного: 1800,00 грн. – заборгованість за кредитом; 441,00 грн. – нараховані відсотки; 1800,00 грн. – заборгованість за пенею.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна» (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, 17, код ЄДРПОУ 3900364) судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Інтеркеш Україна», місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Швабська, 17, код ЄДРПОУ 39000364.

Відповідач: ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 ).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: Лемак О.В.