Рішення № 95321963, 02.03.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/10374/20

Провадження № 2/219/697/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2021 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря судового засідання Троян Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі м. Бахмут у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович,про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

10 листопада 2020 року адвокат Деменкова Є.С., яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулась з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі за текстом – АТ КБ «ПРИВАТБАНК»), в якій просить: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 9783 від 04 жовтня 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості у розмірі 46 391,70 гривень. В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що 04 листопада 2020 року позивачу стало відомо, що вона є боржником за виконавчим провадженням № 56003238 з примусового виконання виконавчого напису № 9783 від 04 жовтня 2017 року, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., згідно якого підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 21 листопада 2008 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 30 червня 2017 року грошових коштів у сумі 46 391,70 гривень, з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 298,52 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 37 171,15 гривень, заборгованості з комісії та пені у розмірі 3 474,81 гривень, заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 250,00 гривень, заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 2 197,22 гривень. Стягнення здійснюється за період з 21 листопада 2008 року по 30 червня 2017 року. Проте, як стверджує позивач, жодного кредитного договору вона не укладала, а отримувала в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» лише карту «Універсальна» № НОМЕР_1 , підписуючи лише анкету-заяву, у якій не було зазначено жодної істотної умови кредитного договору, а саме: надання банківського кредиту, строк, суму, процентну ставку, період погашення кредиту. Згідно вказаної кредитної картки, строк її дії до травня 2017 року, проте у спірному виконавчому написі нотаріусом вказується, що період стягнення заборгованості по 30 червня 2017 року, тобто після спливу строку дії картки. Представник позивача вважає, що вчинення вказаного виконавчого напису нотаріусом здійснено за відсутності необхідних умов, оскільки: 1) розмір заборгованості не є безспірним; 2) вимога Банку про стягнення з позивача заборгованості щодо комісії, пені та штрафів є у відповідності до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» є незаконною; 3) вчинення виконавчого напису нотаріусом від 10 листопада 2017 року (після ухвалення постанови Київським апеляційним адміністративним судом від 22 лютого 2017 року) було здійснено на підставі переліку документів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, яка була визнана у судовому порядку не чинною з моменту її прийняття. Вказане вище, на думку представника позивача, безумовно свідчить про те, що оскаржуваний виконавчий напис має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим вона звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області 11 листопада 2020 року залучено приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, позовну заяву прийнято до свого провадження, відкрито спрощене позовне провадження, у зв`язку з чим призначено судове засідання з повідомленням (викликом) сторін для розгляду справи по суті на 13 годину 00 хвилин 01 грудня 2020 року та визначено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву з одночасним надісланням копії відзиву відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України позивачу.

01 грудня 2020 року ухвалою суду відкладено судове засідання на 09 годину 00 хвилин 14 січня 2021 року у зв`язку з тим, що представник відповідача та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачау судове засідання не з`явились вперше, а визначений судом строк для подання відзиву на позовну заяву та пояснень щодо позову або відзиву не сплив.

Ухвалою суду від 14 січня 2021 року відкладено судове засідання на 08 годину 30 хвилин 08 лютого 2021 року у зв`язку з неявкою представника відповідача.

08 лютого 2021 року ухвалою суду відкладено судове засідання на 09 годину 00 хвилин 02 березня 2021 року за клопотанням представника відповідача.

22 лютого 2021 року на адресу суду від представника відповідача Крилової О.Л. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на таке. Так, 21 листопада 2008 року позивач звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву № б/н від 21 листопада 2008 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої ОСОБА_1 виявила бажання отримувати послуги банка, в тому числі, щодо кредитування карткового рахунку згідно до умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, й в подальшому отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З підписанням відповідної анкети-заяви клієнт підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з наданими їй для ознайомлення «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку» складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що було засвідчено особистим підписом клієнта, отже, підписавши анкету-заяву, ОСОБА_1 прийняла на себе зобов`язання як позичальника виконувати умови договору щодо повернення кредиту, сплати відсотків та неустойки у разі порушення грошового зобов`язання. В свою чергу, позивач не виконувала належним чином взяті на себе грошові зобов`язання, у зв`язку з чим 04 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського МНО Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис № 9783, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договором від 21 листопада 2008 року в розмірі 46 391,70 гривень. Жодних розрахунків або доказів невідповідності чи відсутності боргу перед банком, виконання зобов`язань за вказаним договором станом на день вчинення виконавчого напису позивачем надано не було, тобто вона фактично не спростовує ані факту заборгованості перед банком, ані розміру боргу, зазначеного у виконавчому написі, що на думку представника відповідача вже є підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, виконавчий напис містить необхідну інформацію відповідно до ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», п.п. 3.1, 3.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, вчинений нотаріусом у відповідності до діючого законодавства, підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії у нотаріуса не було. Щодо строку, за котрим здійснюється стягнення за виконавчим написом, представником відповідача зазначено, що оскільки безпосередньо укладений між сторонами договір від 22 листопада 2008 року у вигляді анкети-заяви не містить строку повернення кредиту (користування ним), а позивачем на підставі укладеного договору було отримано кредитну картку № НОМЕР_2 строком дії до грудня 2011 року, яка після строку закінчення дії була перевипущена на картку № НОМЕР_3 строком дії до липня 2015 року, при цьому, ОСОБА_1 до 01 жовтня 2014 року частково погашувалась заборгованість, зобов`язання позивача повернути кредитні кошти за договором настали 31 липня 2015 року по закінченню строку дії картки № НОМЕР_3 , а тому виконавчий напис вчинено в межах трирічного строку згідно статті 88 Закону України «Про нотаріат». Також ОСОБА_2 вважає помилковим твердження позивача щодо того, що на момент вчинення виконавчого напису діяла редакція Постанови КМУ № 1172, котра не передбачала можливість стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів з підстав, що випливають з кредитних договорів, оскільки на момент вчинення виконавчого напису – 04 жовтня 2017 року у справі № 826/20084/14 було зупинено виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, а тому відповідач правомірно звернувся до приватного нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. Також вважає, що витрати на оплату правничої допомоги адвоката відповідно до ст. 137 ЦПК підлягають зменшенню, оскільки обсяг матеріалів справи не є значним, вона не відноситься до справ значної складності, а до позову адвокатом не додано детальний опис робіт (наданих послуг) та не складено акт виконаних робіт(а.с. 94-101).

До судового засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином: у відповідності до частини 9 статті 128 ЦПК України – шляхом направлення представнику смс-повістки. До початку судового засідання на адресу суду від представника позивача надійшла заява про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її та позивача участі.

Представник відповідача, який про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України – шляхом направлення судової повістки на офіційну електронну адресу, до судового засідання не з`явився. У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_2 зазначила, що просить розглянути справу без участі представника відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., який про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся у відповідності до частини 6 статті 128 ЦПК України – шляхом направлення судової повістки на офіційну електронну адресу, до судового засідання також не з`явився. 22 лютого 2021 року до суду від нотаріуса надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 04 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено нотаріальний напис, за яким підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» невиплачені в строк відповідно до умов кредитного договору від 21 листопада 2008 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 30 червня 2017 року грошові кошти у сумі 46 391,70 гривень, з урахуванням: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 298,52 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 37 171,15 гривень, заборгованості з комісії та пені у розмірі 3 474,81 гривень, заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 250,00 гривень, заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 2 197,22 гривень. Також у вказаному виконавчому написі зазначено, що стягнення здійснюється за період з 21 листопада 2008 року по 30 червня 2017 року (а.с. 12).

При вчиненні вказаної нотаріальної дії нотаріус керувався п. 19 ч. 1 ст. 34, ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусу», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі за текстом – Перелік).

Постановою про відкриття виконавчого провадження № 55603238, винесеною державним виконавцем Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Строєнко Л.О. 19 березня 2018 року, вказане виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» грошових коштів (а.с. 13).

З копії розрахунку заборгованості за договором № б/н від 21 листопада 2008 року, укладеним між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 , сформованого станом на 30 червня 2017 року, вбачається, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 3298,52 гривень, загальний залишок заборгованості за відсотками – 31 171,15 гривень, у т.ч.: залишок заборгованості за відсотками на поточну заборгованість – 174,82 гривень, залишок заборгованості за відсотками на прострочену заборгованість – 36 996,33 гривень, заборгованість за пенею та комісією – 3 474,81 гривень, заборгованість по судоми штрафами – 2 447,22 гривень, разом: 46 391,70 гривень. При цьому, з вказаного розрахунку також вбачається, востаннє погашення заборгованості за кредитом позивачем здійснено 25 травня 2012 року на суму 50,00 гривень (а.с. 16-19).

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Главою 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 зазначеного порядку, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до п. 1 Переліку для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 2 Переліку для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

З наданих суду документів вбачається, що приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. при вчиненні виконавчого напису від 04 жовтня 2017 року не було з`ясовано, чи не пропущено банком строк позовної давності. Період стягнення у виконавчому написі зазначено з 21 листопада 2008 року по 30 червня 2017 року, тобто більше ніж вісім років.

Крім того, з наявних матеріалів справи не вбачається, на підставі яких документів було здійснено виконавчий напис за № 9783. Разом з тим, з наявної копії розрахунку заборгованості вбачається, востаннє погашення заборгованості за кредитом позивачем здійснено 25 травня 2012 року на суму 50,00 гривень. При цьому, твердження представника відповідача, викладені нею у відзиві на позовну заяву, щодо того, що впродовж до 01 жовтня 2014 року ОСОБА_1 здійснювалось часткове погашення заборгованості, належними та допустимими доказами не підтверджені.

Всі вищезазначені підстави свідчать про відсутність ознак безспірності заборгованості за кредитними правовідносинами, що виникли між сторонами.

Приватним нотаріусом також не перевірено дотримання встановленого чинним законодавством трирічного строку. Зокрема, у спірному виконавчому написі нотаріуса зазначено період стягнення, який перевищує загальний строк позовної давності, тобто включає вимоги, з дня виникнення яких минуло більше трьох років.

Крім того, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

З оскаржуваного виконавчого напису також вбачається, що загальна сума заборгованості складається з тіла кредиту, відсотків, пені, комісії, штрафу (фіксованої частини) та штрафу (відсоток від суми заборгованості).

Проте суд вважає неправомірним нарахування відповідачем за даним Кредитним договором неустойки (пені та штрафів), оскільки 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набув чинності з 15 жовтня 2014 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Артемівськ (нині – Бахмут) Донецької області.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р.

Згідно із підпунктом 2 пункту 1 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить м. Артемівськ (нині – Бахмут) Донецької області.

Як встановлено судом, позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Артемівським МВ УМВС України у Донецькій області 31 травня 2000 року (а.с. 10-11), у зв`язку з чим ОСОБА_1 звільняється від сплати неустойки (пені та штрафів).

Отже, оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням імперативно встановленою законом вимогою безспірності розміру заборгованості.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства України в сукупності з дослідженими матеріалами справи, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не підтверджено безспірності заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а тому виконавчий напис повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений нею за подання позовної заяви в розмірі 840,80 гривень.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги – це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За змістом статті 9 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу входять до судових витрат.

Визначення розміру витрат та порядок їх розподілу між сторонами здійснюється на підставі ст.ст. 137, 141 ЦПК України.

Згідно частин 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частинами 3 і 8 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На виконання вимог статті 141 ЦПК України представник позивача до позовної заяви додала копії: розрахункової квитанції № 126/11 від 06 листопада 2020 року, згідно якою прийняла від ОСОБА_1 за адвокатські послуги згідно договору № 126 від 06 листопада 2020 року 5 000,00 гривень (а.с. 28) та договору про надання правової допомоги від 06 листопада 2020 року з якого вбачається, що за надання правничої допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі 5 000 гривень (а.с. 24-25).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим, враховуючи заперечення відповідача, виходячи з розумності та співмірності заявлених вимог, категорії складності цивільної справи, по якій судова практика є усталеною, ціни позову, та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, вимоги позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, оскільки розумним і співмірним буде розмір витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 3 000,00 гривень.

Керуючись статтями 12, 81, 82, 133, 137, 141, 259, 264-265, 268, 356 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса від 04 жовтня 2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 9783, вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Вулканешти Вулканештського району Молдови, невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 21 листопада 2008 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 30 червня 2017 року грошових коштів у сумі 46 391 (сорок шість тисяч триста дев`яносто одна) гривня 70 копійок, на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження якого: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, а також витрат за вчинення виконавчого напису у сумі 1 800 (одна тисяча вісімсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження якого: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Вулканешти Вулканештського району Молдови, судові витрати, які складаються з: судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок та витрат, пов`язаних з розглядом справи, у виді витрат на правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач– ОСОБА_1 , місце проживання якої: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

Відповідач– АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження якого: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, – приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, місце перебування якого: 14000, м. Чернігів, просп. Миру, буд. 55, РНОКПП невідомий.

Суддя О.С. Конопленко

02.03.2021