Ухвала суду № 95317389, 01.03.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/40/2021

Справа № 537/2725/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2021 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., за участю прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області Ольховського Б.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Пахомової А.І., за участю секретаря Савічевої М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці кримінальне провадження № 12020170110000457 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Усурійськ Приморського краю Російської Федерації, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, утриманців не має, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 125, частиною 1 статті 186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених частиною 2 статті 125, частиною 1 статті 186 КК України.

26.02.2021 року потерпілий ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на майно ОСОБА_1 із одночасною вимогою щодо невідкладного вчинення судом усіх необхідних дій направлених на розшук майна обвинуваченого, мотивуючи своє звернення метою забезпечення цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Прокурор Ольховський Б.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання потерпілого про накладення арешту на майно обвинуваченого з підстав порушення ОСОБА_2 визначеної КПК України процедури яка регламентує обов`язковість переліку майна на яке сторона прохає накласти арешт, а також не містить норми щодо вчинення саме судом дій направлених на розшук майна обвинуваченого. Окрім того, як зазначив прокурор матеріали кримінального провадження не містять даних проте що органом досудового слідства вживалися будь які заходи направленні на встановлення обсягу майна що належить обвинуваченому ОСОБА_1 на праві особистої власності.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Пахомова А.І. в судовому засіданні прохали відмовити в задоволенні клопотання потерпілого про арешт майна обвинуваченого з наведених прокурором підстав.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:

1) перелік майна, на яке накладено арешт;

2) підстави застосування арешту майна;

3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення;

4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно;

5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

За викладених обставин, суд вважає що відсутні визначенні Законом підстави для накладення арешту на майно потерпілого з підстав по-перше: відсутності переліку майна, а по-друге визначених Законом повноважень суду направлених на встановлення обсягу майна обвинуваченого, що належить останньому на праві власності.

Посилання потерпілого на статтю 247 КПК України як на підставу що обґрунтовує законність вимоги щодо вчинення судом дій направлених на розшук майна є недоцільним, оскільки наведена потерпілим норма Закону регламентує діяльність слідчого судді, який здійснює розгляд клопотань щодо негласних слідчих (розшукових) дій.

Керуючись статтями 173-173, 372 Кримінально-процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИЛА:

В задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_2 про арешт майна – відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Повний текст ухвали суду виготовлено та оголошено 03 березня 2021 року о 13 год. 30 хв.

Суддя Д.О. Зоріна