Рішення № 95321783, 03.03.2021, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1066/20

Провадження №2/930/72/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

03.03.2021 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Царапори О.П.

за участю секретаря судових засідань Євтодієвої Н.М.

розглянувши у судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів з твердої суми на частку від доходу,-

В С Т А Н О В И В :

Виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів з твердої суми на частку від доходу, мотивуючи її тим, що вона з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі. В шлюбі у них народилася спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В даний час шлюб сторонами розірвано, а дитина проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні.

Оскільки відповідач не надавав позивачці допомоги в утриманні дитини, тому вона вимушена була звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів, а в подальшому із позовом про зміну аліментів, які були рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 06.08.2018р. по справі №140/1738/18 змінені з твердої грошової суми 370,00 грн. на тверду грошову суму 1000,00грн., але не менше як 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.

На даний час виконавчий лист знаходиться на виконанні в Немирівському ВДВС Вінницької області, однак на даний час ця сума аліментів є мізерною та фактично весь тягар по вихованню та утриманню дитини позивачка несе одноособово. Крім того, на її утриманні знаходиться ще й інша, менша дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому матеріальне становище позивачки погіршилося, так як на утриманні з`явилася ще одна дитина.

Відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу дитині, адже він регулярно виїздить на заробітки за кордон, крім того він являється людиною молодого віку і є працездатною особою, у зв`язку з чим позивачка звернулася до суду з даним позовом та просить змінити спосіб стягуваних з відповідача аліментів на її користь на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присуджених за рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 06.08.2018р. по справі №140/1738/18 , з твердої грошової суми - 1000,00 грн., але не менше як 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, на 1/4 частку від усіх доходів відповідача, але не менше як 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Виклад позиції відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позов із викладенням своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог до суду не подав, не дивлячись на пропозицію суду, викладену в ухвалі від 06.07.2020 року.

Заяви, клопотання позивача, відповідача

29.10.23020 року позивачка через канцелярію суду подала клопотання про приєднання доказів, а саме довідки Немирівської ЦРЛ від 27.10.2020 року про погіршення стану здоров`я доньки.

Інших заяв і клопотань від позивача та відповідача по справі не надходило.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 06.07.2020 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 16.12.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засіданні не зявилася, подала суду заяву про розгля срави у її відсутність, позовні вимогипідтримала в повному обсязі, просила задовільнити. Щодо ухвалення судом заочного рішення в разі неявки відповідача не заперечила.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений завчасно і належним чином.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

03.03.2021 року винесено ухвалу суду про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, однак згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 шлюб між сторонами був розірваний (а.с.13).

Під час перебування у шлюбі, у сторін народилася донька ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с.14).

Згідно рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 06.08.2018 року вбачається те, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 стягуються аліменти в розмірі 1000 грн. (а.с.16-17), однак даних коштів не вистачає на утримання дитини, оскільки потреби дитини зростають, крім того на даний час у позивачки є ще одна дитина син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с.15) та копія довідки про склад сім`ї (а.с.12).

Згідно довідки від 27.10.2020 року виданої Немирівською ЦРЛ вбачається, що ОСОБА_3 знаходиться на диспансерному обліку в дерматовенерологічному кабінеті Немирівської ЦРЛ з вродженим іхтіозом і потребує стаціонарного лікування (а.с.61).

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (батьки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

У відповідності до ч. 2 ст. 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Приписами ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей.

Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання.

Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов`язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов`язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна вимога міститься і в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» N 3 від 15.05.2006 року.

Тобто зазначена законодавча норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі Положення ч. 3 ст. 181 СК України не пов`язують право особи, яка звертається з позовом про зміну способу стягнення аліментів з обов`язком надання доказів про наявність підстав для зміни розміру аліментів передбачених ст.192 СК України, оскільки таке право позивачу гарантовано ч. 3 ст. 181 СК України за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. При цьому розмір аліментів

визначається судом з урахуванням обставин, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що розмір частки від заробітку (доходу), що приходиться на утримання дитини, законом не встановлюється, а визначається судом у кожному конкретному випадку стягнення аліментів з урахуванням обставин, які передбачені у ст. 182 СК України.

Визначаючи частку заробітку (доходу) відповідача, яка буде стягуватися як аліменти на дитину суд враховує стан здоров`я дитини, відсутність даних про незадовільний стан здоров`я платника аліментів, його матеріальне становище (відповідач офіційно працює та отримує заробітну плату); відсутність даних про: наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Частиною 2 ст. 182 СК України встановлено два поняття розміру аліментів «мінімальний гарантований розмір аліментів» і «мінімальний рекомендований розмір аліментів». Мінімальний гарантований розмір аліментів, власне, і є нижньою межею, тобто розміром, який гарантовано буде стягнутий. Він становить 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Дана норма однаково застосовується до всіх платників аліментів. Мінімальний рекомендований розмір аліментів може бути присуджений лише в порядку позовного провадження у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів і становить один прожитковий мінімум для дитини відповідного віку. Достатній рівень означає наявність «мінімуму достатку», який дає змогу виживати особі або сім`ї, в зв`язку з чим присудження мінімального рекомендованого розміру аліментів входить до предмета доказування та присудження стягнення аліментів в твердій грошовій сумі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У частині першій статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Висновки суду

Аналізуючи вищевказані правові норми законодавства, суд дійшов висновку, що стягувачу аліментів надано виняткове право вибору та ініціювання подальшої зміни в судовому порядку способу стягнення аліментів (в частці від доходу платника або в твердій грошовій сумі). Закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю, а тому платник аліментів позбавлений можливості впливати на обрання способу стягнення аліментів, однак може звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру.

В зв`язку з наведеним позовна вимога про зміну способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку заробітку (доходу) батька, підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевказані обставини по справі, дохід відповідача, стан здоров`я дитини, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, який встановлений на даний час ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», рівність прав як позивача так і відповідача щодо обов`язків по вихованню та утриманню дитини, можливість відповідача сплачувати аліменти, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 840 грн.80 коп.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 183, 192 Сімейного Кодексу України, 4, 12, 76, 77, 80, 81, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 284, 288 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про зміну способу стягнення аліментів з твердої суми на частку від доходу - задовільнити.

Змінити спосіб стягуваних з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , присуджених за рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 06.08.2018р. по справі №140/1738/18 , з твердої грошової суми - 1000,00грн., але не менше як 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку,щомісячно, на 1/4 частку від усіх доходів відповідача, але не менше як 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Раніше виданий Немирівським районним судом Вінницької області виконавчий лист відкликати.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Державного бюджету (стягувач Державна судова адміністрація України) отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому законодавством.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/ на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Повний текст рішення виготовлено 03.03.2021 року.

Головуючий: О.П.Царапора